Рішення

від 03.10.2014 по справі 910/18671/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18671/14 03.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" фонду милосердя і здоров'я України" про стягнення 1529433,84 грн. Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

позивача:Алексенко В.Ю. за дов. № б/н від 16.06.2014 року до 13.06.2014 року; Левковський О.Д. за дов №б/н від 17.06.2014 року до 13.06.2015 року. відповідача:Велідченко І.О. - генеральний директор; Жорова Н.В. за дов. 01.10.2014 року до 01.10.2015 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" фонду милосердя і здоров'я України" про стягнення 1529433,84 грн., з яких 1194169,54 грн. заборгованість по кредиту, 20686,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 1556,35 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 312021,08 грн. пеня за несвоєчасне погашення суми кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.10.2014 року.

01.10.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.10.2014 року представники сторін у судове засідання з'явились.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник - 2 позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті відзиву, проти позову заперечив у повному обсязі.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 03.10.2014 року.

03.10.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.10.2014 року представники сторін у судове засідання з'явились.

Представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник - 1 позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог та по суті наданого клопотання, позов підтримав у повному обсязі.

Представник - 2 відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії від 24.04.2003р. № 10 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зобов'язується надати у тимчасове користування на умовах цього договору, а відповідач - позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 1200000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на строк до дванадцяти місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 24.04.2004 року.

Згідно п. 2.2 договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі - поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу згідно з окремими графіком отримання та повернення кредитних коштів.

Пунктом 2.5 договору передбачено, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.6 договору при нарахуванні та сплаті відсотків за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним: відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 22 відсотки річних, яка може бути змінена в поряду, визначеному цим договором; відсотки нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця методом факт/факт, тобто береться фактична кількість днів періоду, за який нараховуються відсотки (враховуючи та святкові), на фактично отриману позичальником суму кредиту та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання термінів повернення кредитних коштів, що визначені цим договором. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається.

Банк проводить щомісяця розрахунок суми відсотків за користування кредитом за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту, що визначений цим договором, та не пізніше 23 числа звітного місяця повідомляє позичальника про суму відсотків за користування кредитом, яку йому необхідно сплатити (п. 2.6.3 договору).

Згідно п. 2.5.4 договору розрахована банком за звітний місяць сума відсотків за користування кредитом повинна бути сплачена позичальником не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 3.1 договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та чинного законодавства. Банк проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку згідно з цільовим призначенням, визначеним цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 12.1 договору).

Відповідно до погодженого сторонами графіку видачі та погашення кредитних коштів до договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10 від 23.04.2003 року, строк видачі: квітень 2003 року - 1200000,00 грн., червень 2003 року - 1200000,00 грн., вересень 2003 року - 1200000,00 грн.; строки погашення: не пізніше 15.06.2003 року - 1200000,00 грн., не пізніше 15.09.2003 року - 1200000,00 грн., не пізніше 24.04.2004 року - 1200000,00 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 1199350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25.04.2003 року та банківською виписку з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 року по 31.08.2003 року копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідно до яких банк перерахував з рахунку відповідача на користь ПП "Техноком" грошові кошти у зазначеній сумі за бензин А-76 згідно рахунку № 143 від 24.04.2003 року

Ухвалою господарського суму міста Києва від 29.04.2005 року за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва було порушено справу № 44/226-б про банкрутство Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України. Ухвалою підготовчого засідання від 30.05.2005 року у даній справі визнано розмір вимог кредитора Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва на суму 428923,26 грн. за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 року, укладеному між сторонами.

Ухвалою попереднього засідання від 29.04.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012 визнано кредитором Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва у загальному розмірі 1241407,26 грн.

При цьому під час розгляду справи № 44/226-б-50/368-2012 та винесення ухвали від 29.04.20123 року судом було встановлено, що ініціюючим кредитором у даній справі про банкрутство - Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва було заявлено додаткові грошові вимоги до боржника, загальний розмір заборгованості якого перед вказаним кредитором становить 1241322,26 грн. Виходячи зі змісту поданої заяви та пояснень представника ініціюючого кредитора, додатково заявленими є грошові вимоги у розмірі 812399,00 грн., які виникли у зв'язку з невиконанням боржником грошових зобов'язань за договором відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, який був укладений Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва (після зміни найменування - Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва) та Колективним підприємством - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України 24.04.2003 р. Як слідує з матеріалів справи, за своєю правовою природою вказані вимоги є такими, що забезпечені заставою майна боржника за договором іпотеки № 368 від 24.04.2003 р., відповідно до якого предметом іпотеки, що передається у заставу банку, є: 1) нерухоме майно - склад ПММ, що складається з 25-ти підземних резервуарів ємкістю 25-ть кубічних метрів кожний, двохповерхової будівлі, яка належить заставодавцю згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 413 від 01.04.2003 р. відповідно до рішення виконкому Щасливської сільської ради від 25.03.2003 р., зареєстрованого у Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером № 53173; 2) право користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га, на якій розташоване вказане нерухоме майно, що належить заставодавцю на підставі договору користування землею від 19.10.1993 р., укладеного з Щасливською сільрадою Бориспільського району Київської області, зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 19.10.1993 р. 06.10.2003 р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки № 368 від 24.04.2003 р. у зв'язку з наявністю у Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України безспірної заборгованості перед кредитором та запропоновано стягнути з нього кошти у сумі 1241322,26 грн. У листопаді 2004 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено експертну оцінку переданих у заставу банку об'єктів за договором іпотеки № 368 від 24.04.2003 р. та визначено їх ринкову вартість, що становить 812399,00 грн. (висновок № 6132 судової будівельно-технічної експертизи від 10.11.2004 р. у матеріалах справи). Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість боржника у розмірі 428923,26 грн., для погашення якої заставної вартості предмету іпотеки не було достатньо, стала підставою для порушення провадження у даній справі про банкрутство та визнана безспірною ухвалою підготовчого засідання від 30.05.2005 р. № 44/226-б. У матеріалах справи містяться належні докази, якими стверджується наявність заборгованості Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України перед ініціюючим кредитором, а саме: договір відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 р., договір іпотеки № 368 від 24.04.2003 р. з виконавчим написом нотаріуса, висновок № 6132 судової будівельно-технічної експертизи від 10.11.2004 р., безготівкові платіжні доручення про перерахування коштів на банківський рахунок боржника, виписка з банківського рахунку, а також розрахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012 встановлено, що боржник заперечував проти усього обсягу грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва, що було підставою неодноразово заявлених ним клопотань про припинення та зупинення провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, судом було відхилено заперечення боржника, за твердженнями якого кредитні кошти були протиправно перераховані банком контрагенту Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України, з мотивів недоведеності належними доказами обставин відсутності між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва та Колективним підприємством - науково-виробничим комплексом "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України правовідносин за договором відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 р. Так, суду не було подано доказів притягнення до відповідальності особи, винної у заволодінні чужим майном або у придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайстві). Крім того, платіжне доручення на перерахування спірних коштів контрагенту боржника містить печатку Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України та підпис керівника, що свідчить про самостійне розпорядження власними (запозиченими) коштами. Судом також було враховано, що договір відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 р. та договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання зобов'язань позичальника, не визнаний недійсними у встановленому законодавством порядку та є чинними.

Однак, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 року у даній справі, апеляційну скаргу Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012 скасовано, а провадження у даній справі про банкрутство Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України припинено.

Разом з тим, відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 1194169,54 грн. та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами нарахованими за період з 23.04.2003р. по 23..09.2003р. в сумі 20686,87 грн.

Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладання договору) кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 1194169,54 грн., зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 23.04.2003р. по 23.09.2003р. в розмірі 20686,87 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1194169,54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту та 20686,87 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 9.1.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне повернення кредитних коштів, нараховану за період з 24.04.2003 року по 27.02.2005 року в сумі 312021,08 та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нараховану за період з 24.04.2003 року по 23.09.2003 року в сумі 1556,35 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення повернення тіла кредиту за весь прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позаяк перевищує шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, яка міститься у відзиві відповідача на позов від 30.09.2014 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи те, що провадження у справі № 44/226-б-50/368-2012 про банкрутство відповідача порушена ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2005 року було припинено постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року, а також враховуючи положення ст. 264 ЦК України відповідно до якої позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, відтак відбулось переривання позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитним коштами, а також пені за прострочення сплати заборгованості з повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а з 19.06.2013 року перебіг позовної давності почався заново.

З огляду на те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 04.09.2014 року (штамп вхідної кореспонденції суду від 04.09.2014 року № 18671/14), відтак перебіг трирічного строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення заборгованості по поверненню тіла кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами на час звернення з даним позовом до суду ще не сплив, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вказаних позовних вимог.

Річний трок позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 04.09.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду від 04.09.2014 року № 18671/14, про що відповідачем у справі подано відповідну заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1194169,54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20686,87 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо заявлених до стягнення сум пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, викладених у відзиві на позовну заяву та які зводяться до того, що оскільки провадження у справі про банкрутство було незаконним, відтак і переривання строку позовної давності не відбулось, то суд зазначає, що припинення провадження у справі № 44/226-б-50/368-2012 про банкрутство відповідача здійснено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю ознак, необхідних для порушення та продовження провадження у справі про банкрутство, оскільки заявлені у даній справі вимоги ініціюючого кредитора до боржника забезпечені іпотекою. Вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII в редакції, що була чинною на дату порушення провадження у даній справі господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Щодо заперечень позивача які зводяться до того, що відповідач кредитні кошти від позивача не отримував, оскільки зазначені кошти не були перераховані на поточний рахунок № 260073011191, а були перераховані з позичкового рахунку № 206257119110, та не зараховані на рахунок № 26001300326801 (ПП "Техноком"), а як стверджує відповідач було видано невстановленій особі готівкою, про що порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 (шахрайство) КК України, то суд зазначає наступне.

Положеннями договору (п. 2.2 договору) встановлено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі - поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу згідно з окремими графіком отримання та повернення кредитних коштів.

Позивачем до матеріалів справи долучено кредитну заявку від 03.04.2003 року, відповідно до якої відповідач зазначив про необхідність отримання кредитних коштів в загальній сумі 1200000,00 грн. та у розділі 6 якого в переліку "наявних документів (договори, листування), що супроводжують кредитний проект та на яку суму" зазначив договір № 04-2/03 від 15.04.2003 року, договір № 99 (на купівлю) від 15.04.2003 року. Також з доданого позивачем до матеріалів справи договору на поставку нафтопродуктів від 15.04.2003 року № 99, укладеного між відповідачем та ПП "Техноком", вбачається ПП "Техноком" зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач здійснити оплату. Додатком № 1 від 15.04.2003 року до договору сторони даного договору погодили найменування кількість та вартість товару, що постачається відповідач, зокрема бензин А-76 у кількості 830 тонн на загальну суму 1199350,00 грн. ПП "Техноком" виставило відповідачу відповідний рахунку № 143 від 24.04.2003 року на суму 1199350,00 грн., для оплати за бензин А-76. Позивач прийняв для виконання відповідне платіжне доручення відповідача № 1 від 25.04.2003 року на суму 1199350,00 грн. зазначене платіжне доручення підписане з боку відповідача та містить йорго печатку, а також містить відмітки банку про прийняття його до виконання , та в графі "проведено банком" міститься дата - 25.04.2003р. Відповідно до перелічених документів банк перерахував з позичкового рахунку відповідача на користь ПП "Техноком" грошові кошти у зазначеній сумі за бензин А-76 згідно рахунку № 143 від 24.04.2003 року. Зазначена інформація про рух коштів також відображена в банківській виписці з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 року по 31.08.2003 року, а також довідці банку від 21.02.2006 року № 285, копії яких залучено до матеріалів справи. Крім того, з доданої позивачем банківської виписки з рахунку відповідача за період з 01.03.2003 року по 31.12.2003 року вбачається, що відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів за договором.

В той же час, дійсну наявність або відсутність підстав кримінального провадження встановлює слідство в процесі його розслідування.

Також суд зазначає, що за приписами чинного законодавства України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (частини перша і друга статті 62 Конституції України).

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина друга статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, далі - КПК України).

Відповідно до частини 1ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (частина перша статті 369 КПК України).

Оскільки відповідачем не подано суду обвинувального вироку, яким було б встановлено вину позивача у вчиненні злочину, то суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача проти позовних вимог не приймаються судом до уваги при вирішення спору з огляду на їх безпідставність те недоведеність та необґрунтованість.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства науково-виробничий комплекс "Україна Фонду милосердя і здоров'я України (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 20, кв. 68, ідентифікаційний код 21610932) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) 1194169 (один мільйон сто дев'яносто чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 54 коп. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 24297 (двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 08.10.2014 р.

Суддя О.Є. Блажівська