КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2014 р. Справа№ 34/393-11/217
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2014 року
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року
у справі № 34/393-11/217 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за заявою відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод
залізобетонних шпал»
про відстрочку виконання рішення у справі № 34/393-11/217
за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк
«Укргазбанк»
до відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод
залізобетонних шпал»
за участю прокурора Солом'янського району м. Києва
про стягнення 23 268 568,57 грн. та звернення стягнення на майно,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року та Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року, позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» про стягнення 23 268 568,57 грн. та звернення стягнення на майно - задоволено.
На виконання вказаного судового рішення 26.11.2013 господарським судом міста Києва видані відповідні накази № 34/393-11/217.
Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/393-11/217 від 05.07.2013 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» про відстрочку виконання рішення у справі № 34/393-11/217 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 29.07.2014 року, ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року по справі № 34/393-11/217 скасувати та задовольнити заяву ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/393-11/217 від 05.07.2013 року. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року по справі № 34/393-11/217.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» вважає подану апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою що винесена без порушень норм процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 10.09.2014 року представник відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити заяву ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/393-11/217 від 05.07.2013 року строком на сім місяців.
Представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» у судовому засіданні 10.09.2014 року також, надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційний господарський суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін. При цьому, представник позивача зазначив, що за весь час з моменту набрання рішенням законної сили боржник (відповідач у справі) не здійснив жодних заходів для погашення заборгованості та вчиняє дії на затягування процесу виконання судового рішення.
Представник прокуратури Солом'янського району м. Києва у судове засідання 10.09.2014 року не з'явився. Про місце та час розгляду справи прокуратура Солом'янського району м. Києва була повідомлена належними чином, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника прокуратури Солом'янського району м. Києва, оскільки остання, про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представників прокуратури Солом'янського району м. Києва у судовому засіданні 10.09.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року є законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Зазначена норма Конституції України кореспондується з ст. 115 ГПК України якою передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Як вірно вказав суд першої інстанції, підставами для розстрочення виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У пункті 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Також, у вказаній постанові зазначається, що підставою, зокрема, для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами, зокрема, відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на те, що на сьогоднішній день діяльність ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» є збитковою. Значне падіння реалізації продукції підприємства на внутрішньому ринку, завищена ціна на сировину, підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, різке здороження курсу долара до гривні, підвищення мінімальної заробітної плати, унеможливлюють одночасне виконання рішення суду. При виконанні рішення суду, як зазначено боржником у даній заяві, підприємство буде вимушено зупинити частину цехів та звільнити значну кількість працівників, а іншу відправити у вимушену відпустку за свій рахунок, що може призвести до страйків та пікетів органів влади і підприємства. Також при застосуванні державною виконавчою службою арештів рахунків та відповідно будучи позбавленим можливості здійснювати закупівлю сировини, підприємство не матиме змоги здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, який потенційно може бути направлений на погашення заборгованості.
Також заявником зазначено, що за результатами проведення економічного аналізу (фінансового аудиту) фірма складає план фінансового оздоровлення підприємства із зазначенням поетапного інвестування коштів для відновлення платоспроможності та розвитку ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал», та повідомила, що зазначені інвестиційні кошти будуть направлені, у тому числі, й на погашення заборгованості перед ПАТ «Укргазбанк». У зв'язку з чим, як зазначає боржник (заявник), умовою успішного залучення інвестицій та, як наслідок, відновлення діяльності підприємства, буде відстрочка виконання наказу господарського суду м Києва № 34/393-11/217 від 26.11.2013 року.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
На підтвердження скрутного фінансового становища заявником надано суду фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та довідку про дебіторську і кредиторську заборгованість ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал», станом на 01.07.2014 року. При цьому, боржником ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано суду передбачених законодавством: балансу, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, з примітками до звітів. Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, заявником не обґрунтовано невиконання рішення суду з дня набрання ним законної сили і до цього часу, а також не доведено належними доказами у справі можливість виконання рішення суду через сім місяців.
Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Судова колегія зазначає, що нормами чинного законодавства, зокрема господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови. Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що заявником, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було подано суду належних та достатніх доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема того, що через сім місяців результати господарської діяльності боржника будуть позитивними, та що відстрочення наявної у боржника заборгованості забезпечить виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі № 34/393-11/217 і у майбутньому надасть можливість акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме можливості отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього. Обставини, на які посилається боржник як на підставу надання відстрочки виконання рішення не є винятковими. До того ж, як встановлено судом, за весь час з моменту набрання рішенням законної сили боржник не здійснив жодних заходів для погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року залишити без змін.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року у справі № 34/393-11/217 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року у справі № 34/393-11/217 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 34/393-11/217 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді А.Г. Майданевич
Р.В. Федорчук
Дата підписання 15.09.2014 року
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2014 |
Оприлюднено | 29.09.2014 |
Номер документу | 40636842 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Лобань О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні