Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/17351/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17351/14 29.09.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг», м.Київ, ЄДРПОУ 38727299

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик», м.Київ, ЄДРПОУ 31752093

про стягнення 229 426,07 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Горобець І.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик», м.Київ про стягнення 135 335,04 грн. основного боргу, 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції, а також 74 997,03 грн. курсової різниці.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині проведення оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач в судові засідання 03.09.2014р., 29.09.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору, виходячи з наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень №0103031122027, №0103031122027, №0103031122019, №0103031123589 та №0103031123597.

Наразі, за висновками суду, про обізнаність відповідача про дату та час розгляду справи №910/17351/14 свідчить також клопотання вказаного учасника судового процесу б/н від 01.09.2014р. про відкладення розгляду справи.

З огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд зазначає, що ухвалою від 03.09.2014р. слухання справи вже відкладалось з огляду на неявку саме відповідача в судове засідання, ненадання витребуваних документів та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» про перенесення слухання справи.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, судом враховано, що ухвалами від 19.08.2014р., 03.09.2014р. явка представників сторін, зокрема, відповідача обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2013р., 14.01.2014р. та 17.02.2014р. позивач поставив відповідачу товар, а саме: листи н/ж AISI 304 (08*18Н10) на загальну суму 141 464,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками обох сторін видатковими накладними №270 від 17.02.2013р., №10 від 14.01.2014р. та №97 від 17.02.2014р.

Наразі, судом встановлено, що зазначені вище накладні мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість та інші необхідні реквізити, передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, за висновками суду, останні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом №99 від 16.05.1996р. Міністерства фінансів України, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.6 вказаної Інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа «найменування цінностей» у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Товар за переліченими вище накладними відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей №481 від 17.12.2013р., №3 від 14.01.2014р. та №48 від 17.02.2014р. був отриманий виконробом відповідача Приймачуком Максимом Петровичем.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем у грудні 2013 року, січні та лютому 2014 року було постановлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» прийнято товар на загальну суму 141 464,96 грн.

За висновками суду, поставка відповідачу товару по зазначеним вище видатковим накладним та факт отримання продукції за наявними в матеріалах справи довіреностями на загальну суму 141 464,96 грн. свідчить про виникнення між сторонами правовідносин щодо поставки товару та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Як встановлено судом, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату №468 від 16.12.2013р. на суму 26 555,90 грн., №25 від 14.01.2014р. на суму 64 781,18 грн., №174 від 17.02.2014р. на суму 50 127,88 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та підписання сторонами видаткових накладних №270 від 17.12.2013р., №10 від 14.01.204р. та №97 від 17.02.2014р., судом встановлено, що строк оплати товару на загальну суму 141 464,96 грн. настав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2014р., 18.07.2014р. та 31.07.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» було здійснено часткову оплату за поставлений товар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» на загальну суму 6 129,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

16.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» на адресу відповідача було надіслано вимогу №172/14, в якій позивач вимагав невідкладно виконати зобов'язання з оплати поставленого товару, а також сплатити нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Проте, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом у повному обсязі не виконало.

Ухвалами від 19.08.2014р. та від 03.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання грошових зобов'язань з оплати товару, що був поставлений за видатковими накладними №270 від 17.12.2013р., №10 від 14.01.2014р. та №97 від 17.02.2014р.

Однак, вимоги суду зазначеним учасником судового процесу виконано не було. Належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати вартості поставленого товару за вказаними вище видатковими накладними до матеріалів справи не представлено.

Слід також наголосити, що відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання витребуваних ухвалами від 19.08.2014р. та від 03.09.2014р. документів не заявлялось.

Одночасно, відповідно до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» про стягнення 135 335,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» про стягнення 3% річних в сумі 2 338,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 16 755,70 грн. підлягають задоволенню частково. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявником за порушення строків оплати вартості поставленого товару за вказаними вище видатковими накладними було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» 3% річних за наступні періоди: з 18.12.2013р. до 20.01.2014р. (сума боргу 26 555,90 грн.) в сумі 74,21 грн., з 22.01.2014р. до 17.07.2014р. (сума боргу 24 425,98 грн.) в сумі 355,34 грн., з 19.07.2014р. до 30.07.2014р. (сума боргу 23 425,98 грн.) в сумі 23,10 грн., з 01.08.2014р. до 14.08.2014р. (сума боргу 20 425,98 грн.) в сумі 23,50 грн., з 15.01.2014р. до 14.08.2014р. (сума боргу 64 781,18 грн.) в сумі 1 128,78 грн. та з 18.02.2014р. до 14.08.2014р. (сума боргу 50 127,88 грн.) в сумі 733,37 грн.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявлених до стягнення 3% річних за порушення зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» невірно визначено періоди, за які останній має право нараховувати 3% річних.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» підлягають стягненню 3% річних в сумі 2 326,72 грн.

Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» також було нараховано інфляційні втрати: з грудня 2013 року по січень 2014 року (сума боргу 26 555,90 грн.) в сумі 185,89 грн., з січня по липень 2014 року (сума боргу 24 425,98 грн.) в сумі 2 931,11 грн., з січня по липень 2014 року (сума боргу 64 781,18 грн.) в сумі 7 773,74 грн., з лютого по липень 2014 року (сума боргу 50 127,88 грн.) в сумі 5 864,96 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Після проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат за порушення зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» також невірно зазначено періоди, за які останній має право нараховувати інфляційні втрати.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 16 625,15 грн. інфляційних втрат.

Одночасно, позивач при зверненні до суду з розглядуваним позовом просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» курсову різницю в розмірі 74 997,03 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» посилалось на те, що переданий відповідачу товар, закупівля якого здійснювалась в іноземній валюті, є імпортованим на територію України. Оскільки товар на сьогоднішній момент залишається несплаченим, вартість продукції, у зв'язку із зміною курсу долара США по відношенню до гривні, значно змінилась, позивачем було нараховано курсову різницю з моменту відвантаження товару до подання позовної заяви.

За висновками суду, зазначені вимоги є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у грошових зобов'язаннях визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічна правова позиція викладена в постанові №924/488/13 від 25.12.2013р. Вищого господарського суду України.

Виходячи зі змісту підписаних позивачем та відповідачем видаткових накладних, вартість товару, що постачалась відповідачу, визначена у грошовій одиниці України - гривні.

Як встановлено судом, сторонами у відповідності до вимог ст.533 Цивільного кодексу України не досягнуто домовленостей стосовно визначення грошового еквіваленту вартості поставленого товару у доларах США.

При цьому, позивачем не наведено, а судом не встановлено норми закону чи іншого нормативно-правового акту, якою було б визначено обов'язок покупця сплатити вартість поставленого товару, що зазначена у гривні, з урахуванням коригування курсової різниці до іноземної валюти.

За таких обставин, враховуючи той факт, що поставка товару здійснювалась в грошовій одиниці України - гривні, а позивачем у відповідності до ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не наведено виникнення у відповідача згідно приписів ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання оплатити поставлений товар з урахуванням різниці у курсах валюти на день виникнення обов'язку сплати продукцію по день подання позову у зв'язку із підвищенням курсу доллара США, позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці в сумі 74 997,03 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик», м.Київ про стягнення 135 335,04 грн. основного боргу, 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції, а також 74 997,03 грн. курсової різниці є такими, що підлягають задоволенню частково у визначених вище розмірах.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик», м.Київ про стягнення 135 335,04 грн. основного боргу, 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції, а також 74 997,03 грн. курсової різниці

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Оболонська, буд.4, ЄДРПОУ 31752093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» (04655, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, буд.72, офіс 303, ЄДРПОУ 38727299) 135 335,04 грн. основного боргу, 2 326,72 грн. 3% річних, 16 625,15 грн. індексу інфляції, а також судовий збір в розмірі 3 085,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2014р.

Суддя М.О. Любченко