Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/9209/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 910/9209/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"; товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014

зі справи № 910/9209/13

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - Підприємство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС" (далі -Товариство), м. Київ,

про стягнення 890 916, 91 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Підприємства - Клименко Н.С. предст. (дов. від 03.09.2014), Муляр Є.Г. предст. (дов. від 10.07.2014)

Товариства - Долич О.В. предст. (дов. від 07.07.2014)

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 890 916, 91 грн. неустойки (з них: 483 308,17грн. -пені, 407 608,74грн. -штрафу), у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням поставки обладнання за договором поставки від 17.11.2011 № 1116111437 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/9209/13 (судді Ломака В.С.- головуючий, Любченко М.О., Пригунова А.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (судді Скрипка І.М.- головуючий, Зеленін В.О., Мальченко А.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 000,00грн. штрафу, 25 000,00грн. пені, 17 701,87грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Судові акти попередніх інстанцій в частині визначення розміру неустойки, ухвалені із застосуванням положень пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 судові рішення попередніх інстанцій у справі № 910/9209/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи № 910/9209/13 рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2014 (суддя Морозов С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (судді Кропивна Л.В.- головуючий, Жук Г.А., Чорна Л.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 477 484,52грн. пені, 407 608,74грн. штрафу, 17 701,86грн. судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема на приписи статей 216, 230 Господарського кодексу України, статтю 549 Цивільного кодексу України мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із поставки обладнання та відсутністю підстав для зменшення розміру нарахованої до стягнення неустойки, внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягнення 5 823,65грн. пені, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права.

Товариство у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства Підприємство просило у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

Відзиву від Товариства на касаційну скаргу Підприємства не надходило.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014 № 05-05/1586 змінено склад суду для розгляду справи № 910/9209/13 та сформовано наступний склад суду: суддя Палій В.В. -головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М., Харченко В.М.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства частково та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 17.11.2011 Підприємством як покупцем та Товариством як постачальником укладено договір поставки № 1116111437, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку № 1 ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).

- найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

- ціна Договору, згідно пунктом 3.1. становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

- відповідно до п. 4.1. Договору покупець сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника;

- пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з пунктом 4.4. Договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію. Якщо постачальник не надав гарантійний документ згідно з пунктом 4.4. договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію;

- відповідно до пункту 4.4. Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника, останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати покупцю банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", що має покривати суму авансового платежу, передбачену договором. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії зазначеного гарантійного документа має бути визначений як "до повного виконання зобов'язань постачальника за договором плюс 45 днів". Гарантійний документ буде повернений постачальнику після повного виконання ним умов договору в частині постачання продукції;

- згідно з пунктом 5.1. Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору, тобто передбачений Договором товар відповідач повинен був поставити позивачу у термін до 17.05.2012р. включно ;

- за змістом підпункту 6.3.1. пункту 6.1. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором;

- відповідно до пункту 7.2. Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції;

- Договір, згідно з пунктом 10.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії;

- листом від 22.11.2011 № 22/11/1-ТП відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до пункту 4.4. Договору - сертифікат від 21.11.2011 № 1033371;

- листом від 28.12.2011 № 28/12/3-ТП відповідач, з урахуванням змін до вимог оформлення страхового забезпечення виконання договору про закупівлю, направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ "Європейський страховий альянс";

- 16.01.2012 позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. в якості авансу по Договору, що підтверджено випискою банку по поточному рахунку позивача;

- обумовлена Договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. поставлена відповідачем позивачу 08.08.2012, що підтверджено видатковою накладною від 08.08.2012 № РН-000004 та актом прийому-передачі від 30.10.2012 ТМЦ № 04-327/1.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції, встановивши факт прострочення виконання зобов'язання Товариством з поставки обладнання у визначений Договором строк, дійшли обґрунтованого висновку про те, що з 18.05.2012 і до дня фактичної поставки обладнання мало місце прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідне порушення.

Причиною касаційного розгляду у даній справі є питання щодо правомірності відмови судами попередніх інстанцій у стягненні пені включно по день поставки обладнання та обґрунтованості відмови у зменшенні розміру нарахованої до стягнення неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, положення пункт 7.2. Договору узгоджуються з приписами частини другої статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (яким є позивач), або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій (аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні пені за день, коли відбулася поставка обладнання (08.08.2012).

Згідно пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4. пункту 3.17. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора , враховує інтереси обох сторін .

У даному випадку, суди попередніх інстанцій, відмовляючи відповідачу у зменшенні розміру неустойки, не встановили наслідків порушення виконання зобов'язання відповідачем (а саме, чи були заподіяні збитки позивачу внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем, у якому саме розмірі), не надали оцінки поведінці винної сторони, у тому числі, після порушення виконання зобов'язання, що, у свою чергу, призвело до порушення балансу інтересів сторін.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Посилання Товариства на те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду від 13.08.2014 не підписана жодним із суддів, що є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування такої постанови є помилковим, оскільки у матеріалах справи № 910/9209/13 міститься оригінал постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014, який підписаний тими суддями, що зазначені у постанові та приймали її.

Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" - залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 зі справи № 910/9209/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко