Рішення

від 08.10.2014 по справі 910/14163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14163/14 08.10.14

За позовомЧорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі 1.Міністерства інфраструктури України; 2.Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" проповернення майна та стягнення неустойки у розмірі 132 480,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від прокуратури: Одуденко А.В.;

від позивача-1: Ярошенко Н.Ю. - представник за дов.;

від позивача-2: Моряков К.І. - представник за дов.;

від відповідача: не з"явились.

У судовому засіданні 08.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про повернення майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі №910/14163/14, розгляд справи призначений на 11.08.2014.

11.08.2014 розгляд справи було відкладено на 03.09.2014.

03.09.2014, прокурор звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд: 1.Зобов»язати відповідача повернути буксир "Прогрес" (прапор України, номер 272015700), який обліковується на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" під інв. №074740, до причалу №28 Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" по акту приймання-передачі буксира "Прогрес" з майном судновласника, що знаходиться на буксирі "Прогрес", з додатками за переліком класифікаційних документів, документів на устаткування, основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, малоцінного інвентарю, що швидко зношується , та матеріальних цінностей буксира "Прогрес" від 01.10.2010;

2.Стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування буксиром за час прострочення виконання зобов'язання у період з 18.05.2014 по 18.08.2014 по договору бербоутного чартера №КД-18837 від 20.11.2013 у розмірі 132 480,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2014 в порядку ст. 69 ГПК України продовжено процесуальний строк розгляду справи №910/14163/14 на 15 днів та відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.09.2014.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/14163/14 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/14163/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І. та призначено розгляд справи на 08.10.2014.

У зв'язку із поверненням судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2014 справу №910/14163/14 передано на судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 01.10.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 08.10.2014.

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача - м. Севастополь, Ленінський район, площа Нахімова, 3, та, як підтверджує лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23.06.2014 №30-626, приймання поштових відправлень до АРК та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку не здійснюється, у зв'язку з силовим захопленням АРК та м. Севастополь та блокуванням усіх об'єктів поштового зв'язку на території півострову, національний оператор тимчасово припинив прийом і доставку пошти в напрямку до АРК та м. Севастополь до врегулювання ситуації.

Крім того слід зазначити, що ст .3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Тому, про дату та час розгляду даної справи, відповідач мав можливість дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень.

В судовому засіданні 08.10.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з даним позовом.

20.11.2013 між ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - Одеський порт) та ДП "Севастопольський морський торговельний порт" (Севастопольський порт) укладений договір бербоут-чартеру №КД-18837 (далі - договір).

Факт передачі т/х "Прогрес" (прапор України, номер MMSI272015700), з майном судновласника, що знаходиться на т/х "Прогрес", Одеським портом Севастополькому порту підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2010 з додатками, що зафіксовано в ст. 27 Договору "КД-18837.

У відповідності до умов Договору, фрахтівнику - Севастопольському порту було передано у фрахт т/х "Прогрес" (прапор України, номер MMSI272015700), яке знаходиться на балансі Одеського порту, а також все майно, що знаходиться на зазначеному судні.

Згідно п. 21 частини першої Договору Севастопольський порт зобов'язується сплачувати оренду плату за користування т/х "Прогрес" у розмірі 600,00 грн. за добу без урахування ПДВ (ПДВ нараховується у відповідності до діючого законодавства України).

Загальна вартість державного майна, переданого Одеським портом до Севастопольського порту по Договору №КД-18837, станом на 01.06.2014 згідно акту оцінки вартості буксира "Прогрес" (інв. №074740), що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", складеному ПП "ТРІКОД" 10.06.2014 - складає 2 790 000,00 грн.

Згідно до п. 20 частини першої Договору №КД-18837, строк його до 17.05.2014 "24" год. "00" хв.

Прокурор зазначив, що будь-яких додаткових угод щодо продовження дії Договору № КД-18837 між Одеським портом та Севастопольським портом укладено не було.

Листами № 26/447 від 24.03.2014, № 26/611 від 24.04.2014, № 26/648 від 06.05.2014, №26/687 від 15.05.2014 та № 26/700 від 19.05.2014, Одеський порт повідомив Севастопольський порт про необхідність повернення т/х "Прогрес" до Одеського порту, причалу №28, в строк до 17.05.2014 до "24" год. "00" хв. у зв'язку зі сплином строку дії Договору №КД-18837 від 20.11.2013, згідно до умов зазначеного Договору.

На даний момент повернення т/х "Прогрес" (прапор України, номер ММБІ272015700, інв. №074740), що знаходиться на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт», Севастопольським портом не здійснено, доказів протилежного суду не надано.

30.05.2014 р. Одеський порт звернувся до Севастопольського порту з претензією №20/-714 з проханням здійснити повернення т/х "Прогрес" до причалу №28 в Одеський порт протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Відповідного до Звіту кур'єрської служби доставки 03.06.2014 Севастопольським портом було отримано претензію Одеського порту №20/1-714, проте ніякої відповіді на зазначену претензію на адресу Одеського порту не надходило та повернення т/х "Прогрес" до Одеського порту не здійснено, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Згідно до частини 1 статі 9 Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України (ч. 4 ст. 9 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва.

У разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна (ч. 1 ст. 17 Закону).

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно до умов Договору КД-18837, орендна плата (ст. 10 Договору) складає 600,00 грн. гривень на добу (шістсот гривень, 00 коп. на добу) без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України, (доп. ст. 29 Договору).

Враховуючи факт того, що строк дії Договору №КД-18837 сплинув до 17.05.2014 о "24" год. "00" хв., а т/х "Прогрес" Севастопольським портом своєчасно повернуто не було, в порушення умов Договору № КД-18837, а також щоденна плата за користування буксиром "Прогрес" Севастопольським портом на користь Одеського порту з 18.05.2014 не проводиться, Одеським портом нараховано Севастопольському порту неустойку у розмірі подвійної плати за користування буксиром за весь час прострочення: з 18.05.2014 по 18.08.2014 становить 132 480,00 грн., враховуючи, орендну плату у розмірі 600,00 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час суд відзначає, що вказані висновки не приймаються до уваги в якості належних в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності в хімічному складі поставленої продукції компонентів невідповідної якості, оскільки по-перше, такі висновки складені неналежними суб'єктами оціночної діяльності, а по-друге, вони містять зовсім різні результати про вміст хімічних речовин у спірній партії продукції та їх відсотковий склад.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та доведеність прокурором та позивачами не повернення т/х "Прогрес" відповідачем - ДП "Одеський морський торговельний порт", суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, та 1 розмір мінімальної заробітної плати з позовів немайнового характеру.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Ціна позову становить 132 480,00 грн. та зобов'язання повернути майно, тому судовий збір повинен становити 3 867,60 грн.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягується в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (299011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 3, код 01125548) повернути буксир "Прогрес" (прапор України, номер MMSI 272015700), який обліковується на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" під інвентарним №074740, до причалу №28 Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код 01125666) по акту приймання-передачі буксира "Прогрес" з майном судновласника, що знаходиться на буксирі "Прогрес", з додатками за переліком класифікаційних документів, документів на устаткування, основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, малоцінного інвентарю, що швидко зношується, та матеріальних цінностей буксира "Прогрес" від 01.10.2010.

3. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (299011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 3, код 01125548) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код 01125666) неустойку у розмірі 132 480,00 (сто тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 коп.).

4. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (299011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 3, код 01125548) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок №31215206783001) судовий збір у розмірі 3 867, 60 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 60 коп.).

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.10.1014

Суддя М.Є. Літвінова