Рішення

від 22.09.2014 по справі 922/122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р.Справа № 922/122/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алерс-Україна", м. Харків до PETER-STAR Sp. z.o.o. I Sp.-Sp.K., Rzecpospolita Polska про стягнення 89077,04 EUR за участю представників сторін:

позивача - Охтирського Р.Н.

відповідача - Леонтьєвої І.С.

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алерс-Україна", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з PETER-STAR Sp. z.o.o. I Sp.-Sp.K., Rzecpospolita Polska 87000 EUR основного боргу, 957 EUR інфляційних витрат, 1120,04 EUR 3% річних, разом 89077,04 EUR та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору транспортного експедирування № 860 від 08.05.2013 р. не виконав свої зобов"язання щодо перевезення негабаритного вантажу.

Щодо визначення міжнародної підсудності, слід зазначити, що в даному випадку діє правило договірної підсудності, яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та застережена сторонами п. 7.2 Договору № 860 від 08.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 березня 2014 року.

03 березня 2014 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, надав заяву, якою просив суд долучити до матеріалів справі додаткові документи.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 19 травня 2014 року.

15 травня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем було частково виконано зобов"язання по оплаті послуг транспортного експедирування у сумі 87000 Євро. Саме здійснена позивачем оплата за отриманий вантаж є, на його думку, підтвердженням виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по доставці вантажу та отримання клієнтом вказаного вантажу. Відповідач також зазначив, що надання послуг клієнту оформлено актами виконаних робіт № 1262-1, № 1262-2, № 1262-3 від 25.07.2013 р., які представник позивача відмовився підписати, так само як і поставити відмітку отримувача вантажу на CMR № 0003370, CMR № 0003371, CMR № 0003369, CMR № 0003372.

19 травня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19 травня 2014 року було оголошено перерву до 26 травня 2014 року.

23 травня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26 травня 2014 року було оголошено перерву до 11 червня 2014 року.

06 червня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, а також просив суд залучити до участі у справі 3-ю особу на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юромаш" (код ЄДРПОУ 32849408, адреса:01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, літ. "Ц").

В судовому засіданні 11 червня 2014 року було оголошено перерву до 23 червня 2014 року.

18 червня 2014 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, зокрема письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач прострочив своє зобов"язання щодо повернення грошових коштів з 06.08.2013 р., чим порушив вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні. На його думку відповідач не надав суду жодного доказу належного виконання ним своїх договірних зобов"язань. Також позивач зазначив, що відповідач хибно стверджує, що між сторонами була обумовлена вартість наданих послуг в розмірі 92080 Євро, що не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами, оскільки в дійсності між сторонами була обумовлена оплата в розмірі 35000 Євро. Позивач наполягає на тому, що відповідач вводить суд в оману, стверджуючи, що екскаватор ЕХ - 5600 введений позивачем в експлуатацію та використовується в його господарській діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 02 липня 2014 року.

02 липня 2014 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, зокрема, клопотання, в якому просив стягнути з позивача 214105,19 грн. витрат на оплату послуг адвоката в разі ухвалення рішення по справі про відмову в задоволенні позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 17 липня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості 3 особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юромаш" (код ЄДРПОУ 32849408, адреса:01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, літ. "Ц") та притягнуто посадових осіб та інших представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юромаш" до участі у справі на підставі ст. 30 ГПК..

17 липня 2014 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 04 серпня 2014 року.

31 липня 2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юромаш" надійшли письмові пояснення, в який останній зазначив, що 08 травня 2013 року між ним та позивачем був укладений договір транспортного експедирування № 27,, предметом якого є організація та виконання послуг, пов"язаних з перевезенням вантажу, що бере на себе експедитор (позивач) на замовлення замовника - ТОВ "Юромаш". Проте у зв"язку з неможливістю позивача виконати свої зобов"язання за договором, сторонами договору було досягнуто згоду про відступлення позивачем зобов"язань за договором іншій експедиторській організації, на підтвердження чого була укладена додаткова угода, та з її укладенням зобов"язання позивача припинились. Крім того, представник ТОВ "Юромаш" зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника товариства.

04 серпня 2014 року представник відповідача надав документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04 серпня 2014 року було оголошено перерву до 02 вересня 2014 року.

01 вересня 2014 року представник позивача надав до суду довідку про курс Євро станом на 28.11.2013 р., яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року було відкладено розгляди справи на 15 вересня 2014 року.

15 вересня 2014 року представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві та просив у разі ухвалення рішення по справі про відмову в задоволенні позовної заяви стягнути з позивача замість раніше заявлених 214105,19 грн. витрат на оплату послуг адвоката - 70278,82 грн.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ст. 5 Договірну між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську. Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додати до документів, що пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений, або присяжним перекладачем однієї з Договірних Сторін.

Згідно із ст. 15 цього Договору документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Що стосується застосовного права, слід зазначити що відповідно до ст. 33 цього Договору зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. Крім того, як роз'яснив Вищий господарський суд України в своєму Роз'ясненні від 31.05.2002 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

08.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алерс-Україна", м. Харків (позивач) та PETER-STAR Sp. z.o.o. I Sp.-Sp.K., Rzecpospolita Polska (відповідач) був укладений договір транспортного експедирування № 860, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався здійснити перевезення автомобілями негабаритного вантажу по маршруту Bremerhaven (D)- Комсомольськ (UA), в підтвердження чого було підписано замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1262 від 07.06.2013 р., плата за перевезення складала 35000 EUR.

Позивач зазначає, що відповідач прийняв до перевезення негабаритний вантаж: згідно CMR № 0003372 від 24.06.2013 р., CMR № 0003369., CMR № 0003370, CMR № 0003371 від 26.06.2013 р.

Позивач вказує, що вантаж був ввезений до України, проте доказів доставки вантажу вантажоотримувачу в CMR відсутні, тобто відповідач їх не надав.

Позивач зазначає, що ним були перераховані в якості передплати за послуги грошові кошти в розмірі 87000 EUR згідно платіжних доручень №№ 634 від 17.07.2013 р., 638 від 19.07.2013 р.

Враховуючи викладені обставини, позивач зазначив, що відповідач отримав кошти безпідставно та свої зобов"язання щодо доставки вантажу не виконав, та грошові кошти не повернув, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення 87000 EUR основного боргу, 957 EUR інфляційних витрат, 1120,04 EUR 3% річних.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що він повністю виконав свої зобов'язання, а позивачем було частково виконано зобов"язання по оплаті послуг транспортного експедирування у сумі 87000 Євро. Він стверджує, що саме здійснена позивачем оплата за отриманий вантаж є підтвердженням виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по доставці вантажу та отримання клієнтом вказаного вантажу. Відповідач також зазначив, що надання послуг клієнту оформлено актами виконаних робіт № 1262-1, № 1262-2, № 1262-3 від 25.07.2013 р., однак які представник позивача безпідставно відмовився підписати, так само як і поставити відмітку отримувача вантажу на CMR № 0003370, CMR № 0003371, CMR № 0003369, CMR № 0003372.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК).

Пунктом 2.2 договору № 860 від 08.05.2013 р. передбачено, що вартість послуг є договірною у EUR або USD і обумовлюється сторонами у додатковій угоді чи рахунку. Вартість послуг включає всі витрати по організації і перевезенню вантажу, виконанню інших транспортно-експедиторських послуг з урахуванням винагороди перевізника.

Відповідно до абз. 4 п. 3.1. цього Договору перевізник зобов'язаний оплатити провізні та інші тарифи і збори, пов'язані з перевезенням вантажу, із коштів, отриманих від клієнта.

Відповідачем був виставлений до оплати позивачеві рахунок-фактуру № 311509220330 від 01.07.2013 р. на суму 86930 EUR.

Позивачем були перераховані кошти відповідачу у сумі 87000 грн. відповідно до платіжних доручень № 634 від 17.07.2013 р. та № 638 від 19.07.2013 р. (арк. справи 171-172).

Що стосується доведення відповідачем юридичного факту доставки вантажу до місця призначення (який безпосередньо входить до предмету доказування), то ним було надано письмові пояснення водіїв відповідача, які безпосередньо здійснювали перевезення вантажу. В цих поясненнях зазначено, що вантаж був доставлений через митницю Львову та був розвантажений у Комсомольську. Перед розвантаженням Одержувач вантажу пообіцяв, що CMR будуть підписані після розвантаження авто. Всі чотири водія зазначили, що вантаж був доставлений, проте документи так підписані і не були навіть і на наступний день (том 2, арк. справи 137, 139,141, 143).

Відповідач зазначає, що перевезення вантажу, а це великогабаритний екскаватор Hitachi - 5600 здійснювалась частинами, зокрема тягачами WSZ98LM/WSZ91FF, WSZ93MK/WSZ55FN, WSZ90GU/WSZ96FM, WSZ90AX/WSZ71FA, WSZU969/WSZ06FM, WSZ277KN/WSZ73FJ, WSZW447/WSZ74FJ, WSZ66HR/WSZ60FN, WSZX044/WSZF491, WSZV355/WSZF489, WSZ66AM/WSZF419, WSZ92MK/WSZ61FC, WSZ98LM/WSZ91FE, WSZ81GP/WSZ22FE.

Відповідно до положень Закону України "Про автомобільний транспорт " міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються з перетином державного кордону України.

Згідно ст. 53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правові відносини, пов'язані з автомобільним перевезенням вантажів, у випадках, коли місце прийняття до перевезення вантажу і місце здачі вантажу знаходяться на території двох різних країн, з яких по крайній мірі одна є учасником Конвенції, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), яка укладена у Женеві 19.05.1956 р. (п. 1 ст. 1 Конвенції). Для України Конвенція діє з 09.09.2006 р.

Таким чином, для даних спірних відносин слід застосовувати положення Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або утрата накладної не відображуються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За змістом ст. 5 Конвенції накладна складається з трьох оригінальних примірників, підписаних відправником та транспортером, при чому усі підписи можуть бути надруковані або замінені штемпелями відправника і транспортера, якщо це допускається законодавством держави, у якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається транспортером.

Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку - міжнародній товарно-транспортній накладній СМК, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом прийнятих ними на себе зобов'язань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.

Згідно із ст. 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку

Відповідно до ст. 15 Конвенції якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред'явлення першого примірника вантажної накладної.

Якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі (ст. 30 Конвенції).

Однак, позивач доказів звернення до відповідача з відповідною заявою у письмовій формі не надав.

Положеннями Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 цього Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно ч. 12 ст. 9 цього Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Крім того, факт доставки вантажу за вказаним маршрутом підтверджується відповідними печатками митниць.

Відповідно до ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього кодексу. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

На підтвердження виконання Договору № 860 транспортного експедирування від 08.05.2013 року та Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1262 від 07.06.2013 року позивачем надано транспортні накладні СМК № 0003370, СМК № 0003371, СМК № 0003369, СМК № 0003372, з яких вбачається, що перевезення вантажу по маршруту Bremerhaven (Німеччина) - через митний перехід Рава - Руська, митний пост "Малихів" (Львівська область) - до м. Комсомольськ (Полтавська область, Україна) перетнув митний кордон 23.07.2013 р., що підтверджується відповідними печатками митниць.

Щодо порушення строків доставки вантажу, на що суперечливо вказує позивач у претензії, відповідач зазначив, що з метою здійснення митного контролю вантажу на території України, він зобов'язаний був частини екскаватора Hitachi ЕХ - 5600, який перевозився тягачами WGMFK51/SI50412, WSZ93MK/WSZ55FN, WSZ90GU/WSZ96FM, WSZ90AX/WSZU969/WSZ06FM, WSZ77KH/WSZ73FJ,WSZW447/WSZ74FJ,WSZ66HR/WSZ60FN, WSZX044/WSZF491, WSZV355/WSZF489,WSZ66AM/WSZF419,WSZ92MK/WSZ61FC, WSZ21AE/WSZ80FM, згідно наявної технічної документації зібрати в єдину цілу машину. Проте цей факт також свідчить про перетин кордону України вантажем у його повній комплектації.

Згідно ст. 19 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Таким чином, позивач не довів факту невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором № 860 від 08.05.2013 р. щодо доставки вантажу вантажоотримувачу, тоді як відповідач за допомогою наявних і додатково наданих письмових доказів підтвердив факт доставки екскаватора Hitachi ЕХ - 5600., тобто довів іскомий юридичний факт, який належить до предмету доказування.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову, як не доведеного позивачем.

Стосовно розподілу господарських витрат слід керуватися ст. 49 ГПК, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір покладається на позивача.

Відносно стягнення витрат, що підлягають сплаті за послуги перекладача та адвоката, суд керується документами, наданими на їх підтвердження.

Документів, підтверджуючих фактичні витрати за послуги перекладача, відповідачем не надано.

Для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, відповідач змушений був залучити адвоката.

На підставі договору про надання юридичної допомоги на території України від 24.04.2014 р. Канцелярія адвокатів та юрисконсультів "Пілат і Партнери" сплатила Адвокатському бюро "ОСОБА_4" 16657,04 злотих відповідно до платіжних доручень від 06.08.2014 р. та від 11.08.2014 р., від 27.08.2014 р., що складає 70278,82 грн.

Суд зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Підкреслюємо, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд.

На підставі ст. ст. 5, 15, 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р., пп. 4, 5, 9. 13, 15, 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р., ч. 1 ст. 175 ГК України ст.ст. ч. 1 ст. 929, 930, 931 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт, ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність", п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», п.п. 2.2, 3.1 договору № 860 від 08.05.2013 р., керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, .82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алерс-Україна (61177, м. Харків, вул. Щаслива, 1, код 31150928, р/р № 26005018551978 в філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк" Фінанси і Кредит", МФО 350697) на користь PETER-STAR Sp. z.o.o. I Sp.-Sp.K., Rzecpospolita Polska (26-500 Rzeczpospolita Polska, Szydlowiec, ul. Kolejowa, 86, Register: KRS 0000323600, BANK: PKO BP o/ Szydlowiec, ul. Kosciuzcki 204, 26-500 Szydlowiec, IBAN: PL 74102043170000590202595098, PL 84102043170000510202455921, SWIF:BPKOPLPW) 70278,82 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова