Ухвала

від 01.10.2014 по справі 910/14120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/14120/13 01.10.14

За скаргою Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13

За позовом Приватного підприємства «Ясака»

до Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

про стягнення 3 141 875, 00 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржника): не з'явився;

від ДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У 2013 році Приватне підприємство «Ясака» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» про розірвання укладеного між сторонами Договору про участь у будівництві об'єкту нерухомості № 31.07/09 від 31.07.2009 р. та стягнення з відповідача заборгованості за поставлені товари та надані послуги відповідно до спірного Договору в сумі 3 141 875, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на користь Приватного підприємства «Ясака» 3 141 875, 00 грн. основного боргу та 62 837, 50 грн. судового збору. При цьому, вирішено розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, встановивши наступний порядок сплати грошових коштів: до 11.02.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.03.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.04.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.05.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.06.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.07.2014 р. включно - 523 645, 45 грн.

На виконання рішення суду видано наказ № 910/14120/13 від 14.02.2014 р.

17.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, відповідно до якої він просить:

1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магди Світлани Григорівни щодо винесення у межах виконавчого провадження № 43172023 постанови про арешт коштів боржника від 30.05.2014 р., якою накладено арешт на банківські рахунки Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»;

2) скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магди Світлани Григорівни про арешт коштів боржника від 30.05.2014 р., яка винесена під час здійснення виконавчого провадження № 43172023 та якою накладено арешт на банківські рахунки Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком».

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем було накладено арешт на всі кошти боржника без урахування співрозмірності розміру арештованих коштів та суми заборгованості. При цьому, скаржник стверджує, що арешт не може бути накладено на всі рахунки і державний виконавець мав визначити конкретні рахунки. Також, скаржник вказує на те, що внаслідок арешту коштів його позбавлено можливості виплачувати заробітну плату працівникам підприємства та податки до держбюджету. Крім того, зазначає, що арешт було неправомірно накладено в тому числі на рахунки, на яких обліковуються кошти, призначені для виплат соціальних платежів застрахованим особам з тимчасової втрати працездатності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. розгляд скарги Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, призначено колегією суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Цюкало Ю.В., на 09.07.2014 р.

01.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на скаргу відповідача, в яких позивач звертає увагу на те, що з моменту прийняття рішення суду відповідачем не було здійснено жодної виплати на користь позивача. Таким чином, оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду в добровільному порядку, державний виконавець, на думку позивача, правомірно наклав арешт на кошти відповідача. При цьому, позивач зазначає, що загальна сума боргу за рішенням суду складає 3 204 712, 50 грн., а постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт лише на суму 2 094 583, 64 грн.

02.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення стягнення грошових коштів за наказом № 910/14120/13 та заборону відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти будь-які дії з коштами, арештованими на банківських рахунках ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком».

09.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного управління юстиції у м. Києві надійшли матеріали виконавчого провадження № 43172023 та письмові пояснення у справі, в яких зазначається про те, що оскільки оскаржувана постанова була винесена 30.05.2014 р., то державним виконавцем було накладено арешт в межах суми боргу, який існував на вказану дату та виник у зв'язку з порушенням визначеному графіку розстрочки виконання рішення суду. Також, звертається увага на те, що відповідач так і не надав довідки банківської установи щодо наявності на рахунку коштів, достатніх для повного задоволення вимог стягувача. Крім того, зазначається про те, що відповідач не позбавлений права користуватись коштами понад суму, на яку було накладено арешт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. було відкладено розгляд скарги Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, на 23.07.2014 р.

10.07.2014 р. відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 р. апеляційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. поновлено провадження у справі щодо розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р., у зв'язку з перебування судді Цюкало Ю.В. у відпустці, скаргу Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. скаргу Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

12.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. розгляд скарги Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, відкладено на 09.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. розгляд скарги Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, відкладено на 01.10.2014 р.

У судове засідання 01.10.2014 р. представники учасників судового процесу не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу відповідача на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги щодо скасування постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Магди С.Г. про арешт коштів боржника від 30.05.2014 р. та визнання неправомірними дій щодо її винесення.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.

У відповідності із вимогами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

При цьому, відповідно до ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ст. 5 Закону державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вбачається матеріалів справи, 05.05.2014 р. позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві з клопотання про прийняття до виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. № 910/14120/13, з огляду на те, що боржник не виконував у встановленому законом порядку рішення суду.

08.05.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магдою С.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43172023 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. №910/14120/13. При цьому, встановлено боржнику строк в сім днів з моменту винесення цієї постанови для добровільного виконання рішення суду.

13.05.2014 р. відповідачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43172023 від 08.05.2014 р.

19.05.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магдою С.Г. отримано відповідь на запит до ДПС України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником.

30.05.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магдою С.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої вирішено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках: 260073336601 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», код фінансової установи: 380281; 26049263, 260004784, 260004784, 260004784, 260004784 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «Легбанк», код фінансової установи: 300056; 26041007940001, 26007007940001 та на всіх відритих рахунках в ПАТ «КБ «Акордбанк», код фінансової установи 380634; 26007799981510, 26006799971628 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ КБ «Правекс-Банк», код фінансової установи 380838; 26040000001970, 26008000016907, 26004000050699, 26048000000207, 26005000050698, 26001000050700 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк», код фінансової установи 300023; 2600578574014, 2600478574013, 2600378574009, 2600278574011, 2600178574010, 2600978574005, 2600878574004, 2600278574008, 2600178574007, 2600078574006, 2600378574012, 2600778574003, 2600678574002, 2600578574001 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «Банк «Київська Русь», код фінансової установи 319092; 26005262400949, 26005262400949, 26005262400949, 26008262402148 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «ВіЕйБі Банк», код фінансової установи 380537; 26003000753301 та на всіх відкритих рахунках в ПАТ «Астра Банк», код фінансової установи 380548, та належать боржнику в межах суми 2 094 583, 64 грн.

Проаналізувавши доводи скаржника та вищенаведені обставини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Згідно з п. 4.1.9. Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові (п. 4.1.10 Інструкції).

У своїй скарзі відповідач вказує на те, що державним виконавцем було накладено арешт на належні йому кошти не співрозмірно до стягуваної суми.

Перевіряючи зазначені доводи, суд встановив, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача в межах суми 2 094 583, 64 грн.

Відповідно до пояснень УДВС ГУЮ у м. Києві вказана сума визначена, виходячи з того, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови боржник не провів визначені в рішенні господарського суду міста Києва у даній справі згідно з графіком розстрочення його виконання платежі, а саме: не було сплачено до 11.02.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.03.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.04.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., до 11.05.2014 р. включно - 523 645, 91 грн., всього 2 094 583, 64 грн.

З наведеного вбачається, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності з приписами п. 4.1.9. Інструкції, а саме: вказав у постанові суму коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виданим у даній справі наказом на відповідну дату.

Станом на момент розгляду даної скарги доказів здійснення будь-який платежів на виконання прийнятого у даній справі рішення суду не надано.

Що стосується посилань скаржника на те, що внаслідок накладення арешту на належні йому кошти, він наразі позбавлений можливості виплачувати заробітну плату працівникам підприємства, то в цій частині суд враховує наступе.

Відповідно до ст. ст. 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 55, п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду в т.ч. на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

В силу приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з представленої скаржником Довідки ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень» за № 120-0/32-30 від 13.06.2014 р., йому відкритий поточний рахунок в гривні № 260073336601 на підставі договору банківського рахунку № 33366 від 02.04.2013 р., який використовується підприємством для виплати заробітної плати та розрахунків з бюджетом.

Таким чином, дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунку № 260073336601, відкритому в ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», не можна визнати правомірними, у зв'язку з чим постанова про накладення арешту у відповідній частині має бути скасована.

У свою чергу, перевіряючи доводи скаржника про те, що державним виконавцем арешт було неправомірно накладено в тому числі на рахунки, на яких обліковуються кошти, призначені для виплат соціальних платежів застрахованим особам з тимчасової втрати працездатності, суд встановив, що вони також підтверджуються матеріалами справи.

Так, статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно з Довідкою ПАТ «Легбанк» № 12/3-793 від 13.06.2014 р. для здійснення розрахуноково-касових операцій скаржнику відкрито поточний рахунок для зарахування страхових коштів № 26049263.

Відповідно дії державного виконавця щодо накладення арешту на такі страхові кошти не можна визнати правомірними, у зв'язку з чим постанова про накладення арешту у відповідній частині має бути скасована.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 08.01.2014 р. у справі № 7/163.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки судом встановлено часткову обґрунтованість поданої скарги, вона підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання скаржника про зупинення стягнення грошових коштів за наказом № 910/14120/13 та заборону відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти будь-які дії з коштами, арештованими на банківських рахунках ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» в силу відсутності обґрунтованих підстав для таких процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. у справі № 910/14120/13 - задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо винесення у межах виконавчого провадження № 43172023 постанови про арешт коштів боржника від 30.05.2014 р. в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком», що обліковуються на рахунку № 260073336601 в ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», код фінансової установи: 380281, та рахунку № 26049263 в ПАТ «Легбанк», код фінансової установи: 300056.

3. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про арешт коштів боржника від 30.05.2014 р., яка винесена під час здійснення виконавчого провадження № 43172023, в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком», що обліковуються на рахунку№ 260073336601 в ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», код фінансової установи: 380281, та рахунку № 26049263 в ПАТ «Легбанк», код фінансової установи: 300056.

4. В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

5. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

М.О. Любченко