Постанова

від 17.09.2014 по справі 826/6903/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2014 року 16:05 № 826/6903/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юргаінвестсервіс» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005462260 від 22.11.2012 року, -

за участю представників сторін:

від позивача - Кривошей О.В.,

від відповідача - Перепелюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юргаінвестсервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Юргаінвестсервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005462260 від 22.11.2012 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби №0005462260 від 22 листопада 2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі №826/6903/13-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014 року справу №826/6903/13-а прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 11.09.2014 року неналежного відповідача «Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби» замінено на належного - «Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві».

У судове засідання 17.09.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проси суд задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями податкового законодавства ТОВ «Юргаінвестсервіс».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Юргаінвест» (код за ЄДРПОУ 35509598) з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за січень 2012 року, у зв'язку з чим складено акт від 07.11.2012 року №527/22-604/35509598 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 19 632,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0005462260, яким ТОВ «Юргаінвестсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 24 540,00 грн., з яких за основним платежем 19 632,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 908,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0005462260, листами Державної податкової служби у м. Києві від 31.01.2013 року №1024/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 01.04.2013 року №349/6/99-99/10-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0005462260 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, позивачем у січні 2012 року сформовано податковий кредит за рахунок податкової накладної, отриманої від постачальника - Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12, - №3000265, дата виписки 31.01.2012 року, сума ПДВ - 19 631,56 грн. В результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що постачальником - Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12 - вищезазначена податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, у зв'язку з чим контролюючим органом вказано про порушення ТОВ «Юргаінвестсервіс» приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

В свою чергу, за твердженнями представника позивача, відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрації контрагентом вищезазначеної податкової накладеної не є підставою для не включення податку на додану вартість до податкового кредиту, вказаного у податковій накладній №3000265 від 31.01.2012 року, виписаній Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12, оскільки вказане порушення виникло з вини контрагента, а не позивача.

Водночас, приписами абз. 1-3 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами не спростовано факту не реєстрації Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12 податкової накладної №3000265 від 31.01.2012 року.

При цьому, слід зазначити, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №1379), який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії податкової накладної від 31.01.2012 року №3000265, виписаної Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12, остання сформована на підставі договору поставки від 01.04.2010 року №13399 .

Разом з тим, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту на підставі вищезазначеної податкової накладної у матеріалах справи міститься копія договору №13399/12 поставки хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів від 28.12.2011 року, за умовами якого сторони погодили, що Постачальник (Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12) зобов'язується поставляти на умовах цього Договору хліб, хлібобулочні, кондитерські, сухарно-бараночні та макаронні вироби (далі - Товар), у відповідності з поданими Покупцем (ТОВ «Юргаінвестсервіс») замовленнями, а Покупець зобов'язаний приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість Постачальнику. Поставка товару здійснюється окремими партіями зі складу Постачальника згідно умов даного Договору. Право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 року №153. Асортимент та кількість Товару визначається у Замовленні Покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній.

Згідно наявних у матеріалах справи копіях товарно-транспортних накладних, останні складені представниками сторін на підставі договору №13399 від 01.04.2010 року , тобто вказані товарно-транспортні накладні та податкова накладна від 31.01.2012 року №3000265 як первинно облікові документи на підтвердження фактичності (товарності) господарської операції складені на підставі зовсім іншого договору, аніж наданий позивачем на підтвердження обґрунтованості заявленого позову, що викликає сумніви у реальності (товарності) даної фінансово-господарської операції.

Крім того, вказані вище товарно-транспортні накладні в порушення приписів п. 2.4 Положення №88 не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змогу ідентифікувати даних осіб.

При цьому, на підтвердження реальності (товарності) у матеріалах справи не міститься копій замовлень ТОВ «Юргаінвестсервіс» на поставку товару, а також копій довіреностей та/або витягу з журналу виданих довіреностей на підтвердження повноважень у представників сторін на приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на підставі наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних.

Слід також зазначити, що ухвалою суду від 18.07.2014 року від позивача витребовувалися всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності позивача з вищезазначеним контрагентом, зокрема, копії первинних документів на підтвердження оскаржуваних фінансово-господарських операцій (договору, рахунку-фактури, видаткової накладної тощо), докази подальшої реалізації позивачем товарів (робіт/послуг), придбаних у ДП ПАТ «Київхліб «Хлібокомбінат №12» за перевіряємий період (належним чином завірені копії договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів, податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача), проте останні не були надані суду позивачем, а також ТОВ «Юргаінвестсервіс» не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи відсутність реєстрації Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12 податкової накладної №3000265 від 31.01.2012 року, що не спростовано позивачем, а також не підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарської операції, на підставі якої ТОВ «Юргаінвестсервіс» сформовано податковий кредит, розмір якого вказаний у даній податковій накладній, суд дійшов висновку про те, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок