Ухвала

від 07.06.2016 по справі 826/11304/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11304/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0006952309 від 04.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 998 грн., форми "В1" №0006962309 від 04.08.2011 року про завищення бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року на загальну суму 428 547 грн., форми "Р" №0006972309 від 04.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 755 851 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлень від 29.04.2011 року №457/23-9, №456/23-9, №11/17-05, №138/22-02, №487/23-12 та п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ДП "Тегра Україна ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

У висновку Акт перевірки від 21.07.2011 року № 909/23-9/21670383 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 604 681 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року - на 17 533 грн., за 1 квартал 2010 року - на 68 997 грн., за 3 квартал 2010 року - на 3 063 грн., за 4 квартал 2010 року - на 515 088 грн.; п.п. 7.4.1 п 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді - лютому 2010 року на загальну суму 55 198 грн.; п.п. 7.4.1 п 7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) ДП "Тегра Україна ЛТД" завищено суму бюджетного відшкодування за перевіряємий період на 428 547 грн., в тому числі: грудень 2009 року на суму 14027 грн.; серпень 2010 року на суму 1783 грн.; вересень 2010 року на суму 667 грн.; жовтень 2010 року на суму 412 070 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011 року, а саме: № 0006952309 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 68 998,00 грн., у тому числі за основним платежем - 55 198,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 13 800,00 грн.; № 0006962309 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року на загальну суму 428 547 грн.; № 0006972309 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток на загальну суму 755 851,00 грн., у тому числі за основним платежем - 604 681,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 151 170,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0006952309 форми "Р", № 0006962309 форми "В1" та № 0006972309 форми "Р" є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами (ТОВ «ВВМ-Вилиджитрейд» (код ЄДРПОУ 36701022) та ТОВ «Агроюг-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32021807)) було укладено договори поставок. На підтвердження господарських операцій позивачем надано ряд документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності послуг, акти зачистки, копії складських квитанцій, акти виконаних робіт, акти здачі-приймання продукції.

Після дослідження вищезазначених документів, судом першої інстанції встановлено, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсного надання підприємствами ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" та ТОВ "Агроюг-Сервіс" інформаційних та інших послуг на користь позивача, так й наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ДП "Тегра Україна ЛТД".

Крім того, слід звернути увагу, що судом першої інстанції встановлено, що під час дослідження наданих позивачем первинних документів встановлено, що в більшості накладних, видаткових накладних в графах "Отримав(ла)", рахунках в графі де має міститися підпис відповідальної особи скріплений печаткою з зазначенням її даних містяться лише підписи, водночас не зазначено посаду, даних особи, які вчинили підписи та відбиток печатки підприємства. Також, в наданих позивачем суду товарно-транспортних накладних в графах де мають міститися підпис та дані особи, яка прийняла товар не зазначено таких даних, також не має відомостей щодо подорожніх листів, транспортних послуг.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Однак, надані позивачем суду копії складських квитанцій на зерно не містять відмітки "погашено".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати надані первинні документи такими, що підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю витрат на придбання вищевказаних товарів, оскільки, видані контрагентом первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства та не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган надав суду вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2014 року (Справа № 1423/18929/2012) відносно ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" у скоєнні злочину, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України. З даного вироку встановлено, що в період 2009 року, точну дату встановити неможливо, за грошову винагороду у розмірі 3000 грн., зареєстровано юридичну особу ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" (код ЄДРПОУ 36701022). Особа, яка зареєструвала юридичну особу, не мала на меті здійснення підприємницької діяльності і отримання прибутку, була обізнана, що підприємство реєструється на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності. А також, зареєструвавши підприємство, реалізовуючи злочинний намір, спрямований на легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, вчинено фінансові операції із засобами, отриманими в результаті здійснення суспільно небезпечного протиправного діяння, передування легалізації (відмиванню) доходів - фіктивного підприємництва, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, в матеріалах справи наявний вирок Енергодарського районного суду Запорізької області від 06.04.2012 року ПП "Альтекс-Юг" (код ЄДРПОУ 37048928) підприємство II ланцюга постачання, безпосередній постачальник ТОВ "Агроюг-Сервіс". Вказаним вироком директора ПП "Альтекс-Юг" визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період по господарських операціях з названими вище підприємствами, отже винесені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0006952309 форми "Р", № 0006962309 форми "В1" та № 0006972309 форми "Р" є правомірними.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 10.06.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.