Ухвала

від 18.06.2015 по справі 804/14510/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 804/14510/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі №804/14510/14 за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_5 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Агроінвест» про визнання протиправним та скасування розпорядження , -

в с т а н о в и в :

11 вересня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись до суду з адміністративним позовом в якому просили скасувати розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації від 29.07.2014 року №Р-395/0/343-14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято розпорядження про зміну цільового призначення земельної ділянки з порушенням вимог норм чинного законодавства, без врахуванням думки місцевої громади, та з'ясування факту ймовірного забруднення оточуючих земель та порушення прав інших осіб за наслідками зміни цільового призначення землі. Відтак, на думку позивачів, оскаржуване розпорядження від 29.07.2014 року підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у ТОВ «ВБК Агромпроінвест» перебуває у приватній власності земельна ділянка загальною площею 44,0 га пасовищ, за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З метою зміни цільового призначення земельної ділянки, ТОВ «ВБК «Агропромінвест» звернулось до Петриківської районної державної адміністрації із клопотанням та проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в рамках категорії «землі сільськогосподарського призначення».

29.07.2014 року за наслідками розгляду клопотання та проекту землеустрою «ТОВ «ВБК Агропромінвест» Головою Петриківської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №Р-395/0/343-14 про: затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності ТОВ «ВБК «Агропромінвест», для ведення товарного сільськогосподарського товарного виробництва загальною площею 44,0 га пасовищ, за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради; зміну цільового призначення земельної ділянки загальною площею 44,0 га, з «для ведення особистого селянського господарства» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» за рахунок земель, які знаходяться на праві власності ТОВ «ВБК Агропромінвест» (згідно свідоцтва на право власності від 20.05.2014 р. за №21850956) за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради; необхідність проведення державної реєстрації службою районного управління юстиції права власності на земельну ділянку ТОВ «ВБК «Агропромінвест» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 44,0 га відповідно до чинного законодавства; відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області внести зміни в земельно - кадастрові документи; ТОВ «ВБК «Агропромінвест» використовувати земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства та за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; покладення на ТОВ «ВБК «Агропромінвест» відповідальність за збереження межових знаків на земельній ділянці.

Правомірність та обґрунтованість розпорядження від 29.07.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, відтак, суд дійшов висновку, що вказаним розпорядженням не порушуені права та законні інтереси позивачів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання;обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях; здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

В свою чергу, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч. 3 вищевказаної статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться, щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У відповідності до положень ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Як вже зазначалось третьою особою було подано до Петриківської районної державної адміністрації клопотання про зміну цільового призначення земельної ділянки, а також погоджений належним чином проект землеустрою, вказане було з'ясовано в судовому засіданні та не заперечувалось позивачами.

Натомість позивачі вважають, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження було порушено права та інтереси місцевої громади та не проінформовано людей про можливість зміни призначення земельної ділянки, розміром 44.0 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Щульгівської сільської ради.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про землеустрій» з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм; залучають представників громадських організацій та об'єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць; готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.

Тобто, відповідні органи місцевого самоврядування наділені право в разі наявності необхідності повідомляти на власний розсуд місцеву громаду про здійснення зміни в землеустрої та містобудуванні.

В свою чергу, зміна цільового призначення земель, що перебувають у приватній власності здійснюється на підставі відповідного клопотання та проекту землеустрою власника земельної ділянки, та не потребує додаткового погодження з громадськістю, оскільки окремо взятої земельної ділянки, а у зв'язку з цим, насамперед прав та інтересів окремо взятого власника землі.

Таким чином. суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи позивачів про необхідність обов'язкового проведення громадських обговорень під час вирішення питання щодо зміни призначення земельної ділянки, не знаходять своє підтвердження в приписах чинного земельного законодавства.

Щодо доводів позивачів стосовно того, що відповідачем невірно визначено зміну цільового призначення земельної ділянки, в той час як змінено лише функціональне призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Водночас, частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 , 33-37 цього Кодексу .

Так, у відповідності до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У відповідності до ч. 1 ст. ЗУ «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відтак, землями цільового призначення «для ведення особистого селянського господарства» є землі сільськогосподарського призначення, які використовуються власниками або користувачами з метою ведення індивідуального сільського господарства для власного споживання, реалізації його надлишків та надання з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

В свою чергу, у відповідності до преамбули ЗУ «Про фермерське господарство» законодавче регулювання потреб громадян та юридичних осіб у здійсненні діяльності з товарного виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку регламентовано цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство», фермерським господарством є форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку

на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Таким чином, землями товарного сільськогосподарського виробництва є землі сільськогосподарського призначення, які використовуються громадянами, із створення юридичної особи, для ведення підприємницької діяльності з виготовлення, переробки товарної сільськогосподарської продукції, та її реалізації з метою отримання прибутку.

Відтак, зміна цільового призначення земельної ділянки з призначення «для ведення особистого селянського господарства» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» фактично відбувається в межах однієї категорії «землі сільського господарського призначення» проте із зміною саме цільового призначення використання землі, а саме: в першому випадку землі використовуються для ведення особистого селянського виробництва для власних потреб із можливою реалізацію надлишків виробництва, а в іншому, землі використовуються для провадження підприємницької діяльності з товарного виробництва сільськогосподарської продукції з метою її реалізації та отримання прибутку.

Отже, аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в справі що розглядається зміна цільового призначення земельної ділянки, що належить ТОВ «ВБК «Агропроінвест» відбулась в межах категорії «Землі сільськогосподарського призначення», вказане свідчить, що така зміна відповідає Закону.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачам під час розгляду справи неодноразово порушувалось питання стосовно спеціального екологічного статусу земель, що розташовані поза межами населеного пункту на території Щульгівської сільської ради.

Так. позивачами було долучено до матеріалів справи рішення органів місцевого самоврядування, графічні матеріали, листи, інші земельні документи, також судом, за вмотивованим клопотанням позивачів, було витребувано схеми екологічної мережі, природо-заповідного фонду Дніпропетровської області. Зазначені документи, на думку позивачів, підтверджують наявність спеціального екологічного захисного статусу у земель, що розташовані поза межами населеного пункту на території Щульгівської сільської ради.

Дослідивши залучені позивачами та витребувані судом докази суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Природно-заповідний фонд України - ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Основними функціями природоохоронних територій є: підтримка чи розширення зони природного існування певних видів; підтримка чи покращення поширення, міграції та/або генетичного обміну певних видів; відновлення якості ареалів існування; захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення, уразливих, ключових чи комплексних видів; підтримка чи покращення гідрологічних функцій; підтримка чи покращення екологічної якості; контроль ерозії; захист цінних ландшафтних форм; підтримка біоценозу на територіях, забруднених радіацією; та забезпечення взаємозв'язку з сусідніми транскордонними територіями.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний

фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися лише у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що землі природно-заповідного фонду слід відрізняти від земель які резервують для подальшого створення природоохоронної мережі, а саме: землі природно-заповідного фонду, знаходяться під захистом держави, їх використання обмежене, статус змелених ділянок регулюється ЗУ «Про природний заповідний фонд України», в той час як землі, що резервуються для подальшого створення природоохоронної зони використовуються з обраним призначенням, не мають спеціального статусу, та не перебувають під спеціальною охороною держави.

В свою чергу, у відповідності до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесення земель до природоохоронного фонду здійснюється шлях прийняття відповідного рішення відповідною місцевою радою виключно на пленарному засіданні, вказане рішення має бути виготовлене та оприлюднене у визначеному Законом порядку.

Позивачами не було надано до суду рішення про присвоєння земельній ділянці площею 44,0 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради, та належить ТОВ «ВБК «Агропромінвест» спеціального статусу та віднесення її до земель заповідного, природоохоронного фонду.

Більш того, жоден з наданих позивачами документів не свідчить, що земельна ділянка, яка належить ТОВ «ВБК «Агропромінвест» та розташована за межами населеного пункту на території Шульгівської сільської ради, відноситься до земель,зі спеціальним статусом, що зумовлювало б підстави для неможливості зміни призначення земельної ділянки в рамках категорії земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Таким чином, позивачами не доведено того, що землі Шульгівської сільради віднесено до земель заповідного статусу, та що вони перебувають під особливим захистом Держави.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вставлених під час розгляду справи обставин, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку Петриківської райдержадміністрації при прийнятті розпорядження №Р-395/0/343-14.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити і про наступне.

За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Позивачі оспорили розпорядження, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника вказаної земельної ділянки) прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваним розпорядженням про зміну цільового призначення, яке є актом індивідуальної дії, що породжує права та обов'язки лише для власника земельної ділянки, фактично не порушено права та законні інтереси позивачів, вказане зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2013 року у справі №804/14510/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко