Постанова

від 14.10.2014 по справі 925/523/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 925/523/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Кочмар П.М. - представник, Щербан С.О. - представник

від відповідача: Трач О.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам"янка"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 03.06.2014р.

у справі № 925/523/14 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам"янка"

про стягнення 98 781, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського Черкаської області від 03.06.2014року у справі № 925/523/14 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98 781 грн. 36 коп. збитків, 1 975 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у 2005 році між ТОВ "Чорна Кам'янка" та власниками спірних земельних ділянок с. Романівка Тальнівського району Черкаської області, були укладені договори оренди землі строком на 5 (п'ять) років, державну реєстрацію яких було проведено в грудні 2005 та лютому/березні 2006 року (зразки договорів містяться в матеріалах справи), тобто термін дії договорів оренди закінчився в грудні 2010 року та лютому/березні 2011 року.

Апелянт вважає, що оскільки між ТОВ "Чорна Кам'янка" і орендодавцями строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився у грудні 2010 року та лютому 2011 року, враховуючи відсутність заперечень з боку орендодавців земельних ділянок щодо небажання продовжувати термін дії договорів оренди землі, враховуючи період ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, а також те, що у TOB «ATM Тальне» (позивача) право оренди земельних ділянок виникло лише 12-13 квітня 2011 року, тобто тоді коли на земельних ділянках уже були посіви озимої пшениці, апелянт мав законне право користування земельними ділянками до збору врожаю 2011 року.

Не погоджуючись з такою правовою позицією, TOB «ATM Тальне» 06.06.2011 p. було подано позовну заяву до Господарського суду Черкаської області з вимогою звільнення зайнятих земельних ділянок загальною площею 129,342 га. Рішенням від 27.07.2011 р. (копія міститься в матеріалах справи) позовні вимоги були задоволені, а Товариство зобов'язано звільнити займані ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а рішення Господарського суду залишено без змін. Відповідно до прийнятої постанови та ст. 105 ГПК остання набирає чинності з дня її прийняття - 21.11.2011 р. Тобто починаючи з цього дня Товариство в виконання прийнятого рішення мало звільнити займані земельні ділянки.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд у мотивувальній частині оспорюваного рішення зазначив, що позивач не зміг скористатись в 2011 р. земельними ділянками, які набув в оренду в квітні 2011 p., а тому позов слід задовольнити в повній мірі. Однак, судом не взято до уваги той факт, що відповідач користувався спірними земельними ділянками без належно оформленого правочину лише 3,5 місяці, а саме з 11-12 квітня 2011 р., по липень місяць 2011 р., апелянтом було звільнено земельні ділянки після збору врожаю 2011 р., чим порушено право Апелянта передбачене ст. 19 Закону.

Також апелянт звертає увагу на те, що позивачем в судовому засіданні було засвідчено, що після повернення земельних ділянок (липень 2011 р.) в осінній період ним було проведено оранку спірних земельних ділянок під урожай 2012 р., тобто позивач фактично приступив до використання земельних ділянок за с\г призначенням в 2011 р.

Апелянт вважає, що після отримання земельних ділянок в оренду, позивач міг залишити землі під «чорний пар» або ж засіяти площі сидератами (спирцет, фецелій тощо) після вегетації яких заробити їх в грунт для отримання урожаїв в майбутньому. Для недопущення понесення збитків в 2011 р. міг засіяти оспорювані землі культурами пізніх строків сівби та отримати урожай. Однак позивач неправомірно хоче покрити необгрунтовані фінансові витрати за невмілу господарську діяльність за рахунок позивача тим самим безпідставно покращити своє фінансове становище.

Апелянт вважає, що посилання позивача на те, що починаючи з серпня 2011 р. позивач сплачував орендну плату, сплачував податки, однак ці витрати є платою за власні зобов'язання, оскільки позивач приступив до користування земельними ділянками.

Крім того, на думку апелянта, місцевим судом неправильно визначено суму збитків понесених позивачем, оскільки задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, суд фактично визнав суму шкоди з розрахунку за повний календарний рік, а саме з 01.01.2011 по 31.12.2011 р., проте паралельно зазначає, що договори оренди з позивачем набрали законної сили лише в квітні 2011 р. Позивач сплатив фіксований податок, плату податку з фізичних осіб, а також орендну плату за землю безпосередньо самим орендодавцям за повний календарний рік, хоча фактично право користування виникло лише в квітні 2011 р. На думку апелянта суми відрахувань та орендної плати повинні вираховуватись з квітня, а не з січня 2011 р.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься лист № 44 від 13.05.2014 р., яким позивач повідомив про укладення договорів оренди землі та провело державну реєстрацію відповідних договорів, а тому пропонує звільнити земельні ділянки для можливості безперешкодного користування останніми.

Дізнавшись про даний факт Апелянт в відповідності п. 2 ст. 226 ГПК України надіслав лист № 2028 від 23.05.2014 p., який також міститься в матеріалах справи, безпосередньо досліджувався судом та знайшов відображення в описовій частині рішення, в якому повідомляє Позивача, що дані земельні ділянки засіяні озимими культурами в відповідності укладених договорів оренди землі, та пропонує вирішити питання звільнення земельних ділянок після збору урожаю 2011 p..

Відповідно до п. 3 ст. 226 вказує, що сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями. А як уже було зазначено раніше сторона могла провести ряд сільськогосподарських операцій та отримати прибуток.

Крім того, апелянт звертав в увагу суду на те, що перелік підстав передбачених для відшкодування збитків власникам землі та користувачам передбачений ст. 156 Земельного кодексу України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» затверджено «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (надалі Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районним державними адміністраціями, районним державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представник державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми на відшкодування витрат суб'єкта господарювання (позивач) на сплату ним у 2011 році фіксованого сільськогосподарського податку, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати за користування пайовими земельними ділянками сільськогосподарського призначення, якими позивач, як законний орендар, не користувався у зв'язку з тим, що вказані земельні ділянки були засіяні сільськогосподарськими культурами іншим суб'єктом господарювання (відповідач), який був користувачем земельних ділянок до укладення договору оренди землі позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 27 липня 2011 року у справі № 07/5026/1218/2011 за позовом ТОВ "АТМ Тальне" (позивач) до ТОВ "Чорна Кам'янка" (відповідач) громадяни - орендодавці земельних ділянок (треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору) про зобов'язання припинити використання та звільнити земельні ділянки і утриматися від вчинення дій (яке набрало законної сили) встановлено, що протягом квітня-жовтня 2010 року фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_50, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43. ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, як власники земельних ділянок на підставі державних актів на право приватної власності на землю, та Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне", уклали 49 договорів оренди, згідно з якими названі фізичні особи зобов'язалися передати товариству з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне", а останнє прийняти в оренду на строк 3, 5 років для вирощування сільськогосподарської продукції земельні ділянки загальною площею 129,342 га, що знаходяться в адміністративних межах Романівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, за кадастровими №№ 712 408 9000-00-02-664, 712 408 9000-00-02-147, 712 408 9000-00-02-320,712 408 9000-00-02-872, 712 408 9000-00-02-597, 712 408 9000-00-02-970, 712 408 9000-00-02-805, 712 408 9000-00-02-898, 712 408 9000-00-02-749, 712 408 9000-00-02-291, 712 408 9000-00-02-812, 712 408 9000-00-02-2009, 712 408 9000-00-02-298, 712 408 9000-00-02-299, 712 408 9000-00-02-410, 712 408 9000-00-02-294, 712 408 9000-00-02-162, 712 408 9000-00-02-148, 712 408 9000-00-02-627, 712 408 9000-00-02-635, 712 408 9000-00-02-666, 712 408 9000-00-02-393, 712 408 9000-00-02-394, 712 408 9000-00-02-292, 712 408 9000-00-02-241, 712 408 9000-00-02-16, 712 408 9000-00-02-517, 712 408 9000-00-02-730, 712 408 9000-00-02-634. 712 408 9000-00-02-811, 712 408 9000-00-02-851, 712 408 9000-00-02-579, 712 408 9000-00-02-580, 712 408 9000-00-02-357, 712 408 9000-00-02-6, 712 408 9000-00-02-876, 712 408 9000-00-02-628, 712 408 9000-00-02-585, 712 408 9000-00-02-899, 712 408 9000-00-02-824, 712 408 9000-00-02-548, 712 408 9000-00-02-665, 712 408 9000-00-02-846, 712 408 9000-00-02-142, 712 408 9000-00-02-21, 712 408 9000-00-02-432, 712 408 9000-00-02-431, 712 408 9000-00-02-831, 712 408 9000-00-02-908, 712 408 9000-00-02-15, 712 408 9000-00-02-107.

12 та 13 квітня 2011 року вказані 49 договорів оренди землі були зареєстровані в Тальнівському районному відділі Черкаської філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" і в ці ж дні орендодавці на виконання зобов'язань за договорами оренди землі передали орендарю в оренду за актами приймання-передачі земельні ділянки загальною площею 129,342 га.

Після державної реєстрації договорів оренди землі і отримання в оренду відповідних земельних ділянок Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне", як орендар, не змогло приступити до самостійного господарювання на орендованих земельних ділянках, оскільки ними фактично користувалося Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка", яке ще восени 2010 року засіяло ці земельні ділянки озимими культурами, про що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне" листом від 23.05.2011р. № 2028.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27 липня 2011 року в справі № 07/5026/1218/2011 встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" чинного законодавства "Про оренду землі" та зобов'язано ТОВ "Чорна Кам'янка" припинити використання та звільнити земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Романівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області кадастрові №№ 712 408 9000-00-02-664, 712 408 9000-00-02-147, 712 408 9000-00-02-320, 712 408 9000-00-02-872, 712 408 9000-00-02-597, 712 408 9000-00-02-970, 712 408 9000-00-02-805, 712 408 9000-00-02-898, 712 408 9000-00-02-749, 712 408 9000-00-02-291, 712 408 9000-00-02-812, 712 408 9000-00-02-2009, 712 408 9000-00-02-298, 712 408 9000-00-02-299, 712 408 9000-00-02-410, 712 408 9000-00-02-294, 712 408 9000-00-02-162, 712 408 9000-00-02-148, 712 408 9000-00-02-627, 712 408 9000-00-02-635, 712 408 9000-00-02-666/712 408 9000-00-02-393, 712 408 9000-00-02-394, 712 408 9000-00-02-292. 712 408 9000-00-02-241, 712 408 9000-00-02-16, 712 408 9000-00-02-517, 712 408 9000-00-02-730, 712 408 9000-00-02-634, 712 408 9000-00-02-811, 712 408 9000-00-02-851, 712 408 9000-00-02-579, 712 408 9000-00-02-580, 712 408 9000-00-02-357, 712 408 9000-00-02-6. 712 408 9000-00-02-876, 712 408 9000-00-02-628, 712 408 9000-00-02-585, 712 408 9000-00-02-899, 712 408 9000-00-02-824, 712 408 9000-00-02-548, 712 408 9000-00-02-665, 712 408 9000-00-02-846, 712 408 9000-00-02-142, 712 408 9000-00-02-21, 712 408 9000-00-02-432, 712 408 9000-00-02-431, 712 408 9000-00-02-831, 712 408 9000-00-02-908, 712 408 9000-00-02-15, 712 408 9000-00-02-107 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне". Також ТОВ "Чорна Кам'янка" зобов'язано утриматися від ведення господарської та будь-якої іншої діяльності, використання земельних ділянок за цільовим або нецільовим призначенням, використання сільськогосподарської техніки, проведення агротехнічних операцій, рекультивації земель, деградації земель, забруднення ґрунтів, порушення ґрунтового покриву та здійснення будь-якого іншого антропогенного впливу на земельних вищезазначених ділянках, що знаходяться в адміністративних межах Романівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та від перешкоджання вільному веденню господарської діяльності та користуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне" цими земельними ділянками.

Як встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 27 липня 2011 року у справі № 07/5026/1218/2011, укладені за участю орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне" договори оренди землі набрали чинності у день їх державної реєстрації, тобто 12 та 13 квітня 2011 року. З набранням чинності вказаних договорів оренди землі у ТОВ "АТМ Тальне" виникло право користування переданими йому в оренду земельними ділянками загальною площею 129,342 га в адміністративних межах Романівської сільської ради.

Станом на 12 та 13 квітня 2011року строки, на які були укладені договори оренди землі за участю орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка", закінчилися. Поновлення цих договорів в установленому законом порядку не відбулося.

Частина 3 ст. 19 та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" не передбачають права орендаря на продовження користування орендованою земельною ділянкою після закінчення строку, на який укладався договір оренди землі, тому посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на ці норми Закону є помилковими.

Із закінченням строків дії договорів оренди землі, укладених за участю орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка", ці договори в силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" припинилися, що означає і про припинення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" права користування земельними ділянками за такими договорами загальною площею 129,342 га в адміністративних межах Романівської сільської ради та втрату ним права власності на посіви сільськогосподарських культур на цих земельних ділянках.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Таким чином, у справі не підлягають доказуванню, як такі, що встановлені рішенням Господарського суду у справі № 07/5026/1218/2011, обставини правомірності укладення позивачем 49 договорів оренди земельних ділянок (паїв) загальною площею 129,342 га в адміністративних межах Романівської сільської ради, набрання цими договорами чинності 12 та 13 квітня 2011 року, передачі земельних ділянок позивачу, правомірність набуття позивачем 12 і 13 квітня 2011 права користування 49 земельними ділянками наведених вказаних громадян відповідно до названих у рішенні суду кадастрових номерів, відсутність права відповідача на поновлення договорів оренди цих земельних ділянок, припинення права користування відповідача вказаними земельними ділянками, порушення відповідачем земельного законодавства та встановленого ч. 1 ст.2 5 Закону України "Про оренду землі" права позивача, як орендаря земельних ділянок, на самостійне господарювання на землі з дотримання умов договорів оренди землі, отримання продукції і доходів.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми на відшкодування витрат суб'єкта господарювання (позивач) на сплату ним у 2011 році фіксованого сільськогосподарського податку, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати за користування пайовими земельними ділянками сільськогосподарського призначення, якими позивач, як законний орендар, не користувався у зв'язку з тим, що вказані земельні ділянки були засіяні сільськогосподарськими культурами іншим суб'єктом господарювання (відповідач), який був користувачем земельних ділянок до укладення договору оренди землі позивачем.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи №925/523/14 на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок 12-13 квітня 2011 року позивач правомірно набув право оренди 49 земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, загальною площею 129,342 га в адміністративних межах Романівської сільської ради Тальнівського району. Восени 2010 року зазначені земельні ділянки засіяв озимими культурами відповідач, що ним не заперечується. У зв»язку з чим позивач не зміг у весняний період 2011 року приступити до самостійного господарювання на орендованій землі з дотримання умов договорів оренди землі та відповідно отримати продукцію і доходи.

Незважаючи на те, що позивач фактично не приступив до використання орендованих земельних ділянок, він на виконання договірних зобов'язань по договорах оренди землі у 2011 році нарахував і виплатив орендодавцям (фізичним особам) орендну плату грошовими коштами і продукцією в загальній сумі 83 282,63 грн., після утримання податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується окремими відомостями на видачу соломи, висівок, насіння соняшника, зерна пшениці, зерна ячменю, крупи, борошна, а також відомостями на виплату грошей; нарахований та утриманий податок з доходів громадян у виді орендної плати за землю в сумі 14 696,94 грн. позивач сплатив до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями № 354 від 19 вересня 2011 року, № 389 від 06 жовтня 2011 року, № 408 від 27 жовтня 2011 року, № 421 від 09 листопада 2011 року, з призначенням платежу: "… 35703605;110112; податок з доходів фізичних осіб за пай 2011"; також позивач подав податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку, згідно якої з площі 129,3420 га ріллі, нормативною грошовою оцінкою 4132,45, за ставкою 0,15%, починаючи з травня 2011 року позивач нарахував 801,75 грн. фіксованого сільськогосподарського податку, який платіжним дорученням від 30 червня 2011 року № 194 повністю сплатив до бюджету.

Матеріалами справи та пясненнями представників сторін підтверджується факт використання у 2011 році відповідачем пайових земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать на праві оренди позивачу, і за користування якими позивач розрахувався з орендодавцями, виплативши останнім 83282,63 грн. орендної плати, а також утримав і сплатив податок з доходів фізичних осіб та фіксований сільськогосподарський податок.

Доводи відповідача щодо правомірного користування орендованими земельними ділянками у 2011р., оскільки у нього існувало право засіяти земельні ділянки озимими культурами, так як на дату засіву цих земельних ділянок у позивача права оренди земельних ділянок не було, воно виникло значно пізніше, є безпідставними та спростовуються рішенням Господарського суду суду Черкаської області у справі № 07/5026/1218/2011 від 27 липня 2011 року, в якому господарський суд встановив, що всупереч вимогам чинного земельного законодавства, а саме: ст.ст.95, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.18, 19, 25, ч.1 ст.31, 33 Закону України "Про оренду землі" протягом квітня-серпня 2011 року відповідач неправомірно користувався земельними ділянками загальною площею 129,342 га в адміністративних межах Романівської сільської ради, які на правах оренди належали позивачу.

На підставі вищевикладеного, колегія погоджується з висновком місецвого господарського суду про те, що право позивача на відшкодування витрат, понесених ним на виплату громадянам - орендодавцям договірної орендної плати за земельні паї, якими він не зміг своєчасно скористатися внаслідок неправомірних дій відповідача, а також сплачені податки, є збитками у розумінні ст.224 ГК України, вихдячи з наступних підстав.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною ( ст. 224 ГК України).

Згідно ст. 149 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах) (ч.1 ст.151 ГК України).

Загальні права і обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів визначені ст.ст.152, 153 ГК України, серед яких, зокрема: право вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб'єктами, усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів; обов'язок відшкодовувати збитки, завдані первинним користувачам природних ресурсів.

Об'єкт - земля, який використав у 2011 році відповідач, являється природним ресурсом. За категорією ця земля відноситься до земель сільськогосподарського призначення, визначення яких та порядок їх використання встановлює Земельний кодекс України.

Згідно ст. 125 ЗК України право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на законних підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" і договорами оренди землі набув права оренди 49 земельних ділянок.

Згідно зі ст.ст. 15, 21, 25 Закону України "Про оренду землі", умов договорів оренди земельних ділянок (паїв) позивач, як орендар, зобов'язаний був внести орендодавцям платіж за користування земельною ділянкою (орендну плату); відповідно до положень Податкового кодексу України (розділ ІУ "Податок на доходи фізичних осіб", розділ ХІУ глава 2 "Фіксований сільськогосподарський податок") зобов'язаний був з цього доходу нарахувати і утримати податок на доходи фізичних осіб та сплатити їх до бюджету, а також задекларувати право оренди земельними ділянками і сплатити у встановленому розмірі фіксований сільськогосподарський податок.

Таким чином, витрати позивача на оплату орендної оплати та сплату податків відповідають його договірним зобов'язанням перед орендодавцями та законодавчим зобов'язанням суб'єкта господарювання. Використання земельних ділянок відповідачем не звільняло позивача від сплати орендної плати та податку на доходи фізичних осію у виді орендної плати і фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі вищенаведленого, колегія прихдить до висновку про те, що доводи відповідача про те, що наведені витрати позивача не є обов'язковими, не відповідають чинному законодавству України.

Порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної із використанням землі сільськогосподарського призначення, призвело до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, його права, передбаченого ст. 25 Закону України "Про оренду землі" самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що з вини відповідача у 2011 році позивач не зміг своєчасно приступити до використання орендованих ним 49 земельних ділянок загальною площею 129,342га, відповідно, отримати продукцію та доходи, проте на виконання зобов'язань з використання цих земельних ділянок позивач поніс витрати, які згідно ст. 28 Закону України "Про оренду землі" не можуть покладатись на орендодавців, оскільки останні виконали свої договірні зобов'язання з передачі земельних ділянок.

Згідно ст. 152 ЗК України одним із способів захисту прав юридичних осіб на земельні ділянки є відшкодування заподіяних збитків.

Загальні підстави відшкодування збитків землекористувачам, порядок їх відшкодування визначені ст.ст. 156, 157 ЗК України.

Враховуючи обставини справи, колегія вважає, що збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються незалежно від того, чи розповсюджуються на правовідносини положення ст. 156 ЗК України, на підставі загальних положень цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 224, 225 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновою шкодою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, яки включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою), вина заподіювача шкоди.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються незалежно від того, чи розповсюджуються на правовідносини положення ст. 156 ЗК України, на підставі загальних положень цивільного та господарського законодавства.

Аналізуючи вищенавикладене, колегія приходить до висновку про наявність у діях відповідача складу господарського правопорушення, у зв»язку з чим наявні підстави для відшкодування збитків,

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98 781 грн. 36 коп. збитків.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам"янка" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014р. у справі № 925/523/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014р. у справі № 925/523/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/523/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська