Постанова

від 27.04.2011 по справі 2а-14310/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2011 року 14:06 № 2а-14310/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АВАНТИС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.09.10р. №0006882309/0 за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, пасп. СН №088563 від 23.01.1996 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №3805/9/10-209

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.04.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач в особі Приватного підприємства «АВАНТИС»звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010р. №0006882309/0 (з урахуванням уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до складу податкового зобов'язання постачальником є заповненою з порушенням встановленого порядку.

Представник Відповідача проти позову заперечила та пояснила, що в порушення пп.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР ТОВ «АВАНТИС»було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2 248 901,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 р. №0006882309/0 винесене правомірно податковим органом з додержанням норм.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Онікс союз» за березень, квітень 2010 року та з ПП «Нафтогазбуд-центр»за квітень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 02.09.2010 року № 648/23-9/32308954 (надалі -Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що за результатами даних системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенти на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями ПП «Авантист»між ТОВ «Онікс союз»та ПП «Нафтогазбуд-центр», що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 2 248 901,26 грн. в тому числі по періодам: за березень 2010 року на суму 555 527,75 грн., за квітень 2010 року на суму 1 693 373,51 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 16.09.2010 р. №0006882309/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 273 352,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва направлено запит до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції стосовно контрагента, згідно відповіді на лист податкової інспекції зазначає, що податкова декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. ПП «Нафтогазбуд-центр»надіслана поштою 26.05.2010 р., якій присвоєно статус «не визнання, як податкова звітність». Нову звітну декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 р. та уточнюючих розрахунків поданих зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленими самостійно виявлених помилок за квітень 2010 р. ПП «Нафтогазбуд-центр» до Кіровоградської ОДПІ не подавалось.

Відносно контрагента ТОВ «Онікс союз», згідно даних підприємство зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Як встановлено підчас перевірки, до ДПІ у Печерському районі м. Києві подано декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р., але податкова декларація не визнана податковим органом. В судовому порядку не оскаржувалося.

Як зазначає відповідач суму ПДВ в розмірі 2 248 901,00 грн., обчислену з вартості товару або послуг придбаних ТОВ «АВАНТИС»у ТОВ «Онікс союз»та ПП «Нафтогазбуд-центр» не було включено постачальниками до складу податкових зобов'язань та відповідно не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету за березень 2010 р. на суму 555 527,75 грн., за квітень 2010 р. на суму 1 693 373,51 грн.

Судом неодноразово була витребувана у Позивача наявна первинна документація, а саме договори, які були укладені з контрагентами Позивача, докази виконаних робіт та докази оплати по договорам. Проте, Позивачем не надано суду витребовуваних документів та не надано пояснення стосовно невиконання вимог суду.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Оскільки контрагентами Позивача суму податку на додану вартість на загальну суму 2 248 901,00грн., не було включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ та яка була відображена Позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у ПП «АВАНТИС»відсутнє.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями В» , а також, що В«…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документамиВ» .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук