Рішення

від 09.10.2014 по справі 495/1780/14-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1780/14-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

09 жовтня 2014 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Матяш Т.Л.

при секретарі - Івановій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою відповідальністю «Шляховик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Шляховик» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_6, після смерті якої до участі у справі були залучені її правонаступники - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Уточнивши свої позовні вимоги, ТОВ «Шляховик» просить витребувати від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11/100 частин будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що складаються в цілому з: прохідної силік. цегла, загальною площею 29,5 кв.м., літ. «А», контори цегли, загальною площею 753,6 кв.м. літ. «Б», контори черепаш., загальною площею 103,2 кв.м. літ. «В», ремонтні майстерні цегли, загальною площею 122,7 кв.м., літ. «Є», складу під цемент череп., загальною площею 249,1 кв.м. літ. «Ж», навіси гаражні череп., загальною площею 666,1 кв.м. літ. «З», гаражу череп. Пінобетон, загальною площею 231,9 кв.м. літ. «І» автозаправочної станції цегли, загальною площею 25,8 кв.м. літ. «К», споруд № 1-4 та передати це майно власникові - Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик». В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Шляховик» посилається на наступне.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2005 року було задоволено частково позов ОСОБА_7 до ТОВ «Шляховик» та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_7 майновий пай у вигляді частини ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС на загальну суму 90 348 грн., на суму паю розміром 21 156 грн., а з ОСОБА_7 стягнуто на користь ТОВ «Шляховик» 69192 грн., як різницю між вартістю виділеного йому частиною ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС та сумою його паю. Дане рішення ОСОБА_7 зареєстрував, тобто, право власності отримав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року, яка в подальшому була залишена без змін постановою Вищого господарського суду, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26.12.2005 року було скасоване та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2011 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_7 та скасовано реєстрацію права власності на споруди, які визначені на схематичному плані технічного паспорту під літ. «К» - АЗС та частину ремонтних приміщень № 9-10 та 12-33 під літ. «Г» по АДРЕСА_1. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26.09.2012 року рішення суду першої інстанції від 20.07.2011 року було залишено в силі.

Однак, 29.05.2008 році ОСОБА_7 продав 11/100 частин комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2008 року укладений між ними договір купівлі-продажу був визнаний дійсним та визнано право власності на зазначено майно за ОСОБА_2 За апеляційною скаргою ТОВ «Шляховик», рішення суду першої інстанції від 29.05.2008 року було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23.01.2013 року, у позові відмовлено.

29.08.2008 року, на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2008 року, ОСОБА_2 подарував 11/100 частин будівель та споруд спірного майна ОСОБА_6, яка 27.10.2008 року 1/100 частину спірних будівель та споруд подарувала ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.12.2013 року позивачеві роз'яснено його право звернутися до суду з вимогою про витребування майна у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в порядку ст.. 388 ЦК України.

Представники позивача - Пузанов В.О. та Андрієць В.П., у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду відповідачем надано заперечення, згідно яких позов не визнає та просить відмовити ц його задоволенні.

ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи сповіщались належним чином.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та заслухавши думку представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2005 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було задоволено позов ОСОБА_7, з ТОВ «Шляховик» стягнуто на його користь майновий пай у вигляді частини ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС на загальну суму 90 348 грн., на суму паю розміром 21 156 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року рішення суду першої інстанції від 26.12.2005 року було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року постанову апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року залишено без змін.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2011 року позовну заяву ТОВ «Шляховик» до ОСОБА_7 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_7 на споруди, які визначені на схематичному плані технічного паспорту під літ. «К» - АЗС та частину ремонтних приміщень № 9-10 та 12-33 під літ. «Г» по АДРЕСА_1, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_7

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України дане рішення суду першої інстанції від 20.07.2011 року було залишено без змін.

Однак, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11.07.2008 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу спірних 11/100 частин комплексу будівель у складі: будівля АЗС літ. «К» загальною площею 25,8 кв.м., частина ремнтних майстернь літ. «Г» у складі приміщень 9, 10, 12-33 включно загальною площею 222,8 кв.м., за яким ОСОБА_7 продав ОСОБА_2 вказане майно, а ОСОБА_2 29.08.2008 року подарував ОСОБА_6, що підтверджується договором дарування частин будівель та споруд від 29.08.2008 року, за реєстровим номером 3130.

27 жовтня 2008 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 1/100 частину комплексу будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що вбачається з копії представленого суду договору дарування частин будівель та споруд серії ВКТ № 155414 від 27.10.2008 року, реєстровий №3567.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 717 ЦК України встановлена безоплатність договору дарування, як його основної риси, що відрізняє дарування від інших цивільно-правових договорів по відчуженню майна.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналізуючи вище наведену норму законодавства, суд приходить до висновку про те, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. При цьому, якщо майно набуто безоплатно, власник має право витребувати майно в усіх випадках. Це правило стосується як недобросовісних, так і добросовісних набувачів.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п. 10) норма частини першої статті 216 ЦК, не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таку ж позицію законодавства зазначено в Листі Верховного суду України від 24.11.2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте, в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Таким чином, для відновлення порушених майнових прав позивача не вимагається визнавати недійсними договір дарування від 29.08.2008 року та договір дарування від 27.10.2008 року, оскільки вони були укладені в результаті правочину, які були визнані судом недійсними

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи вказують на те, що титульним власником спірного майна є позивач, який штучно був позбавлений можливості реалізувати належне йому за законом право на володіння, користування та розпорядження належним майном, а тому пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та повинні бути задоволені шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст. 213 ЦПК).

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.. 216, 321 388, 387, 717 ЦК України, ст..3, 4, 11, 208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик» - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11/100 частин будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що складаються в цілому з: прохідної силік. цегла, загальною площею 29,5 кв.м., літ. «А», контори цегли, загальною площею 753,6 кв.м. літ. «Б», контори черепаш., загальною площею 103,2 кв.м. літ. «В», ремонтні майстерні цегли, загальною площею 122,7 кв.м., літ. «Є», складу під цемент череп., загальною площею 249,1 кв.м. літ. «Ж», навіси гаражні череп., загальною площею 666,1 кв.м. літ. «З», гаражу череп. Пінобетон, загальною площею 231,9 кв.м. літ. «І» автозаправочної станції цегли, загальною площею 25,8 кв.м. літ. «К», споруд № 1-4 та передати це майно власникові - Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик» (адреса: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Салгани, вул.. Шабська, 39, ідентиф.код 03579147, Код ЄДРПОУ 03579147).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_2), ОСОБА_3 (НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІК НОМЕР_4) та ОСОБА_11 (НОМЕР_5) на користь ТОВ «Шляховик» (адреса: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Салгани, вул.. Шабська, 39, ідентиф.код 03579147, Код ЄДРПОУ 03579147) витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя