Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/22668/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22668/13 15.09.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного підприємства "Рікон-Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі"

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2007 р.

за участю представників :

від позивача:Привалова О.Ю.- представник за довіреністю № 537 від 08.02.13р. від відповідача: від третьої особи:Кулинич Т.В. - представник за довіреністю б/н від 11.12.2013 р. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовною заявою до Приватного підприємства "Рікон-Плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2007 р..

Провадження у справі за вказаними позовними вимогами порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. та залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення третьою особою - ТОВ "Росичі" умов генеральної кредитної угоди № 010/93/-12/01/04 від 25.07.2007 р. (кредитного договору № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та кредитного договору № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р.) в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, виконання якої було забезпечене іпотечним договором від 25.07.2007 р., укладеного між банком та ПП "Рікон-Плюс", внаслідок чого у позивача виникло право на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

У позові ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Росичі" за генеральною кредитною угодою № 010/93/-12/01/04 від 25.07.2007 р., яка на час подання позову становить 16 573 212,80 грн. та складається із:

1) заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., з яких: 7 204 549,83 грн. - заборгованості за кредитом; 34 359,81 грн. - заборгованості по пені; 26 445,05 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.;

2) заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., з яких: 9 163 798,25 грн. - заборгованості за кредитом; 41 766,65 грн. - заборгованості по пені; 33 473,21 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.; 68 820,00 грн. - витрат по сплаті судового збору,

звернути стягнення на належне Приватному підприємству "Рікон-Плюс" нерухоме майно, а саме - адміністративну будівлю загальною площею 2 339,00 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 5, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації не нижчою за дев'яносто відсотків його вартості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. провадження у справі зупинялось до отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, заявив клопотання про залучення до розгляду у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, у задоволенні якого судом було відмовлено, як у необґрунтованому, оскільки зазначена особа не є стороною ні кредитних договорів, ні іпотечного договору, за якими заявлене стягнення, а ухвалене рішення по справі не вплине на права та обов'язки останнього.

Представник третьої особи - ТОВ "Росичі" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 25.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (позичальник) була укладена генеральна кредитна угода № 010/93-12/01/04, відповідно до якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках.

На підставі генеральної угоди між сторонами був укладений кредитний договір № 010/93-12/23 від 25.07.2013 р. (далі - кредитний договір-1), відповідно до якого кредитор, на положеннях та умовах генеральної угоди та цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 100 000,00 доларів США строком до 15.07.2004р. зі сплатою 12% річних.

Крім того, 25.07.2007 р. між сторонами був укладий кредитний договір № 010/93-12/24 до генеральної угоди (далі - кредитний договір-2), відповідно до якого кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 300 000,00 доларів США строком до 15.07.2014р. із сплатою 12 % річних.

У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до кредитних договорів, якими сторони, зокрема, визначили графіки погашення заборгованості за цими договорами, встановили нові кредитні ліміти, визначили дати остаточного погашення кредитів та розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.

Для забезпечення зобов'язань за генеральною кредитною угодою між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель), та Приватним підприємством "Рікон-Плюс" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір від 25.07.2007 р.

Відповідно до п. 1.1 іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із генеральної кредитної угоди № 010/93-12/01/04 від 25.07.2007 р. з додатковими

угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, за умовами якої боржник зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти в сумі 2 700 000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, можливу неустойку та інше.

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є адміністративна будівля, загальною площею 2 339,00 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Севастопольська, 5.

Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 22 932 000,00 грн. (п. 1.3 іпотечного договору).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/3148/13, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. та Вищого господарського суду України від 05.08.2013 р., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто:

1) заборгованість за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., а саме: 7 204 549,83 грн. - заборгованості за кредитом; 34 359,81 грн. - заборгованості по пені; 26 445,05 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

2) заборгованість за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., а саме: 9 163 798,25 грн. - заборгованості за кредитом; 41 766,65 грн. - заборгованості по пені; 33 473,21 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що на час розгляду справи у позичальника - ТОВ «Росичі» існує заборгованість за генеральною кредитною угодою № 010/93-12/01/04 від 25.07.2007 р., а саме:

1) за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., з яких: 7 204 549,83 грн. - заборгованість за кредитом; 34 359,81 грн. - заборгованість по пені; 26 445,05 грн. - заборгованість по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.;

2) за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., з яких: 9 163 798,25 грн. - заборгованість за кредитом; 41 766,65 грн. - заборгованість по пені; 33 473,21 грн. - заборгованість по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.,

а всього 16 504 392,80 грн.

Разом з тим, позивач відносить до суми кредитної заборгованості за генеральною кредитною угодою також суму судового збору у розмірі 68 820,00 грн., який було стягнуто з ТОВ «Росичі» рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/3148/13.

Оскільки сума судового збору не може бути віднесена до заборгованості за кредитною угодою і ця сума не забезпечувалась іпотекою, суд виключає із заборгованості за генеральною кредитною угодою 68 820,00 грн. судового збору, а тому в стягненні цієї частини заборгованості банку суд відмовляє.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або

третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 зазначеної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" , з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, з урахуванням викладеного суд встановлює спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів.

Щодо початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації суд зазначає, що за умовами іпотечного договору предмет іпотеки був оцінений сторонами у 22 932 000,00 грн. (п. 1.3 іпотечного договору).

Відповідно до п. 2.14 іпотечного договору початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою сторін, а якщо така згода не була досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 % від предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

У зв'язку з тим, що ціна предмету іпотеки станом на час розгляду справи є відмінною від тієї, що сторони погодили під час укладання договору, суд вважав за необхідне призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу для визначення початкової ціни предмета іпотеки (спірного нерухомого майна) для його подальшої реалізації на публічних торгах, виконання якої було доручено Київському НДІСЕ.

Однак, у зв'язку з тим, що ПП "Рікон-Плюс" не надало на огляд експерту витребуваних додаткових документів для проведення експертизи та не виконало відповідних ухвал суду і клопотання експерта, справа була повернута без проведеного дослідження.

За таких обставин, з урахуванням зібраних по справі доказів та у зв'язку з неможливістю визначити заставну вартість нерухомого майна, суд вважає, що початкова ціна предмета іпотеки має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що оцінка нерухомого майна у виконавчому провадженн регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки, зокрема, нерухомого майна, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім того, суд зазначає, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Таким чином, в частині вимог позивача щодо встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки не нижчою за дев'яносто відсотків його вартості у виконавчому провадженні, суд відмовляє.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення чинного законодавства та встановлені обставини у справі, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Рікон-Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2007 р. задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 7, ідентифікаційний код 21649265) перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) за генеральною кредитною угодою № 010/93/-12/01/04 від 25.07.2007 р., яка складається із заборгованості:

- за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., а саме: 7 204 549,83 грн. - заборгованості за кредитом; 34 359,81 грн. - заборгованості по пені; 26 445,05 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.;

- за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р., а саме: 9 163 798,25 грн. - заборгованості за кредитом; 41 766,65 грн. - заборгованості по пені; 33 473,21 грн. - заборгованості по пені по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.07.2012 по 20.01.2013 р.,

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2007 р., а саме - адміністративну будівлю, загальною площею 2 339,00 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 5, що належать на праві власності Приватному підприємству "Рікон-Плюс" (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 5, ідентифікаційний код 33228917).

Встановити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Рікон-Плюс" (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 5, ідентифікаційний код 33228917) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) витрати по сплаті судового збору у сумі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 вересня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 22 вересня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна