Постанова

від 16.12.2014 по справі 5008/551/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 рокуСправа № 5008/551/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаСковородько І.Ф. дов. від 01.11.2014 відповідачівКуценка І.М. дов. від 04.12.2014 Пекар В.І. дов. від 08.01.2014 прокурораКлюге Л.М. посв. №014652 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради на постановувід 06.10.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі№5008/551/2012 господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю компанія "Максавто" доУжгородської міської ради доДепартаменту міського господарства Ужгородської міської ради простягнення суми 1961352,69 грн, в тому числі: 61148,00 грн - кошти, сплачені за договором купівлі-продажу № 374 від 15.08.2001, що судом визнаний недійсним; 92185,45 грн - збитки у вигляді інфляційних втрат, коштів сплачених за зазначеним договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 по 31.03.2014; 1389480,39 грн - збитки у вигляді вартості втраченого майна; 418538,85 грн - збитки у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.2011 по 31.03.2014 (з урахуванням заяви позивача від 05.05.2014) ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Максавто" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути 1961352,69 грн

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 (суддя Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Данко Л.С.), позовні вимоги задоволені частково.

З Ужгородської міської ради на користь ТОВ "Максавто" стягнуто 1851371,68 грн, включаючи 61148,00 грн кошти сплачені за договором купівлі-продажу № 374 від 15.08.2001, який визнано недійсним; 92185,45 грн збитків у вигляді інфляційних втрат коштів сплачених за зазначеним договором купівлі-продажу за період з 15.08.2001 по 31.03.2014; 1389480,39 грн збитки у вигляді вартості втраченого майна; 308557,84 грн - збитки у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.2011 по 31.03.2014 та у відшкодування судових витрат - 39387,25 грн

В іншій частині позову про стягнення 109981,01 грн збитків у вигляді додаткових витрат на оренду приміщень у період з 15.07.2011 по 31.03.2014 відмовлено.

Виконуючий обов'язки прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника, в порушення вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України, суди не дали правової кваліфікації відносин сторін, не з'ясували всіх істотних обставин справи із застосуванням законодавства, яке регулює даний спір, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір стосується збитків, яких позивач зазнав у зв'язку із втратою майна, власником якого він був станом на 30.03.2011, а саме: будівель позначених літерами "А" - контора; "Б" - склади; "В" - навіс; "Е" - прохідна; "Є" - навіс; "Ж" - гараж; "З" - вбиральня в інвентаризаційній справі №2370 КП "БТІ м. Ужгород"; залізобетонної огорожі - 116,8 метрів погонних; асфальтобетонної площадки площею 1396 кв.м, розташованих за адресою: вул. Електрозаводська, 5 у м. Ужгороді та земельної ділянки площею 2300 кв.м кадастровий номер 2110100000:34:001:0015 по вул. Електрозаводській 5 у м. Ужгороді.

З моменту будівництва дані будівлі знаходились у державній (комунальній) власності та у власності (користуванні) юридичних осіб, правонаступником якого є ТОВ компанія "Максавто" і знаходилися за адресою м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5.

Також судами встановлено, що товариство стало власником нерухомого майна шляхом його викупу трудовим колективом за договором купівлі-продажу №374 від 15.08.2001 (т.1, а.с.11-12) з Фондом комунального майна Ужгородської міської ради. До викупу майна, з моменту першої інвентаризації будівель 17.06.1994 воно знаходилось у постійному користуванні юридичних осіб, правонаступником яких є ТОВ компанія "Максавто". В процесі діяльності товариства вказане майно набуло статусу новоствореного, актом державної комісії прийнято в експлуатацію (т.1, а.с.41-45).

Земельна ділянка загальною площею 2300 кв.м, огороджена залізобетонною огорожею 116,8 метрів погонних, частково покрита залізобетонним покриттям на площі 1396 кв.м також перебувала у користуванні ТОВ компанія "Максавто" та юридичних осіб, правонаступником якого воно є (т.1, а.с.29-30).

Судами встановлено, що 03.04.2009 Ужгородською міською радою (продавець) та ТОВ компанія "Максавто" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 у справі №2/4 за позовом ТОВ Закарпатська фірма по оптовій і роздрібній торгівлі "Укрторгбудматеріали" до ТОВ "Максавто", Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради визнано за TOB Закарпатська фірма по оптовій і роздрібній торгівлі "Укрторгбудматеріали" право власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 35 літ. літ. "Х", "Т", "Ф", "У" в м. Ужгороді (вони ж літ. "А", "Б", "В", "Е" за адресою вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді.), визнано недійсним та скасовано розпорядження міського голови м. Ужгорода від 26.02.1998 № 75 про реєстрацію за Ужгородською міською радою в особі Фонду комунального майна міста права власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді, літ. "А", "Б", "В" та "Е".

Визнано недійсними розпорядження Фонду приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради № 60 від 13.07.2001 про продаж TOB "Торгранс-Плюс" приміщень по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е"; договір купівлі - продажу № 374 від 15.08.2001, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. реєстраційний № 531, відповідно до якого Фонд приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради продало, а TOB "Торгтранс-Плюс" купило приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е".

Визнано недійсними та скасовано рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.11.2002 № 360 про видачу TOB компанія "Максавто" свідоцтва про право власності на приміщення по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді літ. "А", "Б", "В" та "Е", рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 48 від 28.03.1996 про надання Державному підприємству "Торгтранс" на правах постійного користування земельної ділянки площею 0,23 га в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 5; рішення Ужгородської міської ради №94 від 24.06.1998 про надання TOB "Торгтранс-Плюс" на правах постійного користування земельною ділянкою площею 0,23 га в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 5; рішення Ужгородської міської ради №803 від 27.01.2006 про надання TOB "Максавто" в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 2300 кв.м в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 5.

Визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.03.2006, згідно якого Ужгородська міська рада передала, а TOB компанія "Максавто" прийняло у строкову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 2300 кв.м по вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ужгородської міської ради №919 від 12.12.2008 про продаж у власність TOB компанія "Максавто" земельної ділянки площею 2300 кв.м під будівлями і спорудами автобази по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.04.2009 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за реєстраційним № 788, відповідно до якого Ужгородська міська рада продала, а TOB компанія "Максавто" купила земельну ділянку площею 2300 кв.м по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді.

Витребувано з чужого незаконного володіння приміщення в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 5, літ.літ. "Х", "Т", "Ф", "У" (вони же літ. літ. "А", "Б", "В", "Е" по вул. Електрозаводській, 5), що належать TOB ЗФ по оптовій і роздрібній торгівлі "Укрторгбудматеріали" та зобов'язано усунути перешкоди у користуванні товариством своєю власністю, зобов'язавши TOB компанія "Максавто" звільнити зазначені приміщення (т.1, а.с.50-63).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 вказане рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 у справі №2/4 залишено без змін (т.1, а.с.64-69).

Приймаючи рішення у вказаній справі суди виходили із того, що право власності на спірні приміщення Ужгородською міською радою в особі Фонду, а відтак і TOB "Торгтранс-Плюс", яке придбало їх за договором №374, та TOB компанія "Максавто" як правонаступника останнього, набуто незаконно, оскільки на момент видачі міським головою міста Ужгорода розпорядження № 75 від 26.02.1998 про реєстрацію за Ужгородською міською радою в особі Фонду права власності на нежилі приміщення під літ. "А", "Б", "В", "Г", "Е" по вул. Електрозаводській, 5, отримання реєстраційного посвідчення та свідоцтва про право власності від 31.07.2001, зазначені приміщення вже були зареєстровані у встановленому порядку за TOB "Укрторгбудматеріали".

З огляду на викладене суди дійшли висновку, що Ужгородська міська рада приймаючи зазначене розпорядження про реєстрацію за собою права власності, порушила право власності TOB "Укрторгбудматеріали", всупереч його волі здійснила розпорядження зазначеним майном, тому розпорядження міського голови №75 від 26.02.1998 є незаконним, прийнятим в порушення прав власника нерухомого майна і визнано недійсним.

Також суди зазначили, що всі наступні дії Фонду із розпорядження нерухомим майном, набутим на підставі незаконного розпорядження міського голови, включаючи укладення договору № 374, визнані неправомірними та такими, що не тягнуть за собою юридичні наслідки, крім тих, які відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, пов'язані з його недійсністю.

В результаті визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та правочинів, вчинених стосовно спірного майна воно вибуло із власності позивача, чим останньому завдано збитків у вигляді вартості придбаного за договором купівлі - продажу майна з урахуванням індексу інфляції, вартості реконструкції цього майна, а також додаткових витрат по сплаті орендної плати, яку позивач вимушений був оплачувати за оренду нерухомого майна замість того, якого він був позбавлений.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас за статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, правова конструкція такої відповідальності передбачає наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, за винятком вини.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також упущена вигода.

Суди попередніх інстанцій встановили, що питання неправомірності та незаконності дій Ужгородської міської ради, які були підставою для визнання недійсним договору №374 від 15.08.2001, як елементи складу цивільного правопорушення встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010, яке за змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для обставин даної справи та дійшли висновку про стягнення з Ужгородської міської ради вартості майна, придбаного позивачем за визнаним судом недійсним договором №374 від 15.08.2001 в сумі 153333,45 грн. з урахуванням індексу інфляції за весь період (15.08.2001 по 31.03.2014).

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 1389480,39 грн., суди попередніх інстанцій виходили із того, що згідно із звітом про експертну оцінку вартості об'єкта - на день його придбання - адмінбудівля літ. "А" знаходилася у незадовільному стані, коефіцієнт придатності за фізичним зносом 0,59, склади літер "Б" незадовільний стан, коефіцієнт придатності 0,58, навіс літер "В", незадовільний коефіцієнт придатності 0,51, прохідна літер "Е", незадовільний, коефіцієнт придатності 0,60, що підтверджується доданими до звіту фотографіями.

В процесі діяльності позивач вказане майно з дозволу відповідача неодноразово реконструював. Актом державної комісії, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.09.2008 №370 прийнято в експлуатацію. Тимчасові будівлі - навіси літ. "Б" та "В" реконструйовані в стаціонарні будівлі на підставі - рішення №67 від 27.03.2002 Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради надано дозвіл реконструкції складу літ. "Б" під майстерню по ремонту бензопил; рішення №106 від 24.05.2002 надано дозвіл та здійснено реконструкцію усіх будівель по вул. Електрозаводській, 5 у м.Ужгороді, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.02.2008 №92 із змінами від 04.07.2008 №266 реконструйовані усі будівлі по вул. Електрозаводській, 5 без зміни призначення.

Внаслідок виконаних товариством робіт по реконструкції будівель та будівництва нового майна, що відповідно до акта ДВС було вилучено у товариства та знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 5 станом на 15.07.2011 року, а саме літ. "А", "Б", "В", "Е", "Є", "Ж" - гараж площею 20,4 кв.м; літ "З" - вбиральня площею 1,8 кв.м та огорожа під літ. "1-5" його ринкова вартість станом на час розгляду справи, згідно висновку №4014 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, виконаної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз становить 1542813,84 грн із них вартість виконаних робіт на покращення майна становить 1051783,20 грн.

Виходячи із викладеного суд апеляційної інстанції погодився із місцевим судом про стягнення 1389480,39 грн (1542813,84 грн - 61148,00 грн (сплачені по договору) - 92185,45 грн (інфляційні втрати) = 1389480,39 грн) збитків у вигляді вартості втраченого майна.

Що стосується вимог позивача про стягнення додаткових витрат по оплаті орендної плати за період з 18.07.2011 по 31.03.2014 то суди неправильно кваліфікували їх як збитки.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи позивач звернувся з позовом про захист права власності, обравши такий спосіб як відшкодування збитків.

При цьому, позивач пояснював, що додаткові витрати у вигляді орендної плати він вимушений був сплачувати за оренду майна замість того, якого він був позбавлений.

Збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України є, в тому числі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Оренда приміщення не відновлює право власності, а відтак і орендна плата не підпадає під визначення збитків у формі витрат, які відновлюють порушене право позивача за наведених у позові підстав.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій та мотиви, наведені у даній постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 в частині стягнення 308557,84 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В решті рішення та постанову слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтями 111 10 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі №5008/551/2012 господарського суду Закарпатської області скасувати в частині стягнення 308557,84 грн.

В цій частині прийняти рішення про відмову у позові.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач