Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/11886/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року № 826/11886/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновок податкового органу щодо визнання недійсними господарських операцій між позивачем та його контрагентами та прийняті на його основі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0002242204, визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0002252204.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлень №27 від 10.06.2013 року, №28 від 10.06.2013 року, №29 від 10.06.2013 року та №127 від 10.07.2013 року, згідно із п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 року №1008 ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась в період з 10.06.2013 року по 23.07.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013 року про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (код за ЄДРПОУ 03150071) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ПАТ «Київський річковий порт» п.135.1, пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139, п.146.13 п.146.14 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2111015 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 1341210 грн., півріччя 2012 року - 2073110 грн. (у т.ч. ІІ квартал - 731900 грн.), ІІІ квартали 2012 року - 2111015 грн. (у т.ч. ІІІ квартал - 37905 грн.); пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року; абз. «а» пп.14.1.11, 14.1.13 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1765888 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 141667 грн., травень 2012 року на суму 1540682 грн., червень 2012 року на суму 48151 грн., липень 2012 року на суму 33556 грн., вересень 2012 року на суму 1832 грн.; пп.49.18.2 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року; пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України несвоєчасно подано податковий збору за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2012 року.

На підставі виявлених порушень та акта перевірки від 02.08.2013 року №682/26-56-22-04-04/03150071 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0002242204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київський річковий порт» за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 585245 грн., в тому числі за основним платежем - 389936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 195309 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0002252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київський річковий порт» за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 655223 грн., в тому числі за основним платежем - 436815 грн., за основними (фінансовими) санкціями 218408 грн.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків, відображених податковим органом в акті перевірки позивача, слугував аналіз фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтек-Гідро» (договір купівлі-продажу №11162 від 21.03.2012 р.); ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу №262 від 17.02.2012 року); ТОВ «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058) (договори поставки №111921 від 03.08.2011 року та №111941 від 10.08.2011 року); ПП «Оптсервісторг» (код ЄДРПОУ 36153750) (договір купівлі-продажу товарів №0520/9-кп від 20.05.2009 року), ПП «Стратегмаркбізнес» (код ЄДРПОУ 35301836) (договір про надання юридичних послуг №1201/8-у від 12.01.2009 року); ТОВ «Річфлотсервіс» (код ЄДРПОУ 32047594) (відносини за 9 місяців 2009 року) згідно рахунків - фактур), ПАТ «Київпорядкомплект» (код ЄДРПОУ 05503326) (відносини за 9 місяців 2009 року згідно видаткових накладних) та інші за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Київський річковий порт» при взаємовідносинах із контрагентами занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 111 015 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 1 765 888 грн.

Щодо перевищення позивачем доходів від продажу основних засобів над їх залишковою вартістю суд зазначає наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп.135.5.11 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу;

Як передбачено п.146.13 ст. 146 Податкового кодексу сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Пунктом 146.14 статті 146 Податкового кодексу визначено, що дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, між ПАТ «Київський річковий порт» (Продавець) та ТОВ «Промтек - Гідро» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №11162 від 21.03.2012 року, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору теплохід «Підводник-2» (інвентарний номер 86, рік побудови 1975, ширина 3,80 м., довжина 21 м., осадка 1,16 м.) в кількості 1 одиниці з обладнанням, що на ньому знаходиться. Договірна вартість об'єкту по даному договору складає - 90 000 грн., в тому числі ПДВ 1500 грн. Об'єкт передано Покупцю згідно акту прийому - передачі товару від 21.03.2012 р. №б/н, однак в податковому обліку дана операція не відображена.

Також між ПАТ «Київський річковий порт» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі - продажу пасажирського судна №262 від 17.02.2012 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах договору, пасажирське судно «Москович - 1» (1988 року побудови, м. Москва, Росія, матеріал корпуса: сталь, довжина 33,0 м., ширина 6,0 м., осадка 1,31 м.) разом з обладнанням. Договірна вартість об'єкта по даному договору складає 720 000 грн., в тому числі ПДВ 120 000 грн. Об'єкт передано Покупцю згідно акту прийому - передачі товару від 21.03.2012 р. №б/н, що в податковому обліку не відображено.

Як вбачається з акту перевірки, балансова вартість згідно рахунку 10 пасажирського судна «Москович- 1» складає 2 040 000 грн., знос згідно рахунку 13 - 1818 315 грн., залишкова вартість 221 685 грн., а вартість продажу (без ПДВ) 600 000 грн.; балансова вартість теплоходу «Підводник-2» згідно рахунку 10 складає 68 683 грн., знос згідно рахунку 13 - 68 683 грн., залишкова вартість 0, а вартість продажу 75 000 грн. Сума перевищення доходів від продажу основних засобів над їх залишковою вартістю в сукупності становить 453315 грн.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачем не віднесено до складу інших доходів суми перевищення доходів від продажу основних засобів над їх залишковою вартістю, чим порушено п.135.1, пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, п.146.13, п.146.14 ст.146 Податкового кодексу.

Щодо правомірності збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині віднесення до складу валового доходу та валових витрат сум простроченої кредиторської/дебіторської заборгованість позивача, термін позовної давності для стягнення якої вже минув, суд зазначає наступне.

Загальний строк позовної давності, встановлений у ст. 257 Цивільного кодексу України, становить три роки.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності зупиняється, якщо, зокрема, пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (ст. 263 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.257 згаданого пункту закріплено, що фінансова допомога - допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога це, зокрема:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки позивача контролюючим органом виявлено, що в бухгалтерському обліку позивача по Кт рахунку 631 рахується заборгованість за поставлений товар від ПП «Оптсервісторг» у розмірі 279 600 грн. з терміном виникнення - травень 2009 року; надані послуги від ПП «Стратегмаркбізнес» у розмірі 180 000 грн. з терміном виникнення у березні 2009 року, травні 2009 року та липні 2009 року; від ТОВ «Річфлотсервіс» у розмірі 281 764 грн. з терміном виникнення - червень 2009 року; від ПАТ «Київопорядкомплект» у розмірі 30 536 грн. з терміном виникнення - травень 2009 року.

Крім того, судом встановлено, що у позивача протягом 2011 року обліковується заборгованість по кредиту рахунку 631 в розмірі 708 333 грн. з терміном виникнення - серпень 2011 року на користь ТОВ «Логокомп», яке згідно рішення суду №2а-4511/12/2670 від 04.04.2012 року припинено.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на момент виникнення вищезазначеної заборгованості, визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Як передбачено пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що в бухгалтерському обліку позивача по дебету рахунку 631 рахується заборгованість по взаємовідносинах із ПП «Данченко Олександр Петрович» у розмірі 100 000 грн., яка виникла 28.12.2007 р., із ТОВ «Нові ресурси» у розмірі 7 974 438,09 грн., яка виникла 28.05.2009 р., з ТОВ «Нікоіл Трейд» у розмірі 6 201 000 грн., яка виникла 31.10.2008р.

Первинних документів на підтвердження взаємовідносин між ПАТ «Київський річковий порт» із контрагентами позивачем суду надано не було.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів правомірності віднесення суми його кредиторської/дебіторської заборгованості, строк позовної давності для стягнення якої вже сплинув, до складу валового доходу та валових витрат, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, який підлягав сплаті з такої суми.

Щодо правомірності не віднесення до складу податкових зобов'язань безнадійної кредиторської заборгованості при придбанні товарів (робіт, послуг) від ПП «Оптсервісторг», ПП «Стратегмаркбізнес», ТОВ «Річфлотсервіс» та ПАТ «Київопорядкомплект» на загальну суму 128 650 грн., суд зазначає наступне.

Вищезазначені взаємовідносини стосовно придбання товарів (робіт, послуг) ПАТ «Київський річковий порт» виникли в період дії Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР).

Як визначено пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні положення містяться в п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу, відновідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки у позивача рахується заборгованість по дебету рахунку 631 заборгованість у розмірі 7 974 438,09 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Нові Ресурси» за товари (послуги), які не отримані протягом терміну позовної давності, ці товари (послуги) не можуть бути використані податником податку у межах його господарської діяльності, а тому позивач втрачає право на нарахування податкового кредиту і при списанні дебіторської заборгованості (поверненні коштів) повинен здійснити коригування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю товарів.

Доводів на спростування вищезазначених тверджень суду позивачем не надано.

Щодо відображення позивачем податкових накладних одночасно в декількох періодах суд зазначає наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В порушення вищевказаних норм ПАТ «Київський річковий порт» у травні 2012 року було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкову накладну №7 від 28.04.2012 року на суму 11 240,00 грн., в тому числі ПДВ 2 248, 00 грн., виписану ПП «Київ - Метал», яка була попередньо включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2012 року, а також двічі включена у червні 2012 року податкова накладна №2534 від 28.05.2012 року на суму 5 950,00 грн., в тому числі ПДВ 1 1190,00 грн., виписана ТОВ «Торгівельний двір «УТС».

Також судом встановлено, що між ПАТ «Київський річковий порт» (Продавець) та ТОВ «Тех-Капітал» (Покупець) укладено договір №8/11112 від 06.03.2012 р. щодо передачі у власність Покупця нафтопродуктів, а саме, бензин А-98, А-95, А-92, А-80(76) не етильований та дизпаливо у вигляді бланків - дозволу. На виконання умов даного договору були виписані видаткові накладні: №РН-0000816 від 20.07.2012 року на суму 8 890 грн. у тому числі ПДВ - 1 778 грн.; №РН-0000926 від 20.07.2012 року на суму 8 890 грн., у тому числі ПДВ 1 778 грн.; №РН-0001242 від 12.09.2012 року на суму 9 160 грн., у тому числі ПДВ 1 832грн.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки було використано інформацію, наведену в актах ДПІ у Макарівському районі ДПС Київської області від 17.10.2012 року №3618/22-222-37500251 про результати перевірки ТОВ «Тех - Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за липень 2012 року та від 19.11.2012 року №326/22-222-375251 про результати перевірки ТОВ «Тех - Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за вересень 2012 року, відповідно до якої встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ «Тех - Капітал».

Із вказаних актів відповідач зробив висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як уже зазначалось вище, відповідно до пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та витрат до складу податку на прибуток, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат по правовідносинах контрагента із позивачем.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З наданих позивачем документів не можливо встановити та перевірити факт виконання своїх обов'язків між ТОВ «Тех - Капітал» та позивачем.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виконав в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов