Рішення

від 29.09.2014 по справі 922/2966/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р.Справа № 922/2966/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Пласт Сервіс", м. Чугуїв про стягнення 443501,56 грн. за участю представників сторін:

позивача - Грицаєнко К.М., за довіреністю № 01-07/01 від 01.07.2014 року;

відповідача - Колобов Л.В., за довіреністю від 13.08.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Пласт Сервіс" про стягнення 479999,99 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 08/01-14-1 від 08.01.2014 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2014 року розгляд справи було відкладено на 08.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.08.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 28387) про долучення до матеріалів справи документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.09.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 586, електронною поштою) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.09.2014 року від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 587, електронною поштою) разом із документами.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.09.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 30762, поштою) про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.09.2014 року від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 30761, поштою) разом із документами.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.09.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 30647), в якому відповідач зазначає про те, що на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 118972,00 грн., а не 437000,00 грн., як зазначено в позовній заяві. Крім того, відповідач вказує на те, що 07.08.2014 року в рахунок погашення заборгованості платіжним дорученням № 399 було перераховано грошові кошти у розмірі 500,00 грн. та квитанцією від 05.09.2014 року № 12477434 на суму 500,00 грн., а тому загальна сума заборгованості на даний час становить 117972,00 грн. Щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, відповідач зазначає, що дані нарахування залежать від розміру невиконаного відповідачем зобов`язання, а тому розрахунок суми боргу здійснений позивачем не відповідає дійсному стану речей, тобто розміру невиконаного відповідачем зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 16.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.09.2014 року представник позивача надав клопотання (вх. № 32209) про продовження строку розгляду справи №922/2966/14 за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2014 року від представника позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог (вх. № 33846), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 382923,20 грн. основного боргу, 36498,24 грн. пені, 6057,55 грн. 3% річних, 18022,57 грн. інфляційних витрат.

Cуд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Грицаєко К.М. що діє на підставі довіреності № 01-07/01 від 01.07.2014 року, ця довіреність підписана Генеральним директором ТОВ "Укрхімформація" Царюк І.А. Зменшення позовних вимог стосується часткової відмови позивача від позовних вимог, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково сплачено заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2014 року проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобода Пласт Сервіс" (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу товарів № 08/01/14-1, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом тижня з моменту виписання рахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідачем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно виставлених позивачем рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за реквізитами, вказаними в п. 13, не пізніше чим через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 524052,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000008 від 14.01.2014 року на суму 117480,00 грн., № РН-0000034 від 31.01.2014 року на суму 117480,00 грн., № РН-0000059 від 05.03.2014 року на суму 57192,00 грн., № РН-0000073 від 14.03.2014 року на суму 81900,00 грн., № РН-0000089 від 27.03.2014 року на суму 150000,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

З боку відповідача товар отриманий на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.5.1. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 383923,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 168 від 05.03.2014 року на суму 57192,00 грн., № 186 від 14.03.2014 року на суму 81900,00 грн., № 329 від 11.06.2014 року на суму 500,00 грн., № 362 від 01.07.2014 року на суму 536,80 грн.

Крім того, в ході розгляду справи, відповідачем було сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 399 від 07.08.2014 року на суму 500,00 грн. та платіжним дорученням № 18306398 від 05.08.2014 року на суму 500,00 грн.

У зв`язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 382923,20 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № 08/01/14-1 від 08.01.2014 року в розмірі 382923,20 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 36498,24 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.7 договору у випадку недотримання терміну оплати партії товару, вказаного в п. 5.1, відповідач зобов`язується виплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який виплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 36498,24 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено період та суму нарахувань пені, у зв'язку з чим невірно нарахована пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Зважаючи на норму вказаної статті, а також враховуючи п. 5.1 договору, у відповідності до умов якого оплата товару здійснюється пізніше чим через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару, судом здійснено перерахунок пені та визначено період нарахування та суму, що становить:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування пені становить з 03.03.2014 року по 31.08.2014 року (182 дні) та складає 11187,96 грн.

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування пені становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів) та складає 13952,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також нараховано пеню за видатковою накладною № РН - 0000059 від 05.03.2014 року та видатковою накладною № РН - 0000073 від 14.03.2014 року.

Проте, судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні були оплачені відповідачем вчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 168 від 05.03.2014 року та № 186 від 14.03.2014 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені за вищезазначеними накладними в сумі 11358,23 грн., а тому відмовляє в її задоволенні.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 6057,55 грн. 3% річних та 18022,57 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3% річних в сумі 6057,55 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено період та суму нарахувань 3% річних.

Суд, самостійно здійснивши перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що період та сума 3% річних становить:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування 3% річних становить з 03.03.2014 року по 29.09.2014 року (211 дні) та складає 2037,39 грн.

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування 3% річних становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів) та складає 1910,96 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 3948,35 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення решти 3% річних в сумі 2109,20 грн., то суд приходить до висновку що вона нарахована позивачем необґрунтовано, не доведена матеріалами справи, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.

Судом також здійснено перерахунок інфляційних витрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача в сумі 18022,57 грн. та встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування, який за розрахунком суду складає:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування інфляційних витрат становить з 03.03.2014 року по 29.09.2014 року (211 дні).

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування інфляційних витрат становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів).

Стосовно нарахування інфляційних витрат за іншими видатковими накладними, суд приходить до висновку, що вони нараховані позивачем необґрунтовано, з порушенням періоду та суми нарахування та не доведені матеріалами справи.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат згідно діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 18022,57 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 8600,68 грн. Судовий збір в сумі 729,97 грн. повертається позивачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", як зайво сплачений.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Пласт Сервіс" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Леонова, буд. 6-А, п/р 260090523188704 в ПАТ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 37565518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, оф. 550, р/р 26006000016329 в КМФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 34413617) 382923,20 грн. суми основної заборгованості, 25140,01 грн. суми пені, 3948,35 грн. суми 3% річних, 18022,57 грн. суми інфляційних витрат та 8600,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 11358,23 грн. та 3% річних в сумі 2109,20 грн. відмовити.

Повне рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2966/14