Постанова

від 06.10.2014 по справі 5008/551/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 5008/551/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

при секретарі судового засіданні Шкребій А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора м. Ужгорода № 74/4407 вих. від 07.07.2014 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 р.

у справі № 5008/551/2012 (суддя - Ушак І.Г.)

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Максавто", м. Ужгород

до відповідача 1 - Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення суми 1961352,69 грн., в тому числі: 61148,00 грн. - кошти, сплачені за договором купівлі-продажу № 374 від 15.08.01, що судом визнаний недійсним; 92185,45 грн. - збитки у вигляді інфляційних втрат, коштів сплачених за зазначеним договором купівлі-продажу за період з 15.08.01 по 31.03.14; 1389480,39 грн. - збитки у вигляді вартості втраченого майна; 418538,85 грн. - збитки у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.11 по 31.03.14 (з урахуванням заяви позивача від 05.05.14)

за участю представників сторін:

від позивача : Добош П.І. - директор, Сковородько І.Ф. - представник (довіреність від 29.01.2013 р.);

від відповідача 1: Пекар В.І.-представник (довіреність №03-18/07 від 08.01.13 р.);

від відповідача 2: Пекар В.І.-представник (довіреність №01-12/10 від 09.01.13 р.);

прокуратура: Макогон Ю.І. - посвідчення №020325;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 р. у справі №5008/551/2012 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Максавто", м. Ужгород (надалі - Позивач) до відповідачів - Ужгородської міської ради, м. Ужгород (надалі - Відповідач 1) та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (надалі - Відповідач 2) про стягнення суми 1 961 352,69 грн., в тому числі: 61 148,00 грн. - кошти сплачені за договором купівлі-продажу № 374 від 15.08.2001 р., що судом визнаний недійсним; 92 185,45 грн. - збитки у вигляді інфляційних втрат коштів сплачених за зазначеним договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 р. по 31.03.2014 р.; 1 389 480,39 грн. - збитки у вигляді вартості втраченого майна; 418 538,85 грн. - збитки у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. (з урахуванням заяви Позивача від 05.05.2014 р.). Стягнуто з Ужгородської міської ради (88000 м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код ЄДРПОУ 33868924) на користь ТзОВ «Максавто» (88000 м. Ужгород, вул. Шумна, 25, код ЄДРПОУ 20466315) 1 851 371,68 грн., включаючи 61 148,00 грн. кошти сплачені за договором купівлі-продажу № 374 від 15.08.01 р., що судом визнано недійсним; 92 185,45 грн. збитків у вигляді інфляційних втрат коштів сплачених за зазначеним договором купівлі-продажу за період з 15.08.01 р. по 31.03.2014 р.; 1 389 480,39 грн. збитки у вигляді вартості втраченого майна; 308 557,84 грн. - збитки у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. та у відшкодування судових витрат - 39 387,25 грн. В іншій частині в позові - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 р. у справі №2/4 (залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 р.), яке за змістом ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.08.2001 р. №374, згідно умов якого ТзОВ «Торгтранс-плюс (правонаступник якого є ТзОВ компанія «Максавто») купило приміщення по вул. Електрозаводській, 5 у м. Ужгороді під літ. «А», «Б», «В», «Е» за ціною 61 148,00 грн. Відповідно до цього, вважає правомірними вимоги Позивача про стягнення 61 148,00 грн. сплаченої за визнаним недійсним договором №374 від 15.08.2001 р., згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України. Також, згідно ч. 2 ст. 216, ст.22 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України вважає правомірними вимоги Позивача про стягнення збитків в сумі 92 185,45 грн. у вигляді інфляційних втрат коштів, сплачених за договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 р. по 31.03.2014 р., 1 389 480 грн. збитків у вигляді вартості втраченого майна та 308 557,84 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.11 р. по 31.03.2014 р. (пропорційно до площі втраченого майна). В решті позовних вимог - відмовлено за необгрунтованістю.

Прокурор міста Ужгорода, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу від 07.07.204 р. №74-4407 вих., в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом, на думку Прокурора, неправомірно застосовано норми ст. ст. 22, 216 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України. Зокрема, вважає, що не взято до уваги правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.12.2012 р. за наслідками розгляду справи №3-65гс12, в якій зазначено, що реституція в таких спорах не застосовується;

- судом, на думку Прокурора, не взято до уваги положень ч. 3 п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р. де зазначено, що відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої у зв»язку із вчиненням недійсного правочину, здійснюється винною стороною за загальними правилами, встановленими для зобов»язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто вважає, що за правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності (параграф 1 глави 82 ЦК України);

- також як зазначає Прокурор, судом не дано оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи №3286/3287/3288/3289 від 05.08.2013 р., оскільки існують суттєві розбіжності у вартості втраченого майна: вартість цих будівель згідно висновку №4614 становить 1 238 320,90 грн., а згідно висновок експерта №3286/3287/3288/3289 становить 900 663 грн.;

- Прокурор зазначає, що судом не наведено жодної правової підстави визначення розміру та стягнення збитків у розмірі інфляційних втрат за період із 15.08.2001 р. по 31.03.2014 р. в сумі 92 185,45 грн., також вказує, що судом не зазначено законодавство щодо задоволення позовних вимог та стягнення збитків на суму 308 557,84 грн. у вигляді додаткових витрат Позивача по сплаті орендної плати у період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. та з урахуванням площі новоствореного майна 252,5 кв. м.

Дані обставини Прокурор вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач - ТзОВ «Максавто», - у відзиві (вх. № суду 01-04/4506/14 від 08.08.2014 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що предметом позову є реституція у зв»язку з визнанням рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 р. у справі №2/4 (яке набрало законної сили 30.03.2011 р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України) недійсними усіх правовстановлюючих документів щодо права власності на об»єкти нерухомого майна по вул. Електрозаводській, 5 у м. Ужгороді видані Відповідачем на ім»я ТзОВ компанія «Максавто» та юридичних осіб, правонаступниками якого вони є, визнанням недійсними та скасування рішення Ужгородської міської ради та договорів оренди будівель та земельної ділянки, укладені Ужгородською міською радою та ТзОВ компанія «Максавто». Даним рішенням із володіння ТзОВ «Максавто» витребувано нерухоме майно та передано збанкрутілому на час розгляду справи в суді ЗФ ТзОВ «Укрторгбудматеріали», а тому в даному випадку, вважає, що не може йти мова про застосування ст. 387 ЦК України. Відтак внаслідок визнання недійсними усіх правочинів вчинених Ужгородською міською радою щодо нерухомого майна та земельної ділянки по вул. Електрозаводській, 5 у м. Ужгороді Товариству завдано значних матеріальних та моральних збитків, діяльність Товариства фактично припинена. Майно та викуплена земельна ділянка від Товариства відібрані на користь ліквідованого за процедурою банкрутства у 2007 р. Товариства ЗФ ТзОВ «Укрторгбудматеріали». Щодо задоволення позовних вимог про стягнення завданих збитків, вважає, що судом правомірно взято до уваги висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №4014 від 02.04.2014 р., з огляду на те, що попередній висновок судової будівельно-технічної експертизи від 05.08.2013 р. був неповним і за клопотанням обох сторін справи з дотриманням процесуальних прав сторін призначено додаткову експертизу. Щодо складу майна витребуваного від Товариства у зв»язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 р. та договору купівлі-продажу нерухомого майна №374 від 05.08.2001 р. у тому числі літ. «Є», «Ж», «З», встановлювати вину Відповідача та склад майна на виконання рішення суду в даній справі не було необхідності, оскільки вина визнана Відповідачем 1 і встановлена рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №2/4, яке має преюдиційне значення для вирішення предмету цього позову. Крім цього, зазначає, що Прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування і відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є юридичною особою і має право самостійно звертатись до суду. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу Прокурора - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ужгородська міська рада та Департамент міського господарства Ужгородської міської ради у спільному відзиві, б/н від 07.08.2014 р. (вх. № суду 01-05/3748/14 від 11.08.2014 р.) вказують на те, що рішення місцевого господарського суду є частково безпідставним, просять скасувати таке та відмовити в позові повністю. Відповідачі посилаються на те, що місцевим господарським судом не встановлено доведеність всіх обов»язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв»язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою). Власником майна на підставі судових рішень по справі №2/4 стало ТзОВ «Укрторгбудматеріали». Майно вилучалося з володіння Позивача в порядку, встановленому для виконання судових рішень на користь ТзОВ «Укрторгбудматеріали», а відтак збитки завдані Позивачу у вигляді втрати майна чи то у вигляді поліпшень цього майна, витрати на оренду іншого приміщення, Ужгородська міська рада не завдавала, так як до неї права на спірні будівлі не переходили. Згідно ч. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Крім того, зазначає, що при вирішенні даної справи питання вартості покращень взагалі не мало розглядатись так як ринкова вартість будівель включає в себе ринкову вартість поліпшень. При додатковій експертизі вважають, що зроблена подвійна оцінка будівель, які не охоплювалися ухвалою суду про призначення експертизи, і які не були предметом договору купівлі-продажу внаслідок якого у Позивача виникло право реституції. Це будівлі під літ. «Є», «Ж», «З» та огорожа №1-5. Відтак, вважають, що ставити вимоги про відшкодування збитків слід винятково перед особою яка їх вчинила. Ужгородська міська рада не вилучала (не знищувала) будівлі під літ. «Є», «Ж» та «З» та огорожу №1-5.Тому в цій частині 325254,84 грн. позовні вимоги ТзОВ «Максавто» до Ужгородської міської ради задоволенню не підлягають. Для повного встановлення істини у справі вважають, що слід призначити та провести повторну судову експертизу і залучити до участі у справі власника майна земельної ділянки м. Ужгород вул. Електрозаводська, 5 літ. «А», «Б», «В», «Е» (згідно рішення у справі №2/4 : м. Ужгород , вул. Електрозаводська, 35 , літ. «Х», «Т», «Ф», «У») в якості третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Інвестстрой-ЛТД».

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Прокурора м. Ужгорода № 74/4407 вих. від 07.07.2014 р. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 р. у справі № 5008/551/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 11.08.2014 р., в складі колегії: головуючого судді - Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Данко Л.С. (Т-2, а.с.5-6).

Ухвалою суду від 11.08.2014 р. розгляд справи №5008/551/2012 відкладено в судове засідання на 15.09.2014 р. В даній ухвалі зазначено, що клопотання про залучення до участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» буде розглянуто в наступному судовому засіданні (Т-2, а.с.43-44).

Розпорядженням голови суду від 15.09.2014 р. у зв»язку із перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці, у склад колегії суддів по розгляду справи №5008/551/2012 Господарського суду Закарпатської області введено суддю Кордюк Г.Т.

17.09.2014 р. Відповідачами подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Ужгородської міської ради від 02.08.2003 р. №1001, яким земельну ділянку по вул. Електрозаводській, 35 площею 0,1750 га. відведено в оренду на 10 років ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» та копії договору оренди землі №1654 від 25.10.2013 року

В судовому засіданні 15.09.2014 р. оголошено перерву до 06.10.2014 р.

Розпорядженням голови суду від 06.10.2014 р. у зв»язку із перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи №5008/551/2012 Господарського суду Закарпатської області введено суддю Данко Л.С. (Т-4, а.с.55).

В судове засідання 06.10.2014 р. з»явились всі учасники судового процесу, які відповідно підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та відзивах неї.

Представником Відповідачів підтримано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «Інвестрой-ЛТД», в зв»язку з тим, що рішення по даній справі може вплинути в подальшому на права теперішнього власника/набувача майна/земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35.

Прокурор щодо заявленого клопотання Відповідачів не заперечив і залишив таке на розгляд суду.

Представник Позивача заперечила проти заявленого представником Відповідачів клопотання, зазначаючи при цьому те, що правовідносини в даній справі виникли між ними та Ужгородською міською радою з приводу стягнення коштів в порядку реституції і відповідно рішення в даній справі не зачіпає інтересів ТзОВ «Інвестрой-ЛТД». Відповідно до цього, просить в задоволенні даного клопотання відмовити.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора з приводу клопотання представника Відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» ухвалила відмовити в задоволенні такого, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом , якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

З матеріалів справи та пояснень представника Відповідачів вбачається, що ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» є власником спірного нерухомого майна, однак рішення у даній справі не може вплинути на його права та інтереси, оскільки сторонами за договором від 15.08.2001 р. №374, який є визнаним недійсним рішенням у справі №2/4 - ТзОВ «Максавто» та Ужгородська міська рада, і відповідно наслідки недійсності правочину, а саме - відшкодування сплаченої за договором вартості, можуть бути застосовані до прав та обов»язків вказаних учасників договірних відносин.

Таке ж клопотання, про залучення до участі у справі ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було заявлено Позивачем в суді першої інстанції, в задоволенні якого судом правомірно відмовлено ухвалою суду від 31.07.2012 р. (Т-1, а.с.109-110).

Інших клопотань сторонами та Прокурором не заявлено.

В процесі розгляду справи встановлено:

27.06.2012 р. ТзОВ компанія «Максавто» подала на розгляд Господарського суду Закарпатської області позовну заяву до Ужгородської міської ради про стягнення коштів у зв»язку з визнанням рішенням суду недійсним правочинів та завданих збитків, а саме: 61 148,00 грн. сплачених за визнаним Господарським судом Закарпатської області недійсним договору купівлі-продажу №374 від 15.08.2001 р., 87 544,00 грн. збитків у вигляді інфляційних втрат коштів сплачених за договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 р., 351 308,00 грн. збитків за виконані роботи, що привели до покращення та подорожчання майна (Т-1, а.с.2-7

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012 р. залучено до участі у справі Департамент міського господарства Ужгородської міської ради як іншого відповідача (Т-2, а.с.14-15).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2012 р. призначено у справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) яка ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська , 5, літ. «А», «Б», «В», «Е» (згідно рішення у справі №2/4: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35 , літ. «Х», «Т», «Ф», «У»)?; 2) які покращення вказаного нерухомого майна здійснені позивачем і яка їх вартість ?; 3) які покращення вказаного нерухомого майна здійснені його власником з 03.09.2010 р. і яка їх вартість? Також зазначено про те, що на розсуд експерта зазначити у висновку експертизи і інші дані, які мають значення для вирішення даного спору. Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. (Т-2, а.с.28-31).

Згідно висновку №3286/3287/3288/3289 від 05.08.2013 р. судової експертизи встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5 , літ. «А», «Б», «В», «Е» (згідно рішення у справі №2/4; м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35 літ. «Х», «Т», «Ф», «У») становить 900 663 грн. без ПДВ в тому числі: ринкова вартість контори (літ. А) - 383 433 грн., ринкова вартість складу (літ.Б) - 199 238 грн.., ринкова вартість складу-навісу (літ.В) - 289 825 грн., ринкова вартість прохідної (літ.Е) - 28 167 грн. Також зазначено, що визначити, які покращення вказаного нерухомого майна здійснені Позивачем і яка їх вартість, неможливо через відсутність необхідних матеріалів і документів, на пдставі яких можна було б визначити обсяги та вартість робіт і витрати по покращенню об»єктів вказаного нерухомого майна. Також вказано, що визначити які покращення вказаного нерухомого майна здійснені його власником з 03.09.2010 р. і яка їх вартість, неможливо через відсутність необхідних документів, на підставі яких можна було б визначити обсяги та вартість робіт і витрати по покращенню об»єктів вказаного нерухомого майна (Т-2, а.с.53-69).

Ухвалою від 05.11.2013 р. призначено у справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу та доручено її проведення іншому експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерту поставлено питання: яка ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою : м. Ужгород , вул. Електрозаводська, 5 літ. «А», «Б», «В», «Е» (згідно рішення у справі №2/4 м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35, літ. «Х», «Т», «Ф», «У»)?; які покращення вказаного нерухомого майна здійснені Позивачем і яка їх вартість? (Т-2, а.с.125-127).

Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №5008/551/2012, встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5 літ. «А», «Б», «В», «Е» (згідно рішення у справі №2/4: м. Ужгород, вул. Електррзаводська, 35, літ «Х», «Т», «Ф», «У») та під літ. «Є» - навіс площею 73,2 м. кв. під літ. «Ж» - гараж площею 20,4 м. кв.; під літ. «З» - вбиральня площею 1,8 м. кв. та огорожа під літ. « 1-5» становить 1 542 813,84 грн. (Т-3, а.с.118-133).

05.05.2014 р. Позивачем - ТзОВ компанія «Максавто» подано на розгляд місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Відповідача 61 148,00 грн. - сплачених за визнаним Господарським судом Закарпатської області недійсним договором купівлі-продажу №374 від 15.08.2001 р., 92 185,45 грн. завданих збитків у вигляді інфляційних трат коштів сплачених за договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 р. по 31.03.2014 р. згідно розрахунку; 1 389 780,39 грн. завданих збитків у вигляді вартості втраченого майна; 418 538,85 грн. збитків у вигляді додаткових витрат в період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. у зв»язку з необхідністю оренди приміщень та судові витрати в розмірі 39 227,06 грн. судового збору та 2 500,00 грн. за правову допомогу (Т-3, а.с.206-211).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін та Прокурора, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

З обставин та матеріалів справи вбачається, що станом на 30.03.2011 р. ТзОВ компанія «Максавто» було власником будівель позначених літерами «А» - контора, «Б» - склади, «В» - навіс, «Е» - прохідна, «Є» - навіс», «Ж» - гараж , «З» - вбиральня, в інвентаризаційній справі №2370 КП «БТІ м. Ужгород», залізобетонної огорожі - 116,8 метрів погонних, асфальтобетонної площадки площею 1396 м. кв., розташованих за адресою: вул. Електрозаводська, 5 у м. Ужгороді та земельної ділянки площею 2 300 м. кв. кадастровий номер 2110100000:34:001:0015 по вул. Електрозаводській 5 у м. Ужгороді.

З моменту будівництва дані будівлі знаходились у державній (комунальній) власності та у власності (користуванні) юридичних осіб, правонаступником якого є ТОВ компанія «Максавто» і знаходилися за адресою м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5.

Товариство стало власником вказаного нерухомого майна шляхом його викупу трудовим колективом від Фонду комунального майна Ужгородської міської ради за договором купівлі-продажу №374 від 15.08.2001 р. (Т-1, а.с.11-12). До викупу майна, з моменту першої інвентаризації будівель 17.06.1994 р. воно знаходилось у постійному користуванні юридичних осіб, правонаступником яких є ТзОВ компанія «Максавто». В процесі діяльності Товариства вказане майно набуло статусу новоствореного, актом державної комісії прийнято в експлуатацію (Т-1, а.с.41-45).

Земельна ділянка загальною площею 2300 м. кв., огорожена залізобетонною огорожею 116,8 м.п., частково покрита залізобетонним покриттям на площі 1396 м. кв. також перебувала у користуванні ТзОВ компанія «Максавто» та юридичних осіб, правонаступником якого воно є (Т-1, а.с.29-30).

03.04.2009 р. Ужгородською міською радою (Продавець) та ТзОВ компанія «Максавто» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним номером 788, відповідно до умов якого Ужгородська міська рада продала, а ТзОВ компанія «Максавто» придбала земельну ділянку площею 2 300 кв. м. по вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді за ціною 343 505,00 грн. без ПДВ.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 р. у справі №2/4 за позовом ТзОВ Закарпатська фірма по оптовій і роздрібній торгівлі «Укрторгбудматеріали» до відповідачів - ТзОВ «Максавто», Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, визнано за TзOB ЗФ по оптовій і роздрібній торгівлі "Укрторгбудматеріали" право власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 35 літ. літ. "Х", "Т", "Ф", "У" в м. Ужгороді (вони ж літ. "А", "Б", "В", "Е" за адресою вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді.), визнано недійсним та скасовано розпорядження міського голови м. Ужгорода від 26.02.1998 року № 75 про реєстрацію за Ужгородською міською радою в особі Фонду комунального майна міста права власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді, літ. "А", "Б", "В" та "Е". Визнано недійсними - розпорядження Фонду приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради № 60 від 13.07.2001 року про продаж TзOB "Торпранс-Плюс" приміщень по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е"; договір купівлі - продажу № 374 від 15.08.2001 р., посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 реєстраційний № 531, відповідно до якого Фонд приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради продало, а TзOB "Торгтранс-Плюс" купило приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е". Визнано недійсними та скасовано рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.11.2002 р. № 360 про видачу TзOB компанія "Максавто" свідоцтв про право власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е", рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 48 від 28.03.1996 р. про надання державному підприємству "Торпранс" на правах постійного користування земельної ділянки площею 0,23 га. в м. Ужгороді по вул. Електрозаводська 5; рішення Ужгородської міської ради №94 від 24.06.1998 року про надання TOB "Торгтранс-Плюс" на правах постійного користування земельної ділянки площею 0,23 га в м. Ужгороді по вул. Електрозаводська, 5; рішення Ужгородської міської ради №803 від 27.01.2006 року про надання TOB "Максавто" в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 2300 кв.м. в м. Ужгороді по вул. Електрозаводська, 5. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.03.2006 р., згідно якого Ужгородська міська рада передала, а TзOB компанія "Максавто" прийняло у строкову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 2300 кв.м. по вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді. Визнано недійсним та скасовано рішення Ужгородської міської ради №919 від 12.12.2008 р. про продаж у власність TзOB компанія "Максавто" земельної ділянки площею 2300 кв.м. під будівлями і спорудами автобази по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.04.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 788, відповідно до якого Ужгородська міська рада продала, а TзOB компанія "Максавто" купила земельну ділянку площею 2300 кв. м. по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді. Витребувано з чужого незаконного володіння приміщення в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 5, літ.літ. "Х", "Т", "Ф", "У"(вони же літ. літ. "А", "Б", "В", "Е" по вул. Електрозаводській, 5), що належать TзOB ЗФ по оптовій і роздрібній торгівлі "Укрторгбудматеріали" та зобов»язано усунути перешкоди у користуванні товариством своєю власністю, зобов'язавши TзOB компанія "Максавто" звільнити зазначені приміщення (Т-1, а.с.50-63).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р. вищевказане рішення у справі №2/4 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове, в цій частині про відмову в задоволенні таких (Т-1, а.с.70-78).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 р. касаційну скаргу ТзОВ Закарпатська фірма по оптовій і роздрібній торгівлі «Укрторгбудматеріали» задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р. у справі №2/4 скасовано, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 у справі №2/4 залишено без змін (Т-1, а.с.64-69).

Вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що право власності на спірні приміщення Ужгородською міською радою в особі Фонду, а відтак і TзOB "Торгтранс-Плюс", яке придбало їх за договором №374, та TзOB компанія "Максавто" як правонаступника останнього, набуто незаконно, оскільки на момент видачі міським головою міста Ужгорода розпорядження № 75 від 26.02.1998 р. про реєстрацію за Ужгородською міською радою в особі Фонду права власності на нежилі приміщення під літ. "А", "Б", "В", "Г", "Е" по вул. Електрозаводській, 5, отримання реєстраційного посвідчення та свідоцтва про право власності від 31.07.2001 року, зазначені приміщення вже були зареєстровані у встановленому порядку за TзOB "Укрторгбудматеріали". З огляду на наведене, суди дійшли висновку про те, що Ужгородська міська рада приймаючи зазначене розпорядження, реєструючи за собою право власності, порушила право власності TзOB "Укрторгбудматеріали", всупереч його волі здійснила розпорядження зазначеним майном, тому розпорядження міського голови №75 від 26.02.1998 р. є незаконним, таким, що прийняте в порушення прав власника нерухомого майна, а тому підлягає визнанню недійсним. Відтак, дійшли висновку, що всі наступні дії Фонду із розпорядження нерухомим майном, набутим на підставі незаконного розпорядження міського голови, включаючи укладення договору № 374, не можуть бути визнані правомірними та такими, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась, наступним:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв»язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства встановлено правові наслідки недійсності правочину - реституція та відшкодування збитків та моральної шкоди, застосування яких і є предметом позову в даній справі: стягнення коштів сплачених за договором №374 у сумі 61 148,00 грн. як реституційні вимоги та відшкодування збитків у вигляді інфляційних втрат цих коштів за період з 15.08.2001 р. по 31.03.2014 р. на суму 92 185,45 грн. , у вигляді вартості втраченого майна на суму 1 389 480,39 грн., та у вигляді додаткових витрат Товариства по сплаті орендної плати у період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. на суму 418 538,85 грн.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що згідно вимог ст. 216 ЦК України є правомірними та такими, що підлягають до задоволення вимоги Позивача про стягнення 61 148,00 грн. сплаченої ним за визнаним судом недійсним договір №374 від 15.08.2001 р.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У відповідності до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв»язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою , яка порушила її право.

Загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв»язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду (ст.. 1166 ЦК України).

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що питання неправомірності та незаконності дій Ужгородської міської ради, що відповідно були підставою для визнання недійсним договору №374 від 15.08.2001 р., як елементи складу цивільного правопорушення встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 р., яке за змістом ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для обставин даної справи.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає правомірним стягнення з Відповідача 1 - 92 185,45 грн. збитків у вигляді інфляції за весь період (15.08.2001 р. по 31.03.2014 р.) неправомірного використання суми сплаченої за договором, який, як вказано вище, визнано недійсним у справі №2/4 Господарського суду Закарпатської області.

Щодо відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 1 389 480,39 грн., судова колегія , виходить з наступного.

Як вбачається зі звіту про експертну оцінку вартості об»єкту - на день його придбання - адмінбудівля літ. «А» знаходилася у незадовільному стані, коефіцієнт придатності за фізичним зносом 0,59, склади літер «Б» незадовільний стан, коефіцієнт придатності 0,58, навіс літер «В», незадовільний коефіцієнт придатності 0,51, прохідна літер «Е», незадовільний, коефіцієнт придатності 0,60, що підтверджується доданими до звіту фотографіями.

В процесі діяльності Позивач вказане майно з дозволу Відповідача неодноразово було реконструйовано. Актом державної комісії, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.09.2008 р. №370 прийнято в експлуатацію. Тимчасові будівлі - навіси літ. «Б» та «В» реконструйовані в стаціонарні будівлі на підставі - рішення №67 від 27.03.2002 р. Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради надано дозвіл реконструкції складу літ. «Б» під майстерню по ремонту бензопил; рішення №106 від 24.05.2002 р. надано дозвіл та здійснено реконструкцію усіх будівель по вул. Електрозаводській, 5 у м. Ужгороді, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.02.2008 р. №92 із змінами від 04.07.2008 р. №266 реконструйовані усі будівлі по вул. Електрозаводській, 5 без зміни призначення.

Внаслідок виконаних Товариством робіт по реконструкції будівель та будівництва нового майна, що відповідно до акту ДВС було взято від Товариства та знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5 станом на 15.07.2011 р. а саме літ. «А» , «Б», «В», «Е», «Є», «Ж» - гараж площею 20,4 м. кв. ; літ «З» - вбиральня площею 1,8 м. кв. та огорожа під літ. « 1-5» його ринкова вартість станом на час розгляду справи, згідно висновку №4014 додаткової судової будівельно-технічної експертизи виконаної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз становить 1 542 813,84 грн. із них вартість виконаних робіт на покращення майна становить 1 051 783,20 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 та ч. 1ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом правомірно задоволено до стягнення 1 389 480,39 грн. (1 542 813,84 грн.-61 148,00 грн. (сплачені по договору)-92 185,45 грн. (інфляційні втрати) =1 389 480,39 грн.) збитків у вигляді вартості втраченого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивача також просить стягнути з Відповідача збитки у вигляді додаткових витрат по сплаті орендної плати у період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. з огляду на те, що ним внаслідок визнання недійсним договору №374 від 15.08.2001 р. позбавлений нерухомого майна, що використовувалось ним у господарській діяльності, а відтак змушений був орендувати для цієї мети інші приміщення.

Розглядом справи встановлено, що з 13.11.2011 р. ТзОВ компанія «Максавто» уклала договір оренди №14 складського приміщення з ТДВ «Геліос» по вул. Шумній, 25 у м. Ужгороді площею 200 м. кв. (Т-3, а.с.219). В період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. Товариством за цим договором сплачено орендну плату на загальну суму234 858,85 грн. (Т-3, а.с.213).

24.05.2011 р. ТзОВ компанія «Максавто» уклала договір оренди приміщення магазину по вул. Шумній, 25 у м. Ужгороді з ТОВ «ЕНО меблі ЛТД» (Т-3, а.с.220,221). За період з 15.07.2011 р. по 31.03.2014 р. Товариство за вказаним договором сплатило 183 680,00 грн. орендної палати (Т-3, а.с.214).

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до задоволення підлягає сума в розмірі 308 557,84 грн., тому, що площа втраченого Позивачем внаслідок визнання недійсним договору нерухомого майна з урахуванням новоствореного становила 252,5 кв. м., а позовні вимоги про відшкодування орендної плати заявлені з посиланням на орендне користування приміщення загальною площею 342,5 кв. м.

Місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про стягнення 1 851 371,68 грн. саме з Відповідача 1 - Ужгородської міської ради, з огляду на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №2/4 встановлено неправомірність та незаконність дій останньої, що відповідно було підставою для визнання недійсним договору №374 від 15.08.2001 р., що згідно норм ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи.

Представник Відповідачів у відзиві та в судових засіданнях, зазначає, що власником майна на підставі судових рішень у справі №2/4 стало ТзОВ «Укрторгбудматеріали». Майно вилучалось з володіння Позивача в порядку встановленому для виконання судових рішень на користь ТзОВ «Укрторгбудматеріали». Відтак вважає, що збитки завдані Позивачу, у вигляді втрати майна чи то у вигляді поліпшень цього майна, витрати на оренду іншого приміщення - Ужгородська міська рада не завдавала, так як до неї прав на спірні будівлі не переходило.

З даним твердження представника Відповідача судова колегія не погоджується, з огляду на те, що у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв»язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що Господарським судом Закарпатської області у справі №2/4 серед інших документів, визнано недійсним договір купівлі-продажу №374 від 15.08.2001 р. згідно умов якого Фонд приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради продало, а ТзОВ «Торгтранс-Плюс» (правонаступником якого є ТзОВ «компанія «Максавто») купило приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. «А», «Б», «В» та «Е», а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.04.2009 р. згідно умов якого Ужгородська міська рада продала, а ТзОВ компанія «Максавто» купила земельну ділянку площею 2300 кв. м. по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді.

Відповідно до цього, стороною недійсного правочину в даній справі є Ужгородська міська рада, відтак правомірно до неї заявлено позовні вимоги. Крім цього, як вбачається з позовних вимог, позов заявлено в порядку ст. 216 ЦК України, а не як трактують Відповідачі та Прокурор про витребування майна від добросовісного набувача, в порядку ст. 388 ЦК України, а відтак вважають, що в даному випадку слід застосовувати положення ч. 3 п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р., що судова колегія вважає помилковим.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, на те, що у даній справі як на підставу та розмір понесених Позивачем збитків судом помилково прийнято до уваги міркування експерта, а також зазначає, що існують суттєві розбіжності у вартості втраченого майна, з огляду на те, що згідно висновку №4614 така вартість становить 1 238 320,90 грн., а згідно висновку експерта №3286/3287/3289 - 900 663 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В частині 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом ухвалою суду від 13.09.2012 р. була призначена у справі будівельно-технічна експертиза (Т-2,а.с.28-31), по якій дано висновок №3286/3287/3288/3289 від 05.08.2013 р. (Т-2, а.с.53-69). Однак, як вбачається з тексту ухвали суду від 05.11.2013 р. (Т-2, а.с.125-127) як і Позивач так і Відповідач 1 просили призначити по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, вважаючи при цьому, що висновок експерта не дає можливості встановити реальну вартість нерухомого майна на день вирішення справи у зв»язку з його знищенням та застосуванням експертом під час проведення дослідження майна під літ. «А», «Б», «В» лише порівняльного методичного підходу та витратного методу при дослідженні майна під літ. «Е».

У п.15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо .

Враховуючи вищенаведене, посилання представника Відповідачів та Прокурора щодо розбіжності у вартості втраченого майна, з огляду на те, що згідно висновку №4614 така вартість становить 1 238 320,90 грн. а згідно висновку експерта №3286/3287/3289 становить 900 663 грн., спростовується тим, що у справі була проведена не повторна експертиза, а додаткова , про що просили як Позивач (Т-2, а.с.94), так і Відповідач 1 в клопотанні від (Т-2, а.с.114-116) після проведення експертизи. Представник Відповідачів у відзиві від 14.05.2014 р. (Т-4,а.с.231-234) вже після проведення додаткової експертизи та збільшенні Позивачем позовних вимог не заперечував висновку останньої і не просив провести нову експертизу, що вбачається з клопотання останнього (Т-3, а.с.231-234).

Прокурор, заперечуючи суми, визначені Позивачем та експертизами, не наводить свого розрахунку, щодо позовних вимог ТзОВ компанії «Максавто» і не просить провести нової експертизи.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 27, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Відповідачів про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТзОВ «Інвестрой-ЛТД» (м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35, код ЄДРПОУ 38102734) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 р. у справі №5008/551/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Прокурора м. Ужгорода № 74/4407 вих. від 07.07.2014 р. - без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5008/551/2012 повернути Господарському суду Закарпатської області.

повний текст постанови підписано 08.10.2014 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Данко Л.С.