Постанова

від 16.10.2014 по справі 910/21809/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа№ 910/21809/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 06.11.2013 року б/н

від відповідача: Сокальська О.О. - дов. від 05.08.2014 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року

у справі № 910/21809/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта" (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" (м. Київ)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 21.07.2011 року № 140711 у розмірі 100 941 грн. 15 коп.: 89 600 грн. (сума основного боргу), 6 738 грн. 41 коп. (пеня), 4 602 грн. 74 коп. (сума 3% річних).

Справа розглядалася неодноразово. Останнім рішенням від 12.08.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „ІЦ „Енергомаш" на користь ТОВ „Дельта" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 89 600 грн. основного боргу, 6 583 грн. 76 коп. 3% річних, 1 923 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору та 7 250 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У решті позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ ІЦ „Енергомаш" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року по справі № 910/21809/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року апеляційна скарга ТОВ ІЦ „Енергомаш" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/21809/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 16.10.2014 року представник відповідача підтримувала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2011 року між Товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" (замовник) уклали договір постачання № 140711, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 22.07.2011 року № 1 до договору, та специфікаціями №№ 1, 2 постачальник поставив замовнику гідравлічні гільйотинні ножиці мод. GV-1630-Pasifico та комплекс підтримок для гідравлічної чотирьохвалкової згинальної машини мод. МН322 D, загальною вартістю 2 048 000 грн. (далі - обладнання).

Пунктом 2.4 договору від 21.07.2011 року № 140711, у редакції додаткової угоди від 22.07.2011 року № 1 до договору, передбачено, що оплата по договору здійснюється замовником шляхом банківського переказу грошових коштів за вказаними в договорі реквізитами, на підставі виставлених постачальником рахунків у наступному порядку:

а) перший платіж у розмірі 483 480 грн. з ПДВ;

б) другий платіж у розмірі 483 480 грн. з ПДВ.

Платежі п. 2.4. п.п. а), б) повинні бути перераховані на поточний рахунок постачальника у вигляді попередньої оплати згідно з виставлених рахунків від постачальника до 15.08.2011 року.

в) третій платіж у розмірі 495 720 грн. з ПДВ;

г) четвертий платіж у розмірі 495 720 грн. з ПДВ.

Платежі п. 2.4. п.п. в), г) повинні бути перераховані на поточний рахунок постачальника після письмового повідомлення поставщиком замовника про готовність заводів виробників до відвантаження обладнання па адресу поставщика.

д) п'ятий платіж у розмірі вартості шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт 89 600 грн. з ПДВ.

Даний платіж: повинен бути перерахований на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт обладнання на площах замовника. Але не пізніше 15-ти робочих днів після постачання обладнання замовнику.

На виконання умов пп. а) - г) п. 2.4 договору від 21.07.2011 року № 140711 відповідачем протягом 2011 року здійснено передоплату за обладнання у загальному розмірі 1 958 400 грн., наступними платежами: перший платіж 09.08.2011 року у розмірі 483 480 грн. (на підставі рахунку від 04.08.2013 року № 64); другий платіж 10.08.2011 року у розмірі 483 480 грн. (на підставі рахунку від 05.08.2013 року № 65); третій платіж 11.08.2011 року у розмірі 495 720 грн. (на підставі рахунку від 08.08.2013 року № 66); четвертий платіж 12.08.2011 року у розмірі 495 720 грн. (на підставі рахунку від 09.08.2013 року № 67).

Відповідно до п. 3.1 договору від 21.07.2011 року № 140711 поставка обладнання здійснюється транспортом перевізника, якого наймає постачальник на умовах DDР (м. Харків) - склад Замовника згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року термін DDР „Поставка з оплатою мита" означає, що продавець надасть пройдений митне очищення і не розвантажений з прибулого транспортного засобу товар у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Пунктом 3.3 договору від 21.07.2011 року № 140711 передбачено, що датою поставки (моментом поставки) вважається дата доставки обладнання замовнику, зазначена у накладній на поставку обладнання.

Виконуючи вимоги договору від 21.07.2011 року № 140711 позивачем після отримання передоплати було здійснено поставку обладнання, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 06.12.2011 року № 108 на поставку комплекту підтримок для гідравлічної чотирьохвалкової згинальної машини мод. МН322 D, вартістю 468 000 грн.; від 16.01.2012 року № 1 на поставку гідравлічних гільйотинних ножиць GV-1630-Pasifico, вартістю 1 580 000 грн.

Зазначене у договорі від 21.07.2011 року № 140711 обладнання отримано представником відповідача (Трофімовим Віктором Миколайовичем) на підставі довіреностей від 05.12.2011 року № 99 та від 13.01.2012 року № 3 та підписаними актами приймання-передачі від 06.12.2011 року та 16.01.2012 року.

На підставі пунктів 1.1 та 6.1 - 6.7 договору від 21.07.2011 року № 140711 позивачем проведено шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання, з підключенням та запуском в експлуатацію; відбиранням пробних матеріалів; навчанням персоналу відповідача особливостям експлуатації обладнання, за результатами яких, без зауважень з боку відповідача, підписано акт виконаних робіт від 15.02.2012 року.

У вказаному акті виконаних робіт зазначено, що позивач в ході робіт здійснив: підключення та запуск в експлуатацію гідравлічних ножиць; видав рекомендації по наладці станка; навчив персонал відповідача особливостям експлуатації станка; передав паспорт на російській мові, наданий позивачем суду для долучення до матеріалів справи, прийняв станок на гарантійне обслуговування з 15.02.2012 року.

Відповідач зі своєї сторони умови договору від 21.07.2011 року № 140711 належним чином не виконав та не перерахував позивачу п'ятий платіж за шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи у розмірі 89 600 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК Україні за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи відповідач згідно з п. 2.4 договору від 21.07.2011 року № 140711 зобов'язався сплатити п'ятий платіж у розмірі вартості шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт 89 600 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт обладнання на площах замовника, але не пізніше 15-ти робочих днів після постачання обладнання замовнику. Акт виконаних робіт сторонами підписано 15.02.2012 року, тому відповідач, згідно з умовами договору від 21.07.2011 року № 140711 повинен був оплатити пусконалагоджувальні роботи до 22.02.2012 року включно.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 2 048 000 грн., про що свідчать видаткові накладні: від 06.12.2011 року № 108 та від 16.01.2012 року № 1, копії яких наявні в матеріалах справи, докази наявності будь-яких претензій відповідача до поставленого позивачем обладнання у суду відсутні, однак відповідачем поставлене позивачем за умовами договору обладнання, строк оплати якого вже настав, в повній мірі не оплачено, а саме: не здійснено п'ятий платіж в сумі 89 600 грн.

З цих підстав колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи, оскільки відповідачем було підписано акт виконаних робіт від 15.02.2012 року без зауважень та суду не було надано доказів пред'явлення претензій з моменту установки обладнання, а відтак таке клопотання направлене на затягування судового процесу.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 89 600 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 7.2 договору від 21.07.2011 року № 140711 сторони узгодили, що за порушення замовником строку оплати по договору, за винятком оплати по п.п. а) п. 2.4, більше 10 днів, замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня від суми не проведеного платежу, вказаної в договорі, за кожний день прострочення, а також суму, яку постачальник витратить на зберігання обладнання на охоронюваному складі.

Позивач керуючись п. 7.2 договору від 21.07.2011 року № 140711, нарахував та просить стягнути з відповідача 39 557 грн. 79 коп. пені за період з 23.02.2012 року по 05.08.2014 року.

Місцевий господарський суду дійшов вірного висновку, що пеня мала бути нарахована за період з 23.02.2012 року по 23.08.2012 року, оскільки згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування до вимоги про стягнення пені позовної давності.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати пусконалагоджувальних робіт виникло з 23.02.2012 року, позивач звернувся до суду з даним позовом, згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду - 11.11.2013 року, отже з пропуском встановленого строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відтак у зв'язку з пропуском позивачем установленої законодавством позовної давності для звернення з позовною вимогою про стягнення пені та заявою відповідача про застосування позовної давності до даної позовної вимоги нарахування пені за межами шестимісячного строку, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 6 583 грн. 76 коп. 3 % річних за період з 23.02.2012 року по 05.08.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних в розмірі 6 583 грн. 76 коп.

Також ТОВ „Дельта" було заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 14 500 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що 25.10.2013 між позивачем та адвокатським бюро „ОСОБА_2" укладено договір № 1-2/13 про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем надано суду наступні документи: свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1; акти про надання послуг - правової допомоги: від 14.04.2014 року на суму 3 000 грн.; від 16.06.2014 року на суму 2 500 грн.; від 18.07.2014 на суму 4 000 грн. та платіжні доручення: від 06.11.2013 року № 2794 на суму 5 000 грн.; від 14.02.2014 року № 2886 на суму 3 000 грн.; від 12.06.2014 року № 2963 на суму 2 500 грн.; від 11.07.2014 року № 2986 на суму 4 000 грн.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що враховуючи часткове задоволенням позову та співрозмірність адвокатських послуг із задоволеною сумою позову, судові витрат на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню в сумі 7 250 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Додатково ТОВ „Дельта" було заявлено про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Як вбачається з доданим позивачем документів ним було понесено витрати по оплаті послуг адвоката на підтвердження чого надано: акти про надання послуг - правової допомоги від 16.10.2014 року на суму 3 000 грн. та платіжне доручення від 01.10.2014 року № 3021 на суму 3 000 грн.

Враховуючи те, що з переліку дій, які перераховані у змісті правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 25.10.2013 року № 11-2/13 очевидно було забезпечено участь адвоката ОСОБА_2 в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що співрозмірний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката становить одну мінімальну заробітну плату - 1 218 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/21809/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/21809/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Енергомаш" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, ідентифікаційний код 24288388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Ювілейне, ідентифікаційний код 24433583) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/21809/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__20.10.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич