Рішення

від 23.10.2014 по справі 918/521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2014 р. Справа № 918/521/13

Колегія суддів в складі: суддя Горплюк А.М . (головуючий), суддя Політика Н.А., суддя Войтюк В.Р.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Амур»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення в сумі 1 090 479 грн. 48 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» про стягнення заборгованості за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., укладеним в рамках Генеральної угоди №3 від 03.10.2007р.

Ухвалою суду від 17.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 16.05.2013р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

17.04.2013р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву, у якій просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме та будь-яке інше майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур», а також на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» в банківських установах, які належать відповідачеві, в межах ціни позову в розмірі 1 090 479 грн. 48 коп. та судових витрат, сплачених позивачем, а саме судового збору в розмірі 21 809 грн. 59 коп.

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» є реальна можливість своїми діями ускладнити у майбутньому виконання рішення суду у зв'язку з погіршенням фінансового стану відповідача та наявністю можливості вільного відчуження ним своїх активів, що свідчить про ймовірність порушення майнових інтересів Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

У відповідності до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р., № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (надалі - Постанова), забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Пунктом 3 Постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У поданій заяві, позивач не навів та не надав доказів, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою суду від 16.05.2013р. розгляд справи відкладено на 04.06.2013р.

В судове засідання 04.06.2013р. представник відповідача не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 04.06.2013р. розгляд справи відкладено на 11.06.2013р..

11.06.2013р. представник відповідача не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому, в зв'язку з необхідністю подати нові докази, просив продовжити строк розгляду спору на 15 днів. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 11.06.2013р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 20.06.2013р.

20.06.2013р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду у справі №569/10523/13-ц.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог та підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою суду від 20.06.2013р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 06.08.2014р. провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначено на 18.08.2014р.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. розгляд справи відкладено на 26.08.2014р.

22.08.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому просив призначити колегіальний розгляд справи 918/521/13.

Розпорядженням голови суду від 26.08.2014р. у зв'язку із складністю справи та відповідно до ст. 4-6 ГПК України, для розгляду справи №918/521/13 сформовано колегію у складі трьох суддів: Горплюк А.М. (головуючий), Корсун В.Я., Войтюк В.Р..

Ухвалою суду від 26.08.2014р. справу №918/521/13 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: Горплюк А.М. (головуючий), Корсун В.Я., Войтюк В.Р.

В судовому засіданні 26.08.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою суду від 26.08.2014р. розгляд справи відкладено на 23.10.2013р.

Розпорядженням голови суду від 07.10.2014р. у зв'язку з відрахуванням судді Корсуна В.Я. зі штату господарського суду Рівненської області, внесено зміни до складу колегії суддів та призначено розгляд даної справи колегією у складі трьох суддів: Горплюк А.М. (головуючий), Політика Н.А., Войтюк В.Р.

Представник позивача в судове засідання 23.10.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Представник відповідача в судові засідання 16.05.2013р., 04.06.2013р., 18.08.2014р., 26.08.2014р. та 23.10.2014р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Представник третьої особи в судові засідання 16.05.2013р., 04.06.2013р., 11.06.2013р., 20.06.2013р., 18.08.2014р. та 26.08.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. В судове засідання 23.10.2014р. представник третьої особи також не з'явився. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулось поштове відправлення, яким третій особі за адресою: АДРЕСА_1 було направлено ухвалу від 26.08.2014р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: «На даній адресі адресат не значиться».

Відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представників сторін відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2007р., між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», як кредитором, та ОСОБА_2, як позичальником, укладено Генеральну угоду №03, за умовами якої банк на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання, зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами (а.с. 18).

Пунктом 2.2. даної Генеральної угоди передбачено, що умови надання, розмір кожного кредиту та термін його погашення оформлюється окремими кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цієї угоди.

13.02.2008р., між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», як кредитором, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_2, як позичальником, укладено Кредитний договір №19.27-03/08-СК, згідно якого банк надав останньому до 10.10.2014р. кредит у розмірі 970 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5% річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених Кредитним договором. (а.с. 22 - 23).

В цей же день, 13.02.2008р., для забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», як кредитором, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», ОСОБА_2, як позичальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур», як поручителем, укладено Договір поруки №19.27-03/08-ДП04, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором №19.27-03/08-СК, а також додатковими угодами до нього (а.с. 24).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур».

Згідно п. 1 Договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у тому числі тих, що збільшують основне зобов'язання).

Відповідно п. 5 Договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором.

Згідно п. 11 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

09.09.2009р., між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін №1 до Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК, яким було більш деталізовано права та обов'язки сторін по договору та визначено порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом (а.с. 25 - 27).

09.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк, ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» укладено Договір про внесення змін №1 (а.с. 28) до Договору поруки від 13.02.2008р. №19.27-03/08-ДП04, яким домовились пункт 2 договору поруки викласти в наступній редакції:

«п. 2. Згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 970 00 грн. 00 коп. зі строком повернення до 10.10.2014р. та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі та в порядку, передбаченому Кредитним договором (основне зобов'язання)».

09.09.2009р., між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін №1 до Генеральної угоди від 03.10.2007р. №3, за умовами якого банк на умовах цього договору надає клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах визначених кредитними договорами, договорами про надання овердрафту, укладених в межах цього договору і які є його невід'ємними частинами. В межах цього договору клієнту встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який в будь-який момент під час дії цього договору не повинен перевищувати суми, еквівалентної 500 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України. Строк укладення між банком та клієнтом кредитних договорів в межах цього договору становить до 02.10.2017р. включно (а.с. 19 - 21).

Розділом 2 даної Договору про внесення змін №1 до Генеральної угоди від 03.10.2007р. №3 передбачено умови та порядок надання кредиту, процентні ставки за кредитом. Умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору визначаються кредитними договорами, які є невід'ємнами частинами цього договору.

20.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК, яким, збільшено, до 02 жовтня 2016 року, строк користування кредитними коштами (а.с.29 - 30).

20.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» укладено Договір про внесення змін №2 до Договору поруки від 13.02.2008р. №19.27-03/08-ДП04 (а.с. 28), яким сторони домовились пункт 2 договору поруки викласти в наступній редакції:

«п. 2. Згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 970 00 грн. 00 коп. зі строком повернення до 10.10.2016р. та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі та в порядку, передбаченому Кредитним договором (основне зобов'язання)».

30.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК, яким було визначено умови та порядок кредитування, порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту, а також права та обов'язки сторін по договору (а.с. 32 - 39).

На виконання умов Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК, Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» надано ОСОБА_2 у користування кредитні кошти в сумі 970 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №TR.3438.1. від 14.02.2008р. (а.с. 90).

Однак, ОСОБА_2, всупереч взятих на себе зобов'язань неналежним чином виконував умови Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК в частині строків повернення кредиту та обов'язкових платежів та допустив його порушення (виписки по особовим рахункам ОСОБА_2; а.с. 66 - 89).

29.11.2012р. Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» направило ОСОБА_2 лист-вимогу №976/1200-2 із вимогою виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 30 календарних днів від дати одержання цього листа-вимоги (а.с. 40, докази направлення - а.с. 40 зворотня сторона).

29.11.2012р. Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» лист-вимогу №989/1200-2 із вимогою виконати порушене ОСОБА_2 зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 30 календарних днів від дати одержання цього листа-вимоги (а.с. 41, докази направлення - а.с. 41 зворотня сторона).

Однак, вказані вимоги відповідачем та третьою особою залишені без відповіді та задоволення.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважаться повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», як кредитором, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», ОСОБА_2, як позичальником, було укладено Кредитний договір №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., згідно якого, та внесених змін до нього, банк надав останньому до 02.10.2016р. кредит у розмірі 970 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5% річних, а позичальник зобов'язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити нараховані відсотки та комісійну винагороду, а також виконати всі інші умови даного договору (а.с. 13-15).

Для забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань позичальника, між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», як кредитором, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», ОСОБА_2, як позичальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур», як поручителем, укладено Договір поруки №19.27-03/08-ДП04, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання в повному обсязі позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором №19.27-03/08-СК та додатковими угодами до нього. (а.с.10)

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, - порукою.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.5 Договору поруки, відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання умов Кредитного договору №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р. у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату: кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених цим кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи, ні ОСОБА_2, ні відповідач свої зобов'язання по Кредитному договору №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р. та додатковими угодами до нього належним чином не виконали. Доказів повного або часткового погашення спірної заборгованості відповідачем та третьою не надано.

На підставі вищевикладеного в сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» про погашення строкової заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, строкової заборгованості по сплаті процентів та простроченої заборгованості по сплаті процентів за Кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р. у розмірі 1 064 113 грн. 04 коп. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення в частині стягнення пені суд бере до уваги наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 ГК України, встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка кореспондується зі статтею 343 ГК України, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до норм п. 7.1. Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК (в редакції Договору про внесення змін №3 до Кредитного договору від 13.02.2008р. №19.27-03/08-СК від 30.08.2011р.), у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань, вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого прострочення.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту (а.с. 14), суд встановив, що пеня становить 9 266 грн. 03 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє заявлену позивачем пеню по сплаті кредиту в сумі 9 156 грн. 58 коп.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 17 209 грн. 86 коп. (а.с. 15).

Однак, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково, а саме: в розмірі 17 097 грн. 26 коп.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статтей 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 064 113 грн. 04 коп. строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., укладеним в рамках Генеральної угоди №03 від 03.10.2007р. як такі, що є обґрунтованими та стверджуються матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., укладеним в рамках Генеральної угоди № 03 від 03.10.2007р. підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 26 253 грн. 84 коп.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 21 807 грн. 34 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Амур» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 264, код ЄДРПОУ 32354707) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) - 1 064 113 грн. 04 коп. строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., 26 253 грн. 84 коп. пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008р., укладеним в рамках Генеральної угоди №03 від 03.10.2007р. та 21 807 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "27" жовтня 2014 р.

Головуючий суддя Горплюк А.М.

Суддя Політика Н.А.

Суддя Войтюк В.Р.