Постанова

від 24.11.2014 по справі 910/21809/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Справа № 910/21809/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач, розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014р. у справі№910/21809/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта " доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" простягнення заборгованості

за участю представників

позивача: Семенюка В.В., дов. від 06.11.2013р. б/н;

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" про стягнення 89600 грн. основного боргу, пені в розмірі 39557,79 грн. за період з 23.02.2012 р. по 05.08.2014р., 6583,76грн. - 3% річних, 10364,01 грн. інфляційних нарахувань, 14500 грн. - витрат на послуги адвоката та судового збору - 2922,12 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014р. (суддя Шкурдова Л.М.) у справі №910/21809/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів: Коротун О.М., Майданевича А.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" на користь ТОВ "Дельта" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 89 600 грн. - основного боргу, 6583 грн. 76 коп. - 3% річних, 1 923 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору та 7 250 грн. витрат на оплату послуг адвоката, у решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. скасувати в частині стягнення з відповідача 89600 грн. основного боргу та 6583,76 грн. - 3% річних, а справу №910/21809/13 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Водночас, відповідачем подана суду касаційної інстанції заява від 17.10.2014р. про зупинення виконання судового рішення, яка не підлягає задоволенню судом касаційної інстанції, оскільки згідно ст. 121 1 Господарського процесуального кодексу України зупинення виконання судового рішення є правом суду касаційної інстанції, а не обов'язком.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" (відповідач - замовник) укладено Договір №140711, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовнику гідравлічні гільйотинні ножиці мод. GV-1630-Pasifico та комплект підтримок для гідравлічної чотирьохвалкової згинальної машини мод.МН322 D, загальною вартістю 2048000 грн., а замовник - прийняти вказане обладнання та оплатити його вартість та роботи у відповідності з вимогами визначеними п.2.4. Договору.

Пунктом 2.4 договору від 21.07.2011 року № 140711, у редакції додаткової угоди від 22.07.2011 року № 1 до договору, передбачено, що оплата по договору здійснюється відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів за вказаними в договорі реквізитами, на підставі виставлених позивачем рахунків у наступному порядку:

а) перший платіж у розмірі 483 480 грн. з ПДВ;

б) другий платіж у розмірі 483 480 грн. з ПДВ.

Платежі п. 2.4. п.п. а), б) повинні бути перераховані на поточний рахунок постачальника у вигляді попередньої оплати згідно з виставлених рахунків від постачальника до 15.08.2011 року.

в) третій платіж у розмірі 495 720 грн. з ПДВ;

г) четвертий платіж у розмірі 495 720 грн. з ПДВ.

Платежі п. 2.4. п.п. в), г) повинні бути перераховані на поточний рахунок постачальника після письмового повідомлення поставщиком замовника про готовність заводів виробників до відвантаження обладнання па адресу поставщика.

д) п'ятий платіж у розмірі вартості шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт 89600 грн. з ПДВ. Даний платіж повинен бути перерахований на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт обладнання на площах замовника. Але не пізніше 15-ти робочих днів після постачання обладнання замовнику.

На виконання умов пп. а) - г) п. 2.4 договору від 21.07.2011 року № 140711 відповідачем протягом 2011 року здійснено попередню оплату за обладнання у загальному розмірі 1 958 400 грн. (платіж від 09.08.2011р. у розмірі 483 480 грн., рахунок від 04.08.2013р. № 64; платіж від 10.08.2011р. у розмірі 483 480 грн., рахунок від 05.08.2013р. №65; платіж від 11.08.2011р. у розмірі 495 720 грн., рахунок від 08.08.2013р. № 66; платіж 12.08.2011р. у розмірі 495 720 грн., рахунок від 09.08.2013 року № 67).

Відповідно до п. 3.1 договору від 21.07.2011 року № 140711 поставка обладнання здійснюється транспортом перевізника, якого наймає постачальник на умовах DDР (м.Харків) - склад Замовника згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року термін DDР „Поставка з оплатою мита" означає, що продавець надасть пройдений митне очищення і не розвантажений з прибулого транспортного засобу товар у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Пунктом 3.3 договору від 21.07.2011 року № 140711 передбачено, що датою поставки (моментом поставки) вважається дата доставки обладнання замовнику, зазначена у накладній на поставку обладнання.

Позивач поставив обладнання після отримання передоплати (видаткові накладні від 06.12.2011 р. № 108 на поставку комплекту підтримок для гідравлічної чотирьохвалкової згинальної машини мод. МН322 D, вартістю 468 000 грн.; від 16.01.2012р.№1 на поставку гідравлічних гільйотинних ножиць GV-1630-Pasifico, вартістю 1 580 000 грн.), яке отримано представником відповідача, Трофімовим Віктором Миколайовичем, на підставі довіреностей від 05.12.2011р. № 99 та від 13.01.2012р. № 3 та відповідно до підписаних актів приймання-передачі від 06.12.2011 року та 16.01.2012 року.

Відповідно до п.п. 1.1., 6.1.-6.7. договору позивачем проведено шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання, з підключенням та запуском в експлуатацію; відбиранням пробних матеріалів; навчанням персоналу відповідача особливостям експлуатації обладнання, про що свідчить акт виконаних робіт від 15.02.2012р., відповідно до якого, позивачем, зокрема, проведено навчання персоналу відповідача особливостям експлуатації станка, взято його на гарантійне обслуговування з 15.02.2012р., передано паспорт на російській мові. Разом з тим, вказані роботи відповідачем не оплачено, внаслідок чого заборгованість останнього становила у розмірі 89 600 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення замовником строку оплати по договору, за винятком оплати по п.п. а) п. 2.4, більше 10 днів, він виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня від суми не проведеного платежу, вказаної в договорі, за кожний день прострочення, а також суму, яку постачальник витратить на зберігання обладнання на охоронюваному складі.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме п. 2.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.07.2011р., щодо оплати 5-го платежу за шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи у розмірі 89 600 грн. Крім цього, керуючись п. 7.2 договору, позивач також нарахував пеню - 39557,79 грн. за період з 23.02.2012 р. по 05.08.2014р., 6583,76грн. - 3% річних та 10364,01 грн. - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат місцевим господарським судом не прийнято до розгляду, оскільки первісно в позові позивачем не заявлено про стягнення інфляційних втрат, що свідчить про зміну предмета позову, а вказана заява подана позивачем після початку розгляду справи по суті, всупереч ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526, 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Врахував вищевикладені обставини, зазначені приписи чинного законодавства України, виконання позивачем умов щодо поставки обладнання і проведення шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, підписання сторонами акту виконаних робіт 15.05.2012р. та обов'язок відповідача здійснити оплату відповідно до п.2.4. договору п'ятого платежу в розмірі 89600грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт обладнання на площах замовника, але не пізніше 15-ти робочих днів після постачання обладнання замовнику, подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 89600грн. по оплаті проведених позивачем робіт щодо поставленого за умовами договору постачання №140711 від 21.07.2011р. обладнання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Водночас, з урахуванням приписів ст.625 Цивільного кодексу України, перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних у сумі 6583,76грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, підставно задовольнив вказану вимогу. При цьому, врахував приписи ч.2 ст.258, ч.4 ст.267, ст.611 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, умови п.7.2 договору щодо відповідальності за порушення строків оплати по договору, прострочення відповідачем виконання зобов'язання, перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування пені на суму простроченого грошового зобов'язання, встановив пропущення позивачем строку позовної давності для пред'явлення вказаної вимоги, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати пусконалагоджувальних робіт виникло з 23.02.2012 р., а позивач звернувся до суду з даним позовом - 11.11.2013р. , про що зазначено відповідачем у заяві про застосування до вимоги про стягнення пені позовної давності, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Щодо стягнення з відповідача частково задоволених судами попередніх інстанцій послуг адвоката сторони не заперечують.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. у справі №910/21809/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко