Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/6903/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6903/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргаінвестсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргаінвестсервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Юргаінвестсервіс» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за січень 2012 року, у зв'язку з чим складено акт від 07.11.2012 року №527/22-604/35509598.

В зазначеному акті перевірки відображено допущені позивачем порушення, а саме п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями: позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 19632 грн.

Керуючись викладеними обставинами, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0005462260, яким ТОВ «Юргаінвестсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 24540 грн, з яких за основним платежем 19632 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4908 грн.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0005462260, листами Державної податкової служби у м. Києві від 31.01.2013 року №1024/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 01.04.2013 №349/6/99-99/10-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку контролюючого органу та з метою їх відновлення ТОВ «Юргаінвестсервіс» звернулось за захистом до суду.

В результаті чого, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби №0005462260 від 22 листопада 2012 року.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №826/6903/13-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутня реєстрація Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12 податкової накладної №3000265 від 31.01.2012, що не спростовано позивачем, а також не підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарської операції, на підставі якої ТОВ «Юргаінвестсервіс» сформовано податковий кредит, розмір якого вказаний у даній податковій накладній, позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Водночас, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Приписами абз. 1-3 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно із абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Водночас, п. 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

На виконання положень ст. 201 ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 затверджено Порядок заповнення податкової накладної (Порядок №1379), який набрав чинності 16.12.2011 та втратив чинність 01.03.2014.

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку надодану вартість у податковій накладній сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем у січні 2012 року сформовано податковий кредит за рахунок податкової накладної, отриманої від постачальника - Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12, - №3000265, дата виписки 31.01.2012 року, сума ПДВ - 19631 грн 56 коп.

Однак, в результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що постачальником - Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12 - вищезазначена податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, у зв'язку з чим контролюючим органом вказано про порушення ТОВ «Юргаінвестсервіс» приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Між тим, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно копії податкової накладної від 31.01.2012 №3000265, виписаної Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12, остання сформована на підставі договору поставки від 01.04.2010 року №13399.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту на підставі вищезазначеної податкової накладної у матеріалах справи міститься копія договору №13399/12 поставки хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів від 28.12.2011.

За умовами договору сторони погодили, що Постачальник (Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №12) зобов'язується поставляти на умовах цього Договору хліб, хлібобулочні, кондитерські, сухарно-бараночні та макаронні вироби (далі - Товар), у відповідності з поданими Покупцем (ТОВ «Юргаінвестсервіс») замовленнями, а Покупець зобов'язаний приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість Постачальнику. Поставка товару здійснюється окремими партіями зі складу Постачальника згідно умов даного Договору. Право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 №153. Асортимент та кількість Товару визначається у Замовленні Покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копіях товарно-транспортних накладних, останні складені представниками сторін на підставі договору №13399 від 01.04.2010, тобто вказані товарно-транспортні накладні та податкова накладна від 31.01.2012 року №3000265 як первинно облікові документи на підтвердження фактичності (товарності) господарської операції складені на підставі зовсім іншого договору, аніж наданий позивачем на підтвердження обґрунтованості заявленого позову, що викликає сумніви у реальності (товарності) даної фінансово-господарської операції.

Вказані вище товарно-транспортні накладні в порушення приписів п. 2.4 Положення №88 не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змогу ідентифікувати даних осіб.

Більше того, на підтвердження реальності (товарності) у матеріалах справи не міститься копій замовлень ТОВ «Юргаінвестсервіс» на поставку товару, а також копій довіреностей та/або витягу з журналу виданих довіреностей на підтвердження повноважень у представників сторін на приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на підставі наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних.

Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргаінвестсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя : Н.М. Троян

Судді : Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.