Постанова

від 21.07.2015 по справі 911/79/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 911/79/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Алєєвої І.В, Кравчука Г.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі№ 911/79/14 господарського суду Київської області за позовом Прокурора Обухівського району Київської області до - Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота"; - Козинської селищної ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Добруцький Ігор Ігорович провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди та суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку за участю представників: позивачаРоманов Р.О., прокурор відділу ГПУ, посв. №014714; відповідачів - Проценко О.М., предст., дов. від 22.01.2015; - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно); третьої особиЯкименко М.М., предст., дов. від 27.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 Прокурор Обухівського району Київської області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 4/3, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003, укладеного Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" про надання в оренду земельної ділянки площею 0,546 га, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003, укладеного Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" та Добруцьким Ігорем Ігоровичем про надання в суборенду земельної ділянки площею 0,546 га, про зобов'язання Добруцького Ігоря Ігоровича повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку площею 0,546 га.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що при проведенні прокуратурою в грудні 2013 року досудового розслідування встановлено порушення при наданні земельної ділянки в оренду положень статей 9, 19 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5, 7, 14 Закону України "Про оренду землі" (усі правові акти в редакції станом на час прийняття спірного рішення та укладення договорів), наявні визначені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстави для скасування спірного рішення, виданого не уповноваженим органом та без наявності на момент його прийняття попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, як складової частини проекту відведення земельної ділянки; спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним за положеннями статті 215 Цивільного кодексу України з огляду на невідповідність договору статті 203 Цивільного кодексу України; спірний договір суборенди не обмежується умовами договору земельної ділянки та суперечить йому.

Також прокурор мотивував звернення в якості позивача відсутністю у центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, повноважень щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними (незаконними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі в користування земельних ділянок державної та комунальної власності, повернення їх з чужого незаконного володіння; вказав, що дії по незаконному наданню в користування на умовах оренди земельної ділянки зачіпають інтереси держави, а позов подано в межах строку, встановленого для захисту порушеного права власності територіальної громади прийняттям незаконного правового акта органом місцевого самоврядування.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Золоті ворота" (правонаступник усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Золоті ворота") відхилив позов, вказавши, що спірне рішення про надання земельної ділянки є законним, спірні рішення та договори не порушують прав держави, пропущено позовну давність для звернення з позовом щодо недійсності договорів оренди та суборенди, в порушення правил підвідомчості позов пред'явлено до фізичної особи; на момент укладення спірного договору оренди були наявні всі необхідні погодження (у 2001 році комісією Обухівської районної державної адміністрації складено та підписано Акт вибору та обстеження земельної ділянки, що оформляється в постійне користування під розміщення зони відпочинку (пляжу) на території Київського державного авіаційного заводу „Авіант" в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; 05.09.2001 Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації надано висновок, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області; 10.09.2001 Головним державним санітарним лікарем Обухівського району Київської області надано висновок № 60/1045 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області; 26.12.2001 Обухівським районним відділом земельних ресурсів надано висновок № 303 „Про погодження місця розташування земельної ділянки", яким погоджено відведення ЗАТ „Золоті ворота" земельної ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в смт Козин Обухівського району Київської області.

Відповідач - Козинська селищна рада зазначила про прийняття спірного рішення повноважним органом та повідомила про невиконання Приватним акціонерним товариством "Золоті ворота" вимог законодавства про приведення розміру орендної плати у відповідність до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заявою від 02.04.2014 прокурор зменшив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 4/3, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003, укладений Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" про надання в оренду земельної ділянки площею 0,546 га, з наведених у позові підстав.

Відповідач у відзиві на позов з урахуванням зміни його підстав відхилив доводи прокурора, посилаючись на відсутність представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, вчинення порушень самим органом місцевого самоврядування, наявність судових рішень, якими встановлено правомірність користування відповідачем земельною ділянкою, а також про застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.07.2003, укладеного Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" та Добруцьким Ігорем Ігоровичем про надання в суборенду земельної ділянки площею 0,546 га, про зобов'язання Добруцького Ігоря Ігоровича повернути територіальній громаді Козинської селищної ради земельну ділянку площею 0,546 га; в іншій частині позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 4/3, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003, укладений Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" про надання в оренду земельної ділянки площею 0,546 га; з відповідачів солідарно стягнуто в доход Державного бюджету України 2436 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 вказані вище судові рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог, в цій частині справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду; в іншій частині судові рішення залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2015 (суддя Ю.В. Подоляк) позов в частині переданих на новий розгляд вимог задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 4/3, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003, укладений Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота"; з відповідачів стягнуто в доход Державного бюджету України по 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (судді: К.В. Тарасенко - головуючий, О.В. Тищенко, І.А. Іоннікова) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Золоті ворота" звернулось до Вищого господарський суд України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення не взято до уваги доводи відповідача, їх не перевірено та їм не надано правової оцінки; не враховано приписи частини 3 статті 3 Земельного кодексу Української РСР (1990 року) та пункту 34 статті 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", чинні судові рішення, за змістом яких місцевою Радою народних депутатів правомірно було делеговано повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок виконавчому органу місцевого самоврядування; встановлене господарськими судами порушення процедури попереднього погодження місця розташування земельної ділянки не свідчить про порушення прав та інтересів держави, а саме по собі процедурне порушення не є підставою для визнання недійсним спірного рішення; не обґрунтовано факт порушення прав та інтересів держави у спірних правовідносинах; суди не надали оцінку доводам відповідача про те, що прокурор пропустив давність для захисту порушеного права в частині недійсності договору оренди, про що заявив відповідач; за змістом практики Європейського суду з прав людини, що є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки з перевищенням повноважень не може бути підставою для порушення права відповідача на мирне володіння своїм майном; договір оренди, укладений10.06.2003, визнано недійсним з підстав та обставин, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004.

Прокурор відхилив доводи касаційної скарги, вказавши, що судові рішення у даній справі є законними та обґрунтованими.

Третя особа підтримала вимоги касаційної скарги.

Козинська селищна рада не надіслала відзив на касаційну скаргу, не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представників Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" та Добруцького І.І., присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту витягу з протоколу № 1 засідання Першої сесії 23 скликання Козинської селищної ради, наявного у матеріалах справи, 28.04.1998 Козинська селищна рада прийняла рішення про передачу Виконавчому комітету Козинської селищної ради повноважень по "виділенню земельних ділянок та приватизації" (мовою оригіналу).

Рішенням № 4/3 від 29.08.2001 Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду" вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ЗАТ „Золоті ворота" під зону відпочинку (пляжу); надати ЗАТ „Золоті ворота" земельну ділянку розміром 0,546 га в смт Козин по вул. Луговій в тимчасове користування /на умовах оренди/ за рахунок земель Козинської селищної ради для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу); встановити термін оренди - 49 років; доручити Козинському селищному голові М. М. Федоренко заключити договір оренди земельної ділянки з ЗАТ „Золоті ворота".

10.06.2003 на підставі вказаного вище рішення № 4/3 від 29.08.2001 Виконавчого комітету Козинської селищної ради „Про надання земельної ділянки в оренду" Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться в смт Козин по вул. Луговій, Обухівського району, Київської області, площею 0, 546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років. Вказаний договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мегедь Д. К. та зареєстровано в реєстрі за № 1-370; 13.06.2003 вказаний договір зареєстровано у Відділі земельних ресурсів Обухівського району Київської області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 240.

13.06.2003 Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ЗАТ „Золоті ворота" підписано акт, згідно з яким Виконавчий комітет Козинської селищної ради передав, а ЗАТ „Золоті ворота" прийняло згідно з договором оренди земельної ділянки від 10.06.2003 земельну ділянку площею 0,546 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (організація пляжу) строком на 49 років.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що:

- спірне рішення було прийнято виконавчим комітетом поза межами власних повноважень та не у спосіб визначений законом, оскільки зі змісту протокольного рішення № 1 від 28.04.1998 засідання Першої сесії 23 скликання Козинської селищної ради про передачу Виконавчому комітету Козинської селищної ради повноважень по "видленню земельних ділянок та приватизації", той час, коли в силу приписів частини 3 статті 3 Земельного кодексу (в редакції на час прийняття спірного рішення) місцеві ради народних депутатів могли делегувати виконавчим органам місцевого самоврядування власні повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок, повноваження по "видленню земельних ділянок та приватизації", виділенню їх відповідно до наведених вище норм законодавства та за змістом статті 9 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) до відання місцевих Рад не належали, відповідачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б делегування радою визначених законодавчо повноважень; відповідачі не надали також жодних належних та допустимих доказів надання відповідними органами станом на момент прийняття оспорюваного рішення попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки, не надали суду також розроблений та погоджений у встановленому порядку проект відведення земельної ділянки;

- спірний договір оренди земельної ділянки є недійсним згідно з вимогами частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України як вчинений всупереч положенням статей 116 та 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), згідно з якими передачі в оренду земельної ділянки передує рішення відповідних органів; рішення повноважного органу (Козинської селищної ради) про надання в оренду земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням не приймалось, а доказів протилежного відповідачі не надали;

- незаконне отримання в оренду ділянки рекреаційного призначення (пляжу) яка повинна використовуватись для оздоровлення та відпочинку населення призводить до порушення прав та інтересів держави, відтак, прокурором визначено, в чому саме полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції і спірних правовідносинах, в якого відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідними позовами..

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, місцевий господарський суд пов'язав початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з проведеним прокуратурою в грудні 2013 року досудовим розслідуванням, вказавши про звернення до суду з даним позовом прокуратурою як позивачем в межах позовної давності.

Переглядаючи справу в повному обсязі, суд апеляційної інстанції погодився з відповідними висновками місцевого господарського суду щодо початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 71, 75, 80 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент прийняття спірного рішення) було встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) в три роки; за змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права; за частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України. Таким чином, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що позовна давність визначається та застосовується до сторони у спорі, до особи, що є учасником спірних правовідносин.

Натомість, за змістом статей 2 та статті 29 Господарського процесуального кодексу України; прокурор звертається до господарського суду з позовом в інтересах держави, обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру"; тобто, прокурор за своїм правовим статусом є не стороною спору (в матеріально-правовому аспекті), а є процесуальною фігурою, що бере участь у розгляді справ та може бути безпосередньо позивачем - стороною в судовому процесі в розумінні статті 21 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що за визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом у випадках, коли судами встановлено наявність порушеного права, що підлягає судовому захисту.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає також положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо підстав судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання договору недійсним.

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У випадку, коли судом не встановлено порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому слід зазначити, що, посилаючись на порушення інтересів держави тим, що в оренду незаконно отримано ділянку рекреаційного призначення (пляжу), яка повинна використовуватись для оздоровлення та відпочинку населення, суди, залишили поза увагою встановлені самими судами обставини справи щодо цільового призначення та мети використання орендарем спірної земельної ділянки за договором для організації пляжу (що відповідає статті 50 Земельного кодексу України), не навели жодних обставин та доказів, що спірна земельна ділянка використовується для інших цілей та всупереч умовам укладеного договору.

Відтак, що при зверненні з позовом у даній справі прокурором не доведено наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу держави у зв'язку з прийняттям виконкомом спірного рішення та подальшого укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази невиконання або неналежного виконання орендарем спірного договору. Окрім того, після прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної ради оспорюваного рішення було надано висновки Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації, Головного державного санітарного лікаря Обухівського району Київської області, Обухівського районного відділу земельних ресурсів щодо попереднього погодження місця розташування спірної земельної ділянки, що свідчить про самостійне усунення порушень законодавства діями сторін. Повноваження, делеговані протоколом № 1 від 28.04.1998 сесії Козинської селищної ради не суперечать визначеному частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) повноваженню Рад народних депутатів розпоряджатися земельними ділянками та їх конкретизованим формам реалізації; при цьому Козинська селищна рада, як відповідач у даній справі, не навела жодних доводів в спростування обсягу делегованих виконавчому органу повноважень, як і доводів про невиконання нею укладеного договору з цих підстав.

Також судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що судами необґрунтовано визнано спірний договір оренди, укладений 2003 року, недійсним з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2004.

Наведене свідчить про прийняття судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для їх скасуванням з прийняттям нового рішення у справі.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 911/79/14 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2015 скасувати.

В задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області до Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" та Козинської селищної ради про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 4/3, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003, укладеного Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" про надання в оренду земельної ділянки площею 0,546 га відмовити.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Кравчук