Ухвала

від 11.09.2014 по справі 826/14879/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/15701/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П., при секретарі Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами «Фінексперт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року

у справі № 826/14879/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління

активами «Фінексперт»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінексперт» (надалі також - позивач, ТОВ «КУА «Фінексперт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 квітня 2013 року № 0002462230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Фінексперт» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «КУА «Фінексперт».

Заслухавши суддю-доповідача, стороні, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0002462230 року (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій у розмірі 2834160,00 грн. за основним платежем та у розмірі 708540,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 135.1 , 135.5 статті 135 , пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2834160,00 грн.

Вказані висновки відповідача, з якими погодились попередні судові інстанції, ґрунтуються на тому, що операція з передачі (продажу) простого векселя АА № 1165236 від позивача компанії «Tervel Holdings Cyprus LTD» не є операцією з торгівлі цінними паперами, у зв'язку з чим повинна оподатковуватись відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України .

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що TOB «КУА «Фінексперт» на підставі договору міни цінних паперів від 29 лютого 2012 року № БВ35/2/2012, укладеного з Компанією «Tervel Holdings Cyprus LTD» (Кіпр) передано простий вексель серії АА № 1165236, номінальною вартістю 3000000,00 грн., емітентом якого є Закрите акціонерне товариство «Стахановський машинобудівельний завод», за договірною вартістю 2498000,00 грн. Крім того, на підставі вказаного договору позивачем прийнято від Компанії «Tervel Holdings Cyprus LTD» простий вексель серії АА № 2255528, номінальною вартістю 3000000,00 грн., емітентом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейденергоінвест», за договірною вартістю 2498000,00 грн.

Факт передачі та отримання вказаних векселів підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту прийому-передачі цінних паперів від 1 березня 2012 року.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року у справі № 20/38б затверджено реєстр грошових вимог кредиторів до боржника - ЗАТ «Стахановський машинобудівельний завод».

Постановою Господарського суду Луганської області 24 січня 2011 року по справі № 20/386 ЗАТ «Стахановський машинобудівельний завод» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки, попередні судові інстанції зазаначили, що вимоги за простим векселем серії АА № 1165236 є погашеними починаючи із 27 грудня 2010 року.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 статті 14 даного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Разом з тим, не перевіривши обставин належного звернення позивача з вимогами до боржника відповідно до положень частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та обставин включення грошового зобов'язання на підставі векселя серії АА № 1165236 до реєстру кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року у справі № 20/38б, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що вексель є погашеним починаючи із 27 грудня 2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 165 Господарського кодексу України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Статтею 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що інвестори в цінні напери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні напери з метою отримання доходу від вкладених коштів та або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

За змістом статті 14 вказаного Закону вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Пункт 2 частини 5 статті 3 зазначеного Закону визначає, що вексель належить до боргових цінних паперів, тобто паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти згідно із зобов'язанням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 даного Закону індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Згідно приписів статей 11, 16 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, запровадженого Конвенцією від 7 червня 1930 року (набрав чинності для України 6 січня 2000 року) будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Якщо трасант помістив у переказному векселі слова «не за наказом» або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на наведені положення законодавства зазначили, що матеріалами справи не підтверджується і позивачем не було надано доказів на підтвердження факту переходу права власності на простий вексель АА № 1165236, і дійшли висновку, що операція з передачі (продажу) вказаного векселя від позивача компанії «Tervel Holdings Cyprus LTD», в даному випадку, не є операцією з торгівлі цінними паперами і підлягають оподаткуванню згідно положень пункту 135.1 статті 135 ПК України .

Втім, суди, як першої так і апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свої рішення, не дотримались вимог, встановлених частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо офіційного встановлення обставин, які мають значення для вирішення спору. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не перевірили ряд індосаментів, що вчинялися на векселі.

Крім того, поза увагою попередніх судових інстанцій залишились надані позивачем докази на підтвердження факту переходу власності на вексель, це зокрема, договір купівлі-продажу цінних паперів від 1 квітня 2008 року №Д08-26/2; акт прийому передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу, платіжне доручення від 1 квітня 2008 року №13, договір міни цінних паперів від 29 лютого 2012 року №БВ35/2/2012, акт прийому-передачі цінних паперів від 29 лютого 2012 року, регістри бухгалтерського обліку та документи внутрішнього обліку, платіжні доручення.

Натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про погашення векселя та виключають право власності позивача на вексель та його продаж.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свої рішення, залишили поза увагою важливі аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги. Так, як слідує з матеріалів справи, позивач звертав увагу судів на той факт, що укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів (міни) та актів прийому-передачі здійснювались як за участю торговців цінними паперами (професійних учасників фондового ринку), так і самих професійних учасників фондового ринку, які, так як і покупець даних цінних паперів, перевіряли дотримання Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, адже при укладанні договору, крім договору на брокерське обслуговування, отримані від клієнта разового замовлення, торговець зобов'язаний встановити права клієнта стосовно цінних паперів або інших фінансових документів,які є об'єктом цивільних прав за договором/разовим замовленням (відповідно до Правил (умов) здійснення діяльності з цінними паперами: брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, андерайтингу, управління цінними паперами, які затвердження рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 1996 року №1449). А відтак, згідно тверджень позивача, у випадку порушення та не підтвердження права власності на відповідні цінні папери, включаючи передавальний напис (індосамент), дані договори не були б укладені та виконані.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, рішення попередніх судових інстанцій не відповідають вимогам зазначеної статті.

Не вжиття усіх заходів з метою встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору судами попередніх судових інстанцій, надання оцінки доказам без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішеннях, які переглядаються, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, під час нового розгляду судам слід встановити чи були погашені вимоги за векселем, якщо так, то коли і дослідити факт відображення вказаних операцій у бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінексперт» задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року скасувати.

Справу № 826/14879/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко