Постанова

від 06.10.2014 по справі 904/1839/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2014 року Справа № 904/1839/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач),

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Зіма В.Б.

представників сторін:

від позивача: Мартинюк О.В., представник, дов. № 228 від 31.12.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сириус ІІІ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р . у справі №904/1839/13-г

за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі: Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Сириус ІІІ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 461 692 грн. 91 коп. за договором пайової участі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Сириус ІІІ" на користь Новомосковської міської ради Дніпропетровської області 438 871,67 грн. розміру пайової участі та пеню у сумі 9 378,63 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Сириус ІІІ" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 8 965,01 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення розміру пайової участі мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем з перерахування суми у розмірі 438 871,67 грн., обґрунтованістю, підтвердженістю матеріалами справи.

Щодо відмови господарського суду в стягненні з відповідача 13 442, 61 грн. пені, то суд керувався Законом України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду від 29.07.2014р. та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення від 29 липня 2014 р. було допущено грубе порушення норм процесуального права - ст.. 64, а також та ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України, адже відповідач про розгляд справи в господарському суді не був повідомлений належним чином.

Крім того, скаржник посилається на те, що господарський суд, задовольняючи позов, допустився застосування акта, що не відповідає законодавству України з огляду на наступне. Відповідачем було оскаржено постанову суду апеляційної інстанції від 19 червня 2014 р., якою скасовано рішення суду першої інстанції від 07 травня 2013 р. у справі 183/1726/13-а, яким було скасовано рішення Новомосковської міської ради № 357 від 02 грудня 2011 року щодо затвердження Методики розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська та внесення змін з урахуванням даної методики до рішення Новомосковської міської ради № 238 від 05.07.2011 року «Про затвердження положення про цільовий фонд «Фонд соціально-економічного розвитку міста; Порядку визначення розмірів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська», як таке, що не відповідає законодавству України, і на підставі якого було укладено договір від 11.12.2012 року між Новомосковською радою та Приватним підприємством "Сириус III" пайової участі у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська № 41. Відповідно, дане рішення не може вважатись таким, що відповідає законодавству України. Також Новомосковською міською радою 09 липня 2013 р., після винесення судом першої інстанції рішення від 07.05.2013 р. про задоволення позовних вимог ПП «СИРИУС III» було прийнято рішення за № 856, якими визнано такими, що втратили чинність оскаржуване рішення Новомосковської міської ради № 357 від 02 грудня 2011 р. та рішення №238 від 05.07.2011 р., до якого були внесені зміни оскаржуваним рішенням, а також затверджено Порядок залучення (забудовників) до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська, де в розділі 3. а саме п. 3.2, З.З., 3.9. 3.9.1., 3.9.2. враховано вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що у Позові просив Позивач та задовольнив суд першої інстанції у постанові від 07.05.2014 р.

Суд першої інстанції невірно дійшов висновку щодо періоду нарахування пені з 01.01.2013 р. до 22.02.2013 р., оскільки Позивачем 09.01.2013р. було направлено на адресу відповідача претензію № 17, в якій він вимагав сплатити пайовий внесок у сумі 438 871,67 грн. Відповідач 11.01.2013 р. надав позивачу відповідь № 1101 на претензію, в якій зазначив, що він не погоджується з розміром пайового внеску та з Методикою розрахунку розміру пайового внеску, оскільки вона суперечить чинному законодавству. Відповідно з 11.01.2013р. нарахування пені повинно бути припинено, оскільки ПП «СИРИУС III» повідомило про порушення права Позивачу з наступним зверненням до суду за захистом порушеного Позивачем права. Таким чином, пеня може бути нарахована до часу отримання позивачем відповіді на претензію, а саме - до 11.01.2013 р. і становитиме 1 946, 51 коп.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що на час виникнення спірних відносин Методика розрахунку розміру пайової участі, затверджена рішенням Новомосковської міської ради « 357 від 02.12.2011р. скасована не була. була чинної і обґрунтовано застосована судом першої інстанції при ухвалені рішення. Відповідачем були порушені умови договору щодо перерахування до бюджету розміру пайової участі у строк до 01.01.2013р. Що стосується нарахування пені то законодавством не передбачено припинення нарахування пені у випадку надання відзиву на претензію щодо незгоди з розрахунком боргу. Тому рішення суду про нарахування пені з 01.01.2013р. по 22.02.2013р. є обґрунтованим.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і просить рішення суду залишити в силі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні підтримав відзив прокурора. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

11.12.2012 року між Новомосковською радою та Приватним підприємством "Сириус ІІІ" (Інвестор) укладено Договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська № 41, предметом якого є залучення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичних осіб (інвесторів) до створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська шляхом:

- відшкодування витрат бюджету м. Новомосковська на розширене відтворення його ресурсів;

- плати Інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території міста ( п.1.1 Договору).

Відповідно до п.п.2.1. - 2.3. Договору сторони погодили, що величина пайової участі замовника будівництва у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська визначається відповідно до Нормативів для визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська та Методики розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська, затверджених рішеннями Новомосковської міської ради № 238 від 05.06.2011р. та № 357 від 02.12.2011р. Розмір пайової участі (внеску) становить 438 871,67 грн. згідно розрахунку, розробленого відділом інвестицій, приватизації та адміністративних послуг управління економіки виконавчого комітету Новомосковської міської ради, що є невід'ємною частиною цього договору. Інвестор підтверджує, що розмір пайової участі не перевищує граничних розмірів встановлених чинним законодавством.

Термін сплати пайової участі до 01.01.2013р. ( п.3.2 Договору).

Згідно п.п. 4.1.,4.2. Договору встановлено, що Інвестор зобов'язується:

1. своєчасно і у повному обсязі сплатити пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська;

2. Повідомити Міську раду при виникненні обставин які унеможливлюють сплату пайового внеску у визначений термін.

Договір діє до виконання сторонами зобов'язань за ним у повному обсязі ( п. 7.1. Договору ) .

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо перерахування в установлений термін обумовленого розміру пайової участі не виконав, у зв'язку з чим прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради до ПП «Сириус ІІІ» про стягнення 438 871,67 грн. пайової участі та 22 821,24 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 абз.4 ч.9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з умовами договору та вимогами закону відповідач повинен був сплатити кошти для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новомосковська до прийняття об'єкта в експлуатацію але не пізніше 31.12.2012р.

Як встановлено матеріалами справи побудований відповідачем об'єкт - «Автозаправний комплекс по вул.. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області» було прийнято в експлуатацію 23.11.2012р., що підтверджується Сертифікатом серія ДП № 16412225901 (а.с.15).

Відповідач в порушення вимог закону та договору суму пайової участі не перерахував, тому господарський суд правильно стягнув 438 871,67 грн.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що у разі прострочення терміну сплати інвестор сплачує пеню в розмірі 0,1 відсоток від нарахованої суми пайового внеску.

Прокурор просив стягнути 22 821,24 грн. пені за період з 01.01.2013р. по 22.02.2013р. (за 52 дня) з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення.

Господарський суд, пославшись на ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правильно при перерахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ та стягнув з відповідача 9 378,63 грн. пені.

Рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що господарський суд приймаючи рішення, в мотивувальний частині не правильно послався на Закон України «Про планування і забудову територій», оскільки даний Закон втратив чинність з 12.03.2011р., згідно з Законом України від 17.02.2011р. «Про регулювання містобудівної діяльності».

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним та наступним.

Посилання відповідача на оспорювання в судовому порядку рішення Новомосковської міської ради № 357 від 02.12.2011р. в частині затвердження Методики розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська та внесення змін з урахуванням даної Методики до рішення Новомосковської міської ради № 238 від 05.07.2011р. "Про затвердження Положення про цільовий фонд "Фонд соціально - економічного розвитку міста", порядку визначення розмірів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новомосковська" не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Однією з підстав виникнення прав і обов'язків, передбачених ч.2 ст.11 ЦК України є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) , з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

На виконання даної норми Закону між сторонам і був укладений договір в якому сторонами була узгоджена величина пайової участі відповідача та його обов'язок сплатити відповідну суму до конкретної дати.

Згідно ст.203 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами Договір № 41 від 11.12.2012р. недійсним судом не визнаний отже є чинним і обов'язковим для виконання в силу вимог ст.193 ГК України, ст.525, 526 ЦК України.

При цьому колегія зазначає, що обов'язок відповідача щодо сплати пайової участі виникає саме з договору, а не з рішення Новомосковської міської ради № 357 від 02.12.2011р., яке відповідачем оскаржується.

Що стосується неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Під час подачі позову та розгляду справи відповідач знаходився за адресою м.Дніпропетровськ, вул.. Квітки-Основ'яненка, 5.

04.04.2013р. відповідач повідомив письмово господарський суд про зміну адреси в м. Дніпропетровську на вул.. Кірова, 28-А.

В період з 21.05.2013р. провадження по справі було зупинено і поновлено 29.07.2013р.

Під час зупинення провадження відповідач змінив свої місцезнаходження. Станом на 30.12.2013р., згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців,наданої відповідачем до апеляційної скарги, ПП «Сириус ІІІ» знаходилося за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Бригадна, 11, приміщення 70. Про зміну адреси відповідач суд не повідомив.

Ухвала суду від 16.07.2014р. про поновлення провадження по справі та призначення до розгляду на 29.07.2014р. направлялася судом на адресу відповідача наявну в матеріалах справи і була повернута поштою у зв'язку з неявкою відповідача за кореспонденцією.

Відповідно до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України, ухвала направляється сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття за поштовою адресою повідомленої ними господарському суду. І лише у разі не надання такої інформації ухвала направляється за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Оскільки відповідач про зміну адреси під час розгляду справи не повідомив суд і ухвала суду була направлена за поштовою адресою раніше повідомленою відповідачем, судом були виконані вимоги ст.ст.64, 87 ГПК України то відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сириус ІІІ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. у справі №904/1839/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.10.2014р.

Головуючий

---

С.Г. Антонік

Судді

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха