Рішення

від 09.10.2014 по справі 912/1668/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 рокуСправа № 912/1668/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи", Кіровоградська область, смт. Новгородка

про стягнення 386786,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Ковальчук С.М., довіреність від 23.06.2014 року;

від позивача - Круглий Р.М., директор;

від відповідача - Глухов І.А., довіреність № 1 від 12.11.2013 року;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" (далі - ТОВ "Компанія "ГІДРОС") подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" (далі - ТОВ "РАО-ТЕС") про припинення дії договору № 1705/1 поставки обладнання від 17.05.2013 року з причин істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні даного договору та про стягнення основного боргу в розмірі 391906,00 грн., пені в розмірі 41150,13 грн., 3% річних в розмірі 674,86 грн., суми юридичних послуг в розмірі 20000,00 грн. з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Згідно заяви про уточнення до позовної заяви від 26.11.2013 року позивач зменшив позовні вимоги та просив припинити дію договору № 1705/1 поставки обладнання від 17.05.2013 року, стягнути з відповідача 386786,00 грн. основного боргу, 9437,58 грн. пені, 1934,70 грн. 3% річних, 1547,14 грн. сум втрат від інфляційних процесів, а також суми юридичних послуг в розмірі 20000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року у справі №912/1668/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2014 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні 31.07.2014 року.

Ухвалою від 31.07.2014 розгляд справи призначався на 14.08.2014 року, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Позивач 31.07.2014 року подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 386786,00 грн. (т. 3 а.с. 178 - 189).

Ухвалою від 14.08.2014 року розгляд справи відкладено до 02.09.2014 року, витребувано від сторін необхідні для вирішення спору докази та пояснення, а також викликано в судове засідання директора ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4 для дачі пояснень

02.09.2014 року позивач подав заяву про часткову відмову від позову (т. 4 а.с. 38 - 40), згідно якої позивач просить:

- прийняти відмову позивача від позову в частині заявлених вимог про припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року за № 1705/1, пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та припинити в цій частині провадження у справі;

- стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 386786,00 грн. внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлене насосне обладнання та його комплектуючих на підставі договору поставки, обґрунтування якої викладено в заяві про зменшення розміру позовних вимог, поданої 31.07.2014 року;

- судові витрати покласти на відповідача (в т.ч. 58000,00 грн. за оплату послуг адвоката).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач обізнаний про наслідки вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову, відтак заява позивача прийнята господарським судом.

Відповідач надав додаткові пояснення з урахуванням постанови ВГСУ від 24.06.2014 року, згідно яких позовні вимоги заперечує з тих підстав, що належні докази на підтвердження поставки обладнання відсутні (т. 3 а.с. 66 - 70, т. 4 а.с. 189).

В судовому засіданні 19.09.2014 року оголошувалась перерва до 22.09.2014 року.

В судовому засіданні 09.10.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" (ТОВ "Компанія "Гідрос", Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" (ТОВ "РАО-ТЕС", Покупець) 17.05.2013 укладено договір поставки обладнання № 1705/1 (Договір, том 1 а.с. 69-71).

За умовами договору позивач зобов'язався в строки та на умовах, викладених в договорі, поставити та передати у власність відповідача насосне обладнання та комплектуючі вироби (продукцію) у відповідності з рахунками-фактурами, специфікаціями та видатковими накладними, які являтимуть собою невід'ємну частину цього договору, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти продукцію та оплатити її вартість, вказану в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за продукцію в строки та в розмірі, вказаному в рахунках-фактурах, специфікаціях постачальника. Датою оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Продукція постачається покупцю на умовах попередньої оплати або з відстроченням платежу, про що вказується покупцем в замовленні на продукцію та підтверджується постачальником в рахунках-фактурах, специфікаціях (п.4.2. Договору).

Сторонами погоджено, що моментом передачі продукції вони вважають підписання уповноваженою особою відповідача видаткової накладної на підставі довіреності (пункт 5.3. Договору).

Відповідно до п.10.1. Договору, отримання продукції відповідачем здійснюється по видатковим накладним, оформленим позивачем на підставі довіреності покупця. Підпис відповідача у видаткових накладних є підставою вважати, що відповідач отримав відповідну продукцію по кількості, якості та комплектності і ризик втрати продукції переходить до відповідача.

17.05.2013 року сторонами укладений додаток до договору №1 специфікація № 01, згідно до якої позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити її (том 1 а.с. 72).

Договір та специфікація № 01 від 17.05.2013 року підписані представниками сторін та скріплені печатками.

За поясненнями директора ТОВ "Компанія "Гідрос" договір та специфікація № 01 від 17.05.2013 підписані уповноваженими представниками сторін у м. Київ 17.05.2013 року під час проведення міжнародної виставки Аква-терм.

Загальна вартість продукції по специфікації № 01 складає 280120,00 грн. Графік покриття заборгованості наступний: 03.06.2013 року має бути сплачено покупцем 35000,00 грн., 09.09.2013 року - 20000,00 грн., 29.10.2013 року - 20000,00 грн., 29.11.2013 року - 80000,00 грн., 26.12.2013 року - 125000,00 грн.(п.1.2.3. додатку до договору №1)

17.07.2013 року сторонами складено додаток № 2 до договору поставки обладнання №1705/1 від 17.05.2013 року - специфікація № 02 (т. 1 а.с.73), в якій зазначено, що позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її вартість у розмірі 201786,00 грн. Умовами оплати є авансовий платіж в розмірі 65000,00 грн. Вищевказана специфікація № 02 скріплена печатками сторін, однак не підписана зі сторони ТОВ "РАО-ТЕС".

Позивачем виставлено до оплати два рахунки: № 394 від 17.05.2013 року на суму 280120,01 грн. та № 629 від 17.07.2013 року на суму 273786,00 грн. (т. 1 а.с. 28, 29).

Як зазначено позивачем, сторони дійшли згоди, що котли зазначені у рахунку № 629 від 17.07.2013 року на загальну суму 72000,00 грн. з ПДВ поставлятись не будуть, тому у відповідній специфікації № 02 вони не значаться, а у рахунку залишились.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач сплатив, як передоплату, на користь позивача 95120,00 грн.

Згідно листа Дарницького відділення публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" №301.5-10/291913 від 29.10.2013 року відповідачем сплачено:

- 21.05.2013 року - 35120,00 грн. (призначення платежу: передоплата згідно рахунку № 394 від 17.05.2013 року за обладнання у сумі 29266,67 грн., ПДВ - 20% 5853,33 грн.);

- 31.07.2013 року - 10000,00 грн. (призначення платежу: передоплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1 666,67 грн.);

- 06.08.2013 року - 20 000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3 333,33 грн.);

- 15.08.2013 року - 15000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 12500 грн., ПДВ - 20% 2 500 грн.);

- 16.08.2013 року - 5000,00 грн. (призначення платежу: матеріали згідно рахунку № 629 від 17.08.2013 року);

- 27.08.2013 року - 10000,00 грн. (призначення платежу: часткова оплата за матеріали згідно рахунку від 17.07.2013 року № 629 у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1666,67 грн.) (том 1 а.с.123- 130).

В подальшому позивач зазначає про поставку відповідачу обладнання на 481906,00 грн.

У зв'язку з неоплатою у зазначені строки заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 386786,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за договором, з підтвердженням цього відповідними документами.

Виходячи з умов договору, положень статей 655, 712 Цивільного кодексу України, між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки, які є різновидом договору купівлі-продажу, відносини за якими регулюються розділом 3 Цивільного кодексу України і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання і договори.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України договір поставки є окремим видом договору купівлі-продажу, і положення, які регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу застосовуються до договору поставки.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивач доводить, що відповідач отримав вказану в Специфікаціях продукцію наступним чином:

- щодо позицій № 1, 2, 4 - 9 Специфікації № 01 від 17.05.2013 року, позицій № 2 - 5 Специфікації № 02 від 17.07.2013 року - через експрес-доставку ТОВ "Нова Пошта" директором ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними ТОВ "Нова-пошта" (т. 1 а.с. 30 - 50, 54 - 62, 66 - 68);

- щодо позиції № 3 Специфікації № 01 від 17.05.2013 року, позиції № 1 Специфікації № 02 від 17.07.2013 (котли твердопаливні) - доставлені відповідачу з ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" перевізником ПП "ОСОБА_5.", що підтверджується видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 51, 52, 53, 63, 64, 65).

Після отримання продукції, зазначає позивач, відповідач направив на адресу позивача оригінали довіреностей виданих директору ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4, на зворотній стороні яких вказано найменування продукції, яку належить отримати, видаткові накладні та Специфікацію № 02 від 17.07.2013. Вказані документи містять лише печатку ТОВ "РАО-ТЕС".

Стосовно отримання будь-якого обладнання від позивача, відповідач заперечує з тих підстав, що всі документи, а саме довіреності, видаткові накладні та Специфікація № 02 від 17.07.2013 року не містять підпису уповноваженої особи представника відповідача; товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; договір між ТОВ "РАО-ТЕС" та ТОВ "Нова пошта" укладено 20.09.2013 року, а в наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ "Нова пошта" вказано не юридичну особу ТОВ "РАО-ТЕС", а фізичну особу ОСОБА_4

У своїх письмових поясненнях директор ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4 зазначає, що він як директор ТОВ "РАО-ТЕС" не отримував посилок від ТОВ "Компанія "Гідрос" по "Новій пошті", а також нікому із працівників не видавалася довіреність на отримання товару з "Нової пошти" від імені ТОВ "РАО-ТЕС".

Довіреності ним надавались ТОВ "Компанія "Гідрос", але факту отримання товару не відбулося, також довіреність не є безумовним свідченням того, що поставка відбулася. Походження Специфікації № 2 йому не зрозуміле (т. 4 а.с. 20).

На підтвердження постачання насосного обладнання та комплектуючих на загальну суму 481906,00 грн. відповідно до договору поставки, позивачем надано видаткові накладні та довіреності та зазначено, що ним поставлено продукції на адресу відповідача на загальну суму 481906,00 грн. згідно наступних видаткових накладних та довіреностей: видаткової накладної № 169 від 07.06.2013 року на суму 19400,00 грн. (т. 1 а.с. 30) та довіреності 12ААД № 084202 від 07.06.2013 року (т. 1 а.с. 31), видаткової накладної № 180 від 14.06.2013 року на суму 6450,00 грн. (т. 1 а.с. 33) та довіреності 12ААД № 084206 від 14.06.2013 року (т. 1 а.с. 34), видаткової накладної № 208 від 01.07.2013 року на суму 15300,00 грн. (т. 1 а.с. 36) та довіреності 12ААД № 084214 від 27.06.2013 року (т. 1 а.с. 37), видаткової накладної № 223 від 09.07.2013 року на суму 9100,00 грн. (т. 1 а.с. 39), видаткової накладної № 225 від 10.07.2013 року на суму 9100,00 грн. (т. 1 а.с. 42) та довіреності 12ААД № 084227 (т. 1 а.с. 40), видаткової накладної № 233 від 16.07.2013 року на суму 38799,98 грн. (т. 1 а.с. 45) та довіреності 12ААД № 084232 від 15.07.2013 року (т. 1 а.с. 46), видаткової накладної № 255 від 01.08.2013 року на суму 17620,02 грн. (т. 1 а.с. 48) та довіреності 12ААД № 084236 від 31.07.2013 року (т. 1 а.с. 49), видаткової накладної № 268 від 07.08.2013 року на суму 145000,00 грн. (т. 1 а.с. 31) та довіреності 12ААД № 084243 від 07.08.2013 року (т. 1 а.с. 52), видаткової накладної № 287 від 15.08.2013 року на суму 19350,00 грн. (т. 1 а.с. 54), видаткової накладної № 288 від 15.08.2013 року на суму 7250,00 грн. (т. 1 а.с. 57) та довіреності 12ААД №084249 від 15.08.2013 року (т. 1 а.с. 55), видаткової накладної № 289 від 16.08.2013 року на суму 5136,00 грн. (т. 1 а.с. 60) та довіреності 12ААД № 084250 від 16.08.2013 року (т. 1 а.с. 61), видаткової накладної № 307 від 23.08.2013 року на суму 145000,00 грн. (т. 1 а.с. 63), видаткової накладної № 310 від 27.08.2013 року на суму 44400,00 грн. (т. 1 а.с. 66) та довіреності 12ААД №084219 від 22.08.2013 року (т. 1 а.с. 64).

Так як відсутній підпис уповноваженого представника відповідача на накладних на отримання товару, відповідач вважає, що надані позивачем накладні не можуть бути доказом поставки обладнання позивачем відповідачу, а довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

В свою чергу, відповідач не надав пояснення щодо обставин, за яких проставлено відбиток його печатки на видаткових накладних і довіреностях та направлення їх позивачу. Доказів втрати печатки або звернення до відповідних органів про її втрату відповідачем не надано.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" не містить норм, що вказували б на юридичну нікчемність таких документів внаслідок недостовірності відомостей, їх неточності чи неповноти, а так само відсутності певних реквізитів в таких документах.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Головним бухгалтером ТОВ "РАО-ТЕС" в судовому засіданні 02.09.2014 року повідомлено, що печатка зберігається у директора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, проставленого на видаткових накладних та довіреностях, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "РАО-ТЕС".

Крім того, відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно зі статтею 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Відтак, господарський суд вважає, що наявність печатки на видаткових накладних в розумінні ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару.

Позивачем поряд із іншими оигіналами наявних у справі документів, було надано суду для огляду довіреності, видані ТОВ "РАО-ТЕС" за підписом його керівника - директора ОСОБА_4 та скріплених печаткою товариства - його ж директору ОСОБА_4, які на зворотньому боці містять перелік насосного обладнання та його комплектуючих, що відповідає виду, асортименту та кількості товарів, які позивач зобов'язаний був поставити відповідачу відповідно до договору, специфікацій та рахунків-фактур.

Крім того, оригінали довіреностей складені на бланках суворої звітності, у яких зазначено номери саме тих рахунків-фактур, за якими здійснювалося постачання продукції.

Як зазначає позивач, і відповідач цього не спростовує, оригінали довіреностей на одержання обладнання були направлені відповідачем поштовим відправленням на адресу позивача після відвантаження ним обладнання. Відвантаження товару здійснювалося на підставі попередньо направлених відповідачем засобами електронного зв'язку копій довіреностей.

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.1996 за № 99, довіреність, незалежно від її строку дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Кожна із довіреностей датована різним часом починаючи з 07.06.2013 року по 22.08.2013 року. В свою чергу відповідач не надав жодних доводів щодо наявності у позивача виданих ним довіреностей та тим обставинам, які змусили його в продовж трьох місяців видавати нові довіреності на отримання насосного обладнання та його комплектуючих.

Також, відповідач направляв копії довіреностей на електронну адресу позивача, про що свідчать роздруківки з електронної пошти позивача (т. 4 а.с. 105 - 131, 145 - 154), номер та дата видачі яких відображались позивачем в видаткових накладних.

На вимогу суду, відповідачем не надано для огляду журнал реєстрації виданих та використаних довіреностей, як і пояснень наявності у позивача оригіналів довіреностей з підписами директора та печатками ТОВ "РАО-ТЕС".

На підтвердження того, що обладнання було відправлене позивачу та доставлене відповідачу на ім'я особи, яка є одночасно директором ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4, свідчать товарно-транспортні накладні ТОВ "Нова пошта", підписані уповноваженою особою позивача як відправника та одержувачем ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 153 - 163).

Господарським судом враховано, що відповідачем та окремо ОСОБА_4 не надано доказів наявності будь-яких договірних відносин між ОСОБА_4 та ТОВ "Компанія "Гідрос".

Крім того, вага насосного обладнання, яке відправлялось через ТОВ "Нова пошта", відомості щодо якої містяться в товарно-транспортних накладних, повністю відповідає та співпадає з тією вагою, інформація щодо якої надана виробником (з врахуванням похибки при зважуванні тим чи іншим технічним приладом, а також ваги упаковки чи тари, в які таке обладнання здавалося для пересилання), про що свідчать довідки ТОВ "Алтема", ТОВ "НВП "Теприлад" та Компанії "Пентакс", як виробників насосного обладнання та його комплектуючих про їх вагу, з якими були укладені позивачем як покупцем договори поставки обладнання і яке в подальшому було поставлено відповідачу на підставі договору поставки № 1705/1 (т.1 а.с. 151, 152, т. 3 а.с. 202, 211, 235).

Стосовно поставки котлів твердопаливних, господарським судом враховано наступне.

Як зазначає позивач, на підставі товарно-транспортних накладних 02ААТ № 730214 від 06.08.2013 року та 02ААТ № 730222 від 22.08.2013 року виданих ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", який є виробником твердопаливних котлів, ПП ОСОБА_5 як перевізник доставив твердопаливні котли ARS 700BM у кількості 2 штук в м. Новгородка Кіровоградської області та передав уповноваженій особі ТОВ "РАО-ТЕС" ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 53, 65).

Відповідач зазначає, що у вказаних товарно-транспортних накладних не міститься відомостей про ціну котлів твердопаливних; зазначено пункт переадресування - м. Новоградка Кіровоградської області; вантажоодержувач - директор ТОВ "Гідрос" - Круглий Н.М.; договір укладений між ТОВ "Компанія "Гідрос" та ПП ОСОБА_5 відсутній; не дотримано порядку здачі вантажів у пункті призначення по масі і кількості місць; відсутня будь-яка інформація про ТОВ "РАО-ТЕС", директора ОСОБА_4, представників ТОВ "РАО-ТЕС" та смт. Новгородка.

Як слідує з пояснень ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" та ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_5 на підставі вказаних вище товарно-транспортних накладних доставив зі складу заводу твердопаливні котли ARS 700BM у кількості 2-х штук в м. Новгородка Кіровоградської області та передав уповноваженій особі ТОВ "РАО-ТЕС" (т.3 а.с. 190, 191).

За даними мережі Інтернет такого пункту як Новоградка в Кіровоградській області, як і на території України не існує.

Враховуючи те, що предметом доказування у даній справі є факт поставки насосного та іншого обладнання, відсутність доказів придбання відповідачем обладнання, зокрема котлів, у інших контрагентів, опублікована Новгородківською райдержадміністрацією на офіційному сайті інформація стосовно реконструкції саме відповідачем котельні центральної районної лікарні та встановлення там нових котлів, виробником яких є ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (т. 4 а.с. 88 - 91), не виконання відповідачем вимог ухвали суду від 02.09.2014 року щодо надання інформації по придбанню котлів, господарським судом прийнято рішення про дослідження 02.10.2014 року о 10:00 год. у місці їх знаходження речових доказів, а саме наявності в котельні Новгородківської центральної районної лікарні твердопаливних котлів, поставлених ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", за участю представників цього заводу.

Про прийняте рішення зазначено в ухвалі суду від 22.09.2014 року та зобов'язано ТОВ "РАО-ТЕС" забезпечити безперешкодний доступ суду, представникам позивача та ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" до приміщення котельні Новгородківської центральної районної лікарні де знаходяться зазначені речові докази та направити для участі в огляді доказів уповноважених представників та працівника, відповідального за роботу котельні та доступ до котельні.

Вказана ухвала суду направлена відповідачу по пошті 23.09.2014 року. Про огляд речових доказів у місці їх знаходження 02.10.2014 року було повідомлено представнику відповідача, присутньому в судовому засіданні 22.09.2014 року.

Крім того представник відповідача знайомився з матеріалами справи 24.09.2014 року та знімав копії, тому відповідач належним чином ознайомлений з вимогою суду про дослідження доказів у місці їх знаходження - котлів твердопаливних у приміщенні котельні Новгородківської центральної районної лікарні.

Однак представники відповідача на місце огляду доказів не прибули без повідомлення причин, приміщення котельні було закрито та опломбовано. На телефонні дзвінки головного лікаря представники ТОВ "РАО-ТЕС" не відповідали (протокол огляду доказів від 02.10.2014 року, т. 4 а.с. 194 - 204).

Як слідує з пояснень представника ВАТ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", який був присутній при огляді доказів, ним підтверджено, що два котли які він мав можливість оглянути через отвір (вікно) котельні за зовнішніми характерними ознаками та технічними можливостями, повністю відповідають твердопаливним котлам ARS 700BM, виробником яких є ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (т. 4 а.с. 207, 208).

Таким чином, враховуючи наявність офіційної інформації з сайту райдержадміністрації про встановлення ТОВ "РАО-ТЕС" в котельні лікарні котлів твердопаливних, виробником яких є ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", те, що відповідач не надав доказів придбання котлів у інших контрагентів, те що не пустив для огляду котлів суд та представників позивача і заводу, пояснення заводу та ПП ОСОБА_7 про доставку котлів безпосередньо в котельню лікарні та прийняття їх ОСОБА_4, надання довіреностей на отримання котлів та видаткових накладних, господарський суд приходить до висновку про наявність доказів на підтвердження отримання котлів відповідачем.

Під час огляду речових доказів у місці їх знаходження, головним лікарем повідомлено про надання відповідачем послуг по теплопосачанню, повідомлено про заміну старих котлів на нові та надано для огляду акт про встановлення лічильника теплової енергії споживачам ЦРЛ, НВН № 1, МНВК, БДЮТ, для подальшого обліку споживаної теплової енергії, складеного та підписаного за участі ТОВ "РАО-ТЕС" та споживачів теплової енергії, а також акт про збір даних про споживану енергію по лічильнику теплової енергії відповідно до встановлених лічильників, складеного 25.11.2013 за участі представників ТОВ "РАО-ТЕС" та споживачів теплової енергії, які містять номера встановлених лічильників, а саме: лічильник подаючого водопроводу: заводський № 12568917; лічильник зворотного трубопроводу: заводський № 12568909; показники розраховувача: заводський № 013256.

Відомості про заводські номери встановлених ТОВ "РАО-ТЕС" лічильників обліку теплової енергії, які містяться в актах про встановлення лічильників та збір даних про споживану теплову енергію, є саме тими лічильниками, які були поставлені ТОВ "Компанія "Гідрос" на підставі договору поставки від 17.05.2013 року за № 1705/1 ТОВ "РАО-ТЕС", які попередньо були поставлені ТОВ "НВП "Техприлад" на підставі договору поставки від 01.04.2013 року позивачу, про що свідчить договір поставки, рахунок-фактура та видаткові накладні, а також довідка ТОВ "НВП "Техприлад" від 15.07.2014 року, якою виробник багатоканального лічильника тепла підтвердив, що ТОВ "Компанія "Гідрос" придбала 9 двоканальних лічильників тепла, у т.ч. лічильники під заводськими номерами № 12568917, № 12568909 та № 013256.

Тобто, саме ті лічильники, які були встановлені ТОВ "РАО-ТЕС" як частина котельного обладнання для обліку споживаної теплової енергії в приміщенні котельні Новгородківської ЦРЛ, поставлених ТОВ "Компанія "Гідрос" (т. 4 а.с. 213 - 216, 220 - 230).

Щодо підписання Специфікації № 02, господарським судом встановлено, що Специфікація № 02 від 17.07.2013 року була підписана позивачем із проставленням його печатки, в той час як відповідач лише скріпив специфікацію своєю печаткою, і не було проставлено підпису особи, яка уповноважена статутними документами відповідача на вчинення юридичних дій від його імені. Специфікація була повернута позивачу з відтиском печатки разом з накладними та довіреностями після поставки всього обладнання.

Як зазначає позивач, після домовленості сторін про необхідність придбання більшої кількості насосного обладнання в межах дії договору від 17.05.2013 року, позивачем була направлена відповідачу електронною поштою, разом з рахунком № 629 від 17.07.2013 року, специфікація № 02 від 17.07.2013 року, про що також свідчать надані позивачем роздруківки з електронної пошти (т. 4 а.с. 164, 166).

У вказаній специфікації йде мова про необхідність сплати авансу у розмірі 65000,00 грн.

В період з 31.07.2013 року по 27.08.2013 року відповідачем було сплачено 60000,00 грн., зокрема 31.07.2013 року - 10000,00 грн. із призначенням платежу: "передплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013", 06.08.2013 року - 20000,00 грн., 15.08.2013 року - 15000,00 грн.,16.08.2013 року - 5000,00 грн., 27.08.2013 року - 10000,00 грн. із призначенням платежів "часткова сплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013".

Тобто в даному випадку, враховуючи строки поставки обладнання, згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року, йдеться не лише про аванс, а і про часткову оплату поставленого обладнання.

Обидві специфікації не є самостійними правочинами, на підставі яких здійснюється постачання позивачем товарів відповідачу, а є невід'ємною частиною договору поставки, укладеного між сторонами, які містять частину істотних умов, необхідних для господарських договорів та належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а саме включають перелік обладнання, яке позивач зобов'язаний передати у власність відповідача, що складає предмет договору поставки, та вартість такого обладнання, яка формує ціну договору поставки.

Зі змісту положень п.п. 1.1, 4.1, 4.4, 5.2 договору слідує, що специфікації не є єдиними документами, що містять істотні умови необхідні для підтвердження факту укладання в цій частині договору поставки, а натомість є лише одним із таких документів, поряд з рахунками-фактурами, відповідно до яких сторонами узгоджується перелік та комплектація насосного обладнання, що поставляється і передається у власність відповідача, та порядок проведення оплати.

Таким чином вчинення з боку відповідача дій, які свідчать про схвалення умов, викладених в специфікації № 02 від 17.07.2013 року та рахунку-фактурі № 629 від 17.07.2013 року, шляхом проведення попередньої оплати та оплати за поставку обладнання згідно цього рахунку свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для чинності в цій частині договору поставки від 17.05.2013 року та підтверджує його укладення.

Строк оплати за специфікаціями настав.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Враховуючи всі зазначені вище обставини в сукупності, господарський суд дійшов висновку про наявність доказів, які свідчать про отримання відповідачем насосного обладнання та комплектуючих до нього на загальну суму 481906,00 грн. в межах договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та відповідно про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 386786,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання.

Господарським судом прийнято відмову позивача від позову в частині заявлених вимог про припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року за № 1705/1 та стягнення з відповідача пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн., роз'яснено позивачу наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено повноваження на вчинення цих дій у представників сторін та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в цій частині.

Позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрат на послуги адвоката.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Припинення провадження у даній справі на підставі поданої позивачем заяви про відмову від позову в частині не є підставою для повернення сплаченої позивачем суми судового збору.

При поданні позову позивачем сплачено 9075,00 грн. судового збору за подання вимоги майнового характеру, 1147,00 грн. за подання вимоги немайнового характеру і 1720,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2013 року повернуто позивачу з спеціального фонду Державного бюджету надлишково сплачений судовий збір в сумі 1080,89 грн. та судовий збір в сумі 1720,00 грн.

Заявою від 02.09.2014 року позивач відмовився від позову в частині заявлених вимог про припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 за № 1705/1, стягнення з відповідача пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та просив стягнути з ТОВ "РАО-ТЕС" - 386786,00 грн. заборгованості.

Відтак судовий збір від вказаної суми складає - 7735,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 4537,31 грн. згідно платіжного доручення від 24.12.2013 № 1315 та 3998,00 грн. за подання касаційної скарги згідно платіжного доручення від 14.04.2014 року № 277.

Враховуючи суму позову, яка стягнута з відповідача - 386786,00 грн., ставки сплати судового збору, встановлені ЗУ "Про судовий збір" за подання апеляційної та касаційної скарги, покладення на сторони судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарський суд, керуючись п. 4.4. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, також стягує з відповідача 3867,97 грн. за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. за подання касаційної скарги.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на послуги із надання правової допомоги адвоката в сумі 58000,00 грн.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України включає до складу судових витрат оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно п. 6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є оціночним поняттям та вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Позивачем надано до матеріалів справи договори про надання юридичних послуг від 11.10.2013 № 01-11/10/13 та від 20.12.2013 № 02-20/08/13 укладені з адвокатом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 74, 75, т. 4 а.с. 32, 33), платіжне доручення від 28.10.2013 № 1088 про сплату адвокату 5000,00 грн. (т. 1 а.с. 130); платіжне доручення про сплату адвокату 53000,00 грн. (т. 4 а.с. 35); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с. 164).

Враховуючи передачу справи на новий розгляд, складність справи, змістовну доказову базу, проведену роботу по збиранню доказів, часткове задоволення позовних вимог, господарський суд вважає, що співрозмірним та пропорційним до суми задоволених позовних вимог буде стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 38678,60 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 78, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Кірова, 11; код 38542397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідрос" (02092, м. Київ, вул. Аалма-атинська, 39е, кв. 3, фактична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, оф. 208; код 37935779) - заборгованість у розмірі 386786,00 грн., 7735,72 грн. судового збору, а також 3867,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а також 38678,60 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідрос" від позову в частині припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 14.10.2014.

Суддя В.Г. Кабакова