Рішення

від 03.10.2014 по справі 922/3563/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2014 р.Справа № 922/3563/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага про розірвання договору за участю представників сторін:

Представник позивача - Красніков П.І., дов. від 25.07.2012р.;

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага, в якій просить суд розірвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2007р., укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.08.2007р. за реєстровим номером № 2980-д. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2014р. об 11:15 год.

Ухвалами господарського суду від 09.09.2014р., 18.09.2014р., 25.09.2014р., з метою надання сторонами додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 03.10.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у призначене судове засідання 03.10.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, про що свідчать відмітки про направлення ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 26.08.2014р. повернулась на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач -ТОВ «Пріоритет-інтер», належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 03.10.2014р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

14 серпня 2007 року між позивачем ТОВ «Фарватер Інвест» та відповідачем ТОВ «Пріоритет - Інтер» був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.07.2007р. за № 2980.

Відповідно до пункту 1.1 позивач ТОВ «Фарватер Інвест» продає, а відповідач ТОВ «Пріоритет -Інтер» купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна нежитлових приміщень, що купуються за таким договором становить 25250000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3грн.

Згідно пункту 2.2 договору сума, що зазначена в пункті 2.1 договору сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний здійснити оплату нежитлових приміщень в строки та у порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку порушення покупцем (відповідачем) строку здійснення оплати нежитлових приміщень згідно пункту 2.2 цього договору продавець в тому числі має право вимагати розірвання цього договору.

Відповідно до пункту 6.4. договору, усі спори, пов'язані з підписанням або виконанням цього договору, підлягають розгляду в компетентному суді, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Станом на 22 серпня 2007 року відповідач свого обов'язку не виконав та не сплатив повну суму за придбання нежитлових приміщень по вищезазначеному договору купівлі - продажу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» про розірвання договору купівлі - продажу від 14 серпня 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, після набрання вказаним рішення законної сили у 2009 році, позивач, згідно наданих банківських виписок, повернув відповідачу відповідні грошові кошти, що були сплачені останнім за придбання за вказаним договором самостійно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року по справі № 38/335-09 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року було скасоване та прийняте нове про відмову нашому ТОВ "Фарватер Інвест" в задоволенні позовних вимог.

Після скасування вказаного судового рішення, відповідач повинен був сплатити позивачу, відповідно до умов договору грошові кошти в сумі 25 250 000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3 грн. Проте вказана сума грошових коштів позивачу до цього часу не перерахована, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Положенням статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 14 серпня 2007 року між позивачем ТОВ «Фарватер Інвест» та відповідачем ТОВ «Пріоритет - Інтер» був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.07.2007р. за № 2980, відповідно до якого ТОВ «Фарватер Інвест» продає, а відповідач ТОВ «Пріоритет -Інтер» купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

За приписами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно положення статті 653 ЦК України У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відтак після набранням рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі 38/335-09 законної сили 29.12.2009 року відповідні зобов'язання за вказаним договором купівлі - продажу від 14.07.2007 року між позивачем та відповідачем були припинені.

Після скасування вказаного судового рішення 14.11.2013 року, тобто через 4 роки після припинення зобов'язань за спірним договором купівлі - продажу, відповідні зобов'язання сторін виникли знов та відповідач повинен був сплатити відповідно до умов договору грошові кошти в сумі 25250000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3 грн.

Судом встановлено, позивачем підтверджено та не спростовано відповідачем, що обов'язок відповідача стосовно сплати суми, яка зазначена в пункті 2.1 договору та повинна була бути сплачена відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача, відповідачем ТОВ «Пріоритет - Інтер» не виконаний.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.2 договору сторонами було погоджено, що сума, зазначена в пункті 2.1 договору сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Згідно пунктом 6.2. спірного договору у випадку порушення покупцем (відповідачем) строку здійснення оплати нежитлових приміщень згідно пункту 2.2 цього договору продавець, в тому числі, має право вимагати розірвання цього договору.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

Статтями 20 та 21 вказаного Закону України передбачено, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Статтею 25 Закону визначено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт.

Згідно листа - відповіді державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 від 27.05.014 року № 109/01-30, на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, пл. Конституції, 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; пятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м. відкрито розділ № 137212963101, який в теперішній час закрито.

Отже, вищенаведене свідчить про відсутність існування вказаних у спірному договорі, в якості предмета нежитлових приміщеннь, як предмету нерухомості, який може бути об'єктом правочинів, зокрема договору купівлі-продажу, та може бути переданий на виконання умов такого договору.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фарватер Інвест» є законними, обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.08.2007 року за реєстровим № 2980-д, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» (61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1, код 32827321) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, офіс 305, код 32826967).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, офіс 305, код 32826967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» (61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1, код 32827321) судові витрати в сумі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.10.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3563/14