Постанова

від 16.09.2014 по справі 5011-55/6659-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 5011-55/6659-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Глос О.І., Сибіги О.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" на постанову від 11.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 5011-55/6659-2012 за позовомКолективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адан" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансГруп" провизнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору, за участю представників: позивача - Висоцький А.М. відповідача -не з'явились третьої особи 1 - третьої особи 2 -не з'явились не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 у справі №5011-55/6659-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Привалова А.І., судді Бондарчук В.В., Марченко О.В.) частково задоволені уточнені позовні вимоги Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адан" (далі-відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" (далі-третя особа-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансГруп" (далі-третя особа-2), про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 16.12.2003, укладений між позивачем та відповідачем. В частині вимог про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансГруп", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, та складається із: виробничих майстерень (літ. Г), площею 1077,6 м 2 ; гаражів (літ. З), площею 558,8 м 2 ; складу (літ. Л), площею 419 м 2 ; складу (літ. Ж), площею 73,6 м 2 ; складу (літ. Д), площею 70,2 м 2 ; складу (літ. К), площею 13,5 м 2 ; трансформаторної підстанції (літ. И), площею 26,9 м 2 ; контрольно-пропускного пункту (літ. Е), площею 13,6 м 2 - у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 11.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Авдєєва П.В., Куксова В.В.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову повністю.

Позивач з постановою Київського апеляційного господарського суду не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 41, ч.2 ст. 44, ч.1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що висновки судової почеркознавчої експертизи належним чином підтверджують обставини підписання спірного договору не президентом підприємства позивача, а іншою особою, що, відповідно, є підставою для визнання недійсним укладеного між сторонами правочину. Крім того, за твердженням скаржника, договірні відносини між сторонами фактично були відсутні взагалі, адже кошти за реалізоване за спірним договором нерухоме майно так і не були сплачені відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники відповідача і третіх осіб не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 16.12.2003 між Колективним підприємством "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Адан" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за умовами даного договору нерухоме майно, загальною площею 2253,2 м 2 , розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, а саме: виробничі майстерні (літ. Г) площею, 1077,6 м 2 , гаражі (літ. З) площею 558,8 м 2 , склад (літ. Л) площею 419,0 м 2 , склад (літ. Ж) площею 73,6 м 2 , склад (літ. Д) площею 70,2 м 2 , склад (літ. К) площею 13,5 м 2 , трансформаторна підстанція (літ. И) площею 26,9 м 2 , контрольно-пропускний пункт (літ.Е) площею 13, 6 м 2 . Об'єкт обліковується на балансі продавця та належить йому на підставі договору купівлі-продажу № КП-202 від 09.11.1993 (п.1.1 договору); ціна об'єкту складає 150000,00 грн (п.2.1 договору); розрахунок за об'єкт здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100% в безготівковому порядку або іншим чином за домовленістю сторін до укладання договору (п.3.1 договору); покупець підтверджує, що на дату укладання договору покупець здійснив розрахунок за об'єкт у повному обсязі (п.3.2 договору); передача (приймання-здача) об'єкта здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20 за актом приймання-передачі одночасно з укладанням цього договору (п.4.1 договору); право власності на об'єкт переходить до покупця з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта (п.4.3 договору); договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання (п.5.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі від 16.12.2003, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно, що визначене умовами договору. Загальна вартість майна сплачена покупцем в повному обсязі до підписання цього акту (п.2 акту приймання-передачі).

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що договір купівлі-продажу від 16.12.2003 був укладений у простій письмовій формі відповідно до вимог діючого на дату його укладення законодавства.

З метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу від 16.12.2003, відповідач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про визнання спірного договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, придбане за вищевказаним договором та про зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на спірне майно.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2008 у справі №2-3018/2008 зазначені вище вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адан" були задоволені повністю, втім, в подальшому, за заявою учасника Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" - ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами цього рішення, ухвалою цього ж суду від 23.03.2011 у справі №2-3453/11 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2008 у справі №2-3018/2008 було скасовано, а ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №2-3453/2011 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адан" до Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго", за участю третьої особи - Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", про визнання права власності на спірне майно, було залишено без розгляду, провадження у справі припинено.

Зазначаючи, що вказані вище обставини позбавляють відповідача права зареєструвати нерухоме майно за своїм підприємством, а наявність договору купівлі-продажу перешкоджає здійсненню такої реєстрації за позивачем, останній, вважаючи, що укладений 16.12.2003 договір купівлі-продажу нерухомого майна є недійсним, оскільки зі сторони позивача його було підписано не президентом підприємства, а також вказуючи, що грошові кошти за спірне майно так і не були сплачені відповідачем, звернувся до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсним спірного договору.

Так, місцевий господарський суд, прийнявши до уваги результат проведення судово-почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 на спірному договорі та акті приймання-передачі майна, виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, витребував у Святошинського районного суду м. Києва з матеріалів цивільної справи №2-3453/11 засвідчену копію договору купівлі-продажу від 16.12.2003, укладеного між Колективним підприємством "Міжрегіональне підприємство "Спеценерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Адан", а також у Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" засвідчену копію цього ж договору, що знаходиться в інвентарній справі на об'єкт нерухомого майна - на цілісний майновий комплекс загальною площею 2253,2 м 2 , розташований за адресою: м. Київ, Червоногвардійська, 20, (реєстраційний номер 6204-П).

Дослідивши витребувані копії спірного договору, суд апеляційної інстанції встановив, що для проведення експертизи позивач надав експерту інший договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі до цього договору, ніж той, що був укладений між позивачем та відповідачем 16.12.2003, у зв'язку з чим, врахувавши також, що на експертизу для порівняння надано не достовірні зразки підпису ОСОБА_6, які не є зіставлюваними з часом виконання підписів у спірному договорі та акті до нього, дійшов висновку, що судово-почеркознавча експертиза у цій справі проведена без дотримання вимог ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту 08.10.1998 № 53/5, а отже не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження недійсності спірного договору.

Щодо іншої частини заявленого позову - витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансГруп", господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх необґрунтованість, при цьому колегія суддів враховує, що судові рішення в цій частині позову не є предметом касаційного оскарження.

З висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.12.2003, колегія суддів погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент укладення спірного договору, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 42 Цивільного кодексу Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Обґрунтовуючи заявлений позов, Колективне підприємство "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" послалося на ту обставину, що відчуження майна підприємства відбулося без рішення загальних зборів юридичної особи, а також на те, що договір купівлі-продажу від імені позивача підписано не президентом підприємства, а іншою особою.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що внаслідок витребування та оцінки апеляційним господарським судом належним чином засвідчених копій договору купівлі-продажу від 16.12.2003 встановлена відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача, адже судово-почеркознавча експертиза у цій справі проведена без дотримання вимог ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Мінюсту 08.10.1998 № 53/5, оскільки для її проведення позивачем надано інший договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі, ніж той, що був укладений 16.12.2003 між сторонами за справою і знаходився в матеріалах цивільної справи в суді та реєстраційної справи в БТІ.

При цьому, враховуючи відсутність інших доказів, які підтверджували вказані доводи позивача, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що спірний договір не підписувався керівником підприємства позивача.

Не обґрунтованими колегія суддів також вважає і доводи скаржника щодо недійсності спірного договору з підстав відчуження майна без рішення загальних зборів, адже статутом Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" в редакції, що була чинна на дату укладення договору, не встановлено обмежень повноважень президента підприємства щодо укладення таких правочинів.

Відносно доводів скаржника про не перерахування відповідачем грошових коштів за спірним договором від 16.12.2003 як ще однієї підстави, якою позивач обґрунтовує недійсність спірного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Відтак, враховуючи, що для визнання спірного договору недійсним не мають юридичного значення обставини належного/неналежного виконання зобов'язання, відповідні доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 у справі Господарського суду міста Києва № 5011-55/6659-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді О.І. Глос

О.М. Сибіга