Постанова

від 10.10.2014 по справі 810/5316/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5316/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.03.2014 № 0002922202 та від 17.03.2014 № 0003012202 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Від представників сторін надійшли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів, про що постановлено ухвалу від 24.09.2014 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32129059.

З матеріалів справи встановлено, що Броварською ОДПІ згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.4 статті 78 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скіф-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32129059) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710) за період з липня 2012 по лютий 2013 року, ТОВ «Стек Компютер» (код ЄДРПОУ 30538300) за період з травня 2012 по липень 2013 року, ТОВ «КПІ-Сервіс» за період з липня 2010 по червень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1, підпункт 2.4, підпункт 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (із змінами та доповненнями);

пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми нарахованого податку на прибуток на загальну суму 344 023 гривень, у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року на суму 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року на суму 24 887 гривень, за період 2012 року на суму 113 032 гривень.

Позивач, не погодившись з Актом перевірки, надіслав податковому органу заперечення.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059, Броварська ОДПІ залишила висновки Акта без змін.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 360 454, 00 гривень, штрафна санкція у сумі 46 864, 00 гривень та від 17.03.2014 № 0002922202 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 344 023, 00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 34 231, 00 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 та від 17.03.2014 № 0002922202, Рішеннями ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 23.05.2014 № 1242/10/10-36-10-01-04/302 та Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.07.2014 № 591/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 та від 17.03.2014 № 0002922202 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Суд звертає увагу, що податкові зобов'язання були донараховані по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «КПІ-Сервіс».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо порядку формування валових витрат, слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, Акт перевірки від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059, перевіркою встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стек Мобайл», суд вважає за можливе зазначити наступне.

Згідно з умовами договору № 9/12 від 25.04.2012, продавець ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710), Покупець - ТОВ «Скіф-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32129059).

Згідно з пунктом 1.1 даного Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Покупцеві товар згідно даного договору.

З пояснень головного бухгалтера підприємства встановлено, що товар, а саме комп'ютерна техніка (модулі пам'яті, мишки, монітори, жорсткі диски, автоподатчики, клавіатури, кабелі телефонні і таке інше) завозяться на підприємство власними силами, а саме автомобілями керівництва підприємства.

До Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено, що 15.10.2013 № 1226/07-10 з ДПІ у Сихівському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області отримано Довідку № 695/07-50 від 15.10.2013, в якій зазначено, що за адресою: місто Львів, вулиця Залізняка, 19 ТОВ «Стек Мобайл» не встановлено.

Відповідно до бази даних АІС «Податковий блок» на момент вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки, стан платника податків ТОВ «Стек Мобайл» - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з цим встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб станом на 24.10.2013 не має можливості.

У ТОВ «Стек Мобайл» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Скіф-Сервіс» та ТОВ «Стек Мобайл», здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Стек Мобайл», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Стек Мобайл» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

ДПІ у Франківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було складено Акт від 24.10.2013 № 356/22-40/37741710 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року», яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб тощо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стек-Комп'ютер», суд вважає за можливе зазначити наступне.

Згідно наданих до перевірки копій завірених документів (взаємовідносини на бездоговірній основі ТОВ «Стек-Комп'ютер» (код ЄДРПОУ 37741710) виписано позивачу видаткові та податкові накладні.

З пояснень головного бухгалтера підприємства товар, а саме комп'ютерна техніка (модулі пам'яті, мишки, монітори, жорсткі диски, автоподатчики, клавіатури, кабелі телефонні і таке інше) завозяться на підприємство власними силами, а саме автомобілями керівництва підприємства.

До Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено порушення ТОВ «Стек Комп'ютер» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2013 року в сумі 1 919 504 гривень, та завищено податкові зобов'язання за липень 2013 року на суму 2 691 596 гривень. Даний факт підтверджується Актом від 27.11.2013 № 185/22-10/30538300.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ-Сервіс», суд вважає за можливе зазначити наступне.

Згідно наданих до перевірки копій завірених документів (взаємовідносини на бездоговірній основі ТОВ «КПІ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30146161) виписано на адресу позивача податкові накладні.

До Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено, що до перевірки не надано товарно-транспортні документи з перевезення вантажів від Постачальника до Покупця, що є підтверджуючим документом проведення господарських операцій.

Судом встановлено, що за результатами зустрічної звірки ТОВ «КПІ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30146161) встановлено відсутність здійснення господарських операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини ТОВ «КПІ-Сервіс» з ПП «Компанія «Сторакс», ТОВ «Ален-Груп», ТОВ «Пройм Ресурс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Даний факт підтверджується Актом від 29.11.2012 № 84/22-017/30146161.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Таким чином, перевіркою ТОВ «Скіф-Сервіс» встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 360 454 гривень, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 37 923 гривень, березень 2011 року 43 582 гривень, квітень 2011 38 745 гривень, травень 2011 року 42 615 гривень, червень 2011 року 10 138 гривень, липень 2012 року 20 115 гривень, серпень 2012 року 2 635 гривень, жовтень 2012 року 26 228 гривень, за листопад 2012 року 36 830 гривень, за грудень 2012 року 44 592 гривень, за січень 2013 року 22 495 гривень, за лютий 2013 року 26 737 гривень, за липень 2013 року 7 819 гривень.

З урахуванням викладених фактів в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, встановлено, що ТОВ «Скіф-Сервіс» неправомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек Комп'ютер» , ТОВ «КПІ-Сервіс» за 1 квартал 2011 року, за 1 півріччя 2011 року, за 9 місяців 2012 року, 2012 рік всього на суму 1 517 015 гривень. Отже, всього ТОВ «Скіф-Сервіс» донараховано податку на прибуток на суму 344 023 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року - 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року - 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року - 24 887 гривень, за період 2012 року - 113 032 гривень.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підпунктом 2.16 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем порушено вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.1, пункту 1, підпунктів 2.4, 2.16 пункту 2 Положення № 88, що свідчить про нереальність проведених підприємством операцій, відсутність об'єкту оподаткування при оприбуткуванні робіт та послуг, та свідчить про завищення проведених витрат за вказаний період підприємством та навмисного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено суми ПДВ, що підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 360 454 гривень, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 37 923 гривень, березень 2011 року 43 582 гривень, квітень 2011 38 745 гривень, травень 2011 року 42 615 гривень, червень 2011 року 10 138 гривень, липень 2012 року 20 115 гривень, серпень 2012 року 2 635 гривень, жовтень 2012 року 26 228 гривень, за листопад 2012 року 36 830 гривень, за грудень 2012 року 44 592 гривень, за січень 2013 року 22 495 гривень, за лютий 2013 року 26 737 гривень, за липень 2013 року 7 819 гривень.

Таким чином, всього занижено нарахованого до сплати податку на додану вартість на суму 360454 гривень.

В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, встановлено, що ТОВ «Скіф-Сервіс» неправомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Стек Мобайл» , ТОВ «Стек Компютер» , ТОВ «КПІ-Сервіс» за 1 квартал 2011 року, за 1 півріччя 2011 року, за 9 місяців 2012 року, 2012 рік всього на суму 1 517 015 гривень. Отже, всього ТОВ «Скіф-Сервіс» донараховано податку на прибуток на суму 344 023 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року - 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року - 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року - 24 887 гривень, за період 2012 року - 113 032 гривень.

З урахуванням викладених фактів, в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати по взаємовідносинах ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «КПІ-Сервіс» в сумі 344 023 гривень.

Суд погоджується, що суб'єкт господарювання може займатися будь-яким видом діяльності, якщо такий вид діяльності передбачений у статуті підприємства, водночас, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реальності наданих послуг щодо придбання товарів та подальшого використання його у власній господарській діяльності, а, отже, свідчить про нереальність господарських операцій.

Однак, відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про такі твердження позивача та ті обставини, що були встановлені під час проведення перевірки і не спростовані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність реальності вказаних операцій.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано суду доказів реальності договорів купівлі-продажу, на підставі яких повинна була відбуватись поставка електрообладнання позивачу, не було надано жодних доказів, не надано доказів існування договорів з можливими перевізниками електрообладнання та доказів транспортування електрообладнання, наявність власного транспорту тощо, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, звідки, куди та яким транспортним засобом здійснювались можливі перевезення електрообладнання.

Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем видаткові та податкові накладні підписані, зокрема по ТОВ «КПІ-Сервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, жодних доказів причетності вказаних осіб до діяльності ТОВ «КПІ-Сервіс» позивач суду не надав, зокрема, Витяг з ЄДРПОУ по ТОВ «КПІ-Сервіс» вбачає, що на час укладання правочину, уповноваженою особою підприємства був ОСОБА_7. Не було і надано довіреності на ОСОБА_6, посилання на яку містяться в бухгалтерських документах. Також підписи невстановлених осіб, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 візуально відрізняються на одному документі, від іншого, як і один і той самий підпис проставлений під різними прізвищами. Податкова накладна № 268 від 04.04.2011 (а.с. 65, Том ІІ) взагалі не містить підпису уповноваженої особи. Суттєво відрізняється підпис однієї і тієї ж самої особи - ОСОБА_1 на двох різних податкових накладних, зокрема № 2856 від 28.04.2011 та № 234 від 05.05.2011 та інших (а.с. 75-76, Том ІІ).

Аналогічні обставини встановлені і з ТОВ «Стек-Комп'ютер» (а.с. 71-72, Том VІІ), зокрема, підписи однієї і тієї ж особи - ОСОБА_8, візуально відрізняються на податкових накладних № 1056 від 11.07.2013 та № 721 від 09.07.2013.

Вищевказані документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих товарів, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки судом встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентами послуг, передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а його контрагентами приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача не було.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив всю суму судового збору, а не 10% з суми майнових вимог, підстави для стягнення суми судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.