Постанова

від 13.10.2014 по справі 804/14510/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 р. Справа № 804/14510/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Петриківської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест", про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулись до суду із адміністративним позовом до Петриківської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Агропромінвест» у якому просять скасувати Розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації 29.07.2014 р. № Р-395/0/343-14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки».

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене розпорядження, на думку позивачів, є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки: проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває на праві власності ТОВ «ВБК «Агропромінвест», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 44 га пасовищ, не обговорювався з громадськістю; план розмежування земельних ділянок за проектом землеустрою не узгоджувався з сусідніми землекористувачами; проект землеустрою території розроблений без врахування того, що територія призначена для створення природного парку; до погодження проекту землеустрою не залучались фахівці з питань впливу запланованого будівництва на прилеглі території греблі Дніпродзержинського водосховища; не можливо було міняти цільове використання ділянки однієї і тієї ж категорії землі, а можливо тільки змінювати функціональне використання.

Відповідач не надав письмових заперечень на адміністративний позов.

Треья особа на стороні відповідача, відповідно до наданих заперечень, вважає рішення що оскаржено, таким, що відповідає діючому законодавству.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

29.07.2014р. головою Петриківської районної державної адміністрації прийнято розпорядження Р-395/0/343-14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки» відповідно до якого: затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває на праві власності ТОВ «ВБК «Агропромінвест», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 44,0 га пасовищ, кадастровий номер 1223783800:02:002:1581, за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради; змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 44,0 га пасовищ, з «для ведення особистого селянського господарства» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» за рахунок земель, які знаходяться на праві власності ТОВ «ВБК «Агропромінвест» (згідно свідоцтва на право власності від 20.05.2014 за № 21850956) за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради; Державній реєстраційній службі районного управління юстиції доручено зареєструвати право власності на земельну ділянку ТОВ «ВБК «Агропромінвест» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 44,0 га відповідно до чинного законодавства; відділу Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області доручено внести зміни в земельно-кадастрові документи; ТОВ «ВБК «Агропромінвест» зобов'язано використовувати земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства та за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; покладено на ТОВ «ВБК «Агропромінвест» відповідальність за збереження межових знаків на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання;обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях; здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

В свою чергу, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч. 3 вищевказаної статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться, щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У відповідності до положень ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про землеустрій» з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм; залучають представників громадських організацій та об'єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць; готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.

Вказана норма застосовується у разі якщо зазначені органи вбачають таку необхідність і не має обов'язкового характеру. Рішення, що оскаржено, не стосується загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель. Нормами діючого законодавства не передбачено обовязкового проведення громадських слухань у випадку затвердження проекту землеустрою та майбутнього будівництва за межами населеного пункту.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Водночас, частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, твердження Позивачів щодо можливості зміни лише функціонального призначення землі, а не цільового є такими, що не відповідають нормам чинного земельного законодавства, яке передбачає зміну цільового призначення земель, що відносяться до однієї категорії, а саме земель сільськогосподарського призначення.

Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником

документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Виходячи з вимог зазначених вище норм права, відповідачем було належним чином досліджено наданий на погодження проект землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності ТОВ «ВБК «Агропромінвест» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 44 га, на підставі чого винесено розпорядження від 29.07.2014р. № Р-395/0/343-14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки».

Крім того, позивачі не є представниками територіальної гомади та не надали до суду документів, що підтверджують їх право власності на суміжні земельні ділянки.

Таким чином, не підтверджено факту порушення відповідачем прав та інтересів позивачів.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є правомірним, Тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський