ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2014 р. Справа № 918/223/14
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання - Щербині С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 07 квітня 2014 року;
від відповідача-1 - Гуль Н.В., довіреність б/н від 19 серпня 2014 року;
від відповідача-2 - не з'явився.
У судовому засіданні 02 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП "ОСОБА_1.") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" (далі - відповідач 1, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна") та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач 2, ФОП ОСОБА_3.) у якому просить: визнати недійсним договір оренди об'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року, що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, предметом якого виступає нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 за адресою АДРЕСА_2
Позивач у позовній заяві посилається на наступне: 03.10.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу адмінбудівлі цеху мінеральної води, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 Право власності на адміністративну будівлю цеху мінеральної води «Г-2» загальною площею 542,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, набуто ОСОБА_6 згідно рішення третейського суду, зареєстровано в електронному реєстрі 27.05.2008 року в книзі №2 КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» за №5-1069 та виконавчого листа Рівненського міського суду від 13.05.2008 року. Право власності ОСОБА_1 на адмінбудівлю цеху мінеральної води зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2008 року за №20600160, реєстраційний №23417098. 14.11.2008 року рішенням Сарненської міської ради №725 адмінбудівлі цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2. Зміну адреси внесено до державного реєстру, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.03.2009 р. за № 22223425, реєстраційний № 23417098, номер запису 5-1069 в книзі 2. 24 квітня 2013 року Реєстраційною службою Сарненського районного управління юстиції Рівненської області було видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 являється ОСОБА_1.
Позивач стверджує, що з моменту придбання адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2" її законний власник - ОСОБА_1 не має доступу до власної будівлі так, як в ній перебувають та використовують її працівники ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", а земельна ділянка являється огородженою та знаходиться під охороною. 28.01.2013 року ОСОБА_1 до прокурора Сарненського району Рівненської області було подано заяву про злочини, передбачені ч. 1 ст. 191 (привласнення чужого майна) та ст. 356 (самоправство) Кримінального кодексу України, що вчиняються посадовими особами ТОВ "Бернд Бруггеманн України". 31.01.2013 року прокуратура Сарненського району на підставі ст.7 Закону України «Про звернення громадян» заяву ОСОБА_1 направило для розгляду по суті до Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області. 20.02.2013 року ОСОБА_1 було отримано довідку Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області від 01.02.2013 року вих. №67/1669 про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013190200000169.
Позивач зазначає, що 02 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» про усунення перешкод у користуванні майном. 25 квітня 2013 року господарським судом Рівненської області за розглядом справи №918/432/13 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» про усунення перешкод у користуванні майном було прийнято рішення, відповідно до якого зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та не чинити перешкод Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у вільному проході та проїзді до зазначеного приміщення. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року, залишено в силі рішення господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року. 23 вересня 2013 року Вищим господарським судом України за розглядом касаційної скарги Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року в справі №918/432/13 було прийнято постанову про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року без змін.
Крім того, позивач зазначає наступне: в провадженні Рівненського міського суду перебувала справа №569/6087/13-ц за заявою гр. ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Діловий захід» №22а/08 від 21.04.2008 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права власності - рішення, на підставі якого ОСОБА_6 набула право власності на адміністративну будівлю цеху мінеральної води. ОСОБА_3 вважає, що перехід права власності до ОСОБА_6 за рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації „Діловий захід" по справі 22а/08 від 21 квітня 2008р. на адміністративну будівлю цеху мінеральної води, літера „Г2" порушило його права, оскільки він втратив можливість користуватися орендованим приміщенням, яке виступає об'єктом договору оренди від 10.01.2008 року, укладеного з ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна». 10 січня 2014 року до канцелярії Рівненського міського суду була подано клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи №569/6087/13-ц.20 січня 2014 року при ознайомленні з матеріалами справи ОСОБА_9 було отримано копію договору оренди об'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року. Відповідно до договору оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008 року Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» передало для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 та позначено цифрою 56 в технічному паспорті на виробничий будинок цеху мінеральної води, виданого КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 13.09.2007 року, яке не належало Українсько-польському підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», а тому останнє не володіло правом передання вказаного об'єкту в оренду. Пунктом. 1.2 Договору вказано що об'єкт, що належить Орендодавцеві на праві приватної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради від 17.10.2007 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, зареєстрованого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.10.2007 року. На думку позивача ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не являється законним власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, на які воно посилається в оскаржуваному Договорі, оскільки правовстановлюючий документ (рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року) на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» не існує (скасовано), а тому, в подальшому ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не можна вважати законними власниками зазначеного об'єкту нерухомості. Зокрема, підставою для оформлення за ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» права власності на цех мінеральної води у відповідності до рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 року слугувала заява ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та додані в обґрунтування до неї документи, а саме: рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року (яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010 року); Протокол №33 засідання зборів Учасників ТОВ «РІФ» від 23.08.2007 року; Акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного фонду ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» від 23.08.2007 року; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» зареєстрований 31.08.2007 року за №1608105000710. Юридичним фактом, що зумовив ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» звернутися до виконавчого комітету Сарненської міської ради був здійснений внесок ТОВ «РІФ» до статутного фонду ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», зокрема, цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Так, 14 вересня 2001 року між ТОВ «Кода» в особі голови ліквідаційної комісії Курилюка О. та ТОВ «РІФ» за згодою заставодержателя АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір на продаж - придбання нерухомості. Предметом даного договору - цех мінеральної води (без адмінбудівлі) за 20853,60 грн., загальною площею 2595,3 кв.м. згідно акту від 14.09.2001 р. Як наслідок 15 квітня 2002 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення господарського суду від 12.02.2002 року зареєстровано право власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» та видане реєстраційне посвідчення. 29 березня 2005 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» ТОВ «РІФ» видано технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води. В подальшому ТОВ «РІФ» до статутного фонду ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» було внесено цех мінеральної води і земельну ділянку, що розташовані: АДРЕСА_2, а 25 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Сарненської міської ради ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» видане свідоцтво про право власності на цех мінеральної води. Право власності на будівлю цеху мінеральної води за ТОВ «РІФ» - учасником ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», було зареєстровано на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року по справі №14/28, без відображення площ, об'ємів та інших ідентифікуючих ознак будівлі. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2009 року по справі №14/28 роз'яснено, що право власності за ТОВ «РІФ» визнано лише на цех мінеральної води, який розташований в АДРЕСА_2, а інші приміщення за вказаною адресою, в тому числі адмінбудівля цеху мінеральної води, площею 332 кв.м. не були предметом спору судового розгляду у справі №14/28 і рішенням суду від 12.02.2002 року по даній справі право власності на них не визнавалось. В тому числі до статутного капіталу ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» внесено ТОВ «РІФ» (учасником) цех мінеральної води без адміністративної будівлі цеху мінеральної води «Г-2», що підтверджується Статутом ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна». Крім того, 02 грудня 2010 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р. по справі №14/28 скасовано, справу відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищим господарським судом України встановлено, що ТОВ «Кода» на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.09.2001 р. не був власником спірного майна та не мав правових підстав розпоряджатися ним. 13.04.2011 року господарським судом Рівненської області за розглядом справи 14/28 було прийнято ухвалу про припинення провадження у справі.
Враховуючи, що Вищим господарським судом України скасовано правовстановлюючий документ (рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року), на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності на адмінбудівлю та цех мінеральної води за ТОВ «РІФ», позивач вважає, що ТОВ «РІФ», а в подальшому, ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не можна вважати законними власниками зазначеного об'єкту нерухомості. ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» ніколи не був власником адміністративної будівлі цеху мінеральної води, а власником цеху мінеральної води являвся лише до моменту винесення Вищим господарським судом постанови про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р. по справі №14/28, на підставі якого за ТОВ «РІФ» - учасником ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» було зареєстровано право власності на будівлю цеху мінеральної води. А тому на домку позивача, оскільки правовстановлюючий документ (рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р.) на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» не існує (скасовано), а тому, в подальшому, ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не може вважати себе законним власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, на які воно посилається в оскаржуваному Договорі. Отже, ФОП ОСОБА_3 нібито орендує нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., яке знаходиться в адмінбудівлі цеху мінеральної води згідно договору оренди, яке ніколи не належало ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», а належить ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу. Окрім того, 19 березня 2008 року Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації видало для ОСОБА_1 технічний паспорт на громадський будинок - адмінбудівлю цеху мінеральної води АДРЕСА_2, відповідно до експлікації якого під №29 числиться приміщення - лабораторія, площа якого 28.1 кв. м. Копія технічного паспорту долучається. Підсумовуючи вищенаведене, Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» ніколи не володіло правом передання частини адмінбудівлі цеху мінеральної води у найм, яке визначено ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. А тому договір оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008 року є фіктивним. Поряд із зазначеним господарським судом Рівненської області у своєму рішенні від 25.04.2013 року та Рівненським апеляційним господарським судом у своїй постанові від 24 липня 2013 року встановлено те, що ОСОБА_1 не може використовувати адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з її протиправним зайняттям Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», а не ФОП ОСОБА_3
Позивач посилається на мотивувальну частину постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року в якій зазначено, що в касаційній скарзі ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» вказало, що йому на праві приватної власності належить цех мінеральної води, а не його адмінбудівля і Товариство не користується адмінбудівлею цеху мінеральної води. Водночас, ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» в касаційній скарзі висунуло нове обґрунтування своїх заперечень на позов, зазначивши, що адмінбудівля цеху мінеральної води була передана ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору оренди №2/08 від 02.04.2008 року, не на підставі договору від 10.01.2008 року. Судом касаційної інстанції не прийнялися до уваги вказані доводи ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», оскільки ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, а тому згідно статті 761 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право передання майна у найм має власник речі, Відповідач не вправі був передавати в оренду майно, яке йому не належить. Окрім того, у мотивувальній частині постанови від 23.09.2013 року Вищий господарський суд України зазначив, що має сумнів в існуванні договору оренди об'єкта нерухомості №2/08 від 02 квітня 2008 року, укладеного між ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та ФОП ОСОБА_3, з підстав, що суду не надано доказів виконання цього договору оренди - журналу перепусток ФОП ОСОБА_3 та його представників, платіжних документів про оплату орендної плати.
Крім того, позивач у позовній заяві посилається на наступне: рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.04.2013 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року, постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року встановлено: ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» відсутнє право власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» відсутнє право передавати в оренду майно - адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", яке йому не належить для ФОП ОСОБА_3, а тому дані факти не потребують доведення при вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року. 28 серпня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013190200001171 було внесено досудове розслідування по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а саме не виконання ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» рішення Господарського суду Рівненської області від 25.04.2013 року.
Крім того, позивач посилається на п. 1.2.2 оскаржуваного договору в якому зазначено, що об'єкт, що орендується, знаходиться на земельній ділянці площею 1.2254 га, кадастровий номер 5625410100:01:030:0035, за адресою: АДРЕСА_2, належить Орендодавцю - ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №255648 від 27 березня 2008 року, виданим на підставі рішення Сарненської міської ради №808 від 26.02.2008 року. У зв'язку з тим, що на земельній ділянці, що передана у власність Сарненською міською радою для товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» знаходився об'єкт нерухомості, що не належав даному підприємству, рішення Сарненської міської ради №1238 від 22.07.2005 р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "РІФ", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,2254 га. від 17.05.2005 р., укладений між Сарненською міською радою та ТОВ "РІФ", рішення Сарненської міської ради № 808 від 26.02.2008 р. "Про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", державний акт на земельну ділянку Серія ЯД №255648, виданого Відділом земельних ресурсів у Сарненському районі Рівненської області від 27.03.2008 року є незаконними. 30 січня 2013 року гр. ОСОБА_1 до Сарненського районного суду Рівненської області було подано позовну заяву до Сарненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ», Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», Управління Держземагенства у Сарненському районі про визнання незаконними рішень Сарненської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку. 18 квітня 2013 року Сарненським районним судом Рівненської області за результатами розгляду даної позовної заяви було прийнято постанову, відповідно до якої: Визнано незаконним та скасовано рішення Сарненської міської ради № 1238 від 22.07.2005 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "РІФ"; Визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,2254 га. від 17.08.2005 р., укладений між Сарненською міською радою та ТОВ "РІФ" та посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_7; Визнано незаконним та скасовано рішення Сарненської міської ради № 808 від 26.02.2008 р. "Про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ТзОВ "Бернд Бруггеманн Україна"; Визнано незаконним та скасовано Державний акт на земельну ділянку Серія ЯД №255648, виданого Відділом земельних ресурсів у Сарненському районі Рівненської області від 27.03.2008 року. Підставами для прийняття даного рішення стали висновки Сарненського районного суду про те, що ОСОБА_1 як власник нерухомого майна, яке придбала у встановленому законом порядку, має право на перехід права власності на земельну ділянку, яка зайнята адмінбудівлею цеху мінеральної води «Г-2», що по АДРЕСА_2, та на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування, або на право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля (абз. 2 стор. 3 рішення). Окрім того, Сарненський районний суд, з оглянутих рішень Господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року, Вищого господарського суду України від 02.12.2010 року, Господарського суду Рівненської області від 13.04.2011 року, достовірно встановив факт скасування судового рішення від 12.02.2002 року, на підставі якого визнано право власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ», розташований у АДРЕСА_2, тобто ТОВ «РІФ» не є власником цеху мінеральної води, а отже у нього не було права на перехід права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята цехом. (стор. 3 рішення)
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року, що була прийнята за розглядом апеляційної скарги Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ», Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», Управління Держземагенства у Сарненському районі про визнання незаконними рішень, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» залишена без задоволення, а постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 18.04.2013 року - без змін. Договір оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008 року, що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є таким, що суперечить цивільному законодавству, зокрема ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а як слідує з вищенаведених обставин Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» ніколи не володіло правом передання нежитлового приміщення площею 28.1 кв.м адмінбудівлі цеху мінеральної води у АДРЕСА_2 у найм, що також встановлено постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року, відповідно до мотивувальної частини якої слідує, що ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, а тому згідно статті 761 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право передання майна у найм має власник речі, Відповідач не вправі був передавати в оренду майно, яке йому не належить. Договір оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008 року, що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м. адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2" протиправно використовується не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а працівниками Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", що підтверджується рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року, яким зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також постановою Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.12.2011 року, постановою Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 27.02.2013 року встановлено, що з 2008 року саме працівники товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" протиправно експлуатують вказане приміщення. Окрім того, у мотивувальній частині постанови від 23.09.2013 року Вищий господарський суд України зазначив, що має сумнів в існуванні договору оренди об'єкта нерухомості, укладеного між ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та ФОП ОСОБА_3, з підстав, що суду не надано доказів виконання цього договору оренди - журналу перепусток ФОП ОСОБА_3 та його представників, платіжних документів про оплату орендної плати.
Крім того, 24 лютого 2014 року від позивача надійшло клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності. Вказане клопотання судом задоволено.
Ухвалою суду від 25 лютого 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/223/14, розгляд справи призначено на 11 березня 2014 року.
11 березня 2014 року від відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від представника позивача 11 березня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшло підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи з даного спору між даними сторонами, про даний предмет із даних підстав, а також немає рішення цих органів з даного спору.
11 березня 2014 року від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та копії довіреності.
У вищевказаному відзиві відповідач - 1 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 14 вересня 2001 року відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості за згодою заставодержателя - АКБ СР «Укрсоцбанку», ТОВ «КОДА» в особі голови ліквідаційної комісії Курилюка О.О. продало ТОВ «РІФ» заставне майно - цех мінеральної води в повному обсязі, вартість якого була визначена на суму 20853,60 грн. (вартість всього заставного майна). Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2002 року у справі №14/28 було визнано право власності ТОВ «РІФ» на цех мінеральної води, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і зазначене рішення суду, як правовстановлювальний документ, було зареєстроване 15 квітня 2002 року в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №1-72-583, про що було видане реєстраційне посвідчення. 29 березня 2005 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» видало ТОВ «РІФ» технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води, в експлікації якого зазначені приміщення першого і другого поверху будівлі Г-2 загальною площею 2931,9 кв.м., при чому в характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води, 1989 року побудови, площею 2595,3 кв.м. і літера Г-2 - адмінбудівля цеху мінеральної води, 1989 року побудови, площею 332 кв.м. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2005 року ТОВ «РІФ» купило земельну ділянку площею 1,2254 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, про що товариству Сарненською міською радою було виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 травня 2007 року. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, обслуговування та реконструкції цеху мінеральної води під цех по виготовленню виробів з дерева. В подальшому ТОВ «РІФ» спільно з польським інвестором створили Українсько- польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» (далі, іноді - позивач). ТОВ «РІФ» зробило внесок в статутний фонд створеного товариства нерухомим майном - надало цех мінеральної води і земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_2. У зв'язку зі створенням нового товариства за ним було зареєстровано право власності на цех мінеральної води (який позиціонувався як єдиний майновий комплекс і включав в себе також приміщення - літера «Г-2»), про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 жовтня 2007 року, видане виконавчим комітетом Сарненської міської ради, а також було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2254 га від 27 березня 2008 року. Під час оформлення права власності Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» йому було видано КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт від 13 вересня 2007 року на цех мінеральної води по АДРЕСА_2, в експлікації якого зазначені приміщення першого поверху будівлі літера Г-1 площею 2712,9 кв.м., і другого поверху будівлі літера Г-2 площею 275 кв.м., а всього загальна площа цеху мінеральної води складала 2987,9 кв.м., при чому в характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води площею 2595,3 кв.м. і літера Г-2 - 332 кв.м. 10.01.2008 року між ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та ОСОБА_3 та строком на два роки і десять місяців було укладено договір оренди об'єкта нерухомості, а саме - нежитлового приміщення площею 28,1 кв. м., розташованого на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води (літера Г-2) за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п. 9.9. Договору оренди якщо Орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Так як після закінчення строку дії Договору оренди 11.11.2010 року ОСОБА_3 продовжував користуватися нежитловим приміщенням, а ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не заявило щодо цього заперечень, Договір оренди було поновлено знову на строк два роки десять місяців. На момент укладення вказаного вище договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» виступало законним та повноправним власником приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води, яке перебувало у складі цеху мінеральної води, а тому відповідно було наділене повноваженням розпоряджатися належним йому майном, в тому числі і шляхом передачі його в оренду.
Щодо постанови Вищого господарського суду від 02 грудня 2010 року, відповідач 1 зазначає наступне: рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року по справі №14/28, яким було визнано право власності ТОВ «РІФ» на цех мінеральної води, набрало законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження (ч.4 ст.85 Господарського процесуального кодексу України), на підставі якого, про що зазначено вище, було зареєстровано право власності ТОВ «РІФ» на цех мінеральної води. Таким чином, на момент передачі цеху мінеральної води та адмінбудівлі у його складі до статутного фонду Товариства «Бернд Бруггеманн Україна» ТОВ «РІФ» було законним власником цеху мінеральної води та адмінбудівлі, а отже - і мало право на розпорядження даним нерухомим майном шляхом його передачі до складу статутного фонду новоствореного Товариства «Бернд Бруггеманн Україна». Як законний власник, який володіє правомочністю, в тому числі, розпорядження своїм майном, ТОВ «РІФ» 23 серпня 2007 року вніс як вклад до статутного фонду ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» зазначене майно, а ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» став законним власником цього майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 жовтня 2007 року. Під час оформлення права власності ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» йому було видано КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт від 13 вересня 2007 року на цех мінеральної води по АДРЕСА_2, в експлікації якого зазначені приміщення першого поверху будівлі літера Г-1 площею 2712,9 кв.м. і другого поверху будівлі літера Г-2 площею 275 кв.м., а всього загальна площа цеху мінеральної води складала 2987,9 кв.м., при чому в характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1-цех мінеральної води площею 2595,3 кв.м. і літера Г-2 - 332 кв.м. Скасування постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010 року в справі №14/28 рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року на думку відповідача -1 ніяким чином не впливає на права та обов'язки ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» як власника майна, яке воно набуло в передбаченому законодавством України порядку.
Окрім того відповідач - 1 зазначає, що підставою для скасування вказаного рішення суду стали наступні підстави: «з огляду на те, що доводи оскаржувана в касаційній скарзі підтверджені належними доказами в розумінні ст. 33 ГПК України є підстави вважати, що оскаржуване судове рішення стосується прав і обов'язків ОСОБА_1 Враховуючи вищевикладене, а також те, що існує дві реєстрації права власності на спірне майно за двома особами, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового акту та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції». З вказаного випливає, що підставою скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року стало не встановлення факту відсутності у ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» права власності на спірну будівлю, а факт реєстрації вказаної будівлі за двома особами. При цьому звертаємо увагу суду на те, що незаконність реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_6 встановлено Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року.
Крім того, відповідач-1 зазначає, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2011 року провадження у справі №14/28 припинено на підставі клопотання позивача у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо ухвали господарського суду Рівненської області, на яку посилається представник ОСОБА_1, від 04.03.2009 року по справі 14/28 про те, що право власності за ТОВ «РІФ» визнано на цех мінеральної води, який розташований в АДРЕСА_2, а інші приміщення за вказаною адресою не були предметом судового розгляду у справі 14/28 і рішенням суду по даній справі право власності на них не визнавалося. Відповідач-1 зазначає наступне: вказана ухвала жодним чином не заперечує той факт, що рішенням господарського суду Рівненської області по справі 14/28 було визнано право власності на адмінбудівлю і цех мінеральної води літера Г-2 як єдиний, цілісний об'єкт, оскільки в рішенні суду не зазначається, що право власності за ТОВ «РІФ» визнано лише на частину цілісного об'єкту.
На думку відповідача-1 твердження позивача про те, що право власності за ТОВ «РІФ» визнано лише на частку цілісного об'єкту площею 2595,3 кв.м. могло б відповідати дійсності лише в тому випадку, якщо б в рішенні йшлося не про цілий об'єкт, а про його частину та якщо б в рішенні суду було зазначено конкретну площу цієї частини. Оскільки таких даних в рішенні не зазначено, підстав вважати, що за ТОВ «РІФ» визнано право власності лише а частину цілісного об'єкту, а не цілий об'єкт площею 2931,9 кв.м. немає. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на виданий ОСОБА_6 19.03.2008 року технічний паспорт та на рішення третейського суду від 21.04.2008 року, за яким було визнано право власності ОСОБА_6 на приміщення адмінбудівлі. Щодо вказаних документів відповідач-1 зазначає наступне: в березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на підставі зазначених вище документів, однак їй рішенням реєстратора від 28 березня 2008 року було відмовлено в реєстрації права власності, оскільки: відповідно до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, для реєстрації прав власності до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи згідно Додатку №1, а наданий ОСОБА_6 документ до вказаного переліку не входив; відчуження адміністративної будівлі цеху мінеральної води відбулося без отримання витягу з реєстру прав власності для відчуження; не проведено первинної реєстрації прав власності на зазначений об'єкт нерухомості за КП «Сарненський завод продтоварів».
Крім того, відповідач-1 зауважує, що Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року, визнано протиправними дії Рівненського обласного БТІ щодо проведення державної реєстрації права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води за ОСОБА_6 Вказаними рішеннями по справі, в якій брали участь ТОВ «Бруггеманн Україна», ОСОБА_6 та ОСОБА_1, було встановлено наступні обставини (з Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року) «у 1989 році КП «Сарненський завод продовольчих товарів» до цеху мінеральної води було добудовано адміністративну будівлю. Із вказаного часу цех мінеральної води позиціонується як єдиний цілісний комплекс з адміністративною будівлею» (стор. 3 абз. 7). У 2003 році відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.07.2003 року, 11.04.2005 року, 17.07.2006 року та технічним паспортом від 29.03.2005 року цех мінеральної води разом з адміністративною будівлею як цілісний майновий комплекс знаходився на праві власності у ТОВ «РІФ». (абз.3 стор. 4). «Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідно до ст. 182 ЦК України та приписів Тимчасового положення. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації «було зареєстроване право власності на цех мінеральної води з адміністративною будівлею за ТОВ «Бруггеманн Україна» з видачею відповідних документів, (абз. 1 стор. 5). Рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації «Діловий Захід» було задоволено зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання за нею права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води літера Г-2 загальною площею 542,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03.12.2013 року, рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Діловий захід» від 21.04.2008 року по справі №22а/08 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права власності - скасовано. 31 січня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року. Окрім факту незаконності та протиправності вказаного рішення третейського суду, сказаними рішеннями (зокрема, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від03.12.2013 року) було також встановлено наступне: «збільшення розмірів спірного приміщення з 331 кв. м. до 542,4 кв. м. за період часу з 2003 р. по 2008 р. відбулося, як вказано в рішенні третейського суду, внаслідок його поліпшення та переобладнання. Інакше кажучи, відбулася самовільна добудова до цього приміщення і рішенням третейського суду вона узаконена, що є порушенням правил ч. 2 ст. 376 ЦК України».
Щодо рішень господарських судів по справі №918/432/13 відповідач-1 зазначає наступне: позивач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року, де зазначено, що «ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» вказало, що йому на праві власності належить цех мінеральної води, а не його адмінбудівля», «ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води», однак вказані висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Право власності Товариства «Бернд Бруггеманн Україна» на адмінбудівлю підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.10.2007 року, копія якого додавалася до відзиву по справі № 918/432/13. Вищий господарський суд вказує на те, що у свідоцтві об'єктом права власності зазначено «лише» цех мінеральної води, однак при цьому Вищим господарським судом неправомірно не взято до уваги факт, встановлений чинними і не скасованими судовими рішеннями по адміністративній справі: постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року - «суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідно до ст. 182 ЦК України та приписів Тимчасового положення, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об 'єктів нерухомого майна КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації « було зареєстроване право власності на цех мінеральної води з адміністративною будівлею за ТОВ «Бруггеманн Україна» з видачею відповідних документів» (абз. 1 стор. 5 ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду). Окрім цього, висновок Вищого господарського суду щодо «сумніву в існуванні договору оренди об'єкта нерухомості» є протиправним, так як у судовому засіданні не було досліджено оригінал договору оренди. Відповідач-1 зауважує, що такий висновок Вищого господарського суду прямо суперечить наданому ним же роз'ясненню у Постанові пленуму від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідно до п, 2.2. якого, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. Відповідно до п. 2.9. цієї ж Постанови пленуму, у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, на думку відповідача-1 обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Для обґрунтування власної позиції позивач посилається на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 18.04.2013 року, яким скасовано рішення Сарненської міської ради №808 від 26.02.2008 року про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1,2254 га для будівництва, обслуговування та реконструкції цеху мінводи під цех по виготовленню виробів із дерева в АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», а також скасовано державний акт серія ЯД № 255648 на право власності на земельну ділянку площею 1,2254 га для будівництва, обслуговування та реконструкції цеху мінводи під цех по виготовленню виробів із дерева в АДРЕСА_2 Рівненської області, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна».
З даного приводу відповідач-1 зазначає наступне: вказані судові рішення не можуть служити доказом законності права власності ОСОБА_1 на приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води та не підтверджують перехід до ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на якій розміщено цех мінеральної води та адмінбудівлю, так як ухвалення вказаних судових рішень стало наслідком прийняття 21.04.2008 року рішення третейського суду (яке на даний момент скасовано), за яким було визнано право власності за ОСОБА_6, і на підставі якого згодом ОСОБА_6 відчужила адмінбудівлю ОСОБА_1, а вже остання звернулася до суду із позовом про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Товариству «Бернд Бруггеманн Україна», з тих підстав, що таким актом нібито порушуються законні права ОСОБА_1 на володіння та користування набутим нею нерухомим майном. Відчуження адмінбудівлі цеху мінеральної води здійснювалося особою - ОСОБА_6, яка на той момент не була ані власником, ані користувачем земельної ділянки, тобто фактично володіла будівлею на чужій земельній ділянці - земельній ділянці, що належала і належить ТОВ «Бернд Бруггеманн». В зв'язку з цим. Позивач, яка придбала зазначену будівлю, теж не набула прав на неї, адже не відбувся «перехід» відповідного права.
Крім того, відповідач-1 посилається на те, що на момент розгляду даної справи у провадженні Вищого адміністративного суду України перебуває справа №К/800/44395/13 за касаційною скаргою ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 18.04.2013 року та на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013 року по справі № 572/409/13-а (ухвала про відкриття касаційного провадження від 04.09.2013 року), у зв'язку з чим вказані вище судові рішення по адміністративній справі не є остаточними. На підтвердження факту нібито незаконного заволодіння відповідачами приміщенням адмінбудівлі, позивач посилається на ряд доказів, які не можуть бути взяті судом до уваги як належні та допустимі, зокрема: - постанову Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову в порушення кримінальної справи від 15.12.2011 року; - довідку Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області від 01.02.2013 року про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; - довідку Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області від 03.09.2013 року про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; - ухвалу Сарненського районного суду від 18.03.2013 року, постановленою за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_1 ОСОБА_9. на рішення слідчого про закриття кримінального провадження №12013190200000169 від 27.02.2013 року; - ухвалу Сарненського районного суду від 22.07.2013 року, постановленою за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_1 ОСОБА_9. на рішення слідчого про закриття кримінального провадження № 12013190200000169 від 22.06.2013 року. Щодо вищевикладеного, відповідач-1 зазначає наступне: встановлені даними процесуальними документами обставини не можуть вважатися такими, що мають преюдиційне значення для вирішення справи у господарському суді. Оскільки ухвали Сарненського районного суду та постанова Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області та довідка цього органу, не не можуть братися господарським судом до уваги як такі, що не підлягають доказуванню.
Крім того, відповідач-1 зазначає, що встановивши у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.12.2011 року факт проведення ремонтних робіт у двоповерховій адмінбудівлі Товариством «Бернд Бруггеманн Україна», Сарненський РВ УМВС України в Рівненській області водночас не описує жодних дій, які були проведені в ході проведення перевірки за поданою заявою (відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів) і в результаті яких було достовірно встановлено, що ремонтні роботи у спірному приміщенні проводяться саме на замовлення ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», а не на замовлення іншої особи - ОСОБА_3 Факти, зазначені у постанові Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області, самі по собі не мають сили доказів і повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами. Додатково відповідач-1 зауважує, що вказані вище довідки про реєстрацію заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не є доказом вчинення Товариством «Бернд Бруггеманн Україна» протиправних дій. Крім того, відповідач-1 зазначає, що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 від 01.02.2013 року уже двічі закривалося постановою слідчого через відсутність у діях посадових осіб ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» складу злочину. Однак позивач щоразу оскаржував вказану постанову до суду. Заявляючи про недійсність укладеного між ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та ОСОБА_3 договору оренди, позивач посилається на три різні підстави, водночас не підтверджуючи належними та допустимими доказами жодної з них: 1) позивач стверджує, що укладений договір оренди є таким, що суперечить цивільному законодавству, зокрема ст. 761 ЦК України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Однак такий висновок позивача не відповідає дійсності, так як право власності Товариства «Бернд Бруггеманн Україна» на адмінбудівлю цеху мінеральної води підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.10.2007 року, а також додатково - чинними і не скасованими судовими рішеннями по адміністративній справі: постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року; 2) другою підставою недійсності позивач вказує нібито фіктивність договору оренди у зв'язку з тим, що приміщення адмінбудівлі начебто використовується не ОСОБА_3, а працівниками ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна». Таке твердження позивача також є необґрунтованим, оскільки після укладення договору оренди ОСОБА_3 як користувачем адмінбудівлі цеху мінеральної води було реалізоване право передати дане приміщення у суборенду - 12.08.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Смерекова Хата Плюс» було укладено Договір суборенди №908132/С0, відповідно до якого приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води було передано у користування ТОВ «Смерекова Хата Плюс». Факт користування приміщенням саме Товариством «Смерекова Хата Плюс» підтверджується Актом державного виконавця від 21.01.2014 року, відповідно до якого було встановлено, що у приміщенні адмінбудівлі перебувають представники саме ТОВ «Смерекова Хата Плюс». Таким чином, позивачем не доведено відсутність у сторін договору оренди намірів створити реальні правові наслідки укладеним договором. Додатково звертаємо увагу суду на роз'яснення за п.2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»: за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Таким чином, як слідує із наданого Вищим господарським судом роз'яснення, у даному випадку позивачем, який вважає, що укладений договір оренди не виконується, обрано неналежний спосіб захисту - такий договір не підлягає визнанню недійсним, а може бути на вимогу заінтересованої сторони розірваний, причому вичерпний перелік випадків, за яких можливе таке розірвання, встановлений ст. ст. 783 та 784 ЦК України. 1) третьою підставою недійсності договору оренди позивач заявляє порушення цим договором публічного порядку. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. На думку відповідача-1 позивачем не доведено факту порушення укладеним договором прав позивача чи його законних інтересів.
Ухвалою суду від 11 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 24 березня 2014 року.
24 березня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, 24 березня 2014 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 24 березня розгляд справи відкладено на 07 квітня 2014 року.
Ухвалою суду від 07 квітня 2014 року зупинено провадження по справі №918/223/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №918/91/14 за позовом Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи - комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради, реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції Рівненської області про визнання права власності та витребування майна.
28 серпня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 01 вересня 2014 року провадження у справі поновлено, розгляд якої призначено на 11 вересня 2014 року.
11 вересня 2014 року від відповідача-1 надійшли додаткові доповнення до відзиву на позовну заяву.
Крім того, 11 вересня 2014 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати ОСОБА_3 орендної плати.
11 вересня 2014 року представником позивача подано суду клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою суду від 11 вересня 2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 03 жовтня 2014 року, а розгляд справи відкладено на 24 вересня 2014 року.
12 вересня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того, 24 вересня 2014 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви з врахуванням додаткових доповнень до відзиву.
Від представника відповідача 24 вересня 2014 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, представником відповідача-1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва на право власності від 31.10.2007 року та копії технічного паспорту.
Відповідач-2 у судове засідання 02 жовтня 2014 року не з'явився, проте подав через відділ канцелярії та документального забезпечення 24 вересня 2014 року відзив на позов, яким просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне: В обґрунтування підстав визнання недійсності правочину позивач зазначає ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, п.1 ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та ст.761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на передачу майна має лише власник речі або особа, якій належить майнові права на річ. Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог. які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Відповідач -2 зазначає, що оспорюваний договір укладено 10.01.2008 року, тобто позивач повинен довести недодержання вимог закону при укладенні правочину, а саме станом на 10.01.2008 р. З огляду на вказане, на думку відповідача-2 жоден із наведених позивачем доказів не підтверджує наявність обставин з якими може пов'язуватись недійсність оспорюваного правочину: Договір оренди нерухомості укладено 10.01.2008 року - на десять місяців раніше ніж позивачка набула права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води 16.10.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008 року №20600160. реєстраційний №23417098. Отже, на момент укладення договору оренди будь-яких прав та обов'язків у позивача щодо адмінбудівлі цеху мінеральної води не існувало і відповідно не могло бути порушено; Відсутність права на передачу об'єкта нерухомості в оренду позивач обґрунтовує постановою Вищого господарською суду України від 23.09.2013 відповідно до якої ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» зобов'язано не чинити перешкоди у користуванні майном позивача. Вказана постанова Вищого господарського суду України датована 23.09.2013 року, тобто пізніше ніж укладався договір, тому до спірних правовідносин не може застосовуватись; на момент укладання договору оренди право власності Товариства «Бернд Бруггеманн Україна» на адмінбудівлю цеху мінводи підтверджувалося свідоцтвом про право власності від 25.10.2007 року та технічним паспортом від 13.09.2007 р. в якому зазначене приміщення, що передавалось в оренду; 3 приводу посилання на постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2010 року в справі №14/28. якою скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року, яке було правовстановлюючим документом для реєстрації права власності за ТОВ «РІФ». На момент виникнення права власності ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» рішення господарського суду від 12.02.2002 року було чинним, скасовано воно лише 02.12.2010 року, тобто на два роки пізніше, ніж укладено оспорюваний договір. Саме тому, відповідач-2 вважає, що вказане рішення 2010 року не може бути доказом недотримання вимог закону сторонами при укладенні правочину 2008 року. Крім того, у відповідності до норм чинного законодавства скасування судом правовстановлюючої о документа на право власності на нерухоме майно за попереднім власником не тягне за собою автоматичного скасування права власності за дійсним власником. А тому, як і на даний час, так і на момент укладення спірного договору оренди, відповідач 1 є законним власником цеху мінеральної води та адмінбудівлі; Позивач як на підставу недійсності правочину покликається на ст.228 Цивільного кодексу України та вказує, що ТОВ «Бернд Бруггеманн України» та ФОП ОСОБА_3, незаконно заволоділи належною для ОСОБА_1 адмінбудівлею цеху мінеральної води у м. Сарни, а тому порушили її конституційні права та законні інтереси, а тому спірний договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок. Однак, відповідно до ст.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - Нікчемними в силу ст.228 ЦК України, є правочини, що посягають на суспільні, економічні га соціальні основи держави. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічною права, не є такими, що порушують публічний порядок; Як одну із підстав визнання спірного договору недійсним позивач називає його фіктивність. У відповідності до ст.234 Цивільного кодексу України - фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Мною, ФОП ОСОБА_3, протягом строку оренди використовувалось вказане приміщення, за час користування приміщенням сплачувалася орендна плата, сам же позивач звертався до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном, а тому твердження про фіктивність правочину не мають змісту. На підставі викладеного відповідач-2 вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки на момент укладення спірного договору сторонами було дотримано всіх вимог закону.
24 вересня 2014 року представником позивача подано клопотання про витребування документів.
Ухвалою суду від 24 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 02 жовтня 2014 року.
02 жовтня 2014 року від представника відповідача-1 надійшли: копія статуту та копії журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
У судовому засіданні 02 жовтня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні 02 жовтня 2014 року заперечила проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових пояснень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
03 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу адмінбудівлі цеху мінеральної води, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_7
Право власності на адміністративну будівлю цеху мінеральної води «Г-2» загальною площею 542,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, набуто ОСОБА_6 на підставі рішення третейського суду, зареєстровано в електронному реєстрі 27.05.2008 року в книзі №2 КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» за №5-1069 та виконавчого листа Рівненського міського суду від 13.05.2008 року.
Право власності ОСОБА_1 на адмінбудівлю цеху мінеральної води зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008 року за №20600160, реєстраційний №23417098.
Рішенням Сарненської міської ради №725 від 14.11.2008 року адмінбудівля цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності присвоєно адресу: АДРЕСА_2. Зміну адреси внесено до державного реєстру, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.03.2009 року за №22223425, реєстраційний №23417098, номер запису 5-1069 в книзі 2.
24 квітня 2013 року Реєстраційною службою Сарненського районного управління юстиції Рівненської області видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 являється ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року по справі №918/432/13 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» про усунення перешкод у користуванні майном прийнято рішення, відповідно до якого зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та не чинити перешкод Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у вільному проході та проїзді до зазначеного приміщення.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року залишено рішення Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року у справі №918/432/13 без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року.
20 січня 2014 року в наслідок ознайомлення із матеріалами справи №569/6087/13-ц яка перебуває в провадженні Рівненського міського суду адвокатом ОСОБА_9 отримано копію договору оренди об 'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року.
Відповідно до договору оренди об 'єкта нерухомості від 10.01.2008 року Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» передало для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 та позначено цифрою 56 в технічному паспорті на виробничий будинок цеху мінеральної води, виданого КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 13.09.2007 року, яке не належало Українсько-польському підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», а тому останнє не володіло правом передання вказаного об'єкту в оренду.
Відповідно до п.1.2 Договору вказано що об'єкт, що належить Орендодавцеві на праві приватної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради від 17.10.2007 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, зареєстрованого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації в Елекстронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.10.2007 року.
Судом встановлено, що ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не являється законним власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, оскільки рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року, на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» скасовано.
Підставою для оформлення за ТОВ «Бернд Бруггерманн Україна» права власності на цех мінеральної води у відповідності до рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 року слугувала заява ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» та додані в обґрунтування до неї документи, а саме: рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010 року; протокол №33 засідання зборів Учасників ТзОВ «РІФ» від 23.08.2007 р.; Акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного фонду ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» від 23.08.2007 року. Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» зареєстрований 31.08.2007 року за №1608105000710.
Юридичним фактом, що зумовив ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» звернутися до виконавчого комітету Сарненської міської ради був здійснений внесок ТОВ «РІФ» до статутного фонду ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», зокрема, цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
14 вересня 2001 року між ТОВ «Кода» в особі голови ліквідаційної комісії Курилюка О. та ТОВ «РІФ» за згодою заставодержателя АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір на продаж - придбання нерухомості. Предметом даного договору - цех мінеральної води без адмінбудівлі за 20853,60 грн., загальною площею 2595,3 кв.м. згідно акту від 14.09.2001 року.
15 квітня 2002 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення господарського суду від 12.02.2002 року зареєстровано право власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» та видане реєстраційне посвідчення.
29 березня 2005 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» ТОВ «РІФ» видано технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води.
Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ» внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» цех мінеральної води і земельну ділянку, що розташовані: АДРЕСА_2.
25 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Сарненської міської ради видане свідоцтво про право власності на цех мінеральної води.
Право власності на будівлю цеху мінеральної води за ТОВ «РІФ» - учасником ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» зареєстровано на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року по справі №14/28 без відображення площ, об'ємів та інших ідентифікуючих ознак будівлі.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04 березня 2009 року по справі №14/28 роз'яснено, що право власності за ТОВ «РІФ» визнано лише на цех мінеральної води, який розташований в АДРЕСА_2, а інші приміщення за вказаною адресою, в тому числі адмінбудівля цеху мінеральної води, площею 332 кв.м. не були предметом спору судового розгляду у справі №14/28 і рішенням суду від 12.02.2002 року по даній справі право власності на них не визнавалось. В тому числі до статутного капіталу ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» внесено ТОВ «РІФ» (учасником) цех мінеральної води без адміністративної будівлі цеху мінеральної води «Г-2», що підтверджується Статутом ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна».
02 грудня 2010 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2002 року по справі №14/28 скасовано, справу відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищим господарським судом України встановлено, що ТОВ «Кода» на момент укладення договору купівлі-продажу від 14 вересня 2001 року не був власником спірного майна та не мав правових підстав розпоряджатися ним.
Ухвалою господарського суду рівненської області від 13 квітня 2011 року припинено провадження у справі 14/28.
Оскільки, Вищим господарським судом України скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на адмінбудівлю та цех мінеральної води за ТОВ «РІФ», а тому ТОВ «РІФ», а в подальшому, ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не є власниками зазначеного об'єкту нерухомості.
ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» являлось власником цеху мінеральної води до винесення Вищим господарським судом постанови про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2002 року по справі №14/28 на підставі якого за ТОВ «РІФ» - учасником ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» зареєстровано право власності на будівлю цеху мінеральної води.
Враховуючи, що рішення господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2002 року на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ» скасовано, то ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не є власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року.
Враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_3 орендує нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., яке знаходиться в адмінбудівлі цеху мінеральної води, яке не належить ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», а належить ОСОБА_1.
19 березня 2008 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 видано технічний паспорт на громадський будинок - адмінбудівлю цеху мінеральної води АДРЕСА_2, відповідно до експлікації якого під №29 числиться приміщення - лабораторія, площа якого 28.1 кв. м. Копія технічного паспорту долучається.
Крім того, господарським судом Рівненської області в рішенні від 25.04.2013 року та Рівненським апеляційним господарським судом у постанові від 24 липня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 не може використовувати адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з її протиправним зайняттям Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», а не ФОП ОСОБА_3
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року встановлено, що в касаційній скарзі ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» вказало, що йому на праві приватної власності належить цех мінеральної води, а не його адмінбудівля і Товариство не користується адмінбудівлею цеху мінеральної води.
При цьому, ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» касаційну скаргу обґрунтовує тим, що адмінбудівля цеху мінеральної води передана ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору оренди №2/08 від 02.04.2008 року, а не на підставі договору від 10.01.2008 року.
Вищим господарським судом не прийнято до уваги вказані доводи ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна», оскільки ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, а тому згідно статті 761 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право передання майна у найм має власник речі, Відповідач не вправі був передавати в оренду майно, яке йому не належить.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року, постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року встановлено наступне: у ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» відсутнє право власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; у ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» відсутнє право передавати в оренду майно-адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", яке йому не належить для ФОП ОСОБА_3, а тому дані факти не потребують доведення при вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року.
Відповідно до п.1.2.2 оскаржуваного договору зазначено, що об'єкт, що орендується, знаходиться на земельній ділянці площею 1.2254 га, кадастровий номер 5625410100:01:030:0035, за адресою: АДРЕСА_2, належить Орендодавцю - ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №255648 від 27 березня 2008 року, виданим на підставі рішення Сарненської міської ради №808 від 26.02.2008 року.
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Сарненської міської ради №1238 від 22.07.2005 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "РІФ"; Визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,2254 га. від 17.08.2005 р., укладений між Сарненською міською радою та ТОВ "РІФ" та посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_7; Визнано незаконним та скасовано рішення Сарненської міської ради №808 від 26.02.2008 року "Про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна"; Визнано незаконним та скасовано Державний акт на земельну ділянку Серія ЯД №255648, виданого Відділом земельних ресурсів у Сарненському районі Рівненської області від 27.03.2008 року.
Окрім того, Сарненським районним судом встановив факт скасування судового рішення від 12.02.2002 року, на підставі якого визнано право власності на цех мінеральної води за ТОВ «РІФ», розташований у АДРЕСА_2, а отже у нього не було права на перехід права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята цехом.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ», Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна», Управління Держземагенства у Сарненському районі про визнання незаконними рішень, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» залишена без задоволення, а постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2013 року - без змін.
Крім того, слід зазначити, що рішенням господарського суду Рівненської області від 09 квітня 2014 року по справі №918/91/14за позовом Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради та Реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції Рівненської області про визнання права власності та витребування майна, Українсько-польському підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року вищевказане рішення залишено в силі.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року касаційну скаргу Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі №918/91/14 - без змін.
Таким чином, господарським судом Рівненської області, Рівненським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України встановлено та доведено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» прав на адміністративну будівлю цеху мінеральної води літера «Г-2», згідно вказаних рішень до статутного капіталу товариства було внесено лише цех мінеральної води без адміністративної будівлі «Г-2» (сторінка 7 рішення господарського суду Рівненської області від 09.04.2014 року), а тому Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» ніколи не володіло правом передання адмінбудівлі цеху мінеральної води у найм для ОСОБА_3 (заявник, що оскаржував рішення третейського суду), яке визначено ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та згідно з 5 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з п. 2.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 визнання договору оренди об"єкта нерухомості від 10 січня 2010 року недійсним підлягають до задоволення.
Клопотання позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності підлягає задоволенню оскільки про існування спірного договору Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 дізналася в результаті ознайомлення 20 січня 2014 року своїм представником з матеріалами справи №569/6087/13-ц.
Згідно з п. 2.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.
Таким чином, перебіг позовної давності для оскарження фізичною особою-підприємцем вищезазначеного договору оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008 року розпочався з 20 січня 2014 року.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь витрат на послуги адвоката в розмірі 974 грн. 40 коп.
Згідно з п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом ч. 3 ст.48 та ч.5 ст.49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Судом встановлено, що 22 січня 2014 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір-доручення про надання правової допомоги №130 (а.с.65).
На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано: акт виконаних робіт по наданню послуг від 22 січня 2014 року та квитанцію від 22 січня 2014 року на суму 974 грн. 40 коп. (а.с.67-68).
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Статтею 30 вказаного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.12013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п. 6.5. Постанови розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч.5 ст.49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір оренди об 'єкта нерухомості від 10 січня 2008 року, що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, предметом якого виступає нежитлове приміщення площею 28.1 кв. м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 за адресою АДРЕСА_2
Стягнути з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» (33000, м.Рівне, вул. Соборна, 370, код ЄДРПОУ 32413264) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати на правову допомогу у розмірі 974 грн. 40 коп.
Стягнути з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» (33000, м.Рівне, вул. Соборна, 370, код ЄДРПОУ 32413264) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати на оплату судового збору у розмірі 1 218 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2014 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1- до справи;
2- позивачу рекомендованим (АДРЕСА_5);
3- відповідачу-1 рекомендованим (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 80, кв. 12);
4- відповідачу-2 рекомендованим (АДРЕСА_5).
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2014 |
Оприлюднено | 09.10.2014 |
Номер документу | 40796941 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні