Рішення

від 27.10.2014 по справі 922/3622/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р.Справа № 922/3622/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ", м. Донецьк до Куп'янської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Куп'янськ Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області - Куп'янське управління Державної казначейської служби України Харківської області про стягнення 105761,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тимофєєва О.М. довіреність №690 від 25.06.14 р.;

відповідача - Мєтєльова П.А. довіреність №12-18/9/20-26-10-26 від 02.04.14 р.;

третьої особи - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІ" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС, основного боргу у розмірі 91 485,00 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10072,89 грн., 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 203,30 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №879/5-2012п від 19.12.12 р., який був укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.14 р., клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області. Розгляд справи відкладено на "08" жовтня 2014 р. о 10:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.14 р., клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Куп'янське управління Державної казначейської служби України Харківської області. Клопотання відповідача про заміну відповідача задоволено. Здійснено заміну відповідача по справі з Куп'янської ОДПІ Харківської області ДПС на Куп'янську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області. У задоволенні клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи на наступний рік відмовлено. Розгляд справи відкладено на "27" жовтня 2014 р. о 12:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав 08.10.14 р. заперечення проти позову, в яких просить у задоволенні позову відмовити. В запереченнях відповідач посилався на п.п.7,12, 30 ст.2 Бюджетного кодексу України, ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, та зазначив, що відповідач є органом державної влади та утримується за рахунок державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач посилався також на приписи ч.1 ст. 230, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме те, що при укладенні сторонами договору умовами договору визначається відповідальність сторін по договору, а саме передбачено як наявність штрафних санкцій, так і їх відсутність. Змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 30.11.2012 р. №4471, було передбачено бюджетні асигнування у сумі 95535 грн., які профінансовано розпорядником бюджетних коштів вищого рівня на 100 відсотків. Змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 14.12.12 р. №5259 за КЕКВ 20110 бюджетні асигнування зменшились на 330 грн., загальна сума асигнувань - 95 205 грн. Документи на оплату (договір, видаткова накладна та платіжне доручення) надані до органів Державної казначейської служби України без порушення термінів, що підтверджується штампами органів Державної казначейської служби України, та листом погодженням №03-23/278 начальника Куп'янського управління Державної казначейської служби України в Харківській області 20.12.2012 р. було погоджено проведення видатків на суму 91 485 грн. по договору №879/5-2012п від 19.12.2012 р., який укладений між позивачем та відповідачем. Таким чином, відповідач зазначив, що проведення платіжних доручень не здійснено органами Державної казначейської служби з причин, що не залежали від відповідача, а саме від недостатності ресурсу (платоспроможності) на єдиному казначейському рахунку. Як зазначено органами Державної казначейської служби у листі від 04.01.13 р. №01-13/18-134, Державна казначейська служба управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у ГУ ДКСУ, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів та підкріплень субрахунків єдиного казначейського рахунку з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державною казначейською службою України. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 08.10.14 р. повноважному представнику третьої особи 17 жовтня 2014 року.

Представник третьої особи (Куп'янське управління Державної казначейської служби України Харківської області) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 08.10.14 р. повноважному представнику третьої особи 17 жовтня 2014 року.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідач (покупець) був укладений договір № 879/5 - 2012п від 19 грудня 2012 року (далі по тексту - договір).

У відповідності до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення, вказані в специфікації на товар, що є додатком 1 до цього договору, (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.1.2. договору, позивач та відповідач у специфікації на товар узгодили найменування (номенклатуру, асортимент), одиниці виміру, кількість товару, а саме - комп'ютерна система LenovoNhinkCentre М722, в кількості 15 шт.

Відповідно п. 3.1.договору сторони погодили ціну та загальну вартість товару в сумі 91 485,00 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 00 коп. ), в т.ч. ПДВ 15 247,50 грн.

Згідно п.2.2 договору документом, що підтверджує кількість поставленого товару, є товарна (видаткова) накладна або інший документ, оформлений постачальником відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно п. 4.1. договору сторони встановили строк поставки товару: до 31 грудня 2012 року, згідно п. 3.5. договору відповідач здійснює розрахунок після поставки товару згідно видаткової накладної протягом 7 календарних днів після поставки отримання бюджетного призначення.

Як зазначає у відзиві на позов відповідач, відповідач є органом державної влади та утримується за рахунок державного бюджету.

Змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 30.11.2012 р. №4471 за КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" було передбачено бюджетні асигнування у сумі 95 535 грн., які профінансовано розпорядником бюджетних коштів вищого рівня на 100 відсотків. Змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 14.12.2012 р. №5259 за КЕКВ 2110 бюджетні асигнування зменшились на 330 грн., загальна сума асигнувань - 95 205 грн.

Відповідач посилався на те, що станом на 14.12.2012 р. грошові кошти на оплату комп'ютерної техніки на рахунки ДПІ в органах державної казначейської служби України (далі по тексту - ДКСУ) надійшли у повному обсязі, що підтверджується виписками з відповідних рахунків, які містяться у матеріалах справи.

Документи на оплату (договір, видаткова накладна та платіжне доручення) надані до органів ДКСУ без порушення термінів, що підтверджується штампами органів ДКСУ на договорі, видатковій накладній, та інших платіжних документах.

Листом-погодженням №03-23/278 начальника Куп'янського управління ДКСУ в Харківській області 20.12.2012 р. було погоджено проведення видатків на суму 91 485 грн. по договору №879/5-2012п від 19.12.2012 р.

Відповідач зазначив, що проведення платіжних доручень не здійснено органами ДКСУ з причин, що не залежали від відповідача, а саме недостатності ресурсу (платоспроможності) на єдиному казначейському рахунку.

Як зазначило Управління ДКСУ в Харківській області у листі від 04.01.13 №01- 13/18-134, відповідно до наказу ДКСУ від 26.06.02 р. №122 "Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок", ДКС управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у ГУ ДКСУ, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків єдиного казначейського рахунка з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається ДКСУ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.3.4. договору поставки передбачено, що джерело фінансування за цим договором - загальний фонд Державного бюджету України, КЕКВ 2110, КПКВ 3507010, коди ДК 016-97 вказані в специфікації на товар. Розділ 8 Бюджетного кодексу України "Виконання державного бюджету України" містить статтю 49 "Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань".

Відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується видатковою накладною № 1219/099 від 19.12.2012 р., підписаною позивачем та відповідачем, довіреністю № 97 від 19 грудня 2012 року, підписаною представником відповідача - завідуючим сектором Чуб О.О.

Відповідач мав сплатити поставлений товар протягом семи днів, тобто до 26 грудня 2012 року, але свої зобов'язання не виконав та заборгованість перед позивачем не сплатив.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 91485,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару отриманого за договором поставки №879/5-2012п від 19.12.2012 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 91485,00 грн. заборгованості обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 10072,89 грн. та 3% річних у розмірі 4203,30 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Куп'янської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (63707, м. Куп'янськ, вул. Харківська, 99, код ЄДРПОУ 38281598) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІ" (юридична адреса: 83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143г, адреса для листування: 87548, м. Маріуполь, вул. Леніна,111, код ЄДРПОУ 32427895) суму основного боргу у розмірі 91485,00 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10072,89 грн., 3% річних у розмірі 4203,30 грн. та судовий збір у розмірі 2115,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний