Постанова

від 13.10.2014 по справі 918/350/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Справа № 918/350/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 918/350/14 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Рівненське" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції провизнання таким, що припинилося, правовідношення за договором іпотеки та скасування іпотечного обтяження за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Ригун А.М.

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" (далі - ТОВ "Фірма Амур Сервіс") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") в особі відділення "Рівненське" ПАТ "ВТБ Банк", в якому просило суд:

- визнати таким, що припинилось, правовідношення за укладеним між сторонами іпотечним договором № 17.08-03/07-ДП01 від 03.10.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованим в реєстрі за № 5873;

- скасувати іпотечне обтяження нерухомого майна приміщення більярдного залу та закусочної-піцерії, нежитлових приміщень загальною площею 1 004,4 кв. м., номер за РПВН 288310, що знаходяться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 246, зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за № 5774093, а також виключити запис про іпотеку за № 5774093 з Державного реєстру іпотек.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 593, 598, 653 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 17 Закону України "Про іпотеку" та посиланням на те, що генеральна угода № 03 від 03.10.2007 р., укладена між відповідачем та ОСОБА_7, в забезпечення виконання зобов'язань за якою було укладено вищевказаний договір іпотеки, розірвана згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2014 р. у справі № 569/6793/13-ц.

Рішенням господарського суду Рівненського області від 23.04.2014 р. (суддя Корсун В.Я.) позов задоволено; визнано правовідношення за укладеним між сторонами іпотечним договором № 17.08-03/07-ДП01 від 03.10.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованим в реєстрі за № 5873, припиненими; скасовано іпотечне обтяження нерухомого майна приміщення більярдного залу та закусочної-піцерії, нежитлових приміщень загальною площею 1 004,4 кв. м., номер за РПВН 288310, що знаходяться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 246, зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за № 5774093 та виключено запис про іпотеку за № 5774093 з Державного реєстру іпотек.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності заявлених ТОВ "Фірма Амур Сервіс" вимог та обґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. (судді Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ОСОБА_7 (клієнт) було укладено генеральну угоду № 03 (далі - Генеральна угода), за умовами якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язався надати клієнту кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами, згідно з п. 1.2 Генеральної угоди, не повинен перевищувати суми, еквівалентної 500 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.

Судами з'ясовано, що в межах Генеральної угоди було укладено кредитні договори № 17.08-03/07-СК від 03.10.2007 р., № 17.11-03/07-СК від 16.10.2007 р., № 19.23-03/08-СК від 21.01.2008 р., № 19.27-03/08-СК від 13.02.2008 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою та кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, між ВАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Рівненської регіональної дирекції" ВАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателем та ТОВ "Фірма Амур Сервіс" як іпотекодавцем 03.10.2007 р. було укладено іпотечний договір № 17.08-03/07-ДІ01 (далі - Іпотечний договір).

Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежитлові приміщення магазину продуктової групи товарів, гриль-бару та закусочної-піцерії напівфабрикатів, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 264, які належить йому на праві власності, і на які відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення. Загальна площа нежитлових приміщень складає 852,3 кв. м. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 446,0 кв. м. Нерухоме майно передається в іпотеку з усіма його приналежностями.

Між сторонами 03.11.2008 р. було укладено додатковий договір № 3 до Іпотечного договору, за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежитлові приміщення більярдного залу та закусочної-піцерії, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 264, які належать йому на праві власності, і на які відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення. Загальна площа нежитлових приміщень складає 1 004,4 кв. м.

При розгляді справи судами встановлено, що рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/6793/13-ц від 27.01.2014 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19.03.2014 р, розірвано Генеральну угоду № 03 від 03.10.2007 р.

З огляду на дане суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внаслідок припинення на підставі рішення суду, що набрало законної сили, основного зобов'язання, в забезпечення якого було укладено Іпотечний договір, правовідношення сторін за Іпотечним договором також припинилося.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Іпотекою, згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку", є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Так, іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В силу приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавець розрізняє поняття "розірвання договору" і "припинення зобов'язання за договором". Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та правові наслідки, які породжені цими правовими явищами.

Натомість суди, визнаючи наслідком розірвання Генеральної кредитної угоди припинення правовідношення за укладеним в забезпечення даної Генеральної угоди Іпотечним договором, не врахували, що у разі розірвання кредитного договору в судовому порядку його дія припиняється на майбутнє та не скасовує сам факт його укладення. До цього моменту сторони несуть зобов'язання, передбачені кредитним договором.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишився зміст п. 8.5 Іпотечного договору, у відповідності до якого цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами; при частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов'язань іпотека та її предмет зберігаються в повному обсязі.

Також колегія суддів звертає увагу, що Іпотечний договір було укладено між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язань не лише за Генеральною угодою, а й за кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі. Проте, суди, встановивши факт укладення кредитних договорів в межах Генеральної угоди, не з'ясовували питання їх чинності станом на час розгляду справи та обсягу виконаних або не виконаних сторонами зобов'язань, що виникли на їх підставі.

Відповідно до вимог, які ставляться до судового рішення, воно має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, чого у даному випадку судами дотримано не було.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Пунктом 3 частини 1 статті 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 918/350/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова