Постанова

від 23.09.2014 по справі д10-54

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 року Справа № Д10-54

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Науменка І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 18.09.2014 року:

прокурора: Зіма В.Б.- прокурор відділу

позивача: не явився

відповідача-1: Легенченко М.О.- предст., дов.№4/10-7 від 09.01.2014 року

відповідача-2: не явився

відповідача-3: Чижикова О.Ю.- предст., дов. від 07.08.2014 року

третьої особи: Хіміченко С.А.- керівник

Россіхіна А.В.- предст., дов. від 15.09.2014 року

Мірошниченко В.І.- предст., дов. від 15.09.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб» (м. Дніпропетровськ) на рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.1997р. у справі №Д10-54

за позовом: прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: 1 -виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів (м. Дніпропетровськ)

2 -представництва Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ (м. Дніпропетровськ)

3-товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб» (м. Дніпропетровськ)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: художній салон Дніпропетровської організації спілки художників України (м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу вбудованого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 1997 року у справі №Д10-54 (суддя Парусніков Ю.Б.) задоволенні позовні вимоги прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів (м. Дніпропетровськ), представництва Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ (м. Дніпропетровськ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб» (м. Дніпропетровськ), третя особа: художній салон Дніпропетровської організації спілки художників України (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.07.1997р. №1114 «Про продаж приміщень будинку по пр. К.Маркса, 46 А-5 товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-клуб» код 24439634» та визнання недійсним договору купівлі-продажу вбудованого приміщення №532/Н від 08.08.1997р. З відповідачів на користь позивача в рівних частинах стягнуто по 28 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита.

Не погодившись з рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області, позивач - Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення і прийняти нове. Позивач посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності його представника, якого не було повідомлено про дату і час розгляду справи належним чином.

Звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції і відповідач-3 - товариство з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб», який також просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким відмовити в позовних вимогах. На думку скаржника рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та при прийнятті рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що судом не було враховано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.04.1997р. №547 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації в 1997 році», яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації в 1997 році (згідно додатку). Додаток містить і спірний об'єкт із зазначенням способу приватизації - викуп. Зазначене рішення затверджене міською радою. Посилаючись на ст.ст. 31, 35, 38 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів» від 07.12.1990р. №533-ХІІ, відповідач вважає, що виконавчий комітет міської ради діяв в межах наданої йому компетенції. Окрім того, товариство вважає, що набуття чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР у період між прийняттям рішення про відчуження спірного нежитлового приміщення і укладенням договору купівлі-продажу, не впливає на законність і чинність рішення виконкому від 17.04.1997р. №547, що випливає зі ст. 58 Конституції України. Рішення виконкому №1114 від 17.07.19967р. було прийнято у межах його власних (самоврядних) повноважень, наданих ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», при цьому не затвердження рішення міською радою не свідчить про його нечинність, оскільки рішення з продажу спірного об'єкту було вже прийнято рішенням від 17.04.1997р. №547 і затверджено 30.07.1997р. Наведені рішення виконкому не визнані недійсними в установленому порядку і є чинними. Безпідставно було не прийнято судом до уваги і рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 30.07.1997р. №9 «Про реалізацію законодавства України щодо комунальної власності міста», відповідно до якого виконкому доручено здійснювати майнові операції щодо комунальної власності міста з періодичним інформуванням міської ради. Зазначене рішення було прийняте до укладення договору купівлі-продажу і відповідало п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Прокурор Дніпропетровської області відзив на апеляційні скарги не надав, але вважає, що міська рада взагалі не має право на подання апеляційної скарги з огляду на пропуск пресічного строку. Щодо рішення суду по суті, то прокурор вважає його законним і обґрунтованим, а також вважає, що відповідач-3 мав знати про це рішення раніше, тому підстави для прийняття його апеляційної скарги до розгляду були відсутні.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської - відповідач-1, у відзиву на апеляційні скарги і представник відповідача-1 у судовому засіданні зазначив, що виконавчий комітет погоджується із доводами апеляційної скарги щодо того, що рішення виконавчого комітету міської Ради народних депутатів №547 від 17.04.1997 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації в 1997 році» та рішення виконавчого комітету міської Ради народних депутатів №1114 від 17.07.1997 року «Про продаж приміщень будинку по пр. К.Маркса, 46, А-5 товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-клуб». Код 24439634» були прийняті законно та правомірно, у повній відповідності до діючого на час їх прийняття законодавства.

Представництво Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ - відповідач-2, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Художній салон Дніпропетровської організації спілки художників України - третя особа, у відзиву на апеляційну скаргу і представники третьої особи у судовому засіданні зазначили, що Дніпропетровська міська рада на момент прийняття судового рішення не була стороною у справі, а представник виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради був присутній під час розгляду справи та під час проголошення рішення. Крім того, негайно після прийняття судового рішення Дніпропетровська міська рада прийняла рішення від 10.12.1997 року №8 «Про внесення доповнень до рішення міської ради від 30.07.1997 року №8 «Про підсумки приватизації комунальної власності м. Дніпропетровська та заходи з її проведення в 1997 році та подальші роки», яким внесла приміщення за адресою: пр. К.Маркса, 46, яке використовує КП «Художній салон», до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

22.09.2014р. від третьої особи надійшли додаткові заперечення, до яких додані копії документів по суті спору.

18.09.2014 року від Дніпропетровської міської ради надійшла заява про відмову від апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю будь-яких вказівок виконавчим органам міської ради на оскарження рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.1997 року, що може призвести до втрати або незаконного відчуження об'єктів комунальної власності. У цей же день від Дніпропетровської міської ради надійшла заява про скасування довіреності від 28.02.2014 року №4/10-104, яка видана начальнику відділу претензійно-позовної роботи управління правового забезпечення Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради Герасимчук Сергію Сергійовичу.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.25 23 вересня 2014 року.

Вислухавши прокурора, представників сторін і третьої особи, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 17.07.1997р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за №1114 «Про продаж приміщень будинку по пр. К.Маркса, 46 А-5 товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-клуб» код 24439634». Пунктами 1, 2 цього рішення визнано за доцільне продаж приміщень будинку №46 А-5 по пр. К. Маркса загальною площею 192,6 кв.м. залишковою балансовою вартістю 21710 грн.; доручено представництву Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб» договір купівлі-продажу приміщень будинку №46 А-5 по пр. К.Маркса загальною площею 192,6 кв.м.

На підставі наведеного рішення між представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську (Продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-клуб» (Покупець) 08.08.1997р. за №532/Н був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення). Продавець продав, а Покупець купив в житловому будинку А-5 вбудоване приміщення на першому поверсі №57а (поз.1-9) загальною площею 192,6 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 46 (п.1.1. договору).

Договір посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 08.08.1997р. і зареєстрований в реєстрі за №5814.

Відповідно до п. 1.3. договору, право власності на об'єкт, що відчужується переходить до Покупця на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 17.07.1997р. №1114 після підписання, нотаріального засвідчення договору, повної оплати ціни об'єкта і у відповідності з діючим законодавством України.

На виконання пунктів 3.1., 3.2. договору приватизаційним платіжним дорученням №1 від 11.08.1997р. ТОВ «Ренессанс-клуб» було сплачено за об'єкт договору 82779 грн. Передача об'єкта купівлі-продажу відбулася 29.08.1997р. за актом передачі нежитлової будівлі (приміщення).

Право власності на вищезазначене вбудоване приміщення за ТОВ «Ренессанс-клуб» підтверджується свідоцтвом про право власності №1316 від 29.08.1997р., виданим представництвом Фонду державного майна в м. Дніпропетровську.

Згідно п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Вищенаведена норма під час прийняття рішення судом першої інстанції стала підставою для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.07.1997р. №1114 та договору купівлі-продажу вбудованого приміщення №532/Н від 08.08.1997р.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає висновок попереднього суду передчасним, таким що був прийнятий при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з огляду на наступне:

За змістом ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 03.12.1996р.- на день прийняття рішення арбітражного суду), цивільні права і обов'язки виникають, зокрема: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (в редакції від 21.05.1997р) встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. (ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР).

На час виникнення спірних відносин п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» було роз'яснено, що за правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За приписами ч. 3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (в редакції від 21.05.1997р) визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Стаття 29 зазначеного Закону наводить перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Пунктами 5, 6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (в редакції від 21.05.1997р) передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992р. №2163-ХІІ (в редакції від 19.02.1997р.), також встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними (ч. 7 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Окреме індивідуально визначене майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу є об'єктом малої приватизації, правовий механізм якої регулюється Законом України від 06.03.1992р. №2171-ХІІ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції від 15.05.1996р.).

З приписів ст. 11 вищенаведеного Закону вбачається, що викуп, як спосіб малої приватизації застосовується щодо об'єктів малої приватизації включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Господарським судом не було враховано, що п. 1 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.04.1997р. №547 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації в 1997р. Додаток цього рішення містить і нежитлове приміщення по пр. К.Маркса, 46, яке приватизується шляхом викупу.

Згідно п. 2 рішення зобов'язано представництво Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську (Дрон С.Є.) здійснити приватизацію об'єктів комунальної власності в 1997 році згідно з переліком (додаток).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить також прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (п. 31).

30.07.1997р. за №9 Дніпропетровською міською радою народних депутатів було прийнято рішення «Про реалізацію законодавства України щодо комунальної власності міста». Пунктом 4 рішення Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації було доручено до 01.09.97р. підготувати та передати у виконавчий комітет міської ради вичерпний перелік приміщень (будинків) та відповідні документи щодо їх відчуження по заявкам підприємств і організацій за період з 1 січня 1994 року по 1 серпня 1997 року; оформлення документів для відчуження нежитлових приміщень у житловому фонді здійснювати тільки по заявкам та з дозволу виконавчого комітету міською ради.

Згідно п. 5 рішення доручено виконавчому комітету міської ради здійснювати майнові операції щодо комунальної власності міста з періодичним інформуванням ради про проведену роботу по цьому напрямку діяльності.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 30.07.1997р. №16 «Про рішення виконкому щодо об'єктів приватизації, способів приватизації та засобів платежу» затверджено рішення виконкому міської ради щодо об'єктів приватизації згідно з переліком (додаток) (п.1). До переліку затверджених рішень виконкому міської ради щодо об'єктів приватизації увійшло і рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.04.1997р. №547 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації в 1997 році».

Приведені рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.04.1997р. №547 та Дніпропетровської міської ради №№9 і 16 від 30.07.1997р. були прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, до укладення договору купівлі-продажу вбудованого приміщення №532/Н від 08.08.1997р. і не були скасовані або визнанні недійсними з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України в судовому порядку, а отже з огляду на приписи ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Крім того, судова колегія погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача-3 щодо того, що рішення виконкому №1114 від 17.07.1997 р. було прийнято у межах його власних (самоврядних) повноважень, наданих ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР. А той факт, що рішення виконкому №1114 від 17.07.1997 р. не було в подальшому затверджено міською радою не свідчить про його нечинність або неправомірність. Адже фактично виконавчий комітет міської ради двічі (17.04.1997 р. та 17.07.1997 р.) приймав рішення з одного й того ж самого питання (продажу спірного об'єкту нерухомого майна). І міська рада, розглядаючи 30.07.1997 р. на пленарному засіданні [попередньо розглянуте виконавчим комітетом та внесене на розгляд міської ради] питання відчуження нерухомого майна, - вирішила здійснити продаж (приватизацію) нерухомого майна по пр. К.Маркса, 46 шляхом його викупу ТОВ «Ренессанс-клуб». При цьому, таке рішення міської ради було оформлене шляхом затвердження першого з прийнятих з цього питання рішень виконкому (від 17.04.1997 р. №547), що не суперечить чинному законодавству.

Слід також вказати, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу момент виникнення права власності у набувача майна за договором визначався ст. 128 Цивільного кодексу УРСР: «Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.»

Враховуючи, що предметом договору купівлі-продажу був об'єкт приватизації до застосування підлягали і спеціальні норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Так, ч. 1 ст. 22 цього Закону встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації (ч. 1 ст. 23 Закону).

За вимогами частин 2, 3 ст. 23 Закону, договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Договір купівлі-продажу №532/Н від 08.08.1997р. укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства України, зокрема Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Крім того, підставою для визнання зазначеного договору недійсним була лише обставина недійсності відповідних нормативних актів, на підставі яких укладався зазначений договір. Оскільки апеляційна інстанція вважає, що дані нормативні акти прийняті без порушення вимог чинного на момент їх прийняття законодавства, підстави для визнання договору купівлі-продажу майна недійсним відсутні.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду також вважає необхідним пояснити підстави поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відповідача-3 і прийняття її до розгляду після спливу строку визначеного для подання апеляційної скарги ст. 93 Господарського процесуального кодексу України: відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції, і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР) визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003)

Отже, оскільки апеляційна скарга відповідача-3 подана у період дії зазначених норм права, остання підлягає розгляду у загальному порядку. Щодо пропуску строку на її подання, то зазначені скаржником доводи пропуску цього строку були визнані обґрунтованими.

Разом з тим при прийняті до розгляду апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради апеляційним судом не були враховані приписи ч.2 ст.93 ГПК України, відповідно до якої апеляційна скарга, яка подана органом місцевого самоврядування, не приймається до провадження незалежно від причин пропуску строку на її подання після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Так як з моменту проголошення рішення суду пройшов більше ніж один рік, апеляційна скарга Дніпропетровської міської ради залишається без розгляду як така, що помилково прийнята до провадження. За таких обставин колегія суддів не розглядає заяву міського голови про відмову від поданої апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 93, 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-клуб» (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 1997 року у справі №Д10-54 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах відмовити.

Повернути Дніпропетровській міській раді (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 26510514) із бюджету сплачений за квитанцією №12429075 від 26.08.2014 року через ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у сумі 1218 грн.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

І.М.Науменко