Постанова

від 12.07.2011 по справі 2а-7125/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2011 року 11:53 № 2а-7125/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ТОВ Статус-Плюс до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 12 липня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю Статус-Плюс (надалі -також Позивач , ТОВ Статус-Плюс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (надалі -також Відповідач`або ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2010 року № 0000692303/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 24 вересня 2010 року № 0000692303/0, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, викладені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, оскільки податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ Кедр-Л`було належним чином складено та отримано ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва у встановлені законом терміни, і тому у ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва не було законних підстав для складання податкового повідомлення рішення.

Представник Відповідача -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено розбіжність: на порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ТОВ Статус Плюс`було завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 528 701,95грн., в тому числі: за травень 2010 року на суму 528 701,95 грн.

Представник Відповідача також вказала, що перевіркою було встановлено, що в ході відпрацювання податкової декларації ПДВ за травень 2010 року та додатка 5 до декларації встановлено відносини ТОВ Статус Плюс`з підприємством ТОВ Кедр-Л (код ЄДРПОУ 31721615), яким не було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підтверджується даними АІС Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спірні правовідносини регулювалися Законом України Про податок на додану вартість (станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також Закон № 2181 ).

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Статус-плюс (код за ЄДРПОУ 24226128) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Кедр-Л (код за ЄДРПОУ 31721615) за травень 2010 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт № 3773/23-322-24226128 від 30 серпня 2010 року, яким встановлено порушення Позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 528702 грн., в тому числі: за травень 2010 року на суму 528702 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2010 року № 0000692303/0, яким визначено уму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 793053,00 грн. (528702,00 грн. + 264351,00 грн.).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення № 0000692303/0 від 24 вересня 2010 року Позивач вважає таким, що суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692303/0 від 24 вересня 2010 року, як рішення суб`єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі`означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб`означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

В ході проведеної перевірки Відповідачем було встановлено що ТОВ Статус Плюс`було завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 528 701,95грн., в тому числі: за травень 2010 року на суму 528 701,95 грн.

В ході відпрацювання податкової декларації ПДВ за травень 2010 року та додатка 5 до декларації Відповідачем було встановлено відносини ТОВ Статус Плюс`з підприємством ТОВ Кедр-Л (код ЄДРПОУ 31721615), яким не було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підтверджується, як зазначено в акті перевірки, даними АІС Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України .

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на наступне.

Порядок обчислення і сплати податку визначено статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість (надалі -також Закон ).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов`язань із сплати податків.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Таким чином, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок Відповідача про те, що контрагентом Позивача -ТОВ Кедр-Л`не подано декларацію з податку на додану вартість за травень 210 року та не відображено податкових зобов`язань на суму 528701,95 грн.

В той же час, в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які подавалися ТОВ Кедр-Л`до ДПІ у Деснянському районі міста Києва 18 червня 2010 року, що підтверджується наявною на даній податковій декларації та розшифровці печаткою податкового органу та підписом відповідальних осіб.

Як випливає зі змісту Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які подавалися ТОВ Кедр-Л`суму податку на додану вартість в розмірі 528701,96 грн. було включено ТОВ Кедр-Л`до податкової декларації за травень 2010 року.

Об`єктивних пояснень щодо зазначеної обставини, яка повністю спростовує викладені в акті перевірки висновки Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 528 701,95 грн., в тому числі: за травень 2010 року на суму 528 701,95 грн., представником Відповідача надано не було.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 1.3 статті 1 Закону платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д`пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби .

.

Жодних посилань на відсутність фактичного здійснення господарської операції між ТОВ Статус Плюс`та ТОВ Кедр-Л , акт перевірки не містить, що свідчить про те, що Відповідач вказаний факт не ставив під сумнів під час проведення перевірки Позивача.

В той же час, ТОВ Статус Плюс`є відокремленою юридичною особою від контрагента -юридичної особи ТОВ Кедр-Л , а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що, окрім того, що в судовому засіданні спростовано належними доказами факт неподання контрагентом Позивача -ТОВ Кедр-Л , -податкової декларації за травень 2010 року, чинне законодавство України, за умов фактичного здійснення господарської операції, не передбачає можливості притягнення добросовісного платника податків до відповідальності у випадку невиконання своїх податкових зобов`язань його контрагентом.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Таким чином, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування до Позивача заходів податкової відповідальності відсутні, оскільки факт неподання ТОВ Кедр-Л`податкової декларації за травень 2010 року спростовується матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та не надано доказів в обґрунтування такої правомірності.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692303/0 від 24 вересня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська Н.Є. Блажівська