Постанова

від 19.05.2015 по справі 910/23175/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/23175/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Антонов", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015

зі справи № 910/23175/13

за позовом державного підприємства "Антонов" (далі - Позивач),

до дочірнього підприємства "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Деяка Я.В.,

Відповідача - Спєрова Д.К., Волянської О.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів (з урахуванням подальшої зміни розміру позовних вимог): 462 884,37 дол. США, що еквівалентно 7 242 751,28 грн., - основного боргу; суми 46 288,44 дол. США, що еквівалентно 724 275,17 грн., - договірної санкції (збитків) за прострочення платежу; 28 762,24 дол. США, що еквівалентно 450 042,74 грн., - трьох відсотків річних; 69 900 дол. США, що еквівалентно 1 093 725,23 грн., - збитків за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 (колегія суддів у складі: Новіков М.М.- головуючий, Зубець Л.П. і Мартюк А.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачений судовий збір. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами положень статті 1017 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

25.08.2009 державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" (далі - ДП "КАЗ "Авіант") і Відповідачем було укладено договір комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П (далі - Договір).

Наказом Міністерства промислової політики України (далі - МПП України) від 10.07.2009 № 476 "Про припинення шляхом реорганізації ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" вирішено припинити юридичну особу - ДП "КАЗ "Авіант" (код ЄДРПОУ 14310325), що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 100/1, шляхом реорганізації - приєднання його до ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова" (ДП АНТК ім. О.К. Антонова, код ЄДРПОУ 14307529).

Наказом МПП України від 23.12.2009 № 919 "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант", код ЄДРПОУ 14310325" затверджено передавальний акт передачі-приймання майнових прав та обов'язків ДП "КАЗ "Авіант" (код ЄДРПОУ 14310325) державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Наказом МПП України від 22.01.2010 № 17 у зв'язку зі зміною найменування та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства статуту державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова", затвердженого наказом МПП України від 27.08.2004 № 430, було затверджено статут Позивача у новій редакції та визнано такими, що втратили чинність, статут державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова", затверджений наказом МПП України від 27.08.2004 № 430 (з подальшими доповненнями до нього).

Позивач є правонаступником ДП "КАЗ "Авіант" і державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Відповідно до умов Договору:

- Відповідач зобов'язується від свого імені за комісійну винагороду, в інтересах та за дорученням Позивача, за рахунок Позивача:

укласти із замовником - нерезидентом України (далі - замовник) зовнішньоекономічний контракт (далі - контракт) на виконання Позивачем продажу та постачання:

1) 6 літаків АН-32Б, які виготовлено Позивачем, з відповідними комплектами запасних частин, інструментами, обладнанням тощо (далі - авіамайно);

2) засобів наземного обслуговування, інструменту та запчастин до літаків (далі - майно) (пункт 1.1);

- Відповідач зобов'язується від свого імені в інтересах та за дорученням Позивача, за рахунок Позивача: укласти з нерезидентом контракт на виконання й надання за межами митної території країни юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних послуг і послуг з організації публічних зв'язків для Позивача з метою просування (продажу) товарів, робіт і послуг Позивача та території замовника й сплатити вартість цих послуг (пункт 1.2);

- вартість 1 літака з комплектом технічної документації та авіамайна для нього складає 15 707 252 дол. США на умовах СІР - Багдадський Міжнародний Аеропорт ("ВІАР"), Ірак (редакція "Інкотермс" 2000 р.) та включає в себе вартість літака, технічної документації і авіамайна до нього та інше, зазначене в пункті 2.1 Договору;

- вартість майна, яке поставляється, складає 2 623 956 дол. США на тих же умовах і включає в себе зазначене в пункті 2.2 Договору;

- загальна сума Договору становить 96 867 468 дол. США (пункт 2.3);

- платежі з акредитиву згідно з пунктом 3.3 Договору виконуються в порядку, передбаченому пунктом 3.4 цього Договору;

- платежі Позивачу за літаки, авіамайно та майно здійснюватиметься Відповідачем протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів від замовника на розподільчий рахунок Відповідача від замовника за контрактом (пункт 3.5);

- за виконання передбачених цим договором доручень Позивача Відповідач має право на отримання комісійної плати в розмірі 2,5% загальної суми Договору, що складає гривневий еквівалент 2 241 686,70 дол. США (у тому числі ПДВ за ставкою 20%) за курсом, який складається на міжбанківському валютному ринку України на день утримання комісійної плати (пункт 3.8);

- перерахування коштів за послуги за контрактом з нерезидентом, зазначені в пункті 1.2 цього договору, здійснюється Відповідачем з усіх сум, що надійшли на його валютний рахунок, у пропорціях, передбачених пунктом 3.10 Договору;

- комісійна плата утримується Відповідачем пропорційно з кожного платежу, який отримується Відповідачем від замовника на дату перерахування коштів на рахунок Позивача (пункт 3.9);

- всі банківські витрати з перерахування коштів від замовника Відповідачу сплачуються за рахунок Відповідача, всі банківські витрати з перерахування коштів від Відповідача Позивачу сплачуються за рахунок Позивача (пункт 3.12);

- Позивач доручає Відповідачу передбачити у контракті, що всі витрати, пов'язані із збільшенням строку дії, а також з внесенням змін у текст акредитиву, сплачуються винною стороною. У разі якщо необхідність збільшення строку дії, а також внесення змін у текст акредитиву виникла з вини Відповідача, витрати сплачуються Відповідачем, якщо така необхідність виникла з вини Позивача/замовника - Позивачем (пункт 3.13);

- технічна інспекція та приймання літака/літаків, авіамайна та майна здійснює приймальна комісія у складі і уповноважених представників Позивача, уповноважених представників замовника (до 6 чоловік) за участю уповноважених представників Відповідача (далі - комісія) на базі Позивача (м. Київ, аеродром "Святошин") відповідно до встановленої програми Позивача із здачі-приймання літака. Проживання, харчування, забезпечення безпеки та транспортування представників замовника під час їх знаходження на території України забезпечує Відповідач (пункт 6.1);

- Відповідач зобов'язаний:

здійснити розрахунки з Позивачем за літак/літаки, авіамайно та майно;

виконати зобов'язання, які покладено на нього Договором;

здійснити декларування і митне оформлення перевезень вантажів за даним договором (митні збори сплачуються Позивачем), належним чином оформити вантажну митну декларацію (ВМД) (пункти 4.1.5, 4.1.6, 4.1.10).

Згідно із звітом комісіонера від 10.07.2012 № 16 Відповідачем, зокрема, утримано кошти для компенсації витрат, здійснених у ході виконання Договору, в розмірі 3 214,05 дол. США, які були зумовлені оформленням ВМД та страхуванням майнових інтересів.

Відповідно до звіту комісіонера від 15.11.2012 № 20 Відповідачем 08.11.2012 утримано кошти для компенсації витрат, здійснених у ході виконання Договору, в розмірі 540 000 дол. США. Направляючи цей звіт, Відповідач додав до нього листа від 16.11.2012 № 28/859, в якому звернув увагу Позивача на те, що з 10%-го платежу за п'ятий літак було утримано кошти у згаданій сумі як компенсацію витрат Відповідача (прийом делегації тощо) при виконанні Договору.

Не погоджуючись з розміром утриманих Відповідачем коштів, Позивач у листах до нього зазначив, що відшкодування витрат на прийом делегації, а також пов'язаних з оформленням ВМД і страхових полісів не передбачено умовами Договору і вимагав перерахування йому (Позивачу) цих коштів у згаданій сумі 543 214,14 дол. США.

Предметом судового розгляду є вимоги Позивача про стягнення: основного боргу в розмірі 462 884 дол. США (який складається з таких сум: 81 989,97 дол. США - витрати, пов'язані з перевезенням представників замовника за маршрутом Київ-Багдад, та 380 894,40 дол. США - витрати, пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України); 46 288,44 дол. США договірної санкції (збитків) за прострочення платежу; 28 762,24 дол. США - три відсотки річних та 69 900 дол. США збитків за користування кредитними коштами.

На виконання умов Договору Відповідачем 25.09.2009 було укладено з Міністерством оборони Іраку (далі - замовник) контракт № С-18-02/2009/Рr на постачання літаків АН-32Б (далі - Контракт).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що умови Договору і Контракту були виконані в повному обсязі: Відповідачем поставлено замовнику 6 літаків АН-32Б, Позивачем отримано від комісіонера кошти за поставлені літаки в обсягах, визначених Договором та Контрактом.

Під час виконання Договору Відповідачем було здійснено витрати в розмірі 380 894,40 і 81 989,97 дол. США, які він утримав із сум, що надійшли від замовника за отримані останнім літаки.

За доводами Позивача, зазначені витрати не мають зв'язку з виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором і здійснені з порушенням умов останнього. Зокрема, Позивач вважає, що Відповідачем не доведено, яким чином здійснені Відповідачем витрати забезпечують дотримання інтересів комітента під час виконання Договору, їх відшкодування Договором не передбачено і, крім того, пунктом 6.1 останнього встановлено обмеження кількісного складу комісії представників замовника за контрактом.

Водночас досягнення мети Договору підтверджується укладеним Контрактом, сертифікатами інспекції та приймання літаків, отриманням Позивачем коштів за продані літаки.

При цьому наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт та актами наданих послуг за період з 14.09.2011 по 15.07.2012, платіжними дорученнями підтверджується факт понесення Відповідачем витрат, пов'язаних із забезпеченням проживання, харчування, безпеки та транспортування представників замовника, а також факт здійснення Відповідачем витрат у зв'язку з прийомом представників замовника - членів технічної інспекції, що здійснювала приймання літаків. Позивачем не доведено, що відповідні документи містять неправдиву інформацію.

Сторони Договору не встановили в ньому будь-яких обмежень щодо переліку та/або граничних сум відшкодування витрат комісіонера (Відповідача), понесених ним у зв'язку з виконанням цього договору. Відтак не приймаються посилання Позивача на встановлення в пункті 6.1 Договору вичерпного переліку послуг для представників замовника, які підлягають відшкодуванню за рахунок Позивача. Зазначеним пунктом визначено порядок приймання літаків технічною інспекцією, склад приймальної комісії та необхідність забезпечення проживання, харчування, безпеки і транспортування представників замовника під час їх знаходження на території України.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем понесені витрати на проживання, харчування, забезпечення безпеки транспортування тощо, представників замовника у складі, більшому ніж визначено Договором.

Водночас листуванням сторін зі справи підтверджується також, що в процесі проведення технічної інспекції першого літака зав. № 36-04 замовником була виявлена невідповідність комплектуючих деталей цього літака умовам Контракту та Договору, про що Відповідач повідомив Позивача листами від 28.09.2010, 30.09.2010, 30.09.2010 №№ відповідно 28/3202, 28/3276, 28/3277.

Визнання Позивачем факту наявності недоліків зазначеного літака знаходить підтвердження за його листом від 04.10.2010 № 084-648 про усунення наявних недоліків. Однак за результатами повторної інспекції замовником прийнято рішення, що й після усунення недоліків літак не відповідає умовам Контракту, про що Відповідач повідомив Позивача листом від 17.11.2010 №28/3817.

У зв'язку з наведеним перший літак, поставлений за Контрактом, було прийнято замовником на 1 рік пізніше, ніж передбачалося Договором та Контрактом, - 14.09.2011, що підтверджується сертифікатом інспекції та приймання літака.

Прийняття літака АН-32Б зав. № 36-06 здійснювалося технічною інспекцією у збільшеному складі представників замовника для забезпечення більш ретельного дослідження, а також виявлення можливих недоліків та дефектів літака.

Отже, необхідність залучення збільшеного складу представників замовника, які здійснювали приймання літаків, та більш тривалого перебування цих представників на території України, що, відповідно, вплинуло на збільшення витрат, понесених Відповідачем для забезпечення потреб представників замовника, було необхідним для забезпечення виконання доручення комітента та пункту 1.1 Договору.

При цьому про персональний склад делегації замовника Відповідач письмово інформував Позивача.

У свою чергу, Позивач фактично своїми діями погодив збільшення кількісного складу делегації представників замовника, оформлюючи перепустки для цих представників, які перебували на території Позивача, де здійснювалася інспекція та приймання літаків.

Про інформованість та обізнаність Позивача щодо збільшеного складу делегації представників замовника свідчить також проведення тестового польоту для представників замовника, порядок проведення якого узгоджувався між Позивачем та Відповідачем, що підтверджується листом державної компанії "Укрспецекспорт" від 14.09.2011 № USE-18.1-13894, в якому зазначено кількість та персональний склад представників замовника.

Спростовуються й доводи Позивача про те, що інформування стосовно збільшеного складу комісії здійснювалось не Відповідачем, а неналежною особою. Так, засновником Відповідача є держава в особі державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - ДК "Укрспецекспорт"). У період з 27.07.2011 по 17.01.2014 Відповідач знаходився в стані припинення, що підтверджується наказом ДК "Укрспецекспорт" від 27.07.2011 № 84 та наказом державного концерну "Укроборонпром" від 17.01.2014 № 15. На підставі наказів ДК "Укрспецекспорт" від 07.12.2010 № 125, від 14.02.2011 № 23 та від 14.11.2011 № 136 діяльність із супроводження та подальшого виконання Контракту перейшла до ДК "Укрспецекспорт" і продовжується на час розгляду даної справи місцевим господарським судом. Саме тому з 07.12.2010 ДК "Укрспецекспорт" здійснювало листування з Позивачем щодо виконання умов Контракту та Договору.

Договором не було встановлено жодних обмежень щодо відшкодування витрат комісіонера, які були понесені ним у зв'язку з виконанням Договору, в тому числі й стосовно території, на якій були понесені такі витрати.

Відповідач не мав із замовником та його представниками інших, в т.ч. договірних, правовідносин, крім тих, що були пов'язані з Договором. Відтак виключається здійснення ним будь-яких витрат на користь представників замовника інакше, ніж з метою дотримання інтересів комітента та забезпечення виконання Договору, і протилежного Позивачем не доведено.

Саме через раніше зазначені недоліки у виконанні Контракту Позивачем технічні спеціалісти замовника ознайомлювалися із державними стандартами та правилами у галузі авіабудування України, для чого Відповідачем було організовано відвідування ними основних підприємств авіаремонтної та авіабудівної галузі в Україні, а понесені витрати безпосередньо пов'язані з виконанням зобов'язань комісіонера за Договором.

Договором не встановлено також і обмежень стосовно можливості забезпечення транспортування представників замовника з метою їх повернення до країни постійного проживання - Іраку.

Судами прийнято довод Відповідача про те, що у зв'язку із незадовільною якістю першого з поставлених літаків існувала можливість відмови замовника від Контракту в цілому, що спричинило б збитки як Відповідачу, так і Позивачу. Відтак частина витрат Відповідача, пов'язана з перевезенням представників замовника, організацією їх проживання, харчування, обслуговування тощо хоча й була здійснена ним з відступленням від умов Договору, однак з повідомленням про це Позивача, який не заперечував проти цього, а своїми діями фактично погодив таке відступлення.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову в частині заявленої до стягнення суми основної заборгованості відсутні підстави й для задоволення позовних вимог щодо стягнення сум штрафних санкцій, втрат від інфляції та збитків.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми, відрахованої Відповідачем з грошових коштів Позивача за договором комісії, а також пов'язаних з цим сум штрафних санкцій, втрат від інфляції, збитків.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (статті 1011);

- комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 1014);

- комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента (стаття 1020);

- комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії (стаття 1024).

Попередні судові інстанції з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, з'ясувавши, що, хоча Договір й було виконано Відповідачем з відступом від його умов, але відповідні дії вчинялися Відповідачем в інтересах Позивача як комітента і за погодженням з останнім, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідні доводи скаржника ґрунтуються, власне, на таких положеннях статті 1017 Цивільного кодексу України, за якими:

- комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим (частина перша);

- якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит (абзац другий частини третьої).

Ці норми, як випливає з їх змісту, стосуються не будь-яких випадків відступу комісіонера від вказівок комітента, а тих, коли комісіонер, діючи в інтересах комітента, не міг попередньо запитати комітента або не одержав відповіді на свій запит. У даній же справі, як встановлено попередніми судовими інстанціями, відступ від умов Договору мав місце за погодженням з комітентом, а тому наведені норми статті 1017 Цивільного кодексу України й не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, й відтак дослідження доводів, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи й оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними згаданою статтею ГПК України межами розгляду справи в суді касаційної інстанції. Скаржником також не наведено доводів стосовно порушення попередніми судовими інстанціями встановлених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Посилання скаржника на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові останнього від 08.04.2010 зі справи № 8/119-38, не може бути взято до уваги, оскільки відповідне судове рішення приймалося за іншої, ніж у даній справі, фактично - доказової бази (за інших обставин справи і зібраних у ній доказів), в залежності від якої й прийнято згадану постанову.

Передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу й на таке.

До касаційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжне доручення від 18.03.2015 № 1852 на суму 36 540 грн.

Реквізитами рахунку для сплати судового збору для подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України є такі:

- код класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254;

- отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, 22030004;

- код отримувача: 38004897;

- рахунок отримувача: 31211254700007;

- банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві;

- код банку отримувача: 820019.

Натомість судовий збір за згаданим платіжним дорученням перераховано на рахунок 31212253700007, належний невідомо кому.

Відтак, оскільки оплату судового збору за подання касаційної скарги не здійснено належним чином, сума цього збору згідно із статтею 49 ГПК України підлягає покладенню на Позивача і стягненню з нього. Що ж до повернення суми судового збору, перерахованого за зазначеним платіжним дорученням, то відповідне питання може бути вирішено в установленому законом порядку після з'ясування особи, якій належить вказаний у цьому документі рахунок.

Керуючись статтями 49, 111 7 ,111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 зі справи № 910/23175/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Антонов" - без задоволення.

2. Стягнути з державного підприємства "Антонов" до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко