Ухвала

від 13.01.2015 по справі 495/1780/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/540/15

Головуючий у першій інстанції Матяш Т. Л.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Кононенко Н.А.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" (далі ТОВ "Шляховик") до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року,

встановила :

12 березня 2014 року ТОВ "Шляховик" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_8, після смерті якої до участі у справі були залучені її правонаступники - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Уточнивши свої позовні вимоги, ТОВ "Шляховик" просило витребувати від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 11/100 частин будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що складаються в цілому з: прохідної силік. цегла, загальною площею 29,5 кв.м., літ. "А", контори цегли, загальною площею 753,6 кв.м. літ. "Б", контори черепаш., загальною площею 103,2 кв.м. літ. "В", ремонтні майстерні цегли, загальною площею 122,7 кв.м., літ. "Є", складу під цемент череп., загальною площею 249,1 кв.м. літ. "Ж", навіси гаражні череп., загальною площею 666,1 кв.м. літ. "З", гаражу череп. пінобетон, загальною площею 231,9 кв.м. літ. "І" автозаправочної станції цегли, загальною площею 25,8 кв.м. літ. "К", споруд № 1-4 та передати це майно власникові - ТОВ "Шляховик".

В обґрунтування позову ТОВ "Шляховик" послалось на те, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2005 року було задоволено частково позов ОСОБА_9 до ТОВ "Шляховик" та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_9 майновий пай у вигляді частини ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС на загальну суму 90 348 грн., на суму паю розміром 21 156 грн., а з ОСОБА_9 стягнуто на користь ТОВ "Шляховик" 69192 грн., як різницю між вартістю виділеного йому частиною ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС та сумою його паю. Дане рішення ОСОБА_9 зареєстрував, тобто, право власності отримав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2009 року, яка в подальшому була залишена без змін постановою Вищого господарського суду, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26 грудня 2005 року було скасоване та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2011 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_9 та скасовано реєстрацію права власності на споруди, які визначені на схематичному плані технічного паспорту під літ. "К" - АЗС та частину ремонтних приміщень № 9-10 та 12-33 під літ. "Г" по АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції від 20 липня 2011 року було залишено в силі.

Однак, 29 травня 2008 року ОСОБА_9 продав 11/100 частин комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району ОСОБА_4.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року укладений між ними договір купівлі-продажу був визнаний дійсним та визнано право власності на зазначено майно за ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції від 29 травня 2008 року було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2013 року, у позові відмовлено.

29 серпня 2008 року, на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року, ОСОБА_4 подарував 11/100 частин будівель та споруд спірного майна ОСОБА_8, яка 27 жовтня 2008 року 1/100 частину спірних будівель та споруд подарувала ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2013 року позивачеві роз'яснено його право звернутися до суду з вимогою про витребування майна у ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в порядку ст. 388 ЦК України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року позовну заяву ТОВ "Шляховик" задоволено.

Суд першої інстанції вирішив:

- витребувати від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 11/100 частин будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що складаються в цілому з: прохідної силік. цегла, загальною площею 29,5 кв.м., літ. "А", контори цегли, загальною площею 753,6 кв.м. літ. "Б", контори черепаш., загальною площею 103,2 кв.м. літ. "В", ремонтні майстерні цегли, загальною площею 122,7 кв.м., літ. "Є", складу під цемент череп., загальною площею 249,1 кв.м. літ. "Ж", навіси гаражні череп., загальною площею 666,1 кв.м. літ. "З", гаражу череп. Пінобетон, загальною площею 231,9 кв.м. літ. "І" автозаправочної станції цегли, загальною площею 25,8 кв.м. літ. "К", споруд № 1-4 та передати це майно власникові - ТОВ "Шляховик" (адреса: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 39, ідентиф.код 03579147, Код ЄДРПОУ 03579147);

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІК НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІК НОМЕР_2), ОСОБА_5 (НОМЕР_3), ОСОБА_6 (ІК НОМЕР_4) та ОСОБА_7 (НОМЕР_5) на користь ТОВ "Шляховик" (адреса: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 39, ідентиф.код 03579147, Код ЄДРПОУ 03579147) витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Шляховик", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 215, 216, 321, 387, 388, 717 ЦК України, роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правомірно виходив з наступного.

26 грудня 2005 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було задоволено позов ОСОБА_9, з ТОВ "Шляховик" стягнуто на його користь майновий пай у вигляді частини ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їх території АЗС на загальну суму 90 348 грн., на суму паю розміром 21 156 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції від 26 грудня 2005 року було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 Постановою Вищого господарського суду України від 21 липня 2009 року постанову апеляційного господарського суду від 03 лютого 2009 року залишено без змін.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2011 року позовну заяву ТОВ "Шляховик" до ОСОБА_9 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_9 на споруди, які визначені на схематичному плані технічного паспорту під літ. "К" - АЗС та частину ремонтних приміщень № 9-10 та 12-33 під літ. "Г" по АДРЕСА_1, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_9

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України дане рішення суду першої інстанції від 20 липня 2011 року було залишено без змін.

Однак, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11 липня 2008 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу спірних 11/100 частин комплексу будівель у складі: будівля АЗС літ. "К" загальною площею 25,8 кв.м., частина ремнтних майстернь літ. "Г" у складі приміщень 9, 10, 12-33 включно загальною площею 222,8 кв.м., за яким ОСОБА_9 продав ОСОБА_4 вказане майно, а ОСОБА_4 29 серпня 2008 року подарував ОСОБА_8, що підтверджується договором дарування частин будівель та споруд від 29 серпня 2008 року, за реєстровим номером 3130.

27 жовтня 2008 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 1/100 частину комплексу будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 20900 кв.м., що вбачається з копії представленого суду договору дарування частин будівель та споруд серії ВКТ № 155414 від 27 жовтня 2008 року, реєстровий №3567.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

При цьому, якщо майно набуто безоплатно, власник має право витребувати майно в усіх випадках. Це правило стосується як недобросовісних, так і добросовісних набувачів.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Проте, в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Таким чином, для відновлення порушених майнових прав позивача не вимагається визнавати недійсними договір дарування від 29 серпня 2008 року та договір дарування від 27 жовтня 2008 року, оскільки вони були укладені в результаті правочину, які були визнані судом недійсними

В судовому засіданні встановлено, що титульним власником спірного майна є позивач, який штучно був позбавлений можливості реалізувати належне йому за законом право на володіння, користування та розпорядження належним майном, а тому пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та повинні бути задоволені шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що апелянт не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що справа була розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_4, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення виходячи з наступного.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України.

Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України).

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності сторін).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що зазначене вище порушення процесуального права (неналежне сповіщення ОСОБА_4), не призвело до неправильного вирішення цієї справи на підставах викладених вище.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого володіння - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко