Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-7125/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 вересня 2014 року м. Київ В/800/3854/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Борисенко І.В., Вербицької О.В., Муравйова О.В., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі №2а-7125/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі №2а-7125/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року у справі залишено без змін.

Недоліки, зазначені в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 року, усунені заявником у встановлений строк.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.07.2010 року (К-11439/08), у якій, на думку заявника, названі норми права застосовано інакше.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Тож у судовому рішенні, на яке посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Крім того, не може бути підставою для допуску справи до провадження Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.07.2010 року (К-11439/08), якою суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про недослідження всіх доказів.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі №2а-7125/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

І.В.Борисенко

О.В.Вербицька

О.В.Муравйов

В.П.Юрченко