Ухвала

від 13.10.2014 по справі 28/5005/5628/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.10.14р. Справа № 28/5005/5628/2012

За скаргою: Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод"

на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області

У справі:

за позовом Приватного підприємства "ВВ-Плюс", м. Попасна, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 2 979 144 грн. 69 коп. заборгованості за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача (скаржника): Григоріва О.Ю., довіреність № 14 від 12.06.2014 р.

Від ВДВС: Свистун П.О., дов. б/н від 14.01.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.09.2014р. від Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" надійшла скарга від 28.08.2014р. № 31-821 на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в якій скаржник просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Свистуна П.О. від 10.04.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену у межах виконавчого провадження № 42563511.

Крім того, скаржник надав заяву № 31-821/1 ввід 28.08.2014 р., в якій просить суд відновити пропущений для подання скарги на постанову головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Свистуна П.О. від 10.04.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою від 09.09.14р. суд відновив скаржнику строк на подання скарги та призначив судове засідання з розгляду скарги на 30.09.14р.

30.09.14р. розгляд скарги відкладався на 13.10.14р.

В судовому засіданні 13.10.14р. скаржник підтримав скаргу, надав додаткові пояснення до скарги.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні надав усні пояснення в яких заперечив проти задоволення скарги, зазначив, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника винесена у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження з виконання наказу суду у даній справі було приєднано до зведеного виконавчого провадження та опис та арешт майна боржника здійснено вже у зведеному виконавчому провадженні.

Вивчивши матеріали скарги, заслухавши пояснення скаржника та державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ, суд прийшов до висновку про відхилення скарги на підставі наступного.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Приписами ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.п.5,6. п. 3 ст.11).

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець приймаючи до виконання виконавчий документ в постанові про відкриття виконавчого провадження вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусово із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. За заявою стягувача державний виконавець з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, саме на стадії відкриття виконавчого провадження від оперативності дій державного виконавця залежить своєчасність та повнота виконання виконавчого документа, тому стягувачу надається додаткова гарантія забезпечення його прав у виконавчому провадженні, що виявляється у вжиті державним виконавцем додаткових заходів щодо виконання виконавчого документа.

Як вбачається з матеріалів скарги та наданих сторонами документів 18.03.14р. до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького району надійшов на примусове виконання наказ господарського суду у справі № 28/5005/5628/20912 (т.7 а.с. 183-185).

У зазначеній заяві стягувач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу та накласти арешт на майно та рахунки боржника.

Постановою від 20.03.14р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького району відкрито виконавче провадження ВП № 42563511 з примусового виконання даного наказу та надано боржнику строк для добровільної сплати боргу до 27.03.14р. (т.7. а. с. 187).

04.04.14р. на підставі заяви боржника від 03.04.14р. державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 09.04.14р. (т.7. а. с. 188-190).

10.04.14р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми 2 818 934,52грн. та постанову про звернення стягнення на майно боржника та заборону на його відчуження в межах суми боргу (т.7. а. с. 191-194)

Постановою від 10.04.14р. виконавче провадження № 42563511 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 41811795. (т.7. а. с. 195).

Згідно ч.1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п.4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів , державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Частина 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом :

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, обов'язок накладення арешту як на грошові кошти так і на майно боржника прямо передбачений діючим законодавством.

Посилання скаржника на те, що державним викон6авцем у спірній постанові не зазначено на яке саме майно накладено арешт суд не приймає з тих підстав, що у п.1 резолютивній частини цієї постанові зазначено про накладення арешту на все майно ПАТ «Дизельний завод» в межах суми боргу, що не суперечить п.3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Крім того, слід зауважити, що відсутність опису арештованого майна не є ознакою незаконності самої постанови про арешт майна та підставою для її скасування.

Також, суд зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться лист ПАТ «Дизельний завод» № 31-424 від 28.05.14р. згідно якого боржник сам надав державному виконавцю перелік майна, на яке може бути накладено арешт в межах зведеного виконавчого провадження (т.7 а. с. 199-200).

Та 03.06.2014р. державним виконавцем складено Акт опису й арешту майна боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження (т. 7 а. с. 201-103).

Враховуючи викладене, скарга ПАТ «Дизельний завод підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" від 28.08.2014р. № 31-821 про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Свистуна П.О. від 10.04.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену у межах виконавчого провадження № 42563511 - відхилити.

Суддя Н.Г. Назаренко