Рішення

від 02.02.2009 по справі 2-119/09

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-119/09

                                                                                                                            Справа № 2-119/09

Р І Ш Е

Н Н Я   

І М Е Н

Е М    У К Р А Ї Н И   

м. Ковель                                                                                                         

02 лютого 2009 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під

головуванням

судді                                                      

                         Шаруновича В.В.

з

участю секретаря                                                        

Спасюк К.В.

позивача                                                                         

ОСОБА_1 .

представників

позивача                                                ОСОБА_2.

ОСОБА_3.

представника

відповідача                                            

Макарука І.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства «Ковельнафтопродукт»  про стягнення матеріальної та моральної

шкоди,-

в

с т а н о в и в:  

ОСОБА_1 . звернувся до суду з позовом до відкритого

акціонерного товариства „Ковельнафтопродукт” (надалі ВАТ «Ковельнафтопродукт» )

про стягнення з відповідача на його користь 4400,00грн. матеріальної шкоди та

3000,00грн. моральної шкоди, яка заподіяна останнім тим, що відповідач не

отоварив йому  штрих-картки на отримання

дизельного пального та відмовився відшкодувати вартість пального, з врахуванням

ціни, що збільшилась.

             Під час судового розгляду, позивач

уточнив свої позовні вимоги та збільшив ціну позову та просить стягнути з

відповідача 4840,00грн. матеріальної шкоди та 3000,00грн. моральної шкоди,

обґрунтувавши позовні вимоги тим, що він 11.01.2006р. придбав за власні кошти у

відповідача штрих-картки на дизпаливо в кількості 100шт. номіналом 20л., а

також штри-картки на дизпаливо в кількості 10шт. номіналом 50л. За вказані

картки він повністю розрахувався і при придбанні йому повідомили, що він може

отримувати пальне на автозаправних станціях будь-коли, при цьому не попереджали

його про час дії карток і на картках не вказано строк їх дії.

            Зазначив також, що у зв'язку з тим, що

його автомобіль перебував у ремонті він тоді всі картки не використав, а

звернувшись пізніше на автозаправну станцію отримав відмову у отриманні

пального по картках, з поясненням того, що картки не дійсні. 03.07.2008р.

звернувся з листом до відповідача з проханням надати письмову відповідь, з якої

причини не видають по картках пальне, однак 

відповіді не отримав по сьогоднішній день. Станом на 22.12.2008р. йому

не було відпущено пальне по 44 картках в кількості 880 літрів, а також не

повернуті кошти, а зважаючи, що на день розгляду справи вартість пального

становить 5,78грн. за один літр дизпалива просить стягнути з відповідача

вартість палива в сумі 5086,40грн. та зазначену в позовній заяві моральну

шкоду, обгунтувавши тим, що на його прохання відповідач ігнорував його законні

вимоги і не надавав інформації, в зв'язку з чим він був змушений їхати в м.

Луцьк і звертатись в Волинське обласне управління у справах захисту прав

споживачів, після чого звертався за юридичною допомогою, витрачав свій вільний

час, поніс фінансові витрати, що вплинуло на нього і він став неврівноважений,

що в свою чергу вплинуло на його сімейні відносини та звичний спосіб життя.

                        В судовому засіданні

позивач свої вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві,

просить їх задовольнити, пояснив додатково, що на його звернення, від

відповідача не отримав письмової відповіді, йому пропонували відшкодувати

вартість карток по цінах по яких він прибав картки на пальне, однак він не

погодився, так як ціна пального значно збільшилась з часу коли він придбав

картки, і йому казали викинути картки, так як вони недійсні, пояснив також, що

у нього в сім'ї виникли сварки в зв'язку з тим, що він не зміг отоварити картки,

оскільки дружина не погоджувалась на придбання карток, вважаючи, що його

обмануть, що і сталось.

                  В судовому засіданні

представники позивача  позов підтримали

повністю з тих же мотивів, суду пояснили, що відповідач не виконав своїх зобов'язань

перед позивачем, а тому повинен відшкодувати завдану шкоду по цінах які існують

на день розгляду справи і оскільки, згідно представленого ними чеком вартість

дизпалива на автозаправних станціях Галичина становить 5,78грн. за один літр,

відповідач повинен відшкодувати 5086,40грн. а оскільки позивач поніс також

моральні страждання , що виразились у впливі на психологічний стан і позивач

став неврівноваженим, збудженим вважають, що вимога про стягнення моральної

шкоди підлягає до повного задоволення.

    Представник відповідача в судовому

засіданні позов не визнав та пояснив суду, що дійсно позивачем було придбано у

відповідача зазначені картки на зазначену кількість літрів дизпалива , однак

позивач придбав не дизпаливо а лише картки, як товар, оскільки відповідач не

заключив договір про придбання пального, а тому відповідач не повинен надавати

йому пальне, з яких причин не був заключний договір йому невідомо, однак

зазначив, що бланки договорів виготовлялись і зберігались у відповідача. Крім

того при продажі карток, ВАТ „Ковельнафтопродукт” мав договори з АЗС Галичини

на реалізацію пального по картках, а пізніше, коли позивач звертався з картками

на отримання пального, договір відповідача закінчився і АЗС не відпускали

пальне по таких картках. Крім того пояснив, що позивачу відповідь направлялась

на його письмове звернення в підтвердження чого подав суду копію листа № 274

від 25.09.2008р. та зазначив, що відповідач не поніс ніяких моральних страждань

а тому моральна шкода не підлягає відшкодуванню, тим більше, що вини в

неотриманні пального позивачем у відповідача немає, а тому в позові повністю

просить відмовити. Зазначив також, що пояснення, яке було направлене на адресу

суду за підписом Заступника голови правління ВАТ „Ковельнафтопродукт” за № 13

від 22.01.2009р. про визнання позову у частині матеріальної шкоди та невизнання

матеріальної шкоди було підготовлено коли відповідачу не було відомо, що у

позивача немає договору на придбані картки, а в судовому засіданні стало

відомо, що договір відсутній а тому позов відповідачем не визнається.

    Суд, заслухавши пояснення сторін,

дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов

підставний і підлягає до часткового 

задоволення.

    Як вбачається з матеріалів справи, що не

заперечується учасниками судового розгляду, що позивачем дійсно були придбані

картки у відповідача, за які він повністю вніс необхідні кошти, на отримання

дизельного пального, на АЗС Галичини і ним, на час розгляду справи, не

отоварено 44 картки на отримання 880 літрів дизпалива, і на даний час йому

кошти не повернуті за придбані картки і по даних картках на теперішній час

неможливо отримати пальне на АЗС.

            Згідно ст. 509 ЦК України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку, зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності

та справедливості.

            Відповідно до ст.526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

             З представлених суду карток на

отримання пального вбачається, що на картках відсутній термін дії карток чи

будь-які інші позначення щодо інших умов отримання пального.

            Як вбачається з пояснень

представника відповідача, останній в підтвердження своїх заперечень посилається

на відсутність між позивачем та відповідачем письмового договору на отримання

пального, однак такі пояснення представника відповідача не приймаються судом до

уваги, оскільки загальновідомо, що не підлягає доказуванню, що картки видаються

чи продаються на отримання пального, яке зазначено на картці та на відповідній

АЗС. Крім того, при продажі карток, у разі необхідності укладення будь-якого

договору у письмовій формі, відповідач мав право укласти такий договір, або ж

відмовити покупцю у продажу карток, а отже суд приходить до висновку, що було

укладено усний договір.

             Таким чином, суд прийшов до висновку,

що дії відповідача по відмові видати пальне чи відшкодувати вартість пального

по цінах, на день звернення, є неправомірними і не приймає до уваги твердження

представника відповідача, що товаром у даному випадку є не пальне, а самі

картки, оскільки таке твердження не ґрунтується на законі.

            За таких обставин, суд приходить до

висновку, що відсутність письмового договору між відповідачем та АЗС на відпуск

пального по картках на сьогоднішній день, не звільняє відповідача  від відшкодування шкоди.    

    Згідно ст.. 1166 ЦК України майнова шкода ,

завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її

завдала.

            Згідно ст.15 Закону України „Про

захист прав споживачів”, споживач має право відмовитись від договору про

виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо

виконавець своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу так

повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливо, а згідно ст.24

цього ж закону, захист прав споживачів, передбачених законодавством

здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує

питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Згідно ст..1192 ЦК України завдані збитки

визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент

розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої

речі.

     Як встановлено з фіскального чеку

0318006468 від 23.01.09р. виданого ТОВ „Контин-Галичина” вартість 5 літрів

дизельного пального (скорочено зазначено ДП), на момент розгляду справи,

становить 5.78грн., а отже один літр дизпалива, на момент розгляду справи,

становить 5грн,78грн.

    Отже відповідач повинен відшкодувати

позивачу вартість дизельного пального в сумі (880л.х 5,78грн.) 5086,40грн.

             Судом також не приймається до

уваги твердження представника відповідача про те, що відповідь позивачу, на

його письмову заяву, була направлена в письмовій формі, в підтвердження чого

посилається на лист № 274 від 25.09.2008р., оскільки в підтвердження

направлення листа не подав суду будь-яких доказів ( в т.ч. поштового

повідомлення), а послання на те, що у відповідача є в наявності якесь поштове

повідомлення , судом не може прийматись до уваги, оскільки відповідно до ст.11

ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних

чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог

і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а

такого доказу суду не було подано.

    З вищенаведених підстав, суд вважає

доведеним, що позивачу завдана і моральна шкода, однак  зважаючи на характер правопорушення, глибину

душевних страждань, які  в даному випадку

суд не вважає значними, враховуючи вимоги розумності та справедливості , вважає

за необхідне позов в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити

частково, та стягнути з відповідача в користь позивача 400,00грн. а в решті

задоволення таких вимог відмовити.

    Керуючись ст.ст. 10, 11,15, 30, 209,212,

214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.526,528, 530, 610, 623, 693, 1167 ЦК України,

ст.ст. 12, 14, 15, 24 Закону України „Про захист прав споживачів”, суд,-

В

И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з відкритого акціонерного

товариства  «Ковельнафтопродукт» ( р/р

26007110009001 в відділенні № 1 філії АКБ „Надра” в м. Луцьку, МФО 303525, код

03482531 ) в користь ОСОБА_1матеріальну шкоду в сумі 5086,40грн., моральну

шкоду в сумі 400,00грн., 68,00 грн. витрат по сплаті держмита та 30,00 грн.

витрат по сплаті за ІТЗ судового процесу, а всього 5584 (п'ять тисяч п'ятсот

вісімдесят чотири) грн.40 коп.

            В задоволенні решти позову

відмовити.

    Рішення

може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Ковельський

міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної

скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

або  шляхом подачі апеляційної скарги без

попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви

про апеляційне оскарження.

              Рішення суду набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк

встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його

не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                           

В.В.ШАРУНОВИЧ