Постанова

від 10.09.2014 по справі 911/79/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 911/79/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явились

від відповідача-1: Ігнатенко Т.В. за належно оформленою довіреністю

від відповідача-2: не з'явились

від третьої особи: ОСОБА_3 за належно оформленою довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2014 року

у справі № 911/79/14 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом: Прокурора Обухівського району Київської області

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота"

до відповідача-2: Козинської селищної ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Прокурора Обухівського району Київської області, звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" та Козинської селищної ради про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 року, укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га.

12.03.2014 року господарським судом Київської області у задоволенні клопотання прокурора про залучення співвідповідача судом було відмовлено, за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у даному випадку неможливим є залучення ОСОБА_4 у якості співвідповідача у даній справі, так як ОСОБА_4 станом на момент розгляду даної справи не зареєстрований у встановленому законодавством порядку фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса, а тому не може бути стороною у даній справі у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2014 року до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заява про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд тільки визнати недійсним та скасувати рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота".

Заява прокурора про зменшення позовних вимог вірно не прийнята судом першої інстанції до розгляду, оскільки за своєю природою не є заявою зменшення розміру позовних вимог, оскільки її наслідком не відбувається зменшення кількісних показників заявлених позовних вимог, що в свою чергу не відповідає приписам частин 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Також вказана заява прокурора за своєю природою і змістом не є заявою про часткову відмову від своїх позовних вимог у розумінні статтей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2014 року у справі № 911/79/14 (суддя Бацуца В.М.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог Прокурора Обухівського району Київської області про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 року, укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, та зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га; позов в частині інших позовних вимог задовольнено повністю, а саме: визнано недійсним та скасовано рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради; визнано недійсним договір оренди землі від 10.06.2003 року, укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством „Золоті ворота".

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Золоті ворота" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення скасувати рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" до 10.09.2014 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову прийнято із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що на момент укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки погодження цієї ділянки було здійснено землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури і житлової політики.

Також скаржник зазначає, що факт порушення процедури попереднього погодження місця розташування земельної ділянки не свідчить про порушення прав та охоронюваних законів інтересів держави, а саме по собі процедурне порушення, яке могло мати місце, не є безумовною підставою для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не доведено порушення прав держави.

Також апелянтом у апеляційній скарзі зазначено, що прокурором пропущено строк на оскарження договору оренди земельної ділянки, укладеного у 2003 році.

Позивач та відповідач-2 до судового засідання, що відбулось 10.09.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача та відповідача-2 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

28.04.1998 року Козинська селищна рада прийняла рішення про передачу Виконавчому комітету Козинської селищної ради повноважень по виділенню та приватизації земельних ділянок, що підтверджується витягом з протоколу № 1 від 28.04.1998 року засідання Першої сесії 23 скликання Козинської селищної ради, наявним у матеріалах справи.

Рішенням № 4/1 від 29.08.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування зони відпочинку" вирішено надати ЗАТ „Золоті ворота" дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування зони відпочинку (пляжу) за рахунок земель Київського державного авіаційного заводу 0,546 га.

Рішенням № 4/2 від 29.08.2001 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про попереднє погодження місця розташування зони відпочинку (пляжу)" вирішено погодити ЗАТ „Золоті ворота" місце розташування зони відпочинку (пляжу) на земельній ділянці загальною площею 0,546 га за рахунок земель Київського державного авіаційного заводу в смт Козин; дозволено ЗАТ „Золоті ворота" розробити проект відведення земельної ділянки, враховуючи, що на земельну ділянку вжу був державний акт на право постійного користування землею попередньому землекористувачу і земельна ділянка надається без права забудови і зміни цільового призначення.

Рішенням № 4/3 від 29.08.2001 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду" вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ЗАТ „Золоті ворота" під зону відпочинку (пляжу); надати ЗАТ „Золоті ворота" земельну ділянку розміром 0,546 га в смт Козин по вул. Луговій в тимчасове користування на умовах оренди за рахунок земель Козинської селищної ради для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу); встановлено термін оренди - 49 років; доручено Козинському селищному голові М. М. Федоренко заключити договір оренди земельної ділянки з ЗАТ „Золоті ворота".

У 2001 року комісією Обухівської районної державної адміністрації складено та підписано Акт вибору та обстеження земельної ділянки, що оформляється в постійне користування під розміщення зони відпочинку (пляжу) на території Київського державного авіаційного заводу „Авіант" в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

05.09.2001 року Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації було надано висновок, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

10.09.2001 року Головним державним санітарним лікарем Обухівського району Київської області було надано висновок № 60/1045 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

26.12.2001 року Обухівським районним відділом земельних ресурсів було надано висновок № 303 „Про погодження місця розташування земельної ділянки", яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

10.06.2003 року, на підставі вищевказаного № 4/3 від 29.08.2001 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду", між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться в смт Козин по вул. Луговій, Обухівського району, Київської області, площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років.

Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1-370.

13.06.2003 року вказаний договір було зареєстровано у Відділі земельних ресурсів Обухівського району Київської області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 240.

13.06.2003 року між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" було підписано акт, згідно якого Виконавчим комітетом Козинської селищної ради передав, а ЗАТ „Золоті ворота" прийняло згідно договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року земельну ділянку площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років.

Рішенням № 9 від 10.07.2003 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання дозволу ЗАТ „Золоті ворота" на передачу в суборендне користування земельної ділянки гр. ОСОБА_4" вирішено дати дозвіл ЗАТ „Золоті ворота" на передачу в суборендне користування гр. ОСОБА_4 земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ЗАТ „Золоті ворота" згідно договору № 240 від 13.06.2003 року на термін - 25 років.

15.07.2003 року між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4 було підписано договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендар передає суборендарю в строкове (строком на 49 років) платне користування земельну ділянку площею 0,546 га (для організації пляжної смуги) за адресою: Київська обл., Обухівський район, вул. Лугова, а суборендар приймає цю земельну ділянку для використання у вказаних нижче цілях згідно рішення Козинської селищної ради про надання дозволу на передачу в суборендне користування земельної ділянки від 10.07.2003 року за № 9.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 року, укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято, а на його підставі договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам - та без наявності відповідних повноважень та із порушенням підстав і процедури надання відповідачу-1 спірної земельної ділянки.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

З приводу позовної вимоги позивача щодо визнати недійсним та скасувати рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради судова колегія зазначає наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно з приписами пункту 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 7, 16 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до п. 1.4. Вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах № 13 від 18.03.1998 року „Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельну ділянку" складання проектів відведення земельних ділянок виконується у дві стадії:

- попереднє погодження місця розташування об'єкта;

- складання проекту відведення земельної ділянки.

Попереднє погодження місця розташування об'єкта проводиться з місцевими радами, власниками землі або землекористувачами, землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики.

В погоджених висновках повинні вказуватись наявні сервітути та обмеження щодо використання земельних ділянок. Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта є складовою частиною до проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання відповідними органами станом на момент прийняття оспорюваного рішення попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки та наявність у відповідача-2 станом на момент прийняття оспорюваного рішення матеріалів попереднього погодження відповідними органами місця розташування спірної земельної ділянки, що є складовою частиною до проекту відведення земельної ділянки.

Відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду проект відведення земельної ділянки, що був розроблений у встановленому законодавством порядку і погоджений відповідними органами та є предметом оспорюваного рішення.

Доводи апелянта про те, що на момент укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки погодження цієї ділянки було здійснено землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури і житлової політики, судова колегія до уваги не приймає у зв'язку з наступним.

Висновки Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації, Головного державного санітарного лікаря Обухівського району Київської області, Обухівського районного відділу земельних ресурсів щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки були надані вже після прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради оспорюваного рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради в інтересах відповідача-1 із порушенням положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та нормативно-правових актів України, прийнятих на його виконання - без надання землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики станом на момент його прийняття висновків щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було вірно встановлено судом першої інстанції, рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради із порушенням положень діючого на час його прийняття земельного законодавства, інших нормативно-правових актів України - без надання землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та житлової політики станом на момент його прийняття висновків щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки, а тому позовна вимога позивача до відповідача-2 про визнання його недійсним та скасування, є законною і обґрунтованою, та такою, що вірно задоволена у повному обсязі судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", колегія суду зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч 2, 3 ст. 14 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону України „Про оренду землі", а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 16 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 1, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Статтями 1, 8 Конституції України передбачено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно п. 2.29. цієї ж постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом першої інстанції у процесі розгляду справи, спірний договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року був укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" на виконання і на підставі рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, що у встановленому чинним законодавством України порядку визнано судом недійсним, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що вірно задоволена судом першої інстанції у повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що прокурором не доведено порушення прав держави, судової колегією відхиляється, з огляду на те, що при поданні позову прокурором було детально викладено та обґрунтовано підстави порушення інтересів держави.

З огляду на викладене позовні вимоги Прокурора Обухівського району Київської області є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені в цій частині судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договіру суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 р., укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, та зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га то судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані позовні вимоги позивача є похідними від його позовних вимог до відповідачів про визнання недійсним та скасування рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота".

Спір в частині вказаних заявлених позовних вимог виник між Прокурором Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізичною особою ОСОБА_4 у зв'язку із невідповідністю основного договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам.

Як вбачається із матеріалів справи, а також із Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців фізична особа - ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не значиться, тобто ОСОБА_4 станом на момент звернення позивачем із даним позовом до відповідачів в господарський суд Київської області та станом на момент розгляду даної справи не зареєстрований у встановленому законодавством порядку фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса.

Врахуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суб'єктного складу учасників процесу даного спору в частині вказаних заявлених позовних вимог входить Прокурор Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізична особа ОСОБА_4, що у встановленому законодавством порядку не зареєстрований фізичною особою - підприємцем і не має відповідного статуса, а тому не може бути стороною у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, даний спір в частині позовних вимог позивача про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 року, укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, та зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га виник між Прокурором Обухівського району Київської області, ПРАТ „Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків ЗАТ „Золоті ворота") та фізичною особою ОСОБА_4, а останній не є суб'єктом господарської діяльності та не може бути стороною у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України і відповідно не може бути залучений судом до участі у справі одним із відповідачів, такий спір за суб'єктним складом учасників процесу відповідно до статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у даній справі в частині вказаних заявлених позовних вимог позивача підлягає припиненню на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, оскільки, як встановлено судом, провадження у справі в частині позовних вимог позивача про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003 року, укладеного між ЗАТ „Золоті ворота" та ОСОБА_4, та зобов'язання ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку 0,546 га вірно припинено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що прокурором пропущено строк на оскарження договору оренди земельної ділянки, укладеного у 2003 році, Колегія Київського апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, Прокурор Обухівського району Київської області довідався про обставини прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради рішення № 4/3 від 29.08.2001 р. „Про надання земельної ділянки в оренду" та укладення між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 р. у грудні 2013 р. у зв'язку із проведенням досудового розслідування за відповідною заявою ОСОБА_6 до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області (кримінальне провадження № 42013100230000147).

Апелянтом у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності рокурором про прийняте оспорюване рішення та про укладений спірний договір оренди земельної ділянки і відповідно про порушення прав, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовна давність по оспоренню рішення № 4/3 від 29.08.2001 року „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року, укладеного між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота", розпочала свій перебіг з моменту, коли прокурор довідався про порушення прав і інтересів держави, і тому в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідачів за відповідним захистом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 04.06.2014 року у справі № 911/79/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2014 року у справі № 911/79/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Золоті ворота" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2014 року у справі № 911/79/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2014 року у справі № 911/79/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/79/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка