Рішення

від 29.09.2014 по справі 914/2721/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2721/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Оіл Сервіс»,

с. Воля Бартатівська,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія»,

м. Перемишляни,

про: стягнення 158 451,38 грн.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Томашівський О. Г. - довіреність б/н від 15.07.14р.

відповідача: Турчиняк І. Я. - директор,

Білий Н. Ю. - довіреність б/н від 21.08.14р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Оіл Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» про стягнення 194 574,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, у порушення умов Договору поставки нафтопродуктів №ДГ- 0000035 від 12.12.2013 р., не здійснив оплати у повному обсязі за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 119 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 8 377,14 грн. - пені, 2 652,08 грн. - 3% річних, 46 502,00 грн. - інфляційних втрат, 18 043,11 грн. - відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою від 30.07.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.08.2014 р.

В судовому засіданні 26.08.2014 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 171 951,38 грн., з них основну суму заборгованості - 119 000,00 грн., пеню - 13 774,54 грн., інфляційних втрат - 15 095,83 грн., відсотки за договором - 21 707,74 грн., 3% річних - 2 373,27 грн.

В судовому засіданні 26.08.2014 р. представник відповідача щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві.

Розгляд справи відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 105 500,00 грн. основної заборгованості, в решті позовні вимоги залишено без змін.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник відповідача з'явився, подав додаткові заперечення на позовну заяву. В судовому засіданні зазначив, що визнає в повному обсязі основну суму боргу в розмірі 105 500,00 грн., про що вказано в протоколі судового засідання від 29.09.2014 р. В задоволенні решти позовних вимог просить суд відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено Договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0000035 від 12.12.2013 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язався у погодженій сторонами кількості та в строки, передати у власність покупця нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судове, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше), а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору. (а.с.17-20)

Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені у них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим Договором видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 133 760,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів:

1) № РН-0000043 від 12.12.2013 р. на суму 44 660,00 грн. (а.с.21)

2) № РН-0000003 від 03.01.2014 р. на суму 44 660,00 грн. (а.с.24)

3) № РН-0000025 від 03.02.2014 р. на суму 44 440,00 грн. (а.с.27)

Відповідно до п. 2.2.3. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений постачальником товар, а також витрати пов'язані з транспортуванням товару.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до Договору. Постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 3-ох банківських днів з моменту поставки товару.

Проте, відповідачем було проведено часткову оплату заборгованості та станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 105 500,00 грн.

В судовому засіданні 29.09.2014 р. представник відповідача вказав, що визнає основну суму заборгованості за Договором в розмірі 105 500,00 грн., про що вказано у протоколі судового засідання. Доказів оплати вищезазначеної заборгованості суд не надано.

Відповідно до п. 6.4. Договору в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару, та штраф один відсоток вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару в день. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Згідно п. 6.5. Договору, у разі порушення строків оплати за Договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних, за кожен день прострочки.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не оплачено в повному обсязі поставлений позивачем товар згідно Договору поставки нафтопродуктів №ДГ- 0000035 від 12.12.2013 р.

Таким чином, неоплаченим залишися поставлений позивачем товар на загальну суму 105 500,00 грн., доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.4. Договору в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару, та штраф один відсоток вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару в день. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, визнав його обґрунтованим в сумі 13 774,54 грн.

Згідно п. 6.5. Договору, у разі порушення строків оплати за Договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних, за кожен день прострочки.

Відповідно до розділу 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, зі змісту ст. 539 ЦК України вбачається, що користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28% річних є обґрунтованими в сумі 21 707,74 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних, визнав його обґрунтованим в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 036,72 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15 095,83 грн. В іншій частині 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» (адреса: 81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, буд. 4, корпус А, ідентифікаційний код 30061303 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Оіл Сервіс» (адреса: 81551, Львівська область, Городоцький район, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 33/3; ідентифікаційний код 38540625 ) 105 500,00 грн. основної заборгованості, 21 707,74 грн. - 28% за користування чужими коштами, 15 095,83 грн. - інфляційних втрат, 2 036,72 грн. - 3% річних, 13 774,54 грн. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» (адреса: 81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, буд. 4, корпус А, ідентифікаційний код 30061303 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Оіл Сервіс» (адреса: 81551, Львівська область, Городоцький район, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 33/3; ідентифікаційний код 38540625 ) 3 162,30 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.10.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.