Постанова

від 08.02.2007 по справі 45/291

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/291

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2007 р.                                                                            справа №45/291

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Юрова Н.Б. (довіреність № 05-774 від 13.06.06р.),

від відповідача:Походонько П.П. (довіреність № 2/1-810 від 05.02.07р.)Остроухова С.І. (довіреність № 2/1-811 від 05.02.07р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖданівська виправна колонія №3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецької області с.Ольхівка

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від27.11.2006 року

по справі№ 45/291 (Суддя Плотніцький Б.Д.)

за позовомВідкрите акціонерне товариство Шахта "Комсомолець Донбасу" м.Кіровське

доЖданівська виправна колонія №3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецької області с.Ольхівка

прозобов"язання відповідача прийняти архівні документи по особовому складу БУ-3 та БУ-5 згідно описів, складених позивачем

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Відкрите акціонерне товариство „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м.Кіровське Донецька обл., звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Жданівської виправної колонії №3, с.Ольхівка Донецької обл. про стягнення 540875 грн. 67 коп.

Рішенням від 27.11.2006р. позовні вимоги ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу” були задоволені частково. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведений факт надання гуманітарної допомоги по накладним №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р. на загальну суму 145 026 грн. 00 коп. Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 515 грн. 96 коп., суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, виходячи з того, що умовами договору купівлі-продажу №182 від 06.03.2003р. сторонами передбачено, що у випадку відсутності грошових коштів, оплата за поставлений товар здійснюється продукцією, що є в наявності на складі підприємства. Позивачем надана накладна №165 від 24.12.2004р., якою Жданівською виправною колонією №3, с. Ольхівка було відпущено Відкритому акціонерному товариству „Шахта „Комсомолець Донбасу” товар (халати) на суму 10 515 грн. 96 коп. (з ПДВ), яким відповідач частково розрахувався із позивачем за поставлений товар.  Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 385 333,71грн. задоволені судом, враховуючи визнання відповідачем цієї суми боргу перед позивачем та обгрунтованість заявлених позивачем вимог.

Відповідач, Жданівська виправна колонія №3, с. Ольхівка, з прийнятим рішенням не згоден. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким  вважати продукти харчування, які були поставлені позивачем відповідачу в жовтні 2004року на суму 145026грн. гуманітарною допомогою, виключити її з суми позову та залишок заборгованості в сумі 385 333,71грн. стягнути з нього.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги, визнавши, що правовідносини сторін по передачі продуктів харчування та їх часткової оплати у вигляді отримання продукції склалися саме на підставі договору купівлі-продажу №182 від 06.03.03року.

Крім того, позивач по справі підтвердив в судовому засіданні отримання від відповідача копії апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №45/291, та наданих сторонами пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України обов'язки виникають  з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу №182 від 06.03.03р. поставлено відповідачеві товар (продукти харчування) на загальну суму 540875,67грн., що підтверджується накладними №№ 3455 від 11.10.04р., 3620 від 29.10.04р., 458 від 10.05.05р., 460 від 10.02.05р., 461 від 14.02.05р., 468 від 14.02.05р., 469 від 15.02.05р., 746 від 16.03.06р., 1321 від 15.04.05р.

Відповідачем без заперечень та зауважень були отримані продукти харчування на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей серії ЯИД №800487 від 21.10.04р., ЯИА №752486 від 10.02.05р., ЯКГ №720659 від 16.03.05р., ЯКГ №720678 від 15.04.05р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в договорі сторони не обумовили строк виконання відповідачем його обов'язку щодо сплати отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою згідно норм ст.530 ЦК України 30.03.06р., що підтверджується претензією №05-394.

Свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого  товару, всупереч умовам договору та вимогам ст.ст.526,530 ЦК України відповідач не виконав.

В добровільному порядку відповідачем визнано заборгованість в сумі 385333,71грн.

Посилання відповідача на отримання ним продуктів харчування за накладними №3455 від 11.10.04р., №3620 від 29.10.06р. за спірним договором на загальну суму 145026грн. у вигляді гуманітарної допомоги, судова колегія розглянула та до уваги не прийняла, оскільки відповідачем не доведено суду першої інстанції поставки цього товару  у якості гуманітарної допомоги з урахуванням вимог, які ставляться Законами України „Про гуманітарну допомогу”, „Про благодійні організації”, належними письмовими доказами відповідно до вимог ст.ст.33,36 ГПК України.

Оскільки на суму 10515,96грн. позивач отримав від відповідача продукцію, що підтверджується накладною №165 від 24.12.04р. про поставку халатів, умовами договору, який є підставою позову, передбачена можливість відповідача розраховуватися за поставлений товар продукцією, що є в наявності на складі підприємства, у випадку відсутності грошових коштів, вимоги про стягнення цієї суми боргу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 530 359,71грн.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не спростовують висновку суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року у справі №45/291 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жданівської виправної колонії №3, с.Ольхівка Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року у справі № 45/291 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року у справі №45/291   –без змін.

Головуючий          

Судді:          

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 – ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.