Постанова

від 12.05.2015 по справі 910/9209/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/9209/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015

у справі № 910/9209/13

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі -Підприємство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС " (далі -Товариство), м. Київ,

про стягнення 890 916,91 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Підприємства - Клименко Н.С. предст. (дов. від 03.09.2014)

Товариства - Долич О.В. предст. (дов. від 19.02.2015), Степанченко О.В. предст. (дов. від 23.02.2015)

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 890 916, 91 грн. неустойки (з них: 483 308,17грн. -пені, 407 608,74грн. -штрафу), у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням поставки обладнання за договором поставки від 17.11.2011 № 1116111437 (далі -Договір).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/9209/13 (суддя Шкурдова Л.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (судді Коротун О.М.- головуючий, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн. штрафу, 50 000,00 грн. пені, 17 701,87 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові акти попередніх інстанцій в частині визначення розміру неустойки ухвалені із застосуванням положень пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягнення 790 916,91 грн. штрафних санкцій з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 17.11.2011 Підприємством як покупцем та Товариством як постачальником укладено договір поставки № 1116111437, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку № 1 ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1 Договору).

- найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

- ціна Договору згідно пунктом 3.1 Договору становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

- відповідно до п. 4.1 Договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника;

- пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в такому порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з пунктом 4.4 Договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акта введення продукції в експлуатацію. Якщо постачальник не надав гарантійний документ згідно з пунктом 4.4. Договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акта приймання-передачі продукції та надання покупцю акта введення продукції в експлуатацію;

- відповідно до пункту 4.4 Договору з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором у частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати покупцю банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", що має покривати суму авансового платежу, передбачену Договором. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії зазначеного гарантійного документа має бути визначений як "до повного виконання зобов'язань постачальника за договором плюс 45 днів". Гарантійний документ буде повернутий постачальнику після повного виконання ним умов договору в частині постачання продукції;

- згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору, тобто передбачений Договором товар відповідач повинен був поставити позивачу у термін до 17.05.2012 включно ;

- за змістом підпункту 6.3.1 пункту 6.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором;

- відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції;

- листом від 22.11.2011 № 22/11/1-ТП відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до пункту 4.4 Договору - сертифікат від 21.11.2011 № 1033371;

- листом від 28.12.2011 № 28/12/3-ТП відповідач, з урахуванням змін до вимог оформлення страхового забезпечення виконання договору про закупівлю, направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ "Європейський страховий альянс";

- 16.01.2012 позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. як аванс за Договором, що підтверджено випискою банку по поточному рахунку позивача;

- обумовлена Договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. поставлена відповідачем позивачу 08.08.2012 згідно з видатковою накладною від 08.08.2012 № РН-000004 та актом приймання-передачі від 30.10.2012 ТМЦ № 04-327/1.

Причиною касаційного розгляду у даній справі стало питання щодо правомірності відмови судами попередніх інстанцій у нарахуванні пені за період прострочення поставки товару включно по день поставки обладнання та обґрунтованості зменшення розміру нарахованої позивачем до стягнення неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, положення пункту 7.2 Договору узгоджуються з приписами частини другої статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (яким є позивач), або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 № 910/23600/13).

У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність нарахування пені за день, коли відбулася поставка обладнання (08.08.2012), здійснивши перерахунок пені, розмір якої за період прострочення з 18.05.2012 по 07.08.2012 склав 477 484,52 грн.

Водночас у даній справі відповідачем було заявлено про зменшення розміру нарахованої позивачем до стягнення неустойки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Так, за приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 зі справи № 910/9209/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій