Постанова

від 10.09.2014 по справі 2а-14310/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/262

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

10 вересня 2014 року 12:55 № 2а-14310/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АВАНТИС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Авантис" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 16.09.2010 р. № 0006882309/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14310/10/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2011 у справі № 2а-14310/10/2670 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2011 скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року суддею Смолій І.В позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2014 року апеляційну скаргу приватного підприємства "АВАНТИС" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2014 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-14310/10/2670 та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03.09.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Онікс союз" за березень, квітень 2010 року та з ПП "Нафтогазбуд-центр" за квітень 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 02.09.2010 року № 648/23-9/32308954 (надалі - акт перевірки, т. 1, арк. 12-17).

В акті перевірки зазначено, що за результатами даних системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенти на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями ПП "Авантист"між ТОВ "Онікс союз" та ПП "Нафтогазбуд-центр", що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 2 248 901,26 грн. в тому числі по періодам: за березень 2010 року на суму 555 527,75 грн., за квітень 2010 року на суму 1 693 373,51 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва винесла податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 р. № 0006882309/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 273 352,00 грн. (т. 1, арк. 31).

Позивач не погодився з висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2010 р. № 0006882309/0, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 3 273 352,00 грн. (основний платіж - 2 248 901,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 124 451,00грн.), а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що необхідно дослідити реальність та правомірність укладення й виконання угод, з яким пов'язане донарахування податкових зобов'язань, шляхом надання правової оцінки кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується судом.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 судом було витребувано у позивача докази щодо реальності договорів із спірними контрагентами, а саме: виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; усі первинні документи, які належить складати залежно від виду спірної, на думку відповідача, фінансово-господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, передачу товарів, (акти прийому-передачі), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнал обліку цих довіреностей тощо; належні докази наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, товарно-транспортні накладні, приміщень для зберігання товарів тощо (договори по складських приміщеннях, банківські виписки по оплаті перевезень, складів); відповідні ліцензії та інших дозвільних документів, що необхідні для проведення спірної господарської операції, сертифікати якості, проектна документація тощо; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагентів позивача у спірних, на думку відповідача, фінансово-господарських операціях (витяг, виписка, довідка з ЄДРПОУ щодо контрагентів позивача); свідоцтво платника ПДВ контрагента(ів) позивача у спірних, на думку відповідача, фінансово-господарських операціях; з метою встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (підстава для включення сум до валових витрат) необхідно надати належні докази, що свідчать про наявність господарської мети (наслідки цієї мети та належні докази сплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування; банківські виписки на підтвердження факту придбання (подальшого продажу) товарів (послуг) позивачем; докази подальшої реалізації товарів (послуг) - замовлення, договори, акти, банківські виписки, договори транспортування.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що приватним підприємством "Авантис" було завищено суму податкового кредиту, згідно взаємовідносин із контрагентами, а саме: ТОВ "Онікс союз" та з ПП "Нафтогазбуд-центр".

Проте, як підтверджується матеріалами справи, позивач надав суду лише податкові накладні на підтвердження реальності господарських відносин з вищезазначеними контрагентами (т. 1, арк. 131-143, 145-160).

Проте, із податкових накладних неможливо встановити правомірність сформованого позивачем податкового кредиту, оскільки суду не відомо на виконання яких договорів вони виписані та, крім іншого, неможливо встановити реальність даних договорів, оскільки позивач їх не надав суду, як і не надав жодного документу на підтвердження виконання умов відповідних договорів та ведення бухгалтерського і податкового обліку.

Відтак, позивачем на вимогу суду не було надано жодних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами.

Крім цього, із наданих позивачем податкових накладних вбачається, що вони виписаних від імені ТОВ "Онікс союз" (код ЄДРПОУ 36019304) - ОСОБА_1, в т.ч. як, згідно наданого позивачем витягу з ЄДР (т. 2, арк. 27-28) керівником та засновником юридичної особи ТОВ «АВТО СІТІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36019304) є ОСОБА_2, а податкові накладні виписані від імені ПП "Нафтогазбуд-центр" (код ЄДРПОУ 35958747) - ОСОБА_3, в т.ч. як, згідно наданого позивачем витягу з ЄДР (т. 2, арк. 23-24) керівником та засновником юридичної особи ПП "Нафтогазбуд-центр" (код ЄДРПОУ 35958747) є ОСОБА_4.

Таким чином, позивач не надав суду доказів щодо наявності повноважень у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, від імені вищевказаних контрагентів.

Крім цього, у суду відсутня можливість встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) у спірних контрагентів і господарською діяльністю позивача, а також факт використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності або ж їх придбання на виконання замовлення, згідно інших договорів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт придбання товарів (послуг).

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 14.08.2014 про прийняття справи до провадження витребував у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 20.08.2014, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01014 0880770 1 (Т. 2, арк. 19).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Крім цього, слід звернути особливу увагу на те, що позивачем не надано навіть договори на підставі яких були виписані податкові накладні для формування податкового кредиту, у зв'язку з наявністю витрат на придбання послуг (товарів, робіт), які не підтверджені жодним первинним документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України позивач повинен був довести обставини на які він посилається у адміністративному позові, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду первинну документацію для підтвердження факту здійснення господарської операції, розкриття їх змісту та обсягу з метою та в цілях господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Авантис" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову приватному підприємству "Авантис" повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова