Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/11304/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 15:00 № 826/11304/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» (далі - ДП «Тегра Україна ЛТД», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0006952309 від 04.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 998 грн., форми «В1» № 0006962309 від 04.08.2011 року про завищення бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року на загальну суму 428 547 грн., форми «Р» № 0006972309 від 04.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 755 851 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит та валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями покладено безпідставне включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, а також формування валових витрат, за рахунок сум, сплачених контрагентам, оскільки операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, здійснених на виконання досягнутих домовленостей між ДП «Тегра Україна ЛТД» та ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Агроюг-Сервіс» не мають реального характеру.

На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, договори, укладені між позивачем і контрагентами є такими, що не відповідають вимогам дійсності правочинів й порушують інтереси держави та суспільства, тому формування податкового кредиту та валових витрат здійснено позивачем неправомірно.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДП «Тегра Україна ЛТД» здійснює свою діяльність на підставі статуту, що зареєстрований розпорядженням Печерської районної державної адміністрації у м. Києві 28.07.1997 року за № 19737 та змін і доповнень до нього. Код ДП «Тегра Україна ЛТД» за ЄДРПОУ:21670383.

ДП «Тегра Україна ЛТД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31.07.1997 року за № 2167 СП, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлень від 29.04.2011 року №457/23-9, №456/23-9, №11/17-05, №138/22-02, №487/23-12 та п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ДП «Тегра Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведення перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт 21.07.2011 року №909/23-9/21670383.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 604 681 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року - на 17 533 грн., за 1 квартал 2010 року - на 68 997 грн., за 3 квартал 2010 року - на 3 063 грн., за 4 квартал 2010 року - на 515 088 грн.;

п.п. 7.4.1 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді - лютому 2010 року на загальну суму 55 198 грн.;

п.п. 7.4.1 п 7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) ДП «Тегра Україна ЛТД» завищено суму бюджетного відшкодування за перевіряємий період на 428 547 грн., в тому числі:

- грудень 2009 року на суму 14027 грн.;

- серпень 2010 року на суму 1783 грн.;

- вересень 2010 року на суму 667 грн.;

- жовтень 2010 року на суму 412 070 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські відносини між ДП «Тегра Україна ЛТД» з контрагентами здійснюються поза межами правового поля, зокрема, правочини ДП «Тегра Україна ЛТД» на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (код ЄДРПОУ 36701022) та ТОВ «Агроюг-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32021807) підприємств по ланцюгу постачання - нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Також, податковим органом зроблено висновок про те, що операції між контрагентами та позивачем здійсненні фіктивно, тобто відбулось перерахування постачальнику коштів за виконані роботи без фактичного отримання товару (послуг), без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006952309 від 04.08.2011 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 68 998,00 грн., у тому числі за основним платежем - 55 198,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 13 800,00 грн.;

№ 0006962309 від 04.08.2011 року форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року на загальну суму 428 547 грн.;

№ 0006972309 від 04.08.2011 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток на загальну суму 755 851,00 грн., у тому числі за основним платежем - 604 681,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 151 170,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо твердження позивача про безпідставність та неправомірність висновків податкового органу про те, що позивач неправомірно визначив суми віднесені до складу валових витрат та при формування податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 року) спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналогічні норми містяться також і в статті 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту та нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено заниження суми податку на додану вартість за лютий 2010 року - 55 198 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 428 547 грн., в тому числі: за грудень 2009 року на суму 14 027 грн.; за серпень 2010 року на суму 1783 грн.; за вересень 2010 року на суму 667 грн.; за жовтень 2010 року на суму 412 070 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в зазначений період мав по фінансово-господарські взаємовідносинам з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (код ЄДРПОУ 36701022) та ТОВ «Агроюг-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32021807).

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Тегра Україна ЛТД» укладено з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» договори поставки № 40-02-09-0157 від 08.12.2009 року з додатковою угодою № 1 від 08.12.2009 року; № 40-02-10-0010 від 04.02.2010 року; № 40-02-10-0022 від 19.02.2010 року з Додатковою угодою № 1 від 19.02.2010 року, предметом яких є придбання ДП «Тегра Україна» у постачальника сої товарної врожаю 2009 року.

На виконання умов укладених договорів з урахуванням додаткових угод ТОВ «ВВМ- Вилиджтрейд» поставлено позивачу сою товарну врожаю 2009 року у кількості 117,4 тон на суму 346 120,98 грн., крім того ПДВ - 69 224,18 грн., що підтверджується видатковими накладним на отримання ТМЦ: від 08.12.2009 року № РН-0000033 на суму 70 132,50 грн., крім того ПДВ - 14 026,50 грн.; від 05.02.2010 року № РН-0000023 на суму 77 021,67 грн., крім того ПДВ - 15 404,33 грн.; від 19.02.2010 року № РН-0000065 на суму 98 151,14 грн., крім того ПДВ - 19 630,22 грн.; від 19.02.2010 року № РН-0000066 на суму 100 815,67 грн., крім того ПДВ - 20 163,13 грн.

Також, ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» виписано та надано позивачу наступні податкові накладні на суму 346 120,98 грн., крім того ПДВ - 69 224,18грн, а саме: від 08.12.2009 року № 33 на суму 70 132,50 грн., крім того ПДВ - 14 026,50 грн.; від 05.02.2010 року № 30 на суму 77 021,67 грн., крім того ПДВ - 15 404,33 грн.; від 19.02.2010 року № 78 на суму 98 151,14 грн., крім того ПДВ - 19 630,23 грн.; від 19.02.2010 року № 79 на суму 100 815,67 грн., крім того ПДВ - 20 163,13 грн.

Сплата позивачем за отриману сою товарну врожаю 2009 року здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» - на суму на суму 346 120,98 грн., крім того ПДВ - 69 224,18 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про безготівковий переказ грошових коштів.

Вказану суму податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту за перевіряємий період.

Крім того, ДП «Тегра Україна ЛТД» укладено з ТОВ «Агроюг-Сервіс» договір поставки № 40-12-10-0001 від 12.07.2010 року з додатками № 1 від 14.07.2010 року, № 2 від 08.08.2010 року, № 3 від 09.08.2010 року, № 4 від 30.08.2010 року, № 5 від 02.09.2010 року, № 6 від 09.09.2010року, № 7 від 10.09.2010 року, предметом якого є придбання ДП «Тегра Україна ЛТД» у постачальника насіння льону.

В підтвердження виконання умов укладеного договору з урахуванням додатків до нього, ТОВ «Агроюг-Сервіс» поставлено позивачу насіння льону, у кількості, зокрема, 3 440,874 тон на суму 10 177 601,78 грн., крім того ПДВ - 2 035 520,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на отримання ТМЦ, податковими накладними.

Також, ДП «Тегра Україна ЛТД» укладено з ТОВ «Агроюг-Сервіс» договір поставки № 40-02-10-0195 від 08.09.2010 року з додатками № 1 від 08.09.2010 року, № 2 від 09.09.2010 року, № 3 від 15.09.2010 року, № 4 від 22.09.2010 року, № 5 від 27.09.2010 року, № 6 від 30.09.2010 року та № 7 від 06.10.2010 року, предметом якого є придбання ДП «Тегра Україна ЛТД» у постачальника сої товарної врожаю 2009-2010 років.

На виконання укладеного договору ТОВ «Агроюг-Сервіс» поставлено в адресу позивача сою товарну врожаю 2009-2010 років у кількості, зокрема, 10 364,78тон на суму 27 781 984,67 грн., крім того ПДВ - 5 556 396,93 грн., що підтверджується видатковими накладними на отримання ТМЦ та податковими накладеними на суму 37 959 586,45 грн., крім того ПДВ - 7 591 917,29 грн.

Сплата позивачем за отриману сою товарну врожаю 2009-2010 років здійснено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ «Агроюг-Сервіс» на суму 37 959 586,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про безготівковий переказ грошових коштів.

Суму податку на додану вартість 7 591 917,29 грн. включено позивачем до податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат ДП «Тегра Україна ЛТД» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено завищення скоригованих валових витрат на суму 2 418 723 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року - на 70 133 грн., за 1 квартал 2010 року - на 275 988 грн., за 3 квартал 2010 року - на 12 250 грн., за 4 квартал 2010 року - на 2 060 352 грн.

Також , відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, на підставі видаткових накладних на отримання ТМЦ від 08.12.2009 року № РН-0000033, від 05.02.2010 року № РН-0000023, від 19.02.2010 року № РН-0000065, від 19.02.2010 року № РН-0000066, виписаних на виконання договорів поставки № 40-02-09-0157 від 08.12.2009 року з додатковою угодою № 1 від 08.12.2009 року; № 40-02-10-0010 від 04.02.2010 року; № 40-02-10-0022 від 19.02.2010 року з Додатковою угодою № 1 від 19.02.2010 року, укладених ДП «Тегра Україна ЛТД» з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», підприємством придбавалась соя на суму 346 120,98 грн.

Також, позивачем сформовано валові витрати на підставі видаткових накладних отримання ТМЦ виписаних на виконання вищевказаних договорів, укладених з ТОВ «Агроюг-Сервіс» з постачання насіння льону та сої товарної врожаю 2009-2010 років.

На підтвердження законності включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість та формування валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами, позивач також надав суду копій товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, актів зачистки, копії складських квитанцій; копії договорів складського зберігання зерна, актів виконаних, актів здачі-приймання.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Вказана позиція зазначена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11).

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, чинного в момент складання податкових накладних контрагентами позивача, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається з акту перевірки висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються на відомостях про порушення кримінальної справи по ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» - підприємство І ланцюга постачання - за фактом фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України. Крім цього, податковий орган зазначив, що ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» має стан «припинено, але не знято з обліку», інформація щодо чисельності працюючих та наявності основних виробничих фондів відсутня, остання звітність ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» подавалася в червні 2010 року; на відомостях про порушення кримінальної справи по ПП «Альтекс-Юг» (код ЄДРПОУ 37048928) - підприємство II ланцюга постачання, безпосередній постачальник ТОВ «Агроюг-Сервіс» за фактом фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України. Крім цього, відповідач зазначив, що ПП «Альтекс-Юг» має стан «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», інформація щодо чисельності працюючих та наявності основних виробничих фондів відсутня, остання звітність ПП «Альтекс-Юг» подавалася в лютому 2011 року.

На підставі зазначених вище відомостей, відповідач дійшов до висновку про неможливість придбання ДП «Тегра Україна ЛТД» у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» та ТОВ «Агроюг-Сервіс» товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства, податковий орган надав суду вирок Центрального районного суду м . Миколаєва від 17.03.2014 року (Справа № 1423/18929/2012) відносно ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» у скоєнні злочину, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

З даного вироку вбачається, що в період 2009 року, точну дату встановити неможливо, за грошову винагороду у розмірі 3000 грн., зареєстровано юридичну особу ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (код ЄДРПОУ 36701022). Особа, яка зареєструвала юридичну особу, не мала на меті здійснення підприємницької діяльності і отримання прибутку, була обізнана, що підприємство реєструється на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності.

З метою досягнення свого злочинного наміру особа використала свідоцтво платника ПДВ № 100249687, видане підприємству ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» для прикриття незаконної діяльності, вираженої в пособництві суб'єктам підприємницької діяльності в умисному ухиленні від сплати податків шляхом усунення перешкод, пов'язаних з необхідністю сплати ПДВ і документального підтвердження перед контролюючими органами неіснуючих операцій на придбання і продаж товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг і видачі свідомо підробних первинних бухгалтерських документів.

Крім того, зареєструвавши підприємство, реалізовуючи злочинний намір, спрямований на легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, вчинено фінансові операції із засобами, отриманими в результаті здійснення суспільно небезпечного протиправного діяння, передування легалізації (відмиванню) доходів - фіктивного підприємництва, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Разом з тим, згідно вироку, підсудний в судовому засіданні свою провину визнав в повному об'ємі і надав суду свідчення, що відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Також, в матеріалах справи наявний вирок Енергодарського районного суду Запорізької області від 06.04.2012 року ПП «Альтекс-Юг» (код ЄДРПОУ 37048928) підприємство II ланцюга постачання, безпосередній постачальник ТОВ «Агроюг-Сервіс».

Вказаним вироком директора ПП «Альтекс-Юг» визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» та ТОВ «Агроюг-Сервіс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Окрім того, досліджуючи первинні документи, які позивач надав як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами та формування податкового кредиту, на думку суду оформлені з порушенням вимог законодавства та не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В більшій частині наданих позивачем, на підтвердження реальності фінансово - господарських відносин первинних документах, а саме, накладних, видаткових накладних в графах «Отримав(ла)», рахунках в графі де має міститися підпис відповідальної особи скріплений печаткою з зазначенням її даних містяться лише підписи, водночас не зазначено посаду, даних особи, які вчинили підписи та відбиток печатки підприємства.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження фактів здійснення поставки товару та отримання послуг первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з них є неможливим встановити хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажували та приймали товар, виписували рахунки, здавали та приймали виконану роботу, а також на підставі яких документів діяли зазначені особи та чи були в них наявні повноваження на вчинення зазначених дій.

В наданих позивачем суду товарно-транспортних накладних в графах де мають міститися підпис та дані особи, яка прийняла товар не зазначено таких даних, також не має відомостей щодо подорожніх листів, транспортних послуг.

Отже, з наданих позивачем товарно-транспортних накладних є неможливим встановити, хто саме прийняв товар, а з частини з них взагалі встановити факт того, що товар транспортування якого вони мають засвідчувати взагалі був прийнятий у пункті відвантаження.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Надані позивачем суду копії складських квитанцій на зерно не містять відмітки «погашено».

Таким чином з наданих позивачем складських квитанцій, у суду виникає сумнів щодо достовірності даних зазначених в наданих позивачем складських квитанцій на зерно.

За результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, суд погоджується з висновками податкового органу, що видані контрагентом первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, що не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а тому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати надані первинні документи такими, що підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю витрат на придбання вищевказаних товарів.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з урахуванням викладених положень та встановлених обставин, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім цього, за відсутності достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано валові витрати та сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі подані податкові та видаткові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, отже, податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування у суду немає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко