Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/17883/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 910/17883/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі№ 910/17883/13 Господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до 1. Всеукраїнської громадської організації "Розрада" 2. Голосіївської районної в місті Києві ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

прокурора: Атаєва Д.К., посв. від 24.07.2014 № 027469

позивача: Федорчук О.В., дов. від 07.11.2013 № 2813

відповідача-1: Старик А.М., дов. від 16.04.2014 № 12/1

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: Асіпцова О.В., дов. від 28.04.2014 № 100-2939

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Розрада" про визнання недійсним Договору № 96-09 від 30.06.2009 оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4 та зобов'язання відповідача-1 звільнити та передати за актом приймання-передачі позивачу приміщення у ДНЗ № 92 Голосіївського району міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 у справі № 910/17883/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в доход Державного бюджету України 2436 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 910/17883/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокуратури Голосіївського району міста Києва в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2009 між Голосіївською районною в місті Києві радою (далі - орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією "Розрада" (далі - орендар) було укладено Договір оренди № 96-09 нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого на підставі розпорядження Голосіївської районної у місті Києві ради від 29.04.2009 № 60 п. 2.3 та ордеру № 126-09 від 30.06.2009 орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва загальною площею 110,0 кв.м, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4 на першому поверсі ДНЗ № 92 та використовується для здійснення статутної діяльності (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору термін дії Договору встановлюється з 30.06.2009 до 30.05.2012.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що приміщення по вул. Горького, 4 є майном дитячого навчального закладу № 92 Голосіївського району м. Києва, який підпорядкований та знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, та забезпечує реалізацію прав дітей відповідної території на здобуття дошкільної освіти.

Апеляційним господарським судом також зазначено, що згідно із Договором орендовані приміщення використовуються для статутної діяльності відповідача-1.

При цьому, відповідач-1 є некомерційною громадською організацією, яка відповідно до п. п. 2.1, 2.2.1, 2.2.4 Статуту впроваджує соціально-психологічні знання в життя людей, здійснює культурно-просвітницьку діяльність та реалізує навчальні програми для населення з метою подолання домашнього насильства, жорсткого поводження з дітьми та торгівлі людьми.

Предметом спору у справі є питання дійсності вказаного Договору оренди.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору № 96-09 від 30.06.2009 оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4, прокурор Голосіївського району міста Києва посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, натомість спірні приміщення передані в оренду відповідача-1 для розміщення службових приміщень, тобто для використання з метою, що не пов'язана з освітньою діяльністю. Отже, на думку прокурора оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що орендовані за спірним Договором приміщення використовуються для статутної діяльності відповідача-1, який є некомерційною громадською організацією, і здійснює діяльність, пов'язану з навчально-виховним процесом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність при укладенні оспорюваного договору порушень приписів ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди, вказавши також, що спірний договір укладено на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві Ради від 29.04.2009 № 60 п.2.3, яке недійсним не визнано і враховуючи взаємопов'язаність наведеного розпорядження з оспорюваним договором, останній не може визнаватись недійсним без визнання недійсним цього розпорядження.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням .

Відповідно до п. 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.01.1997 № 38 до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, приміщення по вул. Горького, 4 є майном дитячого навчального закладу № 92 Голосіївського району м. Києва, який підпорядкований та знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільний навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Особливості правового режиму майна дошкільних навчальних закладів визначені, зокрема ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", частинами 5, 6 якої передбачено, що майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою .

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Відповідно до п. 53 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, дошкільний навчальний заклад за погодженням із засновником (власником) може придбавати і орендувати необхідне обладнання та інше майно; отримувати допомогу від підприємств, установ, організацій або фізичних осіб; здавати в оренду приміщення, споруди, обладнання юридичним та фізичним особам для провадження освітньої діяльності згідно із законодавством .

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що згідно із умовами Договору орендовані приміщення передаються з метою використання для здійснення статутної діяльності відповідача-1, який є некомерційною громадською організацією, і предметом діяльності якого, відповідно до п. п. 2.1, 2.2.1, 2.2.4 Статуту, є впровадження соціально-психологічних знань в життя людей, здійснення культурно-просвітницької діяльності та реалізація навчальних програм для населення з метою подолання домашнього насильства, жорсткого поводження з дітьми та торгівлі людьми.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про освіту" визначено, що право громадян на освіту забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти згідно із статтею 29 вказаного Закону включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

В свою чергу, навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (п. 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 № 563).

Згідно із ч. 5 ст. 18 Закону України "Про освіту" діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наявності у відповідача-1 відповідної ліцензії на надання освітніх послуг судами попередніх інстанцій не встановлено.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у Всеукраїнської громадської організації "Розрада" відсутні підстави для здійснення освітньої діяльності, у тому числі у сфері дошкільної освіти.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відповідність спірного Договору оренди вимогам чинного законодавства.

На думку суду касаційної інстанції висновок апеляційного господарського суду про неможливість визнання недійсним оспорюваного Договору оренди без визнання недійсним розпорядження Голосіївської районної в м. Києві ради від 29.04.2009 № 60 є необґрунтованим, оскільки вказане розпорядження є формою волевиявлення органу місцевого самоврядування, уповноваженого на розпорядження відповідним майном територіальної громади, а оспорювання Договору оренди у даній справі не пов'язано із правомочністю такого органу і наявність вказаного розпорядження не підтверджує відповідність договору вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку із визнанням недійсним Договору оренди № 96-09 нежитлового приміщення на відповідача-1 покладається обов'язок повернути позивачу приміщення, що є предметом вказаного договору.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі заступника прокурора м. Києва, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 910/17883/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір № 96-09 від 30.06.2009 оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4, укладений між Голосіївською районною в місті Києві радою та Всеукраїнською громадською організацією "Розрада".

Зобов'язати Всеукраїнську громадську організацію "Розрада" звільнити та передати за актом приймання-передачі Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації приміщення площею 110 кв.м. у дошкільному навчальному закладі № 92 Голосіївського району міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Горького, 4.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Розрада" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. за розгляд справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир