Постанова

від 26.11.2014 по справі 910/17351/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 910/17351/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Горобець І.А., представник за довіреністю №б/н від 01.04.2014р.;

від відповідача: Лисенко І.О., представник за довіреністю №б/н від 29.09.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. (підписано-02.10.2014р.)

у справі №910/17351/14 (головуючий cуддя: Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик»

про стягнення 229 426,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» (далі - відповідач) про стягнення 135 335,04 грн. основного боргу, 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції, а також 74 997,03 грн. курсової різниці.

Позовні вимоги умотивовані тим, що відповідач, як покупець, отримавши у власність товар від постачальника за видатковими накладними №270 від 17.02.2013р., №10 від 14.01.2014р. та №97 від 17.02.2014р. на загальну суму 141 464,96 грн., повну вартість товару не оплатив і заборгував 135 335,04 грн. За прострочення в оплаті покупної вартості товару постачальник нарахував та заявив до стягнення 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції та 74 997,03грн. курсової різниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 позов частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг» 135 335,04 грн. основного боргу, 2 326,72 грн. 3% річних, 16 625,15 грн. індексу інфляції, а також судовий збір в розмірі 3 085,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної сплати вартості поставленого товару у розмірі 135 335,04 грн., з урахуванням часткової оплати, у відповідача виник після передачі йому товару. Врахувавши відсутність доказів такої сплати, господарський суд визнав позов обгрунтованим у заявленому розмірі та задовольнив його.

Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості придбаного товару у строк з моменту поставки, вважав господарський суд, мало наслідком стягнення 3% річних у розмірі 2326,72грн. та індексу інфляції у розмірі 16 625,15грн. за розрахунком місцевого господарського суду, оскільки надані позивачем розрахунки суд визнав невірним. Водночас, суд не погодився із мотивами позивача про стягнення з відповідача курсової різниці, пославшись на те, що видаткові накладні, за якими постачався товар передбачають оплату в гривні, а законодавство не встановлює обов'язок покупця сплатити вартість поставленого товару, що зазначена у гривні, з урахуванням коригування курсової різниці до іноземної валюти.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» 3% річних в сумі 2 326 грн. 72 коп., індекс інфляції в сумі 16 625 грн. 15 коп. В іншій частині рішення залишити без змін.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не заперечував поставку товару від позивача. Однак, за твердженням скаржника, місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції не врахував того, що поставка товару здійснювалась за видатковими накладними, в яких не було зазначено строку оплати. При таких обставинах, вважав скаржник, згідно зі ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання по оплаті товару настав з моменту отримання відповідачем письмової вимоги про це позивача. На думку апелянта, строк прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару виник саме 30.04.2014р., а тому нарахування 3% річних та індексу інфляції до цієї дати є неправомірними.

Одночасно, скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового акту.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. у справі №910/17351/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 задоволено, відновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 26.11.2014р. Пунктом 5 даної ухвали зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» надати через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 304,50грн.

19.11.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав викладених у відзиві.

26.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. клопотанням надано оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 304,50грн.

26.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів: акту звірки взаєморозрахунків, лист виконавчої служби та постанову про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

При цьому, колегія суддів дослідивши вказані документи встановила, що долучені документи датовані пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення, на момент розгляду позову не існували, а тому самі по собі є додатковими доказами.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (стаття 101 вказаного Кодексу).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року №7 визначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Водночас, вирішуючи питання про прийняття таких документів до матеріалів справи, колегія суддів виходить з того, лист виконавчої служби та постанова про відкриття виконавчого провадження по даній справі не впливають на правомірність прийнятого рішення суду першої інстанції, оскільки самі по собі є результатом його прийняття. Разом з тим, поданий акт звірки взаєморозрахунків також не може бути прийнятий, оскільки, по-перше, він не підписаний іншою стороною, по-друге, позивачем не додано доказів надіслання такого акту іншій стороні. Отже, додатково подані позивачем документи до суду апеляційної інстанції до розгляду прийняті бути не можуть в силу прямої вказівки ст. 101 ГПК України.

У судове засідання 26.11.2014р. з'явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.11.2014р. представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик» 3% річних в сумі 2 326 грн. 72 коп., індекс інфляції в сумі 16 625 грн. 15 коп. В іншій частині рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 26.11.2014р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, спір виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, товару.

Задовольняючи вимогу про стягнення основного боргу повністю, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 ЦК України, виходив з того, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав.

З цими висновками суду не погодився боржник, вважаючи, що строк оплати вартості товару настав у момент, визначений у вимозі кредитора.

Утім, судова колегія вважає такі доводи апелянта неспроможними, з огляду на наступне.

Як встановлено колегією суддів позивач направив відповідачу рахунки на оплату №468 від 16.12.2013р. на суму 26555,90 грн., №25 від 14.01.2014р. на суму 64781,18 грн., №174 від 17.02.2014р. на суму 50127,88 грн., а у січні та лютому 2014 року передав товар на загальну суму 141 464,96грн.

Отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 141 464,96грн. підтверджується двосторонньо підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними: №270 від 17.02.2013р. на суму 26555,90грн. (а.с. 18, т. 1 ), №10 від 14.01.2014р. на суму 64781,18грн. (а.с. 20, т.1) та №97 від 17.02.2014р. на суму 50127,88грн. (а.с. 22, т. 1) та покупцем не заперечується.

Як вбачається з вказаних видаткових накладних, товар за ними отримав представник відповідача - Приймачук Максим Петрович, який діяв на підставі довіреностей №481 від 17.12.2013р (а.с. 19, т. 1 )., №3 від 14.01.2014р. (а.с. 21, т. 1) та №48 від 17.02.2014р. (а.с. 23, т. 1), виданих на свого представника Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежний Профілактик».

Основним правовим результатом купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містять всі істотні умови договору, є свідченням того, що між сторонами спору виникли договірні відносини у вигляді укладення договору купівлі-продажу у простій письмовій формі, і ця домовленість є підставою для виникнення у між ними майново-господарських зобов'язань.

Вчинення сторонами дій, направлених на досягнення юридичної цілі перехід права власності на товар від постачальника до покупця, складають зміст правовідношення.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В силу ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідношення, за яким відповідач передав у власність позивачу товар, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), створило у останнього зобовязання оплатити прийнятий товар.

За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Та обставина, що у видаткових накладних не міститься строку оплати вартості товару не випливає, що таким строк є невизначеним.

Судова колегія вважає, що вимога про оплату є радше доказом досудового врегулювання спору, тоді як термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права ст.692 ЦК України, застосування якої має переважний характер перед загальними нормами зобов'язального права, уміщеними у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань».

При цьому, відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, строк оплати є визначеним моментом прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Поряд з цим, належне виконання продавцем зобов'язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов'язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Отже, строк оплати товару починається з наступного дня окремо по кожній накладній від дати отримання товару.

З урахуванням наявних у справі копій банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптт-Трейдинг», які підтверджували часткову оплату відповідачем поставленого йому позивачем товару у розмірі 6129,92грн., обґрунтованою колегія суддів апеляційного суду визнає заборгованість відповідача перед позивачем в обсязі 135 335,04 грн. і тому погоджується з висновком місцевого господарського суду, який задовольнив суму основного боргу.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення оплати за поставлений товар, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача суму 2 338,30 грн. 3% річних, 16 755,70 грн. індексу інфляції, а також 74 997,03 грн. курсової різниці.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог 2326,72 грн. 3% річних та 16 625,15 грн. індексу інфляції.

Одночасно, позивач при зверненні до суду з позовом просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» курсову різницю в розмірі 74997,03грн.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Між тим, як встановлено місцевим господарським судом, сторони при підписанні видаткових накладних погодили, що товар оплачується продавцю в національній валюті - гривні. Отже, сторонами у відповідності до вимог ст.533 Цивільного кодексу України не досягнуто домовленостей стосовно визначення грошового еквіваленту вартості поставленого товару у доларах США, відтак позовні вимоги про стягнення курсової різниці є необґрунтованими та вірно відхилені судом першої інстанції.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/17351/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/17351/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна