Постанова

від 19.12.2014 по справі 922/2966/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 922/2966/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Колеснікової І.О. за довіреністю б/н від 25.11.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3511Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.14 р. у справі № 922/2966/14

за позовом ТОВ "Укрхімформація", м. Київ

до ТОВ "Слобода Пласт Сервіс", м. Чугуїв

про стягнення 443501,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 р. ТОВ "Укрхімформація" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Слобода Пласт Сервіс" про стягнення 479999,99 грн. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 08/01-14-1 від 08.01.2014 року щодо оплати товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2014р. (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Слобода Пласт Сервіс" на користь ТОВ "Укрхімформація" 382923,20 грн. суми основної заборгованості, 25140,01 грн. суми пені, 3948,35 грн. суми 3% річних, 18022,57 грн. суми інфляційних витрат та 8600,68 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення пені в сумі 11358,23 грн. та 3% річних в сумі 2109,20 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у відповідності до п. 5.1 спірного договору обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар пов'язаний з отриманням відповідачем рахунку, виставленого позивачем, як стверджує відповідач, таких рахунків ним отримано не було, в свою чергу, не настав і строк оплати поставленого товару. В зв'язку з цим, і нарахування штрафних санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем здійснено неправомірно.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.12.2014 р.

Відповідачем 17.12.2014 р. за вх. № 12486 були надані письмові пояснення.

В судове засідання, призначене на 17.12.2014 р. представник позивача не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань з боку позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 08.01.2014 року між ТОВ "Укрхімформація" (позивач) та ТОВ "Слобода Пласт Сервіс" (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу товарів № 08/01/14-1, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом тижня з моменту виписання рахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідачем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно виставлених позивачем рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за реквізитами, вказаними в п. 13, не пізніше чим через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 524052,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ РН-0000008 від 14.01.2014 року на суму 117480,00 грн.,

№ РН-0000034 від 31.01.2014 року на суму 117480,00 грн.,

№ РН-0000059 від 05.03.2014 року на суму 57192,00 грн.,

№ РН-0000073 від 14.03.2014 року на суму 81900,00 грн.,

№ РН-0000089 від 27.03.2014 року на суму 150000,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.5.1. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 383923,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 168 від 05.03.2014 року на суму 57192,00 грн.,

№ 186 від 14.03.2014 року на суму 81900,00 грн.,

№ 329 від 11.06.2014 року на суму 500,00 грн.,

№ 362 від 01.07.2014 року на суму 536,80 грн.

Крім того, в ході розгляду справи, відповідачем було сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням:

№ 399 від 07.08.2014 року на суму 500,00 грн.,

№ 18306398 від 05.08.2014 року на суму 500,00 грн.

У зв`язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 382923,20 грн. Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Як свідчать матеріали справи, доказів, які б підтверджували сплату суми основної заборгованості, відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 382923,20 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі - продажу № 08/01/14-1 від 08.01.2014 року у розмірі 382923,20 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 18022,57 грн. та 3% річних у сумі 3948,35 грн., пені у розмірі 25140,01 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.7 договору у випадку недотримання терміну оплати партії товару, вказаного в п. 5.1, відповідач зобов`язується виплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який виплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Колегією суддів здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 36498,24 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено період та суму нарахувань пені, у зв'язку з чим невірно нарахована пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи норму вказаної статті, а також п. 5.1 договору, у відповідності до умов якого оплата товару здійснюється пізніше чим через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару, судом здійснено перерахунок пені та визначено період нарахування та суму, що становить:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування пені становить з 03.03.2014 року по 31.08.2014 року (182 дні) та складає 11187,96 грн.

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування пені становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів) та складає 13952,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також нараховано пеню за видатковою накладною № РН - 0000059 від 05.03.2014 року та видатковою накладною № РН - 0000073 від 14.03.2014 року.

Проте, колегією суддів встановлено, що вищезазначені видаткові накладні були оплачені відповідачем вчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 168 від 05.03.2014 року та № 186 від 14.03.2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність нарахування пені за вищезазначеними накладними в сумі 11358,23 грн.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 6057,55 грн. 3% річних та 18022,57 грн. інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3% річних в сумі 6057,55 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено період та суму нарахувань 3% річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що період та сума 3% річних становить:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування 3% річних становить з 03.03.2014 року по 29.09.2014 року (211 дні) та складає 2037,39 грн.

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування 3% річних становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів) та складає 1910,96 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3948,35 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення решти 3% річних в сумі 2109,20 грн., то колегія суддів дійшла висновку, що вона нарахована позивачем необґрунтовано, не доведена матеріалами справи, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.

Колегією суддів також здійснено перерахунок інфляційних витрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача в сумі 18022,57 грн. та встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування, який за розрахунком суду складає:

- за видатковою накладною № РН - 0000034 від 31.01.2014 року період нарахування інфляційних витрат становить з 03.03.2014 року по 29.09.2014 року (211 дні).

- за видатковою накладною № РН - 0000089 від 27.03.2014 року період нарахування інфляційних витрат становить з 28.04.2014 року по 29.09.2014 року (155 днів).

Стосовно нарахування інфляційних витрат за іншими видатковими накладними, колегія суддів дійшла висновку, що вони нараховані позивачем необґрунтовано, з порушенням періоду та суми нарахування та не доведені матеріалами справи.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат згідно діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 18022,57 грн.

Щодо тверджень відповідача про ненастання строків оплати в зв'язку з тим, що відповідачем не було отримано рахунків на оплату поставленого товару колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки у відповідності до п. 5.1. спірного договору покупець здійснює оплату товару за визначеною ціною згідно виставлених продавцем рахунків шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п. 13, не пізніше чим 30 днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару , тобто на момент отримання наступної поставки товару строк оплати за попередню поставку вже настав.

Як свідчать матеріали справи, дійсно, позивачем не були направлені рахунки на адресу відповідача, але відповідач без отримання даних рахунків здійснив часткову оплату товару, тобто визнав строк оплати таким, що настав.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Слобода Пласт Сервіс", м. Чугуїв на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.14 р. у справі № 922/2966/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.14 р. у справі № 922/2966/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12. 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.