Ухвала

від 30.03.2015 по справі 925/523/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 березня 2015 року Справа № 925/523/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубенко Н.М., суддів:Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Мележик Н.І., Самусенко С.С. розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 16.12.2014 у справі№ 925/523/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Тальне" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" простягнення 98781,36 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 у справі №925/523/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 98781,36 грн. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 у справі №925/523/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 у справі №925/523/14 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2014 у справі №925/523/14 з дотриманням строку передбаченого частиною першою статті 111 17 ГПК України, в якій просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі № 904/9739/13 та від 02.07.2014 у справі №922/3097/13, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 16.12.2014 у справі №925/523/14, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих неправомірним використанням земельної ділянки. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що в діях відповідача вбачається наявність складу господарського правопорушення, як підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних збитків, оскільки, через неправомірні дії відповідача у 2011 році позивач не зміг своєчасно приступити до використання орендованих ним 49 земельних ділянок, відповідно, отримати продукцію та доходи, що свідчить про порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, його права, передбаченого Законом України "Про оренду землі" самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи. При цьому, судом касаційної інстанції враховано встановлені рішенням господарського суду у справі №07/5026/1218/2011 обставини щодо: правомірності укладення позивачем 49 договорів оренди земельних ділянок (паїв) та набрання цими договорами чинності; передачі земельних ділянок позивачу та правомірність набуття позивачем права користування 49 земельними ділянками; відсутність права відповідача на поновлення договорів оренди цих земельних ділянок; припинення права користування відповідача вказаними земельними ділянками; порушення відповідачем земельного законодавства та права позивача, як орендаря земельних ділянок, на самостійне господарювання на землі з дотримання умов договорів оренди землі та отримання продукції і доходів. Крім того, незважаючи на те, що позивач фактично не приступив до використання орендованих земельних ділянок, він на виконання договірних зобов'язань за договорами оренди землі у 2011 році нарахував і виплатив орендодавцям (фізичним особам) орендну плату грошовими коштами і продукцією; позивач також сплачував до бюджету нарахований та утриманий податок з доходів громадян у виді орендної плати за землю; податок з доходів фізичних осіб та повністю сплатив фіксований сільськогосподарський податок.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2014 у справі №922/3097/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, щодо відмови в задоволенні позову про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що: факт здійснення відповідачем всіх необхідних та законодавчо визначених дій для укладення договору оренди земельної ділянки виключає наявність його вини, як однієї із ознак, необхідної для стягнення збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів; позивач не довів належними доказами вчинення протиправних дій або бездіяльності відповідача; розрахунок збитків, завданих територіальній громаді за використання земельної ділянки, не є остаточним та підлягає уточненню за результатами проведення комплексу геодезичних та землевпорядних робіт, вивчення додаткових відомостей та документів щодо сплати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, змістом наведеної постанови суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цій справі в порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №904/9739/13, на яку також посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору зі справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам'янка" у допуску справи №925/523/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя: Н. Губенко Судді:Н. Дунаєвська Н. Кочерова Н. Мележик С. Самусенко